адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
15.09.2025 Справа № 917/1301/25
м. Полтава
Господарський суд Полтавської області у складі судді Пушка І.І., розглянувши матеріали за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдінг» (код ЄДРПОУ 42399676; адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116)
до відповідача: Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (код ЄДРПОУ 43922872; адреса: вул. Хорольська, 71, селище Градизьк, Кременчуцький район, Полтавська область, 39070)
про стягнення 362273,05 грн
без виклику представників сторін
СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор Газорозподільної системи «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Полтавської області із позовною заявою до Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області про стягнення заборгованості в розмірі 362273,05 грн, з якої: основний борг 328 677,42 грн, пеня у сумі 23979,95 грн, 3% річних у сумі 2350,27 грн, інфляційні втрати у сумі 7265,41 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору №15-7351/24-БО-Т постачання природного газу від 12.11.2024.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.03.2025 для розгляду даної справи визначено суддю Пушка І.І.
Згідно з хвалою від 04.07.2025 позовна заява була залишена без руху відповідно до ч. 1 ст. 174 ГПК України. Позивачеві надано строк для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №917/1301/25, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Ухвала про відкриття провадження у справі №917/2182/24 позивачу була доставлена до електронного кабінету.
Відповідач в підсистемі «Електронний суд» станом на момент прийняття позовної заяви до розгляду не був зареєстрований.
Відповідно до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.12.2024 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: вул. Хорольська, 71, смт. Градизьк, Кременчуцький район, Полтавська область, 39070, яка згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є юридичною адресою відповідача.
Ухвалу суду від 14.07.2025 відповідач отримав 18.07.2025, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення, а отже відповідач мав подати відзив на позовну заяву у строк до 04.08.2025 включно.
Ухвала суду про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі розміщена в ЄДРСР, який є відкритим для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (ч.1 ст.4 ЗУ «Про доступ до судових рішень»), а, отже, відповідач мав можливість ознайомитись з нею у цьому реєстрі.
Суд зазначає, що станом на дату винесення цього рішення у встановлений строк відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, про причини та/або намір вчинити відповідні дії суд не повідомив.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, далі - ГПК України).
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами на час розгляду справи суду не надано.
Таким чином, всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції по суті позовних вимог та судом дотримано, під час розгляду справи, обумовлені чинним ГПК України процесуальні строки для звернення із заявами по суті справи та іншими заявами з процесуальних питань.
Положеннями частини 8 статті 252 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що матеріали справи містять достатньо доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Суд, розглянувши матеріали справи, встановив:
Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач, постачальник) та Відділом освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (далі - відповідач, споживач) 12.11.2024 укладено договір № 15-7351/24-БО-Т постачання природного газу, споживачу присвоєно ЕІС-код 56XS00017PMO800Y (далі - Договір, а.с. 20-25).
Відповідно до п. 1.1 Договору постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ), а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем для своїх власних потреб (п. 1.2 Договору).
У п. 2.1 Договору визначено обсяги постачання газу та період: з листопада 2024 року по 31 грудня 2024 року (включно) в кількості 53,00000 тис. куб. метрів.
У п. 1.4 Договору вказано, що споживач підтверджує та гарантує, що на момент підписання цього договору у споживача є в наявності укладений договір на розподіл природного газу між споживачем та Оператором газорозподільчої мережі (Оператор ГРМ) та присвоєний Оператором ГРМ персональний ЕІС-код та/або укладений договір транспортування природного газу між споживачем та Оператором газотранспортної системи (Оператор ГТС) та присвоєний Оператором ГТС персональний ЕІС-код (якщо об'єкти споживача безпосередньо приєднані до газотранспортної мережі).
У разі якщо об'єкти споживача підключені до газорозподільних мереж, розподіл природного газу, який постачається за цим договором, здійснює оператор газорозподільних мереж, а саме АТ Оператор газорозподільної системи «Полтавагаз», з яким споживач уклав відповідний договір (п. 1.5. Договору).
Згідно з п. 3.1 Договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
За п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Відповідно до п. 3.5.2 Договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору).
За п. 3.5.4 Договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Згідно з п. 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином: ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 13 658,33 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20 %, ціна природного газу за 1000 куб. м газу з ПДВ 16390,00 грн. крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ 20 %, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16 553,89 грн.
Відповідно до п. 5.1 Договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього договору.
У п. 7.2 Договору визначено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Відповідно до п. 13.1 Договору даний договір набирає чинності з дати підписання і діє в частині поставки газу до 31.12.2024 включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання.
На виконання умов договору протягом листопада - грудня 2024 року (спірний період) позивач передав відповідачу у власність природний газ об'ємом 69312,48 м. куб. на загальну суму 1 147 390,96 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, зокрема:
Пунктами 3.5.-3.5.1 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
У позовній заяві позивач посилається, що вказаний обов'язок було проігноровано з боку Відповідача, останній ухилився від документального оформлення спожитих обсягів природного газу за періоди листопад - грудень 2024 актами розподілу природного газу.
У випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
До позовної заяви додана відповідь Оператора ГТС - Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» від 05.06.2025 вих. № ТОВВИХ-25-8933 на адвокатський запит позивача з Інформаційної платформи Оператора ГТС, відповідно до якої споживач з ЕІС-кодом 56XS00017PMO800Y був закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (ЕІС-код: 56X930000010610Х) у період з 13.11.2024 по 31.12.2024 та спожив з ресурсу позивача за період з 13.11.2024 по 30.11.2024 природний газ в обсязі 21457,48 тис. м. куб., за період з 01.12.2024 по 31.12.2024 природний газ в обсязі 47855,00 тис. м. куб. (а.с. 15-17).
Отже, за періоди поставки листопад - грудень 2024 Споживачем не підписано відповідні Акти приймання-передачі природного газу, у зв'язку з цим, враховуючи дані Інформаційної платформи щодо обсягів спожитого природного газу є встановленими, а вартість природного газу визначена з урахуванням ціни такого газу, що узгоджена сторонами в Договорі.
Згідно з розрахунком позовних вимог, що відповідач частково здійснив оплату спожитого природного газу, станом на момент звернення з позовом до суду сума боргу за використаний природний газ за спірний період становить 328677,42 грн. Позивачем в якості доказу часткової оплати відповідачем за спожитий природний газ надано реєстр документів за період з 01.01.2024 по 26.05.2025 та відповідні платіжні інструкції (а.с. 27-30).
За таких обставин, позивач звернувся з даним позовом до суду про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 328 677,42 грн, пені в сумі 23979,95 грн, 3% річних у сумі 2350,27 грн, інфляційних втрат у сумі 7265,41 грн.
При розгляді спору по суті судом враховуються наступні обставини.
Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь Другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
В силу положень статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з положеннями статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено Договір постачання природного газу №15-7351/24-БО-Т від 12.11.2024, відповідно до якого позивач зобов'язався поставити відповідачу природний газ, а відповідач зобов'язався оплатити його на умовах цього договору.
Як вбачається з наданої до позовної заяви копії договору про постачання природного газу №15-7351/24-БО-Т від 12.11.2024, договір підписаний сторонами та скріплений їх печатками, що, за умовами цього договору, свідчить про набрання ним чинності.
Статтею 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Судом береться до уваги те, що відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи газотранспортної системи (далі - Оператори ГРМ/ГТС), регулюються Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) від 30.09.2015 №2496.
Відповідно до п.3 розділу І Правил, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до вимог цих Правил, та після включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі Оператора ГТС у відповідному розрахунковому періоді в порядку, визначеному Кодексом газотранспортної системи.
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823 (далі - «Кодекс ГТС»),
Відповідно, до пункту 1 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, постачання природного газу споживачу здійснюється на підставі договору постачання природного газу між постачальником та споживачем, який укладається відповідно до Правил постачання природного газу, та за умови включення споживача до Реєстру споживачів постачальника в інформаційній платформі у відповідному розрахунковому періоді. Постачальник, крім постачальника «останньої надії», не має права реєструвати споживача у власному Реєстрі споживачів постачальника в розрахунковому періоді, не погодженому зі споживачем.
Пунктом 3 розділу ІІ Правил постачання природного газу встановлено, що реєстрація споживача у реєстрі споживачів постачальника на інформаційній платформі Оператора ГТС здійснюється постачальником на період дії укладеного договору постачання природного газу в частині його обов'язку постачати природний газ споживачу.
Постачальник має право оперативно контролювати обсяг споживання природного газу споживачем, використовуючи інформаційну платформу Оператора ГТС або інформацію споживача, а також шляхом самостійного контролю обсягів споживання природного газу на об'єкті споживача (абз. 2 п.11 розділу ІІ Правил).
Відповідно до підпункту 19 пункту 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу» Оператор газотранспортної системи (Оператор ГТС) - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
24.12.2019 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, прийнято постанову № 3011 «Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ «Оператор ГТС України», на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (03065, м. Київ, проспект Гузара Любомира, 44, код ЄДРПОУ 42795490).
Відповідно до положень п. 5 глави 1 розділу 1 Кодексу ГТС: - інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Згідно з п. 5 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС, оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи.
Отже, суб'єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як постачальник та споживач природного газу відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є оператор ГТС.
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п. 2 гл. 3 розд. IV Кодексу ГТС, для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень.
Таким чином, позивач, як суб'єкт ринку природного газу має право доступу до інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина перша статті 193 ГК України).
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 ЦК України).
Положеннями статті 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу, який згідно з частиною 2 статті 712 ЦК України застосовується також до договорів поставки. Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу (частина 1 статті 691 ЦК України).
Судом встановлено, що у спірному періоді відповідачу на інформаційній платформі Оператора ГТС України присвоєно в ЕІС-код 56XS00017PMO800Y, постачальником визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг».
Додані позивачем до позовної заяви акти приймання-передачі природного газу за листопад 2024 року, грудень 2024 року підписані лише позивачем. Як свідчать скріншоти екрану монітора з електронної пошти позивача (а.с. 31) акти за листопад-грудень 2024 року направлялися на електрону адресу відповідача.
При цьому, як встановлено судом, за п. 3.5.4 Договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору.
Доказів того, що відповідачем отримано природний газ згідно з договором про постачання природного газу №15-7351/24-БО-Т від 12.11.2024 у зазначений період в іншому обсязі, ніж стверджує позивач та його вартість суду не надано, відповідачем не оспорюються.
Суд враховує, що умовами договору та Правилами постачання природного газу обов'язок контролювати власне споживання природного газу покладено саме на споживача. Отже, сама по собі обставина не отримання споживачем актів прийому-передачі не звільняє останнього від оплати спожитого природного газу.
Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що відповідачем отримано природний газ за договором №15-7351/24-БО-Т від 12.11.2024 починаючи з 13.11.2024 до 31.12.2024 об'ємом 69312,48 м. куб. на загальну суму 1147390,96 грн.
Беручи до уваги наведені положення укладеного між сторонами договору, відповідач мав здійснити оплату за фактично поставлений природний газ не пізніше 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом.
З урахуванням умов положень пункту 5.1 договору суд робить висновок, що строк виконання зобов'язань за листопад-грудень 2024 року є таким що настав.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу в сумі 328677,42 грн за зобов'язаннями грудня 2024 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за вказаним Договором, позивач просив суд стягнути з відповідача пеню у сумі 23979,95 грн, 3% річних у сумі 2350,27 грн, інфляційні втрати у сумі 7265,41 грн.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За умовами п. 7.2 договору, у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставку Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Перевіривши розрахунок позивача по нарахуванню пені, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства України та договору, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 23979,95 грн, нарахованої на борг у сумі 328677,42 грн за зобов'язанням грудня 2024 за період з 18.02.2025 по 15.05.2025.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.
За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання.
Перевіривши розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку що він є арифметично вірним. Таким чином, сума 3 % річних, що належить до стягнення з відповідача на користь позивача складає 2350,27 грн, нараховані на борг за зобов'язанням грудня 2024 за період з 18.02.2025 по 15.05.2025.
Суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Об'єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.11.2020р. у справі №910/13071/19 та постановах Верховного Суду від 17.10.2018р. у справі №916/1883/16, від 08.05.2019р. у справі №904/2156/18, від 20.09.2019р. у справі №904/4342/18, від 14.01.2020р. у справі № 924/532/19, від 29.04.2020р. у справі №910/1193/19, від 18.06.2020р. у справі №904/3491/19, від 01.10.2020р. у справі №910/11820/18, від 10.02.2021р. у справі №910/14257/19.
Суд, здійснивши перевірку розрахунок інфляційних нарахувань за допомогою програми "Ліга. Закон" в межах періодів визначених позивачем, встановив, що заявлений позивачем до стягнення розмір інфляційних нарахувань є правильним.
Розмір інфляційних, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача, складає 7265,41 грн за період з 01.03.2025 по 30.04.2025.
На підставі ст. 129 ГПК України, у зв'язку із задоволенням позову, витрати щодо сплати судового збору покладаються на відповідача з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» в зв'язку з поданням позову в електронній формі.
Керуючись ст. 129, 232, 233, 236, 238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Відділу освіти, культури, молоді та спорту виконавчого комітету Градизької селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Хорольська, 71, смт. Градизьк, Кременчуцький район, Полтавська область, 39070, код ЄДРПОУ 43922872 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг», код ЄДРПОУ 42399676; адреса: вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116: основний борг у розмірі 328 677,42 грн; пеню в розмірі 23 979,95 грн, 3% річних в розмірі 2 350,27 грн; інфляційні втрати в розмірі 7 265,41 грн; витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 347,27 грн.
3. Видати наказ з набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Східного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Суддя І.І. Пушко