справа № 208/7964/25
провадження № 1-кп/208/1269/25
09 вересня 2025 р. м. Кам'янське
Заводський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
розглянувши під час судового розгляду у кримінальному провадженні №62025050010020523 від 07.06.2025 року клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченого у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, -
Прокурор ОСОБА_3 заявив клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів обвинуваченому ОСОБА_4 , оскільки наявна обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, та ризики, передбачені п.п.1,3,4,5 ч.1 ст.177 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник ОСОБА_6 не заперечували проти задоволення клопотання прокурора.
Заслухавши думку учасників судового провадження, судом встановлено наступне.
Згідно ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
Суд враховує, що в правовій теорії наявне поняття «обґрунтованої підозри», яке отримало своє практичне закріплення у рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, у Рішенні ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України зазначено, що «Обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення, та те, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно пов'язують підозрюваного з певним злочином. При цьому ці докази не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення».
Згідно Рішення ЄСПЛ у справі «Броуган та інші проти Сполученого Королівства» «факти, що підтверджують «обґрунтовану підозру», не повинні бути такого самого рівня, як факти, на яких має ґрунтуватись обвинувальний вирок чи навіть пред'явлення обвинувачення».
Отже, судом встановлено, що повідомлена ОСОБА_4 підозра, а також обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.402 КК України, є достатніми та обґрунтованими саме для цілей продовження запобіжного заходу, а не для його засудження.
При розгляді клопотання про продовження відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу враховує обставини, перелік яких передбачений ст.178 КПК України, для оцінки ризиків, які можуть слугувати поряд з підставами, визначеними ст.177 КПК України для застосування заходу забезпечення кримінального провадження.
На думку суду, ризиками, визначеними ст.177 КПК України та доведеними прокурором у даному кримінальному провадженню є ризики:
- переховування від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину за яке, передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв'язку із чим розуміючи суворість можливого покарання у разі визнання обвинуваченого винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання;
- незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій та можливістю погрозою застосування насильства;
Разом з цим слідчий суддя вважає не доведеними ризики перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, оскільки вплив на свідків та можливе переховування від суду стосуються інших ризиків, які були визнані доведеними слідчим судом, а можливість підозрюваним вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування вказують на наявність іншого ризику вчинити інше кримінальне правопорушення, проте жодним чином не доведене прокурором.
Також слідчий суддя вважає не доведеним ризик вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачений раніше не судимий та не схильний до вчинення злочинів.
Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Європейським судом з прав людини визнано виправданим тривале тримання під вартою за наявності конкретних ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Таким чином, суд вважає за можливе задовольнити клопотання прокурора про продовження до обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, оскільки інший більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти встановленим ризикам.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки його права, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Згідно ч.3 ст.183 КПК України, слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною 4 цієї статті.
Сума застави повинна відповідати реальному майновому стану особи та тяжкості злочину.
Застава для особи не має бути надмірним тягарем і призвести до скрутного матеріального становища її та її родини - це не покарання. Застава лише має забезпечити виконання особою (підозрюваним, обвинуваченим) процесуальних обов'язків на час досудового розслідування чи судового розгляду.
Високі застави створюють бар'єри для осіб, порушуючи рівність і справедливість. Менш заможні люди можуть не мати змоги ефективно захищатися, необґрунтовано перебуваючи під вартою.
Встановлення надто великого розміру застави відсуває на другий план досягнення його мети - забезпечення процесуальної поведінки особи, зокрема забезпечення явки підозрюваного чи обвинуваченого.
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Суд повторює, що гарантія, передбачена п. 3 ст. 5 Конвенції, покликана забезпечити не відшкодування збитків, а, зокрема, явку обвинуваченого на слухання. Тому його суму необхідно оцінювати головним чином «з огляду на обвинуваченого, його активи та його стосунки з особами, які мають надати забезпечення, іншими словами, залежно від можливого ступеня впевненості в тому, що перспектива втрати забезпечення або дії проти поручителів у разі його неявки на судовий розгляд буде діяти як достатній стримуючий фактор, щоб розвіяти будь-яке бажання з його боку сховатися».
Рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії»: “Сума застави повинна бути визначена, враховуючи характеристику обвинуваченого, його активи та взаємовідносини з особами, які мають забезпечити його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості), при якому перспектива втрати застави, у випадку порушення процесуального обов'язку, буде достатнім стримуючим засобом, щоб унеможливити перешкоджання особою встановленню істини у кримінальному провадженні. Водночас має враховуватися наявність грошових засобів у обвинуваченого».
З одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б обвинуваченого від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого - не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Викладене у сукупності дає підстави для задоволення клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 , а також визначення застави у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Керуючись ст.177, 178, 182, 183, 197, 331 КПК України, суд -
Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на Гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_2 строком 60 днів, а саме з 09.09.2025 року по 07.11.2025 року включно.
Одночасно залишити без змін визначений ОСОБА_4 альтернативний запобіжний захід у вигляді застави для забезпечення виконання ним обов'язків, визначених КПК України у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 181 680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень.
У разі внесення застави покласти на обвинуваченого наступні обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
не відлучатися із місця служби військової частини НОМЕР_1 НГУ без дозволу прокурора або суду,
повідомляти прокурора чи суд про зміну місця служби;
не спілкуватися зі свідками у цьому кримінальному провадженні;
здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору та направити уповноваженій службовій особі місця ув'язнення.
На ухвалу, в частині продовження строку тримання під вартою, може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду протягом 5 днів з дня її проголошення, а особою, яка перебуває під вартою, в той же строк з моменту вручення їй копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її проголошення.
Повний текст ухвали складено та проголошено о 16 год.40 хв. 09.09.2025 року.
Суддя ОСОБА_1
ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду. Оригінал ухвали, постанови знаходиться в матеріалах справи №208/7964/25. Ухвала, постанова набрало законної сили «___» ______ 20___р. Помічник судді/Секретар судового засідання: