Рішення від 02.09.2025 по справі 920/590/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
РІШЕННЯ

02.09.2025м. СумиСправа № 920/590/25

Господарський суд Сумської області у складі судді Заєць С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду матеріали справи №920/590/25

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія

«Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,

код ЄДРПОУ 42399676)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»

(вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, Сумська область, 40030,

код ЄДРПОУ 33698892)

про стягнення 31 895 561 грн 15 коп.,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

«Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 33698892)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна

компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116,

код ЄДРПОУ 42399676)

про визнання недійсним пункту договору та внесення змін до договору,

за участю представників сторін:

від позивача за первісним позовом: Піун С.В.,

від відповідача за первісним позовом: Сечін С.С.,

при секретарі судового засідання Ляскевич М.О.

Суть спору. 30.04.2025 позивач звернувся до суду з позовом, відповідно до вимог якого просить стягнути з відповідача на користь позивача 31 895 561 грн 15 коп. основного боргу за Договором постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 року, а також стягнути на користь позивача судові витрати.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.04.2025, справу призначено до розгляду судді Заєць С.В.

Ухвалою суду від 02.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 920/590/25; призначено підготовче засідання на 29.05.2025, 10:40; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

16.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду заяву (вх.№2842 від 16.05.2025) про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №920/590/25. Відповідно до змісту якої відповідач просить суд продовжити процесуальний строк для подання відзиву на позовну заяву у справі № 920/590/25 до 31.05.2025. Обгрунтовуючи необхідність такого продовження тим, що відповідачу необхідний певний час на підготовку відзиву у даній справі з урахуванням результатів розгляду справ № 920/916/23.

28.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду зустрічний позов від 29.05.2025, б/н (вх.№3103 від 30.05.2025), згідно з положеннями якого просить суд:

1. Прийняти Зустрічну позовну заяву до розгляду спільно із первісним позовом та об'єднати їх в одне провадження.

2. Визнати недійсним пункт 4.5 Договору постачання природного № ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 року, укладеного між ТОВ «Сумитеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

3. Внести зміни до Договору постачання природного газу № ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 року, укладеного між ТОВ «Сумитеплоенерго» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», шляхом його доповнення пунктами 4.5.1 та 4.14 у наступній редакції:

« 4.5.1. Крім випадків, передбачених пунктом 4.14 цього Договору, остаточний розрахунок за фактично переданий у Періоді постачання природний газ з урахуванням вартості небалансу, визначеного відповідно до п.4.4 цього Договору (остаточна Договірна Вартість), здійснюється споживачем не пізніше ніж через 45 (сорок п'ять) діб після закінчення Періоду постачання. В платіжних дорученнях Споживач має обов'язково вказувати призначення платежу, номер та дату Договору.

За цим Договором Споживач здійснює оплату після отримання природного газу у відповідному Періоді постачання. У разі зміни умові оплати на попередню оплату

Сторони повинні укласти відповідно додаткову угоду до Договору про такі зміни.

4.14. Розрахунки за Договором в обсязі заборгованості з різниці в тарифах, підтвердженої для Споживача територіальними комісіями з питань узгодження заборгованості з різниці в тарифах, здійснюється за рахунок видатків Державного бюджету за цільовим призначенням в порядку організації взаєморозрахунків, встановленому законодавством. До завершення процедури врегулювання заборгованості Споживача за рахунок видатків Державного бюджету, розрахунки між сторонами за Договором на узгоджену суму заборгованості з різниці в тарифах можуть здійснюватися виключно шляхом відступлення Споживачем на користь Постачальника права вимоги на відшкодування заборгованості з різниці в тарифах».

4. Судові витрати покласти на відповідача за зустрічним позовом по справі (Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»).

Позовні вимоги за зустрічним позовом обґрунтовані тим, що договір в оспорюваній частині був укладений відповідачем під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах, а тому п. 4.5 щодо порядку та умов розрахунків за природний газ підлягає визнанню недійсним. З метою врегулювання спірних правовідносин та приведення їх у відповідність до вимог чинного законодавства і подальшого визначення взаємних прав та обов'язків сторін, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» просить внести зміни до договору шляхом його доповнення пунктами 4.5.1 та 4.14 у вказаній ним редакції.

До зустрічного позову додано докази сплати судового збору у розмірі 6056,00 грн, а також докази його відправлення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».

29.05.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за первісним позовом надано до суду відзив (вх.№2566) на позовну заяву, відповідно до змісту якого заперечує проти позовних вимог у повному обсязі.

Розгляд справи 29.05.2025 не відбувся в зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 26.05.2025 по 30.05.2025.

Ухвалою суду від 02.06.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» від 16.05.2025, б/н (вх.№2842 від 16.05.2025) про продовження встановленого судом процесуального строку на подання відзиву на позовну заяву у справі №920/590/25 - задоволено; продовжено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву до 31.05.2025; встановлено позивачу строк для подання відповіді на відзив на позовну заяву до 10.06.2025 включно.

Ухвалою суду від 02.06.2025 призначено підготовче засідання у справі №920/590/25 на 10.06.2025, 10:00.

Ухвалою суду від 02.06.2025 прийнято зустрічний позов від 28.05.2025, б/н (вх.№3064 від 28.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання недійсним пункту договору та внесення змін до договору до спільного розгляду з первісним позовом у справі №920/590/25; об'єднано в одне провадження з первісним позовом зустрічний позов у справі №920/590/25; сторонам встановлені строки для надання суду відзиву на зустрічний позов, відповіді на відзив та заперечення на відповідь на відзив.

10.06.2025 через систему «Електронний суд» позивачем за первісним позовом надано до суду відповідь (вх.№2784) на відзив на позовну заяву.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 09 год. 46 хв. до 11 год. 03 хв. 10.06.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 10.06.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 10.06.2025 призначено підготовче засідання у справі №920/590/25 на 24.06.2025, 11:15.

16.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем за зустрічним позовом надано до суду відзив (вх.№2892) на зустрічну позовну заяву.

23.06.2025 через систему «Електронний суд» позивачем за зустрічним позовом надано до суду відповідь (вх.№3031) на відзив на зустрічну позовну заяву.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 07 год. 21 хв. до 11 год. 50 хв. 24.06.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 24.06.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 24.06.2025 призначено підготовче засідання у справі №920/590/25 на 22.07.2025, 12:15.

Ухвалою суду від 22.07.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу № 920/590/25 до судового розгляду по суті на 19.08.2025, 10:15.

Через загрозу безпеці учасників справи, у зв'язку з тим, що з 09 год. 26 хв. до 11 год. 33 хв. 19.08.2025 у Сумській області була оголошена повітряна тривога (повідомлення Telegram - каналу, що інформує про повітряну тривогу "Тривога. Сумська область"), судове засідання у справі 19.08.2025 не відбулось.

Ухвалою суду від 19.08.2025 призначено судове засідання з розгляду справи №920/590/25 по суті на 02.09.2025, 11:50.

У судовому засіданні 02.09.2025 представник первісного позивача просив суд первісний позов задовольнити, натомість у задоволенні зустрічного позову просив відмовити.

Представник первісного відповідача у судовому засіданні 02.09.2025 в свою чергу заперечив щодо задоволення первісного позову та просив відмовити у його задоволенні, а зустрічний позов підтримав та просив його задовольнити.

Судовий процес на виконання ч. 1 ст. 222 ГПК України фіксувався за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Під час судового розгляду, відповідно до статей 209, 210 ГПК України були з'ясовані всі обставини, на які сторони у справі посилалися, як на підставу своїх вимог та/або заперечень, та досліджені всі докази, наявні в матеріалах справи.

У судовому засіданні в порядку абз. 1 ч. 1 ст. 219 ГПК України суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч. 1 ст. 240 ГПК України проголосив скорочене рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлені наступні обставини.

Щодо первісного позову суд зазначає наступне.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (далі -ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», Постачальник, Позивач за первісним позовом) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (далі - ТОВ «Сумитеплоенерго», Споживач, Відповідач за первісним позовом) було укладено Договір постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 (далі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1. Договору Постачальник зобов'язується поставити природний газ Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах Договору.

Згідно з п. 1.3. Договору газ, що постачається за Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.

Постачальник передає Споживачу природний газ у загальному потоці газу. Передача природного газу від Постачальника до Споживача оформлюється Комерційний актом приймання-передачі природного газу відповідно до вимог Кодексу ГТС, Кодексу ГРМ та цього Договору (п.2.2 Договору).

Комерційний акт приймання-передачі природного газу - документ, що підтверджує виконання Сторонами своїх зобов'язань у частині приймання-передачі природного газу протягом періоду постачання, в якому зазначається фактичний обсяг поставленого природного газу протягом періоду постачання. Договірна ціна та остаточна договірна вартість природного газу протягом періоду постачання (розділ Договору «Терміни»).

Відповідно до п. 3.4.1. Договору забезпечувати своєчасну та повну оплату за газ та інших витрат відповідно до умов Договору.

Пунктом 3.4.11 Договору встановлено, що Споживач зобов'язується укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (надалі - Договір про Договірне списання) з рахунків Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ.

Пiд час пiдписання Договору про Доrовiрне списання сторони зобов'язані використовувати накладення електронного пiдпису та печатки (за наявностi) вiдповiдно до вимог законодавства про електронний документообiг та електроннi довiрчi послуrп, сервiси для обмiну електронними документами, при цьому електроннi копiї документiв та електронне листування прирівнюється до оригiналiв документiв (повiдомлень).

Договiр про Договiрне списання укладається мiж Споживачем, Постачальнuком та банком, в якому обслуговується вiдповiдний рахунок Споживача. Споживач також зобов'язується не вiдкривати iнших рахункiв в будь-яких банкiвських установах для отримання коштiв в оплату за теплову енерriю та вiдповiднi комунальнi послуrи, послуги (товари), для надання (передачi) яких використовуе:ться поставлений природний газ, та не здiйснювати розрахунки за теплову енерriю та вiдповiднi комунальнi послуrи, послуги (товари), для надання (передачi) яких використовується поставлений прuродний газ, iз застосуванням будь-яких iнших рахункiв, нiж рахунок, вiдносно якого укладений Доrовiр про Договiрне списання.

Умови договору банкiвського рахунку, укладеного мiж банком i Споживачем, згiдно з яким обслуговується рахунок Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергiю та вiдповiднi комунальнi послуги, послуrи (товари), для надання (передачi) яких використовується поставлений природний газ, пiдлягають виконанню сторонами Договору банкiвського рахунку у частинi, в якiй вони не суперечать умовам Договору про Договiрне списання, та сторони пiдтверджують свої зобов'язання за ними.

Договором про Договiрне списання повинно бути передбачено, що у разi одночасноrо надходжения до банку кiлькох документiв, на пiдставi яких здiйснюється списання грошових коштiв, банк списує кошти з рахунку Споживача в такiй черговостi:

1) у першу чергу списуються грошовi кошти на пiдставi рiшення суду для задоволення вимог про вiдшкодування шкоди, завданої калiцтвом, iншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також вимог про стягнення алiментiв;

2) у другу чергу списуються грошовi кошти на пiдставi рішення суду для розрахунків щодо виплати вихідної допомоги та оплати працi особам, якi працюють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором;

3) у третю чергу списуються грошові кошти на підставі інших рішень суду;

4) у четверту чергу списуються грошові кошти за розрахунковими документами, що передбачають платежі до бюджету i розрахунки Споживача з персоналом та пов'язані з ними обов'язкові відрахування, передбачені чинним законодавством України;

5) у п'яту чергу списуються грошовi кошти для виконання грошових зобов'язань Споживача перед банком в порядку договірного списання;

6) у шосту чергу списуються грошовi кошти для виконання грошових зобов'язань Споживача перед Постачальником за всiма договорами постачання природного газу (в тому числi i за цим Договором постачання природного газу); у разi надходження до банку більше одного повiдомлення договiрне списання здійснюється в порядку черговості їx надходження до банку;

7) у сьому чергу списуються грошовi кошти за iншими розрахунковими документами в порядку черговостi їx надходження до банку, та на пiдставi iнших умов доrоворiв про здiйснення договiрного списання.

У разi порушення Споживачем умов розрахункiв за поставлений природний газ оплата за природний газ за цим Договором здійснюється шляхом щоденного Договiрноrо списання банками залишку грошових коштiв з банкiвських рахункiв Споживача, на якi надходять кошти в оплату за послуги, для надання яких використано поставлений природний газ, на банкiвський рахунок Постачальника. Договiрне списання (перерахування) з поточного рахунку Споживача на поточний рахунок Постачальника здiйснюється з дати отримання банком повiдомлення Постачальника про порушення строкiв розрахункiв за цим Договором, на пiдставi вiдповiдного Договору про Договiрне списання до повного виконання зобов'язань Споживача в частинi розрахункiв за поставлений природний газ за цим Договором без застосування платiжних вимог вiд Постачальника.

Пунктом п.4.1 Договору встановлено, що договірна ціна на природний газ за 1000 куб. м газу без ПДВ, який постачається Постачальником в період з дати укладення Договору до 30.04.2022 (включно) визначається згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 06.03.2022 №222, та складає 5 900 грн,

крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,

крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20% - 27,315 грн, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.

Всього ціна на природний газ за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з дати укладення Договору до 30.04.2022 (включно) становить 7 243,89 грн.

Відповідно до п.4.5. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ, з урахуванням вартості небалансу, здійснюється споживачем не пізніше ніж через 45 діб після закінчення періоду постачання.

За умовами п.4.6 Договору - у випадку переплати за переданий протягом відповідного періоду постачання природний газ, сума переплати автоматично зараховується Постачальником в рахунок оплати за наступний Період постачання або повертається Споживачу на його письмову вимогу, за умови відсутності заборгованості Споживача та після підписання Сторонами відповідного акту звіряння, протягом 5-ти (п'яти) робочих днів.

За змістом п. 4.7 Договору - у випадку виникнення у Споживача заборгованості за Договором, Постачальник має право зарахувати грошові кошти, отримані від Споживача в поточному Періоді постачання, в рахунок погашення існуючої заборгованості Споживача відповідно до черговості її виникнення.

Відповідно до пункту 4.8 Договору, у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надiйшла вiд Споживача, погашає вимоги Постачальника у такiй черговостi незалежно вiд призначення платежу:

1) у першу чергу вiдшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;

2) у другу - сплачуються iнфляцiйнi нарахування, вiдсотки рiчних, пенi, штрафи;

3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ.

Даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє в частині поставки газу до 30.04.2022 (включно), а в частині розрахунків за газ - до повного їх виконання. Продовження Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору (п. 8.1. Договору).

У квітні 2022 року Позивач за первісним позовом передав, а Відповідач за первісним позовом прийняв природний газ на загальну суму 31 895 561 грн 15 коп., що підтверджується підписаним Сторонами Комерційним актом приймання-передачі природного газу від 30.04.2022 (а. с. 8 т. 1).

Водночас, Відповідач за первісним позовом порушив взяті на себе зобов'язання та всупереч умовам укладеного між Сторонами Договору має перед Позивачем за первісним позовом заборгованість з постачання природного газу за квітень 2022 року в загальній сумі 31 895 561 грн 15 коп., що й стало підставою для звернення ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з цим позовом до суду.

З урахуванням вищезазначеного, вирішуючи первісний спір у даній справи, суд керується наступним.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частина 2 цієї статті передбачає, що зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу

Відповідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 689 Цивільного кодексу України передбачає, що покупець зобов'язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 691 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до ст. 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 Цивільного кодексу України (ст. 663 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п.4.5. Договору остаточний розрахунок за фактично переданий у періоді постачання природний газ, з урахуванням вартості небалансу, здійснюється споживачем не пізніше ніж через 45 діб після закінчення періоду постачання.

Суд установив, що у квітні 2022 року Позивач за первісним позовом поставив, а Відповідач за первісним позовом прийняв природний газ на загальну суму 31 895 561 грн 15 коп., що підтверджується Комерційним актом приймання-передачі природного газу, підписаним та скріпленим печатками сторін без зауважень.

Відповідно до розрахунку (а.с.22 т. 1) суми основного боргу для підприємства ТОВ «Сумитеплоенерго» за Договором постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 сума боргу за квітень 2022 року становить 31 895 561 грн 15 коп.

Водночас, Відповідач за первісним позовом порушив своє зобов'язання з оплати вартості спожитого природного газу у строки, визначені Договором, доказів повної оплати вказаної суми боргу за спірний період суду не надав, належними та допустимими доказами не спростував доводів Позивача за первісним позовом.

Таким чином, з огляду на встановлений судом факт неналежного виконання Відповідачем за первісним позовом зобов'язань щодо строків оплати природного газу за Договором постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022, враховуючи підтвердження боргу наявними в матеріалах справи доказами, суд вважає правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги за первісним позовом про стягнення з ТОВ «Сумитеплоенерго» заборгованості в сумі 31 895 561 грн 15 коп.

Щодо зустрічного позову суд зазначає наступне.

Позовні вимоги зустрічного позову обґрунтовані наявністю підстав для внесення змін до Договору постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 шляхом визнання недійсним пункту 4.5. та доповнення Договору пунктом 4.5.1. і пунктом 4.14. у викладеній ТОВ «Сумитеплоенерго» (далі - Позивач за зустрічним позовом) редакції.

Як зазначає Позивач за зустрічним позовом, у ході виконання Договору у нього утворилася заборгованість перед ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» (далі - Відповідач за зустрічним позовом) за отриманий природний газ в сумі 31 895 561 грн 15 коп. Вказана заборгованість утворилася через ряд дій, вчинених державою на ринках природного газу та теплопостачання, зокрема, у зв'язку із введенням мораторію на підвищення розміру тарифів на теплопостачання відповідно до Закону України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування» № 2479-ІХ від 29.07.2022.

З огляду на зазначене, Позивач за зустрічним позовом листом від 11.04.2024 №1761 направив Відповідачу за зустрічним позовом проєкт додаткової угоди до Договору. Однак, листом від 26.04.2024 № 125/2/2/1-2864 ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відхилив пропозицію позивача щодо укладення додаткової угоди на запропонованих останнім умовах.

Звертаючись з цим зустрічним позовом про визнання пунктів Договору недійсними та внесення змін до Договору, ТОВ «Сумитеплоенерго» вважає, що порядок та строки сплати природного газу, передбачені цим Договором, є несправедливими, а саме, такими, що були погоджені під впливом тяжкої обставини. Зокрема, необхідністю забезпечити проведення опалювального сезону; запровадженням мораторію на підвищення тарифів на теплову енергію та комунальні послуги; відсутністю коштів у бюджеті на покриття заборгованості підприємств через економічну необґрунтованість тарифів; наявністю монопольного становища відповідача та відсутністю альтернативи в обранні постачальника природного газу.

З врахуванням встановлених обставин суд дійшов наступних висновків.

Визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.

Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам (ст. 202 Цивільного кодексу України).

Статтею 203 ЦК України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема:

- зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності;

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом;

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно з ч. ч. 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1 - 3, 5 та 6 ст. 203 цього кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Статтею 217 ЦК України визначено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ЦК України правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц, для визнання правочину недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин, тобто внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

У постанові Верховного Суду від 12.11.2019 у справі № 918/598/18 зазначено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі статті 233 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем факту наявності тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.

Суд критично ставиться до доводів Позивача за зустрічним позовом про наявність тяжких обставин щодо укладення Договору з оспорюваними умовами, з огляду на монопольне становище ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» та відсутність альтернативи в обранні постачальника природного газу для проведення опалювального спірного періоду.

Так, у відповідності до Закону України «Про ринок природного газу» в Україні діє ринок природного газу.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про ринок природного газу» одними із принципів функціонування ринку природного є вільна торгівлю природним газом та вільний вибір постачальників природного газу.

У відповідності до ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач має право на вільний вибір постачальника та безоплатну зміну постачальника.

Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим законом.

Отже, Позивач за зустрічним позовом для забезпечення опалювального спірного періоду був вільний у виборі будь-якого продавця природного газу на ринку природного газу за цінами, що вільно встановлюються на ринку, а не тільки шляхом отримання природного газу від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», що безпосередньо вбачається з положень Закону України «Про ринок природного газу».

Окрім цього, сторони не заперечують існування на ринку пропозицій інших постачальників природного газу. Відповідно, укладення договору з Відповідачем за зустрічним позовом за таких доводів обґрунтовано не необхідністю усунення тяжких обставин, а отриманням Позивачем за зустрічним позовом як юридичною особою приватного права, яка здійснює господарську діяльність на власний ризик, природного газу за найвигіднішою ціною.

Водночас, суд звертає увагу на висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.06.2024 у справі №910/17359/23, за позовом споживача до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про визнання недійсними пунктів договору постачання природного газу у зв'язку з наявністю тяжких обставин та вкрай невигідних умов.

Верховний Суд у вказаній постанові, зокрема, зазначив, що згідно з п. 16 ч. 3 ст. 4 Закону України «Про ринок природного газу» регулятор у межах повноважень, визначених цим законом та іншими актами законодавства, забезпечує споживачам (оптовим покупцям) можливість вільно обирати та змінювати постачальника (оптового продавця) на умовах, передбачених цим законом та іншими актами законодавства. Апеляційний господарський суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції, дійшов вірного висновку, що позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання спірного договору недійсним відповідно до вимог ч. 1 ст. 233 ЦК України. Укладення сторонами оспорюваного договору в частині п. 4.3 розділу 4, а саме підписання додаткової угоди №1 від 26.05.2022 до договору, якою сторони погодили новий порядок розрахунків за фактично переданий газ, свідчить про вільне волевиявлення сторін щодо погодження спірного пункту договору, а тому доводи скаржника, що спірний правочин було вчинено під впливом тяжкої для нього обставини і на вкрай невигідних умовах не знайшли свого підтвердження. Позивачем не доведено, що оспорюваний договір вчинений ним саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин та/або їх негативних наслідків, як і не доведено, що за відсутності тяжкої обставини оспорюваний договір позивачем би не укладався, або був би укладений на інших умовах.

Зазначені висновки також були застосовані Верховним Судом у постанові від 19.02.2025 у справі №910/6198/24.

Так, висновки Верховного Суду, зроблені у вказаних постановах, підлягають врахуванню при розгляді й справи №920/590/25, оскільки ці справи є подібними за змістовим критерієм (оспорювання споживачем умов договору постачання природного газу щодо порядку розрахунків з підстав, визначених ст. 233 ЦК України, коли постачальник заперечує такі доводи, зокрема посилаючись на те, що договір було укладено внаслідок реалізації права споживача вільно обирати продавця природного газу).

Таким чином, у спірних правовідносинах відсутні тяжкі обставини, оскільки Позивач за зустрічним позов міг придбати природний газ для проведення опалювального сезону не тільки у ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг», а у будь-якого продавця на ринку природного газу. ТОВ «Сумитеплоенерго» мало змогу отримати природний газ і в постачальника остатньої надії, який згідно Закону України «Про ринок природного газу» не міг відмовити Позивачу за зустрічним позовом в укладенні договору на постачання природного газу, зокрема, для забезпечення опалювального періоду у квітні 2022 року.

Необхідним критерієм для визнання правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України є доведення нерозривного причинно-наслідкового зв'язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який укладається виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Верховний Суд у постановах від 02.08.2018 у справі №918/341/16, 14.02.2018 у справі №910/8862/17 та 06.03.2018 у справі №910/8866/17 наголосив, що для застосування ст. 233 ЦК України має бути причинно-наслідковий зв'язок між тяжкими обставинами та укладеним правочином (його укладання саме з метою усунення обставин).

Проте, доводи Позивача за зустрічним позовом у цій частині є необґрунтованими, оскільки укладення спірного Договору постачання природного газу між ТОВ «Сумитеплоенерго» та ТОВ «ГК «Нафтогаз Трейдинг» відбулося внаслідок здійснення звичайної господарської діяльності Позивача за зустрічним позовом, а не у зв'язку з необхідністю усунення тяжких обставин.

Позивач за зустрічним позовом також зазначив, що спірний Договір в частині розрахунків та строків оплати був укладений на вкрай невигідних умовах. На переконання останнього, умова про оплату природного газу за фактом його отримання є невигідною, оскільки не передбачає, що така оплата має здійснюватися тільки після отримання видатків на таку оплату з державного бюджету.

У відповідності до висновків, зроблених у постанові Верховного Суду від 14.07.2022 у справі №910/9626/20, для визнання правочину недійсним необхідно встановити наявність двох обставин: тяжких обставин та вкрай невигідних умов вчинення правочину.

У постанові від 12.08.2021 у справі №910/4288/20 Верховний Суд, зокрема, зазначив, що для застосування ст. 233 ЦК України умови правочину повинні бути не просто невигідними, а вкрай невигідними. Тобто, такі умови мають бути явно кабальними для особи.

Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 16.09.2021 у справі №404/8483/15-ц, ст. 233 ЦК України хоча і не встановлює, чого саме мають стосуватися умови правочину, однак з аналізу цієї норми випливає, що це насамперед ціна або інші обтяжливі для особи обов'язки.

Отже, для визнання недійним правочину на підставі ч. 1 ст. 233 ЦК України позивач має довести не тільки наявність тяжких обставин, а й наявність невигідності умов, на яких укладено договір. При цьому, доведенню підлягає не будь-яка форма невигідності, а саме крайня форма невигідності, тобто умови договору мають бути явно кабальними для позивача.

Відповідно до позовних вимог зустрічного позову ТОВ «Сумитеплоенерго» просить суд визнати недійним пункт Договору, яким передбачено, що оплата здійснюється за фактом отримання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

За змістом п. 21 розділу II Правил постачання природного газу, затверджених постановою НКРЕКП №2496 від 30.09.2015 (далі - Правила), споживач своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених договорами.

Згідно з п. 19 розділу II Правил постачальник має право отримувати від споживача своєчасну оплату за природний газ відповідно до умов договору.

Отже, оплата за фактично поставлений природний газ відповідає положенням ЦК України, Закону України «Про ринок природного газу» та Правилам.

Таким чином, відповідні умови спірного Договору не становлять вкрай невигідного (кабального) характеру для Позивача за зустрічним позовом, а є загальноприйнятими правилами про те, що поставлений товар має бути оплачений.

Вказана позиція відображена у вже згаданій постанові Верховного Суду від 19.02.2025 у справі №910/6198/24.

Сам по собі факт укладання договору на умовах, які позивач суб'єктивно вважає невигідними, не є підставою для визнання оспорюваного правочину недійсним на підставі ст. 233 ЦК України. Відповідні висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 16.11.2021 у справі №21/89б/2011(913/630/20).

Виходячи зі змісту позовних вимог зустрічного позову, Позивач за зустрічним позовом поєднав два способи захисту та просив визнати недійним пункт Договору, яким встановлюється порядок і строк оплати за фактично посталений природний газ, а також замість оспорюваного пункту Договору просив доповнити його новими умовами.

Відповідно до ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом..

Згідно з ч. 1 ст. 236 ЦК України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Водночас, суд зауважує, що застосування обраного ТОВ «Сумитеплоенерго» способу захисту порушених прав, який поєднує у собі вимогу про визнання недійсним пункту Договору та внесення за рішенням суду на його заміну інших умов, створює правову невизначеність у відносинах сторін щодо строків оплати природного газу з моменту укладення договору і до набрання судовим рішенням про внесення до договору змін законної сили.

Також відповідно до ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Отже, вказаним законом встановлено, що строки та порядок оплати є істотними умовами договору постачання природного газу. Відповідно, умови договору про порядок розрахунків мають регулюватися договором протягом всього часу його дії, а їх зміна можлива лише у спосіб, що визначений договором та/або законом.

Згідно висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 11.08.2021 у справі №926/324/20, 18.11.2021 у справі №907/12/19, 12.03.2018 у справі №910/22319/16 та 02.05.2018 у справі №910/14411/16, умова договору, щодо якої ставиться вимога про визнання її недійсною, не може бути істотною умовою договору, оскільки у такому випадку правочин має бути визнаний недійсним в цілому.

Таким чином, суд відмовляє у задоволенні зустрічної позовної заяви в частині визнання недійсним пункту спірного Договору, яким встановлюється порядок і строк оплати за фактично посталений природний газ, оскільки визнання недійсним договору в частині істотних умов не допускається.

Як вказує ТОВ «Сумитеплоенерго», оптимальним варіантом «адаптації» спірного Договору буде внесення змін в розділ 4 «Ціна та порядок розрахунків» Договору, а саме доповнення його пунктами 4.5.1. та 4.14. у запропонованій ним редакції.

Суд звертає увагу позивача за зустрічним позовом, що ст. 233 ЦК України є імперативною та стосується виключно визнання недійсним правочину у разі його укладення під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. Стаття 233 ЦК України не передбачає зміни умов договору шляхом його доповнення у випадку укладення правочину під впливом тяжких обставин та на вкрай невигідних умовах. Відповідний висновок узгоджуються, зокрема, й з висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 19.02.2025 у справі №910/6198/24.

Якщо особа вважає умови укладеного договору невигідними, така особа вправі ініціювати внесення змін до відповідних умов, однак такі зміни можуть буди внесені лише за згодою сторін, або на підставах, що визначені договором та/або Законом.

Порядок зміни умов договору за рішенням суду врегульовано ст.651 та 652 ЦК України.

Зміна договору за рішенням суду є винятковим заходом та здійснюється у виключних випадках, визначених ст.651 та 652 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст.651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною.

Згідно з висновками, викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 та від 16.01.2021 у справі № 910/2861/18, істотним є порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Суд має встановити не лише наявність порушення договору, але й завдання цим порушенням шкоди, її розмір, а також те, чи дійсно суттєвою є різниця між тим, на що мала право розраховувати потерпіла сторона, укладаючи договір, і тим, що насправді вона змогла отримати.

У свою чергу, згідно зі ст.652 ЦК України договір може бути змінений у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору. У разі істотної зміни обставин суд може змінити договір за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16 та від 17.04.2018 у справі № 927/763/17, закон пов'язує можливість внесення змін до договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч.2 ст.652 ЦК України, при істотній зміні обставин. Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то взагалі б не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, договір не можна змінити за рішенням суду.

Внесення змін до договору за рішенням суду є виключною мірою, яка пов'язана з втручанням суду в свободу договору, господарську діяльність сторін, і таке втручання може відбуватися лише у разі виникнення значного і вочевидь несправедливого дисбалансу між інтересами сторін внаслідок зміни обставин.

У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.08.2023 року у справі №910/17639/21.

Натомість, Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» не доведено наявності підстав, у відповідності до ч. 2 ст. 651 ЦК України ст. 652 ЦК України, для зміни умов спірного Договору постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022 шляхом доповнення його пунктами 4.5.1. та 4.14.

Таким чином, враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку, що зустрічна позовна заява задоволенню не підлягає.

Згідно з частинами першою, третьою статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до статті 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України.

Згідно з ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України»).

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення первісних позовних вимог та відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується наступним:

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що позовні вимоги за первісним позовом задоволені судом повністю, витрати зі сплати судового збору в розмірі 382 746 грн 73 коп. покладаються на Відповідача за первісним позовом.

Водночас, витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом в зв'язку з відмовою у його задоволенні, залишаються за Позивачем за зустрічним позовом.

Керуючись ст. ст. 2, 123, 129, 180, 231, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» (вул. Друга Залізнична, буд. 10, м. Суми, Сумська область, 40030, код ЄДРПОУ 33698892) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, код ЄДРПОУ 42399676) 31 895 561 (тридцять один мільйон вісімсот дев'яносто п'ять тисяч п'ятсот шістдесят одну) грн 15 коп. основного боргу за Договором постачання природного газу №ТЕЦ-2022-03 від 01.04.2022, а також 382 746 (триста вісімдесят дві тисячі сімсот сорок шість) грн 73 коп. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору.

3. У задоволенні зустрічного позову відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Згідно зі ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

Суд звертає увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 6 ГПК України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

У зв'язку з перебуванням судді Заєць С.В. на лікарняному з 08.09.2025 по 12.09.2025 повний текст рішення складено та підписано суддею 15.09.2025.

Суддя С.В. Заєць

Попередній документ
130192864
Наступний документ
130192866
Інформація про рішення:
№ рішення: 130192865
№ справи: 920/590/25
Дата рішення: 02.09.2025
Дата публікації: 16.09.2025
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд Сумської області
Категорія справи: Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них; енергоносіїв
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (07.11.2025)
Дата надходження: 05.11.2025
Предмет позову: про проведення засідання в режимі ВКЗ
Розклад засідань:
29.05.2025 10:40 Господарський суд Сумської області
10.06.2025 10:00 Господарський суд Сумської області
24.06.2025 11:15 Господарський суд Сумської області
22.07.2025 12:15 Господарський суд Сумської області
19.08.2025 10:15 Господарський суд Сумської області
02.09.2025 11:50 Господарський суд Сумської області
11.11.2025 10:00 Господарський суд Сумської області
24.11.2025 15:00 Північний апеляційний господарський суд
Учасники справи:
головуючий суддя:
БАРСУК М А
суддя-доповідач:
БАРСУК М А
ЗАЄЦЬ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА
ЗАЄЦЬ СВІТЛАНА ВОЛОДИМИРІВНА
відповідач (боржник):
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
ТОВ "Сумитеплоенерго"
Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго»
відповідач зустрічного позову:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
заявник:
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
ТОВ "Сумитеплоенерго"
заявник апеляційної інстанції:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
заявник зустрічного позову:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
орган або особа, яка подала апеляційну скаргу:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Сумитеплоенерго"
позивач (заявник):
ТОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
ТОВ "Сумитеплоенерго"
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
представник:
Юріна Ольга Олександрівна
представник заявника:
Васюнін Дмитро Геннадійович
представник позивача:
Піун Світлана Петрівна
Рильцова Євгенія Юріївна
суддя-учасник колегії:
ПОНОМАРЕНКО Є Ю
РУДЕНКО М А
СУЛІМ В В