справа № 208/8024/24
провадження № 2-с/208/543/25
13 серпня 2025 р. м. Кам'янське
Суддя Заводського районного суду м. Кам'янського Савранський Т.А., розглянувши заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про скасування судового наказу, -
28.08.2024 року судом видано судовий наказ, відповідно до якого стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Центральні тепломережі» заборгованість по оплаті за теплопостачання в розмірі 30 600,00 грн., а також сплачений стягувачем судовий збір у розмірі 302,80 грн.
13.08.2025 року представник боржника звернулася до суду з заявою про скасування вищезазначеного судового наказу та з клопотання про поновлення строків на його оскарження.
В обґрунтування яких зазначено, що про наявний судовий наказ боржник дізналася внаслідок блокування її карткових рахунків наприкінці липня 2025 року. Ознайомившись з яким, заяву КП КМР «Центральні тепломережі» вважає незаконною, необґрунтованою, а наказ таким, що підлягає скасуванню, оскільки ні сам наказ, ані заяву про його видачу вона не отримувала, документи подані стягувачем, як підтвердження не сплати за надані послуги, вважає не належними доказами, так як відсутній помісячний розрахунок заборгованості, а також відсутнє підтвердження факту укладання договору про надання послуг з теплопостачання, також заявником пропущений строк позовної давності для подання відповідної заяви. На підставі викладеного, просить поновити строк на оскарження та скасувати судовий наказ.
Ознайомившись із заявою про скасування судового наказу, суддя приходить до наступного висновку.
Частиною 1 ст. 170 ЦПК України зазначено, шо боржник має право протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення копії судового наказу та доданих до неї документів подати заяву про його скасування до суду, який його видав, крім випадків видачі судового наказу відповідно до пунктів 4,5 частини першої статті 161 цього Кодексу. Заява про скасування судового наказу може також бути подана органами та особами, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 170 ЦПК України до заяви про скасування судового наказу додаються: 1) документ, що підтверджує сплату судового збору; 2) документ, що підтверджує повноваження представника боржника, якщо заява подається таким представником; 3) клопотання про поновлення пропущеного строку, якщо заява подається після спливу строку, передбаченого частиною першою цієї статті.
З наведеного встановлено, що строки звернення із заявою про скасування судового наказу порушені, проте представником боржника подано аргументоване клопотання про поновлення строку на оскарження відповідного наказу, а тому підстави для повернення заяви про скасування судового наказу відсутні.
Аналізуючи правила розгляду заяви про скасування судового наказу визначені ЦПК України можна констатувати, що зазначаючи про повну або часткову необґрунтованість вимог стягувача, боржник не зобов'язаний подавати докази на підтвердження наявності чи відсутності тих фактів, які обґрунтовують його заперечення проти вимог заявника.
Разом з тим, при поданні заяви про скасування судового наказу, боржник зобов'язаний підтвердити існування спору про право і як наслідок неможливість розглядати справу у наказному порядку.
Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). Аналогічний припис закріплений у частині першій статті 10 ЦПК України.
Стаття 10 ЦПК України встановлює, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику ЄСПЛ як джерело права.
Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоби виключити ризик свавілля.
На думку ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство має бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права (справи «C. G. та інші проти Болгарії», «Олександр Волков проти України)
Суд неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (справи «Кантоні проти Франції», «Вєренцов проти України»)
Відповідно до роз'яснень п. 13 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 23.12.2011 року № 14 «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» у разі заявлення вимоги про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги, судовий наказ може бути видано за наявності відповідних договорів про надання таких послуг, інших письмових доказів, що підтверджують фактичне надання та отримання таких послуг. Крім того, заявник має обґрунтувати свої вимоги та додати документи, що вказують на правильність і безспірність розрахунків, а також застосування тарифів на відповідні послуги.
Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором);
Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні.
Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання у частині оплати заборгованості не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право».
В постанові ВС від 15.10.2020 у справі № 922/1174/20 зазначено, що спір про право - це формально визнана суперечність між суб'єктами цивільного права, що виникла за фактом порушення або оспорювання суб'єктивних прав однією стороною цивільних правовідносин іншою і потребує врегулювання самими сторонами або вирішення судом.
Виходячи з наведених правових позиції та змісту ЦПК України, спір про право являє собою суперечність, зовнішній вияв неспівпадіння в правових переконаннях сторін щодо існуючих прав та обов'язків.
В порядку наказного провадження можуть вирішуватись тільки вимоги які безумовно підтверджуються наявністю невиконаного зобов'язання, строк виконання по якому наступив.
Матеріали справи містять розрахунки КП КМР «Центральні тепломережі» щодо заборгованості боржника.
Само по собі не бажання боржника сплачувати суми заборгованості за комунальні послуги, не є підставою виникнення спору про право, не є підставою скасування рішення суду у формі наказу, так як така «легкість» повністю знищує саму суть наказного провадження.
Також, окрім зазначеного, підставою для скасування, яку зазначає представник заявника, є подання стягувачем заяви про видачу судового наказу про стягнення заборгованості зі спливом строків для подання такої, що на його думку і є наявністю спору про право.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
Керуючись пунктом 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), визначено, що строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Постановою КМУ «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №211 від 11.03.2020 року (зі змінами та доповненнями) та Постановою КМУ «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» №1236 від 09.12.2020 року (зі змінами та доповненнями) карантин встановлено з 12.03.2020 року до 30.06.2023 року на всій території України. Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 року та Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами та доповненнями) з 05:30 - 24.02.2022 року на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб. Термін воєнного стану продовжено з 05:30 - 14.05.2024 року строком на 90 діб.
Відповідно до п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.
Також, Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №2102-ІХ від 24.02.2022 року та Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 року (зі змінами та доповненнями) на всій території України введено воєнний стан строком на 30 діб (24.02.2022-26.03.2022 року).
З того часу воєнний стан неодноразово продовжувався, останнє продовження відбулося 16 квітня 2025 року строком на 90 днів (до 07 серпня 2025 року) відповідно до Закону України №4356-IX від 16.04.2025 року та Указу Президента №235/2025 від 15.04.2025 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні».
З огляду на наведене, суд приходить до висновку, що підстава для скасування судового наказу, як подання заяви про видачу судового наказу поза межами строку позовної давності є необґрунтованою.
Враховуючи, що у сторони боржника не має інших підстав для скасування, наявність спору про право ним недоведена, то суд у порядку ч. 6 ст. 170 ЦПК України вважає за необхідне залишити заяву без розгляду та повернути її заявнику.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 170, 171 ЦПК України, -
Строк на звернення з заявою про скасування судового наказу, поновити.
Заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 від 13 серпня 2025 року про скасування судового наказу в цивільній справі №208/8024/24 від 28 серпня 2024 року виданого за заявою Комунального підприємства Кам'янської міської ради «Центральні тепломережі», залишити без розгляду та повернути її заявнику.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів з дня її складення.
Учасник справи, якому копія ухвала судді не була вручена у день складення, має право на поновлення строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали судді.
Суддя Т.А. Савранський