Справа № 199/4004/25
(2-о/199/184/25)
08 вересня 2025 року м.Дніпро
Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра
в складі : головуючого судді - Кошлі А.О.
присяжних: Ломоносова О.О., Погоріла Н.І.
з участю секретаря судового засідання - Кахикало А.С.
заявника - ОСОБА_1
представника заявника - ОСОБА_2
представника Міністерства оборони України - Зінченко С.О.
представника в/ч НОМЕР_1 - Рачук М.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі, в порядку окремого провадження заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою, заінтересовані особи: Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Міністерство оборони України, військова частина НОМЕР_1 , Адміністрація державної спеціальної служби транспорту, ОСОБА_3 , яка є представником неповнолітніх дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,-
ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою, в якій просить оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлим.
В обґрунтуванні заяви посилалась на те, що її син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з березня 2022 року проходив військову службу у в/ч НОМЕР_1 . 21.02.2023 року їй надійшло повідомлення про те, що ОСОБА_4 16.02.2023 року під час участі в бойових діях поблизу с. Парасковіївка Бахмутського району Донецької області зник безвісті. Було проведено службове розслідування, встановлено обставини що вказують на загибель її сина, тому просить оголосити його померлим.
Ухвалою суду від 25.04.2025 року до участі у справі, в якості заінтересованих осіб залучено - військову частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) та Адміністрацію державної спеціальної служби транспорту (код ЄДРПОУ 33145904).
Ухвалою суду від 11.06.2025 року до участі у справі, в якості заінтересованої особи залучено - ОСОБА_3 , яка є представником неповнолітніх дітей ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В судовому засіданні заявник та її представник вимоги викладені у заяві підтримала та просили оголосити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 померлим.
Представник Міністерства оборони України підтримав свою позицію, викладену в письмових поясненнях від 23.04.2025 року, в яких вказано, що, частиною другою статті 46 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи, суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців. Тобто, передумовами для оголошення особи померлою зв'язку з воєнними діями є закінчення воєнних дій. 11.12.2024 Велика Палата Верховного Суду у справі № 755/11021/22 надала висновки щодо застосування норм права, які регламентують дані правовідносини. Велика Палата Верховного Суду виснувала, що шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв'язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість.
Представник в/ч НОМЕР_1 в судовому засіданні підтримав позиції викладену представником Міністерства оборони України.
Представником Адміністрації державної спеціальної служби транспорту подано заяву про розгляд справи без участі.
Від інших учасників надійшли нотаріально завірені заяви про розгляд справи без їх участі.
Вислухавши доводи заявника, представника заявника, представників заінтересованих осіб, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Відповідно до частин 1,2 та 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Згідно з частинами першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що заявник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є мамою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
24.03.2022 року солдата ОСОБА_4 вважати призначеним до в/ч НОМЕР_1 (зазначена посада). З 16.12.2022 року вважати таким, що відбув у відрядження у Донецьку область.
Солдат ОСОБА_4 перебував на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 , згідно довідки від 01.04.2022 року № 63.
Згідно довідки про безпосередньо участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України від 10.02.2025 року № 383 зазначено, що ОСОБА_4 , дійсно в період з 07.02.2023 по 15.02.2023 року брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, перебуваючи: Донецька обл., Бахмутський район…
Згідно витягу з наказу від 16.02.2023 року солдата ОСОБА_4 , який перебував у відрядженні у Донецькій області, у складі сил та засобів, які залучаються та приймають безпосередню участь у бойових діях, вважати зниклим без вісті з 16.02.2023 року.
21.02.2023 року складено сповіщення сім'ї № 159 про те, що їх син - солдат ОСОБА_4 , відданий Військовій присязі на вірність Українському народу, мужньо виконавши військовий обов'язок, в бою за Україну, її свободу і незалежність, під час участі в бойових діях зник безвісті 16.02.2023 року поблизу села Парасковіївка Бахмутського району Донецької області.
Згідно витягу з акту службового розслідування по зникненню безвісти військовослужбовця ОСОБА_4 вбачаються наступні обставини: 16.02.2023 року солдат ОСОБА_4 (позивний «Г***») в складі групи з 6 військовослужбовців, виконуючи завдання командиру підрозділу, висунулись на позиції з метою їх обладнання…солдат ОСОБА_4 не стріляє, нахилився начебто для перезарядки магазину та й залишився в такій позі. Молодший сержант А…, як бойовий медик висунувся до нього, підповз та побачив кульове поранення в голову через каску, надав по рації повідомлення про загибель солдата ОСОБА_4 , отримав наказ продовжувати бій… Тіло солдата ОСОБА_4 не було можливості забрати під щільним вогнем противника. Аналогічні пояснення маються від бойового медика ОСОБА_7 та солдата М., які долучені до справи.
Вирішуючи заяву, суд застосовує наступні норми законодавства.
Чинний ЦПК України містить чотири процедури, наслідком якої є ухвалення судового рішення, на підставі якого органами Державної реєстрації актів цивільного стану може бути видано свідоцтво про смерть, зокрема: встановлення факту смерті особи в певний час в разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру (пункт 9 частини першої статті 315 ЦПК України); встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України або на території, на якій введено воєнний чи надзвичайний стан (стаття 317 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України); визнання фізичної особи померлою (статті 305, 309 ЦПК України).
Заявник для захисту своїх прав звернулася до суду про оголошення особи померлою.
Обраний заявником спосіб захисту відповідає правовій позиції Верховного Суду у постанові від 28.02.2024 у справі № 506/358/22, від 13.03.2024 у справі №204/7924/23, де Верховний Суд дійшов висновку про те, що за наявності припущень про факт смерті фізичної особи, у тому числі у зв'язку з воєнними діями, без достовірних доказів, які свідчать про цей факт, правильним буде звернення до суду із заявою про оголошення судом особи померлою (частина друга статті 46 ЦК України), а не із заявою про встановлення факту смерті цієї фізичної особи (пункт 8 частини першої статті 315 ЦПК України).
Спір про право у заявниці з іншими членами сім'ї відсутній, та справа підглядає розгляду за правилами окремого позовного провадження.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою. Верховний суд, звертає увагу, що вирішуючи справи про встановлення факту смерті особи, суди мають завжди на виняткове значення цього факту, з огляду на правові наслідки, пов'язані з ним, та особливості розгляду справ у порядку окремого провадження (постанова від 25 жовтня 2023 року у справі № 607/1612/23 (провадження №61-6323св23).
Згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров'я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.
Відповідно до п.1 Розділу І Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5, державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті.
Пунктом 1 глави 5 розділу III Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України 18 жовтня 2000 року №52/5 встановлено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - лікарське свідоцтво про смерть); б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров'я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024 (далі - фельдшерська довідка про смерть); в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.
Порядок оголошення фізичної особи померлою встановлюється ЦПК України (частина четверта статті 46 ЦК України).
Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 3 ст.46 ЦК України фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.
Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Відповідно до змісту статті 305 ЦПК України заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.
Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою: обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку.
Тому оголошення фізичної особи померлою - це ствердження судовим рішенням припущення про смерть цієї особи, тобто констатація високого ступеня ймовірності смерті. Підставою для оголошення особи померлою є не факти (докази), які напевне свідчать про її загибель, а обставини, що дають підставу припускати смерть такої особи.
Оголошення особи померлою має своїм призначенням усунення невизначеності, яка склалася щодо правовідносин за участю особи, яка тривалий час є відсутньою за місцем свого постійного проживання і місце перебування якої невідоме.
Рішення про оголошення фізичної особи померлої приймається судом за наявності таких підстав: 1) відсутність особи в місці її постійного проживання; 2) відсутність відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона зникла безвісті за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку,- протягом шести місяців.
Особливості цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи.
Відповідно до п.27 Постанови Пленуму ВСУ №14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.
Згідно з п.13 постанови Пленуму Верхового Суду України №5 від 31 березня 1995 року «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», на відміну від факту смерті особи, який встановлюється судом за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин, громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст.21 ЦК (1502-06), на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.
При цьому заявник має мати особисту цивільну-правову заінтересованість у зміні правового стану особи, яку він просить оголосити померлою. Для підтвердження цього повинні бути наведені обставини, які свідчать про те, що між заявником та особою, яку він просить оголосити померлою існують особисті або майнові правовідносини, тобто матеріально-правовий зв'язок, або за відсутності такого зв'язку дані про те, що відсутність фізичної особи є для заявника перешкодою у реалізації суб'єктивних прав або виконання обов'язків.
Відповідно до ст.47 ЦК України правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
У відповідності до правового висновку викладеного у постанові об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 грудня 2022 року в справі № 490/6057/19-ц встановлення факту, що має юридичне значення, щодо загибелі військовослужбовця під час захисту Батьківщини внаслідок збройної агресії російської федерації проти України можливе лише в судовому порядку, оскільки законодавець не визначив іншого, позасудового способу встановлення причинно-наслідкового зв'язку між смертю військовослужбовця та військовою агресією російської федерації. Від встановлення факту загибелі військовослужбовця при виконанні військової служби внаслідок збройної агресії російської федерації проти України залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника, як члена сім'ї загиблого військовослужбовця. Тобто, відповідний юридичний факт має індивідуальний характер, оскільки породжує правові наслідки лише для заявника, а саме отримання загиблим статусу жертви міжнародного збройного конфлікту з подальшим отриманням членами сім'ї загиблого допомоги від гуманітарних організацій та можливості звернення членів сім'ї загиблого до міжнародних судів із відповідними вимогами.
При цьому зібрані по справі докази вказують на те, що солдат ОСОБА_4 дійсно зник безвісти за обставин, що загрожували йому смертю та дають підстави припустити його загибель внаслідок кульового ураження в голову, під час виконання бойового завдання із забезпечення здійснення заходів із національної безпеки і оборони відсічі і стримування збройної агресії російської федерації під час воєнних дій на території України, про що свідками-очевидцями складено відповідні пояснення, які враховано у матеріалах службового розслідування.
Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду України від 31 травня 2023 року №177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23.
За відсутності лише тіла загиблого військовослужбовця, при наявності достатніх доказів його загибелі при проведенні бойових дій, відмова у позові про визнання такого військовослужбовця померлим не може вважатись такою, що відповідає завданням цивільного судочинства та узгоджується з принципом правової визначеності. Такий висновок узгоджується з висновком Верховного Суду, висловленим у постанові від 26 лютого 2024 року у справі № 686/9938/23 (провадження 61-15733св23), від 25 квітня 2024 року у справі №278/970/23 (провадження № 61-16074св23).
Аналізуючи норми права, підставою для оголошення особи померлою є не факти, які напевно свідчать про її загибель, а обставини, що дають підстави припускати смерть такої особи. Такими обставинами є отримання заявницею сповіщення від РТЦК та СП про факт зникнення безвісти її сина в ході бойових дій поблизу с. Парасковіївка Бахмутського району Донецької області під час обстрілу зі сторони зс рф .
Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З урахуванням наведеного, у суду відсутні підстави ставити під сумнів достовірність і правдивість фактів, повідомлених у заяві заявником, вони об'єктивно підтверджуються і не суперечать іншим зібраним у справі доказам.
Таким чином, зібрані у справі докази та їх належна оцінка вказують на наявність підстав для оголошення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлим.
При розгляді справ вказаної категорії судам слід, крім іншого, з'ясовувати, чи може бути відсутність особи умисною, тобто чи не переховується вона від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності. Такий висновок висловлений у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 226/3053/18 (провадження № 61-11048св19).
Судом не встановлено відомостей про те, що ОСОБА_4 , переховується від правоохоронних органів з метою уникнення юридичної відповідальності.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац десятий п.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп2003).
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що заява про оголошення фізичної особи померлою є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ст.141 ЦПК України, судові витрати віднести на рахунок держави.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 263-265, 315, 316, 319, 352 ЦПК України,суд, -
Заяву ОСОБА_1 про оголошення фізичної особи померлою - задовольнити.
Оголосити громадянина України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженця м. Дніпропетровська - померлим.
Датою смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вважати день набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 15.09.2025 року.
Суддя А.О.Кошля
Присяжні
О.О.Ломоносова
Н.І.Погоріла
15.09.2025