Справа № 209/2935/25
Провадження № 1-кп/209/214/25
про продовження строку дії запобіжного заходу
15 вересня 2025 року м. Кам'янське
Дніпровський районний суд міста Кам'янського у складі:
головуючої судді ОСОБА_1
за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Кам'янське кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 01 лютого 2025 року за № 12025041790000077, за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянина України, освіта середня, одруженого, має на утриманні двох малолітніх дітей, не працюючого, раніше судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за ч.4 ст. 185 КК України, -
В провадженні суду знаходиться дане кримінальне провадження.
Кримінальне провадження перебуває на стадії судового розгляду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 21.07.2025 продовжено відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 18.09.2025 включно, з визначенням розміру застави в 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 980 (сто п'ять дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
09.09.2025 прокурор подала клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.
Короткий зміст клопотання.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначила про обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_4 обвинувачення та продовження існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які виправдовують застосування відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме: (1) переховуватися від суду; (2) незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні; (5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Обґрунтовуючи існування ризику, передбаченого п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України прокурор зазначила про те, що ОСОБА_4 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, поєднаному з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, яке відповідно до ст.12 КК України є тяжким злочином, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років, загроза реального відбуття якого з високою ймовірністю може спонукати обвинуваченого до переховування від органів досудового розслідування та суду з метою ухилення від кримінальної відповідальності. Обвинувачений усвідомлює можливість застосування до нього такого покарання у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, оскільки раніше неодноразово відбував покарання у вигляді позбавлення волі. Також обвинувачений усвідомлює, що у разі визнання судом його винним у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення виключена ймовірність застосування судом звільнення від відбування покарання з випробуванням. Тому обвинувачений не маючи місця роботи чи навчання, джерела доходу, тобто сталих соціальних зв'язків, які б могли утримувати його в межах міста, у будь який час, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, може залишити межі міста та області.
Також прокурор зазначає, що про існування вказаного ризику свідчить те, що обвинувачений ОСОБА_4 ухилявся від явки на судові засідання у Заводському районному суді м.Дніпродзержинська по справі, де від є обвинуваченим, про що свідчать ухвали Заводського районного суду м. Дніпродзержинська стосовно оголошення ОСОБА_4 у розшук по справі №208/7236/19 у кримінальному провадженні №12019040160001285, що вказує на те, що останній схильний до ухилення від виконання обов'язкових для нього судових рішень.
Щодо актуальності ризику передбаченого п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, вказала, що відповідно до матеріалів кримінального провадження, обвинуваченому ОСОБА_4 достовірно відомі анкетні дані, адреси проживання свідків. Усвідомлюючи загрозу реального відбування покарання, передбаченого санкцією ч.4 ст. 185 КК України, обвинувачений, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, зможе вчинити спроби незаконного впливу на свідків, з метою спонукання їх до відмови від надання показань чи зміни показань, ухилення від подальшої явки до суду. При цьому, перебуваючи під дією більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, обвинувачений зможе особисто або із залученням інших осіб, використовуючи сучасні засоби комунікації, безперешкодно шляхом вмовляння, тиску, погроз, залякування, викликання жалю до себе або будь-яким іншим способом чинити спроби незаконного впливу на свідків з метою спонукання їх до ухилення від подальшої явки до суду, відмови від надання показань, надання неправдивих показань чи зміни показань у суді тощо.
Щодо актуальності ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України зазначила, що вчинення обвинуваченим ОСОБА_4 повторно кримінального правопорушення проти власності та вчинення кримінальних правопорушень проти власності у минулому, обґрунтована підозра у вчиненні кримінального правопорушення через нетривалий проміжок часу після звільнення з установи виконання покарань закритого типу, відсутність у нього міцних соціальних зв'язків, зокрема, місця роботи чи іншого законного джерела доходу, - все це в сукупності безумовно вказує на стійку антисоціальну спрямованість поведінки обвинуваченого, а також на те, що вчинення злочинів є для нього одним з шляхів для заробітку коштів. Тому, існує ризик продовження обвинуваченим протиправної діяльності та вчинення ним інших кримінальних правопорушень, зокрема, проти власності. При цьому, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, зокрема, домашній арешт, не зможе забезпечити запобігання цьому ризику, адже обвинувачений зможе раптово, не попередивши суд, залишити місце свого проживання з метою вчинення нових злочинів для отримання доходу «легким шляхом».
Таким чином запобіжний захід у вигляді тримання під вартою забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов'язків і виконання процесуальних рішень.
Просить продовжити щодо обвинуваченого ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцю м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області, громадянину України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів. Визначити ОСОБА_4 заставу в розмірі 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 105980 гривень 00 копійок, та у разі внесення застави, покласти на обвинуваченого процесуальні обов'язки, передбачені пп.1-4 ч. 5 ст. 194 КПК України.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні прокурор підтримала клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з підстав, викладених у ньому.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 щодо задоволення клопотання прокурора заперечив, просив застосувати відносно обвинуваченого більш м'який запобіжний захід домашній арешт. Вважає, що зазначені прокурором ризики не доведені.
Обвинувачений ОСОБА_4 щодо задоволення клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою заперечив. Просив про зміну йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Підтримав позицію свого захисника та зазначив, що наведені прокурором ризики не доведені.
Прокурор щодо зміни запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт заперечила та вказала, що наведені в клопотанні ризики є обґрунтованими.
Оцінка та висновки суду.
Заслухавши думку учасників судового провадження, перевіривши їх доводи та матеріали справи, суд зазначає наступне.
Згідно з положеннями ч. 1, 2 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. При цьому вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.
Відповідно до ухвали Дніпровського районного суду міста Кам'янського від 21.07.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з утриманням у Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань (№ 4)», строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 18.09.2025 включно, з визначенням розміру застави в 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 980 (сто п'ять дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок.
Відтак, строк тримання обвинуваченого ОСОБА_4 під вартою відповідно до ухвали суду завершується 18.09.2025.
Згідно з частиною другою статті 131 КПК України одними із заходів забезпечення кримінального провадження з метою досягнення його дієвості є запобіжні заходи.
Згідно змісту ст.ст.131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ч.2 ст.177 КПК України).
Крім цього, у ст.178 КПК України визначений перелік обставин, що враховуються при застосуванні запобіжного заходу.
Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього кодексу.
В обґрунтування клопотання прокурор посилається на те, що на теперішній час продовжують існувати ризики, визначені п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Згідно практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Також у своєму рішенні у справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє прогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, яке є тяжким злочином у розумінні ст.12 КК України, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, відтак з метою уникнення покарання, існують ризики того, що він може переховуватись від суду.
Враховуючи характер висунутого ОСОБА_4 обвинувачення у вчиненні тяжкого злочину, строк покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, дані про його особу, який до обрання запобіжного заходу офіційно не працював, постійних та законних джерел доходів не мав, ухилявся від явки в судові засідання, суд прийшов до висновку про наявність ризику переховування від суду.
Щодо ризику незаконного впливу на свідків суд приходить до висновку, що також наявні підстави вважати, що продовжує існувати ризик того, що обвинувачений ОСОБА_4 може впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, оскільки ризик впливу на вказаних осіб існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань та дослідження їх судом.
Щодо ризику, передбаченого п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме ризику вчинення обвинуваченим іншого кримінального правопорушення (іншого злочину), суддя вважає, що не перестав існувати ризик можливого вчинення іншого кримінального правопорушення. Цей ризик обґрунтовується тим, що обвинувачений ОСОБА_4 офіційно не працює, не має постійного джерела доходу, що свідчить про недостатньо міцні соціальні зв'язки, раніше судимий, в тому числі за вчинення корисливих злочинів, а тому може продовжити злочинну діяльність. При цьому, відносно обвинуваченого в провадженні Заводського районного суду міста Кам'янського перебуває кримінальне провадження про обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.190 КК України.
Відтак наведені обставини в сукупності дають суду обґрунтовані підстави вважати про наявність ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Суд при застосуванні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_4 приймає до уваги той факт, що ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу на даний момент продовжують існувати. При цьому, суд, у відповідності до вимог чинного кримінального процесуального закону, розглянув й інші заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого, не пов'язані з триманням під вартою, які передбачені ст. 176 КПК України, зокрема домашній арешт, на якому наполягає сторона захисту та обвинувачений. Однак суд вважає, що прокурором в судовому засіданні обґрунтовано доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів щодо обвинуваченого не може запобігти встановленому судом ризику, передбаченому п. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
При цьому застосований до обвинуваченого запобіжний захід відповідає характеру та тяжкості інкримінованих діянь, а встановлені ризики є дійсними та триваючими, а тому на даний час виключається можливість зміни запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого, на більш м'який.
Разом з цим, суд керується не принципом автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за яке КК України передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Вказане узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який, посилаючись на практику застосування ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішеннях «Кудла проти Польщі» та «Маккейн проти Сполученого Королівства» констатував, що основною метою ст. 5 Конвенції є запобігання свавільному або необґрунтованому позбавленню свободи.
Проте, безперервне тримання під вартою є виправданим лише за умови, якщо у справі наявний значний суспільний інтерес, який переважає принцип поваги до особистої свободи.
Приймаючи рішення про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд виходить з того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи та не суперечить практиці Європейського суду з прав людини і вимогам Конвенції про захист прав людини га основоположних свобод, зокрема, правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», суд вважає необхідним продовжити щодо обвинувачених винятковий вид запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для забезпечення відсутності визначених вище ризиків.
З урахуванням вищенаведеного, зважаючи на тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому в разі визнання його винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, характер та ступінь суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , фактичні обставини провадження та дані про особу обвинуваченого, з огляду на невідворотність та тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, суд вважає необхідним продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, що не перевищує 60 (шістдесяти) днів, оскільки будь-який інший запобіжний захід, аніж тримання під вартою, на даний час не може забезпечити виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та не запобігатиме вищенаведеним ризикам.
Обставин, які б спростовували правомірність подальшого тримання обвинуваченого під вартою судом не встановлено.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. ч. 4,5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього та визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Суд, ураховуючи вимоги ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, а також дані про особу обвинуваченого, приходить до висновку про можливість визначення обвинуваченому застави відповідно до ст. 182 КПК України у розмірі у 35 прожиткових мінімумів для працездатних осіб станом на 01.01.2025 року, що становить 105 980 грн 00 коп. та у повній мірі відповідає обвинуваченню, висунутого ОСОБА_4 , суворості покарання, яке може бути йому призначено у разі доведеності його провини. Внесення застави в такому розмірі може гарантувати виконання обвинуваченим покладених на нього обов'язків та є не завідомо непосильним для нього.
Разом з цим, у випадку внесення застави на обвинуваченого ОСОБА_4 слід покласти обов'язки передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Згідно з ч. 7 ст. 194 КПК України, зазначені обов'язки покладаються на обвинуваченого на строк не більше двох місяців.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею/судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного під вартою.
Керуючись ст. ст. 176-178, 179, 180, 181, 183, 184, 194, 196, 197, 331, 372, 376 КПК України, суд,-
В задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.
Клопотання прокурора про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначеним розміром застави 35 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 105 980 (сто п'ять дев'ятсот вісімдесят) гривень 00 копійок, строком на шістдесят днів, тобто з 15 вересня 2025 року до 13 листопада 2025 року, включно.
У разі внесення застави, відповідно до ч.5 ст. 194 КПК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 наступні обов'язки:
1) прибувати до прокурора і суду за першою вимогою у встановлений час;
2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає чи перебуває, без дозволу прокурора та суду;
3) повідомляти прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;
4) утримуватись від спілкування з потерпілим та свідками в даному кримінальному провадженні;
5) здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи , що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну .
Роз'яснити ОСОБА_4 , що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також якщо ОСОБА_4 , будучи належним чином повідомлений, не з'явиться за викликом до прокурора, суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України і використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору. У разі звернення застави у дохід держави суд вирішує питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу.
Контроль за виконанням даної ухвали покласти на прокурора Кам'янської окружної прокуратури.
Копію ухвали вручити обвинуваченому, захиснику, прокурору.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а особою, що перебуває під вартою, у той самий строк з моменту вручення йому ухвали.
Повний текст ухвали складено та оголошено 15.09.2025 о 16 год. 00 хв.
Суддя ОСОБА_6