Справа № 199/1017/25
(2/199/2183/25)
Іменем України
12.09.2025 року Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.
за участю секретаря Попружко Д.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про стягнення моральної шкоди, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про стягнення моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що із серпня 2016 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 працював на вугледобувному підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», на посаді прохідника 5 розряду підземної гірнопрохідної дільниці №2.
Наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Лозовського С. № 1049-к від 29 листопада 2023 року, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_1 04.12.2023 року звільнено з посади прохідника 5 розряду підземної гірнопрохідної дільниці №2, за станом здоров'я.
У подальшому, лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я при Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» складено медичний висновок №21/529 від 22.05.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання у вигляді: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, з легким степенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_2 ); Пневмоконіоз (А q/r, 2/2, pi, em ), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлене вперше.
У подальшому, 14 червня 2024 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України було затверджено АКТ розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 червня 2024 року, яким встановлено, що хронічне професійне захворювання, виявлене у ОСОБА_1 , виникло у зв'язку із недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фібро генної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.
16.12.2024 року у зв'язку із професійним захворюваннями, ОСОБА_1 було первинно, встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням та втрата працездатності у розмірі 65% за сукупністю захворювань, із яких: 30% по професійному захворюванню - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; 25% по професійному захворюванню - пневмоконіоз (А q/r, 2/2, pi, em ), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.); 10% по професійному захворюванню - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісією серії 12 ААГ №773175 від 16.12.2024 року та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №119923.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що на теперішній час він відчуває себе втраченою для суспільства та родини людиною, його фізичний та моральний стан не дозволяє відчути себе повноцінним. Із моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань.
Посилаючись на вказані обставини, а також із врахуванням додаткових пояснень, ОСОБА_1 просить стягнути ТОВ «Шахтобудівельна компанія» моральну шкоду, яка полягає в тому, що позивач втратив значний ступінь професійної працездатності, має серйозні порушення здоров'я із стійкими розладами функцій організму, обумовленими наслідками професійного захворювання, що призвело до порушення звичного способу його життя і потребує від позивача додаткових зусиль для організації, неможливості продовження активного способу життя, порушення нормальних життєвих зв'язків, що позначилося на його доходах. Внаслідок вказаного, позивач відчуває суттєві незручності, свою неповноцінність, постійне хвилювання, емоційна напруга призводить до погіршення стосунків в родині та з оточуючими. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює у 650 000,00 грн. Оцінюючи моральну шкоду в зазначену суму, він виходить із тривалості та глибини моральних та фізичних страждань, тяжкості захворювань і безлічі негативних наслідків для нього, які виникли внаслідок отримання професійних захворювань, а також незворотності значного погіршення стану здоров'я.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Ніколенко М.М. надав до суду відзив, у якому заперечувала проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем зазначено, що саме протиправними діями відповідача йому спричинено моральні страждання, пов'язані та подальшим захворюванням, яке є прямим наслідком важких та непереборних умов праці на підприємстві. При цьому позивачем не зазначено, які саме дії відповідача завдали йому моральні страждання.
У медичній картці працівника зазначаються скарги на стан здоров'я, анамнез, результати медичного огляду, лабораторних, функціональних та інших досліджень, діагноз, висновок про професійну придатність працювати за професією. Проте, за весь період роботи на підприємстві відповідач ОСОБА_1 жодних скарг не заявляв, обов'язкові медичні огляди проходив та за результатами яких його було визнано здоровим та придатним для роботи. Такі дії позивача, на погляд відповідача, є несумісними із наступним намаганням звинуватити підприємство відповідача у виникненні професійних захворювань, адже якби позивач діяв добросовісно та повідомив відповідача про наявність у нього хронічних захворювань, до роботи він би не допускався.
Тільки після звільнення з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» позивач виявив у себе цілу низку професійних захворювань.
Крім того, як вбачається із матеріалів справи, акту розслідування причин виникнення хронічного захворювання (отруєння) від 14.06.2024 року, професійне захворювання виникло у зв'язку з тривалим періодом роботи в умовах впливу шкідливих факторів, параметри яких перевищували допустимі.
При цьому, загальний стаж роботи позивача складає 19 років 10 місяців 23 дні, із них в умовах впливу шкідливих факторів складає - 11 років 08 місяців 13 днів, із яких на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» лише 7 років 4 місяців 3 дні.
Таким чином, позивач перебував у трудових відносинах з відповідачем тільки у період із 01.08.2016 року по 04.12.2023 року, а період із 8.08.2007 року по 31.07.2016 року працював на інших підприємствах, під час роботи на яких піддавався впливу шкідливих факторів.
У справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Розмір визначеної компенсації повинен хоча б наближено бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь якої грошової шкали чи прирівняне до іншого майнового еквіваленту.
Також, представник відповідача просить дати належну оцінку факту того, що причиною виникнення професійних захворювань позивача стала послідовна робота на декількох підприємствах вугільної галузі. В результаті чого, шкода позивачеві була завдана внаслідок послідовної роботи на декількох підприємствах, а відтак її розмір має бути розподілений до стажу роботи позивача на цих підприємствах та ступеню шкідливого впливу.
Тобто, у позивача, на думку представника відповідача, хронічна хвороба розвивалася на протязі всього періоду його роботи на різних підприємствах, можливо на інших вищенаведених підприємствах вугільної промисловості.
Позивач вважає, що відповідач не створив безпечні та нешкідливі умови праці на його робочому місці, чим заподіяв шкоду його здоров'ю. Але позивач, ще до працевлаштування на ТОВ «Шахтобудівельна компанія», мав тривалий стаж роботи у шкідливих умовах праці на інших підприємствах, що також позначилося на виникненні у нього професійного захворювання.
Також, відповідачем зазначено, що позивачу встановлена третя група інвалідності, яка відповідно до «Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1317 від 03.12.2009 року є робочою, а тому права на працю він не позбавлений. Органом фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві йому були призначені страхові виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячних платежів, що компенсували йому втрачений заробіток. Позивач не позбавлений засобів до існування та задоволення власних потреб, оскільки також може отримувати пенсію.
Також, за загальним принципом відшкодування шкоди (в тому числі і моральної) розмір відшкодування шкоди має бути не більшим за достатній для розумного задоволення вимог заявника і не має призводити до його навіть неістотного збагачення. Розмір моральної шкоди, заявлений позивачем є значно завищеним та таким, що розрахований без урахування вимог розумності та справедливості та без законодавчо обґрунтованих підстав. У подібних справах, зазвичай, компенсація є набагато меншою.
Посилаючись на вказані обставини, а також із врахуванням додаткових пояснень, представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Ніколенко М.М. у задоволенні позовних вимог просив відмовити у повному обсязі.
У судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Сєргєєва Р.А. не з'явились, надали суду заяву, у якій просили провести розгляд справи за їх відсутності.
Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» - адвокат Ніколенко М.М. у судове засідання не з'явився, розгляд справи просив провести за його відсутності, про що надав відповідну заяву.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню із наступних підстав.
Судом встановлено, що з серпня 2016 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 працював на вугледобувному підприємстві Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», на посаді прохідника 5 розряду підземної гірнопрохідної дільниці №2, що підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1 (а.с.43,44).
Наказом генерального директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» Лозовського С. № 1049-к від 29 листопада 2023 року, на підставі п.2 ст.40 КЗпП України, ОСОБА_1 04.12.2023 року звільнено з посади прохідника 5 розряду підземної гірнопрохідної дільниці №2, за станом здоров'я (а.с.31).
У подальшому, лікарсько-експертною комісією спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров'я при Клініці професійних захворювань ДУ «Інститут медицини праці імені Ю.І.Кундієва Національної академії медичних наук України» складено медичний висновок №21/529 від 22.05.2024 року, відповідно до якого у ОСОБА_1 встановлено хронічне професійне захворювання у вигляді: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг - захворювання професійне, встановлене вперше; хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, з легким степенем зниження слуху (ІІ ст.) за класифікацією Остапкович В.Є. та ОСОБА_2 ); Пневмоконіоз (А q/r, 2/2, pi, em ), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст. (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлене вперше (а.с.33).
14 червня 2024 року начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України було затверджено АКТ розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 червня 2024 року, яким встановлено, що хронічне професійне захворювання, виявлене у ОСОБА_1 виникло у зв'язку із недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фібро генної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо), недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умови. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий (а.с.6-8).
16.12.2024 року у зв'язку із професійним захворюваннями, ОСОБА_1 було первинно, встановлена третя група інвалідності за професійним захворюванням та втрата працездатності у розмірі 65% за сукупністю захворювань, із яких: 30% по професійному захворюванню - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженим статико-динамічними порушеннями, м'язово-тонічним та больовим синдромами, рецидивуючий перебіг; 25% по професійному захворюванню - пневмоконіоз (А q/r, 2/2, pi, em ), ускладнений хронічним бронхітом ІІ ст.., фаза затихаючого загострення, ЛН І-ІІ ст.. (першого-другого ст.); 10% по професійному захворюванню - хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість, що підтверджується довідкою до акту огляду медико-соціальної експертної комісією серії 12 ААГ №773175 від 16.12.2024 року (а.с.11) та довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у наданні медичної та соціальної допомоги серії 12 ААА №119923 (а.с.12).
Згідно зі ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, є акти цивільного законодавства, а також завдання моральної шкоди іншій особі.
Відповідно до ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частини перша, друга статті 23 ЦК України).
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (частина перша статті 1167 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України).
По своїй суті зобов'язання про компенсацію моральної шкоди є досить специфічним зобов'язанням, оскільки не на всіх етапах свого існування характеризується визначеністю змісту, а саме щодо способу та розміру компенсації. Джерелом визначеності змісту обов'язку особи, що завдала моральної шкоди, може бути: (1) договір особи, що завдала моральної шкоди, з потерпілим, в якому сторони домовилися зокрема, про розмір, спосіб, строки компенсації моральної шкоди; (2) у випадку, якщо не досягли домовленості, то рішення суду в якому визначається спосіб та розмір компенсації моральної шкоди (див. постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц (провадження № 61-18013сво18).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини. Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування. Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 січня 2019 року в справі № 674/1666/14-ц (провадження № 61-6468зпв18).
Гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновлення стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року в справі № 487/6970/20 (провадження № 61?1132св22).
Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК України, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, оскільки вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв'язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження №14-24цс21). Разом з тим, згідно ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Відповідальність юридичної або фізичної особи настає у випадках, коли особа, з вини якої заподіяна шкода, знаходиться з цією юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і шкоду така особа заподіяла у зв'язку з виконанням трудових (службових) обов'язків.
Тлумачення частини першої статті 1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» професійне захворювання - захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов'язаних з роботою.
Статті 12, 81 ЦПК України передбачають обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці.
Згідно ст. 173 КЗпП України за потерпілим закріплено право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків. Згідно ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Таким чином, застраховані громадяни, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку, мають право на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Аналогічна правова позиція була зазначена Конституційним Судом України в рішенні від 08.10.2008р. по справі № 1-32/2008 та Верховним Судом у постанові від 04.07.2018р. по справі №210/5023/15-ц.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» (зі змінами, внесеними постановами від 8 липня 1994 р. №7, від 30 вересня 1994р. №11 та від 25 травня 1998 р. №15, від 24.10.2003р. №9), вирішуючи питання про прийняття до провадження заяв про відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров'я, пов'язаним із виконанням трудових обов'язків, суди повинні враховувати, що спори між: потерпілим працівником та роботодавцем (незалежно від форм власності та виду діяльності) щодо права на відшкодування зазначеної шкоди підлягають судовому розгляду в порядку, встановленому для вирішення трудових спорів (гл. XV КЗпП).
У пункті 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 р. № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснено, що відповідно до ст. 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.
Відповідно до ч. 3 ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вона є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.
Виходячи із викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши тяжкість наслідків, які настали у здоров'ї позивача, незворотності змін його здоров'я, розміру втрати працездатності, постійний характер страждань, виходячи із засад розумності та справедливості, - суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди.
Відповідно до акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 13 червня 2024 року, позивач має загальний стаж роботи 19 років 10 місяців 23 дні, за професією 17 років 09 місяців 26 днів, із них в умовах впливу шкідливих факторів на ТОВ «Шахтобудівельна компанія» 7 років 4 місяців 3 дні (а.с.6-8).
При цьому, саме за період роботи на підприємстві відповідача актом встановлено наявність шкідливих умов праці відповідно до Державних санітарних норм та правил «Гігієнічної класифікації праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженої наказом МОЗ України №248 від 08.04.2014 року.
Крім цього, суд враховує, що саме у період роботи позивача на підприємстві відповідача, ОСОБА_1 став звертатися до медичних закладів зі скаргами на захворювання, які пізніше були кваліфіковані, як професійні (а.с.14-30).
Згідно з положеннями ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов'язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Частиною третьою ст. 13 Закону України «Про охорону праці» на роботодавця покладено безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог. Статтею 153 КЗпП України встановлено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Актом про проведення розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання стверджується, що наявна вина працедавця.
Суд також не приймає викладене у відзиві посилання представника відповідача на те, що факт спричинення позивачу моральної шкоди є недоведеним, оскільки будь-яких додаткових висновків, експертиз в даному випадку не потрібно, так як наявна стійка втрата працездатності позивача, та встановлення останньому третьої групи інвалідності.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Сукупність наданих позивачем доказів: трудова книжка, акт розслідування професійного захворювання, медичний висновок центральної лікарсько-експертної комісії про наявність професійного характеру захворювання, епікризи, довідка МСЕК, підтверджують факт завдання позивачу моральної шкоди.
Згідно роз'яснень Конституційного Суду України у рішенні від 27 січня 2004 року № 10рп2004 моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Ушкодження здоров'я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов'язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Відсутність причинного зв'язку між завданою позивачу шкодою і винною протиправною поведінкою відповідача, не може бути підставою для відмови у задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди, завданої ушкодженням здоров'я на виробництві, оскільки до юридичного складу, який є підставою правовідносин по відшкодуванню моральної шкоди, входять моральні страждання працівника або втрата нормальних життєвих зв'язків, або необхідність для працівника додаткових зусиль для організації свого життя. При цьому, вина власника не названа серед юридичних фактів, які входять до такого юридичного складу. Отже, Закон не перешкоджає стягненню з власника моральної шкоди за відсутності його вини, якщо є юридичні факти, що складають підставу обов'язку власника відшкодувати моральну шкоду.
Крім цього, Актом розслідування хронічного професійного захворювання від 14.06.2024 року встановлено, що раніше у позивача професійних захворювань виявлено не було. З метою ліквідації і запобігання виникненню хронічних професійних захворювань генеральному директору Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» пропонується: забезпечити виконання комплексу протипилових заходів та постійний контроль за роботою засобів знесилення на робочих місцях; забезпечувати працівників, які зазнають впливу пилу в концентраціях, що перевищують гранично допустимі засобами індивідуального захисту у відповідності до галузевих норм.
Згідно з ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (рішення «Проніна проти України»). Доводи відповідача в зазначеній частині не дають підстави вказати на їх суттєвість в розгляді справи.
Таким чином, суд погоджується з обгрунтуваннями позивача, що саме з причини розвитку професійного захворювання, він зазнав фізичний біль, хворобливі відчуття, а також страждання у зв'язку з ушкодженням свого здоров'я, лікування позивача вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, як наслідок беззаперечно настали зміни у його життєвих і виробничих зв'язках (з причини частого звернення до медичних установ позбавлений можливості проводити час зі своєю родиною, часте перебування на лікарняному впливало на виробничі відносини), неможливість їх поновлення.
При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з того, що життя і здоров'я людини найвища соціальна цінність, невід'ємні два поняття. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною.
Відповідно до прецендентної практики Європейського суду з прав людини, - моральна шкода має визначатися за автономними критеріями, що випливають з Конвенції, а не на підставі принципів, визначених у національному законодавстві чи практиці відповідної держави (Мельниченко проти України); деякі форми нематеріальної шкоди, включаючи моральні страждання, за самою їхньою природою не завжди можна підтвердити конкретними доказами, але це не заважає суду присуджувати грошову компенсацію, якщо у нього є розумні підстави вважати, що заявник зазнав моральної травми, яка потребує такого відшкодування (рішення у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі проти Сполученого Королівства»); в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об'єктивної оцінки психотравматичної ситуації (рішення у справах «Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії»).
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за необхідне зазначити, що погоджується з доводами позивача, оскільки обставини та докази, на які він посилається, є більш вірогідними та заслуговують на довіру, ніж докази, надані на їх спростування.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 902/761/18, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/2101/17.
Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у рішенні від 23 серпня 2016 року у справі «Дж. К.» та інші проти Швеції» зазначив, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом». Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Суд не погоджується із заявленим позивачами розміром моральної шкоди, який суперечить загальним засадам цивільного законодавства про справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ч.1 ст.3 ЦК України) та, на думку суду, є надмірним відшкодуванням.
Визначаючи розмір суми, яка підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд виходить із положень ст.ст. 23, 1172 ЦК України та враховує характер і обсяг страждань, яких зазнав позивач, враховуючи засади співмірності, виваженості, справедливості та інші обставини, що відповідає роз'ясненням, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)" від 31.03.95 №4.
Судом враховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
На думку суду, із урахуванням усіх встановлених обставини справи у їх сукупності, глибину душевних страждань позивача та вимоги розумності, виваженості та справедливості, тривалість, глибину фізичних та душевних страждань позивача, погіршення стану здоров'я, значну ступінь втрати професійної працездатності, втрату виробничих здібностей, істотність вимушених змін у життєвих стосунках, а також вимоги розумності, виваженості і справедливості і тимчасовий період встановленої непрацездатності - вважає необхідним задовольнити вимоги щодо компенсації моральної шкоди, стягнувши з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» на користь позивача ОСОБА_1 грошову суму у розмірі 250 000,00 гривень.
Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України із ТОВ «Шахтобудівельна компанія» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 2000 (дві тисячі) 00 гривень.
Суд при винесені рішення враховує положення Закону України № 466-ІХ від 16.01.2020 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», яким внесено зміни до статті 164 ПК України.
До загального місячного (річного) оподаткування доходу платника податків, з урахування змін, внесених Законом № 466-ІХ, включається відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі визначеному законом (п.п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України).
Суд, в зв'язку з вищевикладеним, в рішенні вважає необхідним зазначити, що розмір присудженої моральної шкоди в сумі 250 000,00 гривень підлягає стягненню з ТОВ «Шахтобудівельна компанія» з урахуванням утримання обов'язкових податків і зборів, в розмірі, який перевищує чотирикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Крім цього, відповідно до ст.141 ЦПК України із ТОВ «Шахтобудівельна компанія» підлягає стягненню судовий збір на користь держави у розмірі 372,68 (триста сімдесят дві) гривень 68 копійок.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 80, 81, 82, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», про стягнення моральної шкоди, - задовольнити частково.
Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 250000(двісті п'ятдесят тисяч) 00 гривень, без утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія» на користь держави судовий збір у розмірі 372,68 (триста сімдесят дві) гривень 68 копійок.
В іншій частині позову, відмовити.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м.Дніпропетровська, РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Шахтобудівельна компанія», код ЄДРПОУ 40162326, місцезнаходження: Донецька область, Покровський район, м.Білозерське, вул.Залізнична, буд.82.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Суддя Л.Г.Якименко