вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
про забезпечення позову
15.09.2025м. ДніпроСправа № 904/5192/25
за позовом Криворізької центральної окружної прокуратури, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, в інтересах держави в особі
позивача: Криворізької міської ради, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
до Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг
про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі 489 909,12 грн.
Суддя Бєлік В.Г.
Криворізька центральна окружна прокуратура в інтересах держави в особі Криворізької міської ради (далі - позивач) через систему "Електронний суд" звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, у якій просить стягнути з Фізичної особи-підприємця Карімова Фейруза Раміз Огли (далі - відповідач) на користь позивача безпідставно збережені кошти у розмірі 489 909,12 грн. за користування земельною ділянкою комунальної форми власності з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га, що знаходиться за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В.
Разом із позовною заявою Прокурор Криворізької центральної окружної прокуратури подав до Господарського суду Дніпропетровської області заяву про забезпечення позову, в якій просить накласти арешт в межах ціни позову на нерухоме майно, що належить Карімову Фейрузу (код РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- комплекс будівель та споруд автозаправочної станції з газозаправним пунктом, який в цілому складається з: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. ІІ, резервуар підземний № 2 літ. ІІІ, резервуар підземний № 3 літ. ІV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VІ, резервуар підземний № 6 літ. VІІ, резервуар підземний № 7 літ. VІІІ, резервуар підземний № 8 літ. ІХ, газозаправний пункт літ. Х/, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1260410612110;
- земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:01:016:0243 площею 0,12 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2795684246103.
Заява обґрунтована тим, що що згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно з 28.06.2023 по теперішній час ФОП Карімов Фейруз Раміз огли на праві приватної власності володіє нерухомим майном (комплексом будівель та споруд) за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В.
Право власності до відповідача перейшло на підставі договору дарування комплексу будівель та споруд від 28.06.2023, укладений між ТОВ “Кенексі Ультра» та Карімовим Фейрузом.
Згідно з описом, зазначеному у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, до складу майна входить: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. ІІ, резервуар підземний № 2 літ. ІІІ, резервуар підземний № 3 літ. ІV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VІ, резервуар підземний № 6 літ. VІІ, резервуар підземний № 7 літ. VІІІ, резервуар підземний № 8 літ. ІХ, газозаправний пункт літ. Х.
Вказане нерухоме майно знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Попередній власник вказаного нерухомого майна - ТОВ “Кенексі ультра» користувалося вказаною земельною ділянкою на підставі договору оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021.
Після передачі нерухомого майна у власність відповідача між Криворізькою міською радою та ФОП Карімовим Фейрузом Раміз огли укладено додаткову угоду до вказаного договору оренди від 07.01.2024, якою внесено зміни щодо орендаря, зокрема зазначено, що орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 є ФОП Карімов Фейруз Раміз огли.
Разом з тим рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23, яке набрало законної сили 09.10.2024, визнано незаконним та скасовано рішення Криворізької міської ради №673 від 28.07.2021 “Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки на вул. Лозуватській, 116В для розміщення існуючого комплексу будівель та споруд (будівля заправочної А-1, навіс, резервуар підземний №1 ІІ, резервуар підземний №2 ІІІ, резервуар підземний №3 ІV, резервуар підземний №4 V, резервуар підземний №5 VI, резервуар підземний №6 VII, резервуар підземний №7 VIII, резервуар підземний №8 ІХ) зі зміною цільового призначення, категорії, виду використання земельної ділянки та надання її в оренду».
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021, укладений між Криворізькою міською радою (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна,1, код ЄДРПОУ 33874388) та Товариством з обмеженою відповідальністю “КЕНЕКСІ УЛЬТРА» (Україна, 50045, Дніпропетровська обл., місто Кривий Ріг, вулиця Лозуватська, будинок 116В, код ЄДРПОУ 42185649) щодо земельної ділянки з кадастровим номером 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га.
Постановою Верховного Суду від 09.10.2024 у справі №904/205/23 рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.04.2023 у справі №904/205/23 залишено в силі.
Так вказаним рішенням господарського суду встановлено, що зазначене рішення міської ради та договір оренди земельної ділянки, якими цільове призначення спірної земельної ділянки визначено як 03.07 “Для будівництва та обслуговування будівель торгівлі» з одночасним зазначенням про її передачу в оренду для розміщення автозаправної станції не відповідає вимогам ст. ст. 67, 71 Земельного кодексу України та призводить до заниження орендної плати за земельну ділянку шляхом зменшення ставки орендної плати з 3% до 1,2% (на даний час до 0,9%).
Водночас, додаткова угода є правочином, що вносить зміни до існуючого договору, тому як самостійний правочин не існує. Тож, враховуючи, що договір оренди визнано недійсним, то і вказана додаткова угода є недійсною.
Згідно ч.2 ст.120 ЗК України, ч.4 ст.377 ЦК України, ч.3 ст.7 Закону України “Про оренду землі» особа, яка набула права власності на майно, фактично (автоматично) стає й користувачем земельної ділянки, на якій воно розміщене.
Отже, після визнання недійсним договору оренди земельної ділянки №2021641 від 16.12.2021 ФОП Карімов Фейруз користується вказаною земельною ділянкою без відповідної правової підстави.
Прокурор зазначає, що ФОП Карімов Фейруз Раміз огли на праві приватної власності належить нерухоме майно за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, а також відповідач користується земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га без правовстановлюючих документів.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Дніпропетровській області №32077/5/04-36-04-16-13 від 02.07.2025 ФОП Карімов Фейруз Раміз огли сплатив коштів за користування вказаною земельною ділянкою за 2024 - 92272,56 грн., за 2025 рік (станом на 27.06.2025) - 56049,28 грн.
За твердженням прокурора ФОП Карімов Фейруз Раміз огли, як фактичний користувач земельною ділянкою, користується земельною ділянкою 1211000000:08:081:0008 площею 0,3739 га з 28.06.2023 до цього часу, використовує земельну ділянку без укладеного договору оренди та зберігає кошти, не сплачуючи орендну плату за користування земельною ділянкою в повному обсязі, виходячи із дійсної категорії земельної ділянки, тим самим збільшує вартість власного майна та протиправно позбавляє територіальну громаду міста Кривого Рогу в особі Криворізької міської ради права на отримання доходу у вигляді орендної плати, грубо порушує права територіальної громади у сфері дотримання законного порядку платного користування земельними ділянками комунальної власності, належної реєстрації такого права, дотримання рівності усіх перед законом.
Прокурор стверджує, що за період з 28.06.2023 по 30.06.2025 відповідачем безпідставно збережено грошові кошти у сумі 489 909,12 грн.
При цьому згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Карімов Фейруз володіє декількома об'єктами нерухомого майна, а саме:
- комплекс будівель та споруд за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, вартістю 101600,08 грн. (вартість визначена відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
- частки земельної ділянки з кадастровим номером 4610345400:06:015:0034 площею 0,08 га, що розташована на території Львівської області, вартістю 516500,00 грн. (вартість визначена відповідно до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно);
- земельна ділянка з кадастровим номером 4610345400:01:016:0243 площею 0,12 га, що розташована на території Львівської області, відомості про вартість до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно не внесена.
Таким чином, вартість одного комплексу будівель та споруд за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, вартістю 101600,08 грн. недостатньо для забезпечення всієї суми безпідставно збережених коштів.
Прокурор зазначає, що обраний ним вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав Відповідачів, оскільки обтяжене майно фактично перебуває у володінні власників, а обмежується лише можливість розпоряджатись ним.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ст. 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено право на ефективний засіб юридичного захисту, встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" засіб юридичного захисту має бути ефективним як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" зазначено що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припинення порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі №1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів до забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, або забезпечити ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, в разі задоволення позову (Такі висновки викладені в постанові Верховного Суду від 29.07.2019 у справі № 905/491/19).
Положеннями статті 136 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Суд виходить з того, що предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 489 909,12 грн.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Згідно з ч. 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Забезпечення позову є процесуальним засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень, прийнятих за результатами розгляду спору. Учасник справи, який звертається із заявою про забезпечення позову, повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення.
Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21 тощо.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві (іншим особам) вчиняти певні дії (висновки про застосування норм права, які викладені в постанові Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 916/2786/17).
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними з заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу (іншим особам) здійснювати певні дії.
За таких обставин, обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Така правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 15.01.2019 у справі № 915/870/18.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Зі змісту п. 1 ч. 1 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти суд має виходити із того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами, тому може застосуватись у справі, в якій заявлено майнову вимогу.
Верховний Суд звертав увагу, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.
Враховуючи викладене, суд вважає заявлені заходи забезпечення позову обґрунтованими, адекватними та співмірними із позовними вимогами і такими, що забезпечують збалансованість інтересів сторін.
Отже, суд вбачає підстави для задоволення заяви про забезпечення позову.
Частиною 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Суд враховує правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 06.12.2021 у справі № 910/4564/21, щодо того, що є виконанням пункту 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України в частині надання пропозицій щодо зустрічного забезпечення.
Стаття 139 Господарського процесуального кодексу України містить обов'язкові вимоги до змісту заяви про забезпечення позову. Зокрема, пункт 6 частини 1 статті 139 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що така заява має містити пропозиції щодо зустрічного забезпечення.
Метою зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. На відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично цей інститут права зберігає існуючий status quo між сторонами до ухвалення рішення суду по суті спору (постанови Верховного Суду від 17.12.2020 у справі № 646/6171/18, від 17.02.2021 у справі № 760/19023/18, від 27.07.2021 у справі № 22-з/824/477/2021, 22-з/824/535/2021).
Частиною 1 статті 141 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду, а не обов'язок вимагати від особи, яка звернулась із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення).
Зважаючи на частину 4 статті 141 Господарського процесуального кодексу України, постановлення ухвали про забезпечення позову без одночасного вирішення судом питання про зустрічного забезпечення не позбавляє заявника права звернутись до суду із клопотанням про зустрічне забезпечення, що може бути подано після застосування судом заходів забезпечення позову. Зазначене відповідає принципу змагальності сторін, закріпленому статтею 13 Господарського процесуального кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).
Тому розгляд судом заяви про забезпечення позову, яка не містить конкретних пропозицій щодо зустрічного забезпечення, не є порушенням наведених вимог законодавства та не свідчить про допущення судом істотних процесуальних порушень, достатніх для скасування ухвали, якою було вжито відповідні заходи забезпечення позову, оскільки з метою захисту своїх прав відповідач не позбавлений можливості звернутись з клопотанням про зустрічне забезпечення.
Наведена позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.07.2018 у справі № 916/2851/17, від 26.11.2018 у справі № 904/2925/18, від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 18.06.2019 у справі № 904/661/19, від 24.06.2019 у справі № 916/2933/18, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19.
У даному випадку суд не вбачає підстав задля застосовування зустрічного забезпечення з огляду на те, що відповідні заходи не призведуть до негативних наслідків для Відповідача чи інших осіб, та спрямовані на те, щоб не допустити розпорядження грошовими коштами, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.
Аналогічні позиції щодо такого питання викладені у постановах Верховного Суду у справі № 916/870/18 від 15.01.2019 та № 916/73/19 від 27.06.2019.
Керуючись ст.ст. 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Заяву Криворізької центральної окружної прокуратури про забезпечення позову - задовольнити.
Накласти арешт в межах ціни позову (489 909,12 грн) на нерухоме майно, що належить ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 ), а саме:
- комплекс будівель та споруд автозаправочної станції з газозаправним пунктом, який в цілому складається з: будівля автозаправочної станції літ. А, загальною площею 41,2 кв.м, навіс літ. У, площею 101,7 кв.м, резервуар підземний № 1 літ. ІІ, резервуар підземний № 2 літ. ІІІ, резервуар підземний № 3 літ. ІV, резервуар підземний № 4 літ. V, резервуар підземний № 5 літ. VІ, резервуар підземний № 6 літ. VІІ, резервуар підземний № 7 літ. VІІІ, резервуар підземний № 8 літ. ІХ, газозаправний пункт літ. Х/, що розташовані за адресою: м. Кривий Ріг, вул. Лозуватська, 116В, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 1260410612110;
- земельну ділянку з кадастровим номером 4610345400:01:016:0243 площею 0,12 га, реєстраційний номер об'єкту нерухомого майна 2795684246103.
Стягувач: Криворізька міська рада (50101, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, пл. Молодіжна, буд. 1, код ЄДРПОУ 33874388).
Боржник: Фізична особа-підприємець Карімов Фейруз огли ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ).
Ухвала, як виконавчий документ, може бути пред'явлена до примусового виконання до 16.09.2028.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання - 15.09.2025 та може бути оскаржена в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя В.Г. Бєлік