Справа № 175/6553/23
Провадження № 2-а/175/66/23
15 вересня 2025 року Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Озерянської Ж.М.,
за участю секретаря Рожкової Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в с-щі Слобожанське справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови, -
У жовтні 2023 року позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання незаконною та скасування постанови, в якій просив суд постановити рішення, яким визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення, у вигляді штрафу в сумі 510 грн., а також судові витрати покласти на відповідача.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що постановою про накладення адміністративного стягнення серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 року, винесеною капітаном поліції ПОГ СВГ Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області Цупик Денисом Володимировичем, на нього було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу, у розмірі 510 гривень, за адміністративне правопорушення за ч. 5 ст. 121 КУпАП. Зокрема за те, що він 29 вересня 2023 року о 14:40 годині, по вул. Надії Курченко в с. Очеретино Краматорського району Донецької області, керував автомобілем ВАЗ 2107, ДНЗ НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України. З вищезазначеною постановою позивач не згоден, вважає її незаконною, і такою, що винесена з рядом суттєвих порушень, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
26 травня 2025 року представник Головного управління національної поліції в Донецькій області надав відзив в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що капітаном поліції ПОГ СВГ Краматорського районного управління поліції ГУНП в Донецькій області Цупик Денисом Володимировичем правомірно винесено Постанову серії БАА №813359 від 29 вересня 2023 року про накладення адміністративного стягнення за фактом вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 2107, ДНЗ НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України.
28 травня 2025 року представник позивача подав до суду відповідь на відзив в якому зазначив, що з огляду на те, що він є особою з інвалідністю, то згідно положень чинного законодавства дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю.
10 червня 2025 року представник Головного управління національної поліції в Донецькій області надав заперечення в яких ще раз підтримав позицію викладену у відзиві та просив у відмовити у задоволенні позову.
11 липня 2025 року представник позивача подав до суду заперечення в яких ще раз наголосив на тому, що постанова винесена незаконно та підлягає скасуванню.
ОСОБА_1 та його представник адвокат в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили задовольнити.
Представник Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області у судове засідання не з'явився, причину неявки суду не повідомив.
Представник Головного управління Національної поліції в Донецькій області у судовому засіданні просила відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані по справі докази виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов до наступного.
Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
За приписами ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що згідно з постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 року, 29 вересня 2023 року о 14:40 годині, по вул. Надії Курченко в с. Очеретино Краматорського району Донецької області, керував автомобілем ВАЗ 2107, ДНЗ НОМЕР_1 , та не був пристебнутий ременем безпеки, чим порушив п. 2.3.в ПДР України.
Вказаною постановою позивача було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.5 ст. 121 КУпАП України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.
Відповідно до ч. 5 ст. 121 КУпАП відповідальність настає за порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з в) п. 2.3. Правил дорожнього руху України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: на автомобілях, обладнаних засобами пасивної безпеки (підголовники, ремені безпеки), користуватися ними та не перевозити пасажирів, не пристебнутих ременями безпеки. Дозволяється не пристібатися в населених пунктах водіям і пасажирам з інвалідністю, фізіологічні особливості яких унеможливлюють користування ременями безпеки, водіям і пасажирам оперативних та спеціальних транспортних засобів.
За правилами ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 283 КУпАП постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім'я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Позивач зауважив, що він дійсно 29 вересня 2023 року рухався на транспортному засобі ВАЗ 21070, реєстраційний номер НОМЕР_1 , будучи пристебнутим ременем безпеки. На блокпосту, розташованому по вул. Надії Курченко в с. Очеретино Донецької області, був зупинений військовими особами. Під час зупинки він був змушений відстебнути ремінь безпеки, так як йому заважало дістати правовстановлюючі документи (паспорт, посвідчення водія), які вимагаються до перевірки на блокпосту. В цей час до транспортного засобу, яким він керував, підійшов працівник поліції, помітивши, що він перебуває без ременя безпеки, працівник поліції зазначив про порушення водієм автомобіля в) п. 2.3. ПДР України, на пояснення ОСОБА_1 , що ремінь безпеки був відстебнутий після зупинки, працівником поліції було проігноровано та винесено постанову за ч.5 ст. 121 КУпАП.
Крім того, позивач акцентував увагу суду, що оскаржувана ним Постанова винесена працівником поліції капітаном ОСОБА_2 з порушенням закону ст.35 ЗУ «Про Національну поліцію». Не було також дотримано статті 276 та 283 КУпАП, працівник поліції не дав йому можливості скористатися своїми правами передбаченими ст.268 КУпАП у повному обсязі.
Окрім того, у постанові серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 зазначений транспортний засіб моделі ВАЗ 2107, однак позивачу належить транспортний засіб, що має модель ВАЗ 21070, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Оскільки оскаржувана Постанова була винесена при неповному з'ясуванні обставин справи про адміністративне правопорушення з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованою, а отже - незаконною та підлягає скасуванню.
Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката.
Згідно ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У відповідності до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Частиною 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст. ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень в порушення зазначених вище вимог закону щодо обов'язку доказування правомірності своїх дій з приводу складання постанови по справі про адміністративне правопорушення, не було надано суду будь-яких доказів на доведення законності складеної постанови.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.
Таким чином судом встановлено, що при винесенні постанови не було наведено доказів, на яких ґрунтується висновок про скоєння позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
Статтями 245-246 КУпАП встановлено, що завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин справи, вирішення її з точною відповідністю з законом.
Постанова про адміністративне правопорушення, складена відповідачем, не може оцінюватися судом в розумінні ст. ст. 73, 74 КАС України у якості належних і допустимих доказів, що підтверджують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.5 ст.121 КУпАП, оскільки заперечується позивачем, а інші докази які б їх обґрунтовували в матеріалах справи відсутні.
За приписами ст. 23 Закону України «Про національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань, серед іншого виявляє причини та умови, що спричиняють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає в межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8)пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За змістом статті 9 Кодексу саме винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність суб'єкта адміністративної відповідальності є однією з ознак адміністративного правопорушення (проступку).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що оскаржувана Постанова про накладення адміністративного стягнення про справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 року, винесена з порушенням норм адміністративного законодавства, не наведено доказів, на яких ґрунтується висновок посадової особи про встановлення факту вчинення правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП.
В силу принципу презумпції невинуватості, діючого в адміністративному праві, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. За таких обставин, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 121 КУпАП, суд вважає недоведеним.
Згідно ст. 62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Так, відповідно до ч. 3 ст. 286 Кодексу Адміністративного судочинства України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Згідно адміністративного судочинства України завданням Кодексу про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, конституційного ладу, власності, прав та інтересів підприємств, установ, організацій, встановлення правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання у громадян поваги до Конституції та інших законів України, поваги до гідності та честі інших громадян, виконання своїх обов'язків, правил співжиття, відповідальності перед суспільством.
В зв'язку з цим, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, суд приходить до висновку, що адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню та оскаржувану постанову відповідно до ст.286 КАС України слід скасувати.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до положень ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних із оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі, на підтвердження цих обставин до суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги, який повинен містити детальний опис послуг, що надаються, їхню вартість, порядок обчислення гонорару адвоката (фіксований розмір або погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо; документи, що містять детальний опис робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках справи відповідно до умов договору (акти виконаних робіт або наданої допомоги, специфікації витраченого часу адвоката тощо); оформлені у встановленому законом порядку документи, що свідчать про здійснення оплати гонорару адвоката та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги на підставі договору (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку, касові чеки або інший банківський документ, що підтверджує здійснення оплати послуг адвоката в рамках конкретної справи).
Процесуальне законодавство не обмежує сторін спору жодними нормативними рамками у контексті очікуваного розміру компенсації їхніх витрат, пов'язаних із правничою допомогою адвоката. Отже, за умови дотримання визначеної законом процедури попереднього визначення суми судових витрат, а також порядку подання необхідного об'єму доказів на підтвердження понесених витрат, сторона може розраховувати на відшкодування витрат на правничу допомогу в повному розмірі. Однак, беручи до уваги принцип співмірності, слід зазначити, що свобода сторін у визначенні розміру витрат на професійну правничу допомогу не є абсолютною та безумовною навіть у разі їхньої повної документальної доведеності.
Критерії оцінки поданих позивачем доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що судами застосовується як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги №68 від 09 жовтня 2023 року, опис робіт від 09 жовтня 2023 року, розписку про отримання гонорару за надання правової допомоги від 09 жовтня 2023 року на суму 7500 грн.
Отже позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження його витрат на правничу допомогу та сума 7 500 грн. в даному випадку відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін.
В зв'язку із задоволенням позову, у відповідності до ч.1 ст.139 КАС України з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача слід стягнути понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Крім того, з Головного управління Національної поліції в Донецькій області за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави необхідно стягнути судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
На підставі викладеного та керуючись ст.19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ст. ст. 7, ч. 5 ст. 121, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, ст. ст. 2, 5-11, 72-77, 78, 159-162, 165, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Краматорського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Донецькій області, Головного управління Національної поліції в Донецькій області про визнання незаконною та скасування постанови, - задовольнити.
Визнати незаконною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАА № 813359 від 29 вересня 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та накладення стягнення у вигляді штрафу в сумі 510 гривень.
Провадження у адміністративній справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП - закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРОУ - 40109048) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 ) понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 500 грн.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Донецькій області (ЄДРОУ - 40109048) за рахунок бюджетних асигнувань на користь держави судовий збір в сумі 605 грн. 60 коп.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення .У разі проголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в письмову провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Ж.М. Озерянська