адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000,
адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607,
тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
15.09.2025 м. Полтава Справа № 917/1302/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Байдуж Ю.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", код ЄДРПОУ 42399676; вул. Шолуденка, 1, м. Київ, 04116
до Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645
про стягнення 90 361,85 грн,
без повідомлення (виклику) учасників справи,
ухвалив рішення про наступне:
СУТЬ СПОРУ.
1.1. Предметом даного спору є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (позивач по справі) та Комунальним некомерційним підприємством "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (відповідач по справі).
2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ.
2.1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальним некомерційним підприємством "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області, ЕІС-код 56XS000198YM6009, укладено Договір постачання природного газу № 15-7515/24-БО-Т від 15.10.2024 (надалі - Договір), строком дії в частині поставки газу з жовтня 2024 року до 31.12.2024 (включно) (п. 2.1., 13.1. Договору).
2.2. Предметом цього Договору є постачання Постачальником (позивачем у справі) Споживачеві (відповідачу у справі) природного газу за ДК 021:2015 код 09120000-6 «Газове паливо» (природний газ) для використання Споживачем для своїх власних потреб, в кількості 6,03000 тис куб. м, в жовтні, листопаді та грудні 2024 року, за ціною 16 390,00 грн з ПДВ за 1000 куб. м та з урахуванням тарифу на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи (163,89 грн з ПДВ за 1000 куб. м). За що відповідач зобов'язаний здійснити розрахунок з позивачем (п. 1.1., 1.2., 2.1., 4.1 Договору).
Загальна вартість Договору на дату укладання становить 99 819,96 грн з ПДВ (п. 4.3. Договору).
2.3. Крім цього, у Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне:
- постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти і оплатити цей газ на умовах цього договору (п. 1.1 Договору);
- в будь-якому випадку обсяг, визначений в акті приймання-передачі природного газу, оформленого відповідно до п. 3.5. цього Договору, вважається фактично використаним за цим Договором обсягом природного газу (п. 2.4. Договору);
- приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 Договору);
- Споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ (п. 3.5.1 Договору);
- на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник готує та надає Споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником Постачальника (п. 3.5.2 Договору);
- Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання (п. 3.5.3 Договору);
- у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього Договору (п. 3.5.4 Договору);
- оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання - передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 п. 3.5 цього Договору (п. 5.1 Договору);
- у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п. 7.2 Договору).
2.4. Згідно наданих позивачем актів приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, 12.12.2024, 13.01.2025 (а.с. 11-12), Постачальник передав, а Споживач прийняв природний газ:
- у жовтні 2024 року в обсязі 0,14700 тис. куб. м вартістю 2433,42 грн;
- у листопаді 2024 року в обсязі 2,54700 тис. куб. м вартістю 42 162,76 грн;
- у грудні 2024 року в обсязі 7,95200 тис. куб. м вартістю 131 636,51 грн.
Всього за вказаними актами поставлено 10.646 тис. куб. м природного газу на суму 176 232,69 грн (включно з тарифом на послуги транспортування природного газу).
2.5. Зазначені акти були направлені на електронну адресу відповідача, що підтверджується відповідними скрінами (а. с. 31-32), проте залишилися не підписаними Споживачем. Так само від Споживача не надходило мотивованої відмови від їх підписання.
На Адвокатський запит представника позивача ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» надано лист-відповідь від 04.06.2025 № ТОВВИХ-25-8878 щодо об'ємів спожитого відповідачем природного газу помісячно, які відповідають об'ємам, вказаним у вищезазначених актах приймання-передачі природного газу (а.с. 19-21).
2.6. Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, в розмірі 94 257,84 грн, що підтверджується реєстром документів за період з 01.01.2024 по 26.05.2025.
Не оплаченою залишилася сума заборгованості за поставлений природний газ, який постачався відповідачу у грудні 2024 року.
За розрахунками позивача, станом на момент пред'явлення позову відповідач має заборгованість за поставлений газ у розмірі 81 974,85 грн.
2.7. У зв'язку з невиконанням відповідачем своїх зобов'язань по оплаті отриманого та спожитого газу, позивач звернувся до суду з позовом, який розглядається у цій справі.
3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ПОЗИВАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ПОЗИВАЧА.
3.1. Позивач просить стягнути з відповідача 90 361,85 грн, що включає в себе 81 974,85 грн основного боргу, 5987,97 грн пені, 586,98 грн 3% річних та 1812,05 грн інфляційних втрат.
Вказані вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного Договору, в результаті чого утворилася заборгованість. Також, враховуючи прострочення відповідачем оплати наданих послуг, станом на дату звернення до суду з позовною заявою позивачем нараховано пеню, 3% річних та інфляційні втрати.
3.2. Юридичними підставами позову є статті 530, 610, 611 та 625 ЦК України.
3.3. Фактичними підставами позову є бездіяльність відповідача в частині здійснення розрахунків за поставлений газ.
4. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЇ ВІДПОВІДАЧА. ЗАЯВИ, КЛОПОТАННЯ ВІДПОВІДАЧА.
4.1. Відповідач у відзиві позов заперечує, посилаючись на те, що до спірних правовідносин мають бути застосовані норми матеріального права із врахуванням Закону України "Про публічні закупівлі".
Зокрема, зазначає, що позивачем у межах бюджетного періоду не було надано відповідачу необхідних документів для реєстрації бюджетних зобов'язань, оскільки акт приймання-передачі природного газу за грудень 2024 року позивач направив відповідачу лише 13.01.2025.
Бюджетні зобов'язання за договором виникають у разі наявності та в межах бюджетних асигнувань, передбачених планом використання бюджетних коштів, а оплата здійснюється в межах фактичного надходження бюджетних коштів. Таким чином, Відповідачем в органах ДКСУ було зареєстровано розмір бюджетних зобов'язань у сумі укладеного договору (99 819, 96 гривень), проте реєстрація органами ДКСУ зобов'язань понад встановлені бюджетні призначення є неможливою та такою, що не реєструється.
Тобто відповідача позбавлено можливості здійснити реєстрацію бюджетних зобов'язань (оплата за природний газ за періоди: грудень 2024 року), що утворилися у поточному 2024 році та, відповідно, органами ДКСУ вказані платежі не проведено.
На даний час термін дії договору закінчився, бюджетний період - календарний рік (2024 рік) закрито.
Отже, відповідач звертає увагу суду на відсутність його вини у простроченні оплати вартості поставленого природного газу, оскільки він не має можливості забезпечити своєчасність надходження від позивача документів необхідних для реєстрації бюджетних зобов'язань у відповідному бюджетному періоді.
Крім цього, відповідач вказує на те, що за поданими позивачем актами приймання-передачі природного газу відповідачу поставлено більші обсяги природного газу, ніж це встановлено умовами Договору, на суму, яка перевищує суму Договору.
5. ІНШІ ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ.
5.1. Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 07.07.2025 з урахуванням малозначності цієї справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, відкрито спрощене позовне провадження, призначено розгляд справи без повідомлення сторін, відповідачу встановлено строк для подання відзиву та заперечень, позивачу - відповіді на відзив.
5.2. Згідно довідки про доставку електронного листа, позивач отримав ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі в електронному вигляді 07.07.25 о 20:36 год.
Відповідач, у зв'язку із відсутністю у нього на той час електронного кабінету, отримав копію ухвали від 07.07.2025 в письмовому вигляді 10.07.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням № 0601167507763.
5.3. Таким чином, встановлений ухвалою суду 15-денний строк на подання відповідачем відзиву закінчився 25.07.2025.
5.4. Від відповідача 04.08.2025 через систему "Електронний суд" надійшла заява про поновлення строку на подання відзиву, до якої додано відзив на позовну заяву.
У поданій заяві відповідач просить суд визнати поважними причини пропуску строку на подання відзиву по справі, посилаючись на те, що користуючись своїм правом на належну правову допомогу, Комунальне некомерційне підприємство «Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги» Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області уклало договір про надання послуг професійної правничої (правової) допомоги з АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «ОЛЕНИ СУХОРУКОВОЇ» від 23 липня 2025 року за № 56-2025. У зв'язку з цим адвокату потрібен був час для ознайомлення з матеріалами справи та підготовки правової позиції по справі та її узгодження з клієнтом.
5.5. Враховуючи викладені відповідачем обставини, суд вважає поважними причини пропуску відповідачем строку на подання відзиву по справі та відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України вважає за можливе поновити відповідачу вказаний процесуальний строк.
У зв'язку з цим поданий відповідачем відзив на позов прийнято судом до розгляду.
5.6. Сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін згідно з частиною 5 статті 252 Господарського процесуального кодексу України суду не надали.
5.7. Суд також зазначає, що з урахуванням умов воєнного стану в Україні, загальної ситуації в Україні та особливого режиму роботи суду, спрямованого на необхідності збереження життя і здоров'я суддів, працівників апарату та відвідувачів суду, господарський суд здійснює розгляд справи № 917/1302/25 у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
6. ПЕРЕЛІК ОБСТАВИН, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
6.1. З урахуванням предмету позовних вимог, їх юридичних та фактичних підстав, суд визначає, що перелік обставин, які є предметом доказування у справі, становлять обставини, від яких залежить відповідь на такі ключові питання:
- чи є правовідносини, що є предметом даного спору такими, що виникли з договору постачання природного газу ?
- якщо ні, яка правова природа відносин, що склалися між сторонами даного спору та який закон має бути застосований судом для правильного вирішення даного спору судом?
6.2. У відповідності до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно позивач має довести наявність обставин, що дають ствердну відповідь на ключові питання, а відповідач - негативну.
7. ВИСНОВОК СУДУ ЩОДО ХАРАКТЕРУ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ЇХ ПРАВОВУ КВАЛІФІКАЦІЮ.
7.1. Дослідивши обставин даної справи господарський суд переконаний, що правовідносин, що склалися між сторонами спору врегульовані укладеним між ними Договором лише в частині постачання природного газу позивачем обсягом 6,03 тис куб. м, на загальну суму, що складає 99 819,96 грн з ПДВ ( п. 2.2. цього Рішення).
Водночас відносини, що виникли в результаті постачання позивачем природного газу в обсязі більшому, ніж 6,03 тис. м куб. є позадоговірними - такими, що виникли без належних на те правових підстав, а отже кондикційними.
7.2. Правові засади функціонування ринку природного газу врегульовано Законом України «Про ринок природного газу», Кодексом газотранспортної системи за іншими нормативно-правовими актами.
Так, постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.
Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.
Права та обов'язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ст. 12 ЗУ «Про ринок природного газу»).
7.3. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (статті 626, 628, 629 Цивільного кодексу України).
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України)
7.4. Так, відповідно до обставин справи, а також укладеного між ними Договору, сторони спору узгодили поставку природного газу обсягом 6,03 тис куб. м на загальну суму, що складає 99 819,96 грн з ПДВ.
У Договорі відповідач підтвердив, що замовлені ним обсяги природного газу повністю покривають його потреби у відповідному розрахунковому періоді (п. 2.2.).
7.5. Як вбачається з умов Договору, оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70 % вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п. 5.1. Договору).
7.6. Відповідно до обставин справи, позивач поставив відповідачу природній газ в обсязі 10,646 тис. куб. м:
- у жовтні 2024 року в обсязі 0,14700 тис. куб. м;
- у листопаді 2024 року в обсязі 2,54700 тис. куб. м;
- у грудні 2024 року в обсязі 7,95200 тис. куб. м.
Дані обставини відповідач не заперечує.
При цьому, як зазначено вище, Договором погоджено поставку природного газу лише на 6,03 тис. куб. м вартістю 99 819,96 грн.
З обставин справи вбачається, що Додаткові угоди до Договору з метою коригування обсягів природного газу сторони не укладали.
7.7. Відповідач оплатив поставлений йому природний газ на загальну суму 94 257,84 грн (п. 2.4, 2.6. Рішення).
Таким чином, заборгованість за Договором склала 5562,12 грн (99 819,96 грн - 94 257,84).
7.8. Відповідно до умов Договору, розрахунок за природний газ отриманий у грудні 2024 року відповідач мав здійснити не пізніше 15 лютого 2025 року, відповідно до умов п. 5.1. Договору, а враховуючи те, що зазначена дата припадає на вихідний день (суботу) - до 17.02.2025.
Отже, відповідач порушив умови договору, прострочивши оплату поставленого природного газу за Договором в сумі 5562,12 грн.
Таке прострочення з урахуванням заявлених позивачем позовних вимог та викладених обґрунтувань становить 87 днів, з 18.02.2025 по 15.05.2025.
7.9. Крім того, з матеріалів справи вбачається прострочення оплати поставленого природного газу за період жовтень 2024, оплата за який мала бути вчинена відповідачем не пізніше 15.12.2024. А враховуючи те, що зазначена дата припадає на вихідний день (неділя) - до 16.12.2024.
Проте, була здійснена відповідачем 21.12.2024 (а. с. 33).
Таким чином, відповідач прострочив оплату на 4 календарних дні.
7.10. Відповідно до норм цивільного законодавства, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ст. 530 ЦК України).
7.11. Враховуючи те, що відповідач вартість поставленого природного газу отриманого у жовтні сплатив з простроченням, а за грудень - сплатив лише частково, суд приходить до висновку про порушення ним умов Договору та стягнення 5562,12 грн заборгованості за Договором на користь позивача.
7.12. При цьому суд зазначає, що за змістом статей 610, 611, 612 ЦК України невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового обов'язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 ЦК України).
7.13. Так, неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч. 2 ст. 551 ЦК України).
7.14. Велика Палата Верховного Суду у пунктах 7.7-7.9 постанови від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19 зазначила таке: "Особам надається право вибору: використати вже існуючі диспозитивні норми законодавства для регламентації своїх відносин або встановити для себе правила поведінки на свій розсуд. Відтак цивільний (господарський) договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, виявляє автономію волі сторін щодо врегулювання їхніх правовідносин на власний розсуд (у межах, встановлених законом), тобто є актом встановлення обов'язкових правил для сторін договору, регулятором їх відносин.
7.15. Так, з досліджених судом умов договору вбачається, що сторони дійшли згоди, що у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
7.16. Такі умови договору узгоджуються з нормами чинного законодавства, зокрема та в тому числі ст. 625 ЦК України, яка визначає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
7.17. За наведених обставин, враховуючи порушення умов договорів відповідачем, останній зобов'язаний сплатити на користь позивача за прострочення оплати поставленого товару 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
7.18. Судом встановлено, що нарахування пені, 3 % річних та інфляційних за прострочення оплати поставленого природного газу у жовтні 2024 року позивачем здійснено правильно, в тому числі, позивачем правильно визначено періоди прострочення, а тому в цій частині позовні вимоги задовольняються судом у розрахованому позивачем розмірі, що складає 7,18 грн пені та 0,80 грн 3 % річних.
7.19. Проте, розрахунок наданий позивачем за прострочення відповідачем оплати природного газу у грудні 2024 року не узгоджується з обставинами встановленими судом у даній справі.
7.20. Здійснивши самостійно розрахунок, суд приходить до висновку, що за прострочення оплати заборгованості за Договором в сумі 5562,12 грн з відповідача підлягає стягненню: 405,81 грн - пені, 39,77 - 3 % річних та 122,95 грн - інфляційних втрат.
7.21. Разом з тим, з обставин справи вбачається, що обсяг природного газу, використаний відповідачем та внесений в алокацію позивача склав 10.646 тис. куб, тобто на 4,616 тис. куб. м більше, ніж сторони визначили Договором (п. 2.4. Рішення).
7.22. Отже, використання природного газу обсягом 4,616 тис. куб. м відповідачем відбувалося в позадоговірному порядку.
Водночас, зазначені обставини не свідчать про відсутність правових підстав для стягнення вартості поставленого природного газу з відповідача, оскільки це суперечило б загальним засадам цивільного законодавства, визначених ст. 3 Цивільного кодексу України та принципу недопустимості зловживання правом, закріпленому у статті 13 Цивільного кодексу України, та порушує баланс інтересів сторін. Зокрема, використавши отриманий природний газ від позивача, відповідач не може уникнути зобов'язання компенсувати його вартість, навіть якщо постачання відбулося поза межами договірних відносин.
7.23. Разом з тим, для врегулювання спору між сторонами суд має визначити правову природу відносин між сторонами та визначити закон, який підлягає до застосування для їх врегулювання.
7.24. При цьому суд зазначає, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки повноваження органів влади, зокрема, і щодо здійснення захисту законних інтересів, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо обставин спірних правовідносин між ними.
Суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17).
7.25. За загальним правилом, принцип «jura novit curia» («суд знає закони») застосовується у тому випадку, коли позивач обґрунтовує свій позов саме такими обставинами, проте помилково посилається на певні норми права. Водночас застосування судом принципу «jura novit curia»(«суд знає закони») не є безмежним.
У рішенні Європейського суду з прав людини від «Гусєв проти України» від 14.01.2021 (скарга № 25531/12) було констатовано порушення права на справедливий суд через зміну судом правової кваліфікації позову, що призвело до відмови в його задоволенні. Європейський суд з прав людини вказав на відсутність чітких підстав для зміни правової кваліфікації позову апеляційним судом. До того ж внаслідок перекваліфікації в позові було відмовлено. Заявнику безпідставно не надали можливості подати відповідні докази та аргументи з огляду на зміну правової кваліфікації. Такі дії суду суперечать вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо: справедливості цивільного провадження; принципу змагальності судового процесу.
7.26. При цьому суд враховує, що принцип jura novit curia, з одного боку, підлягає безумовному застосуванню: суд зобов'язаний застосувати правильні норми права, перекваліфікувавши позов, незалежно від посилань позивача.
З іншого боку, перекваліфіковуючи позов за цим принципом, суд може порушити право на справедливий суд як щодо відповідача, так і щодо позивача. У таких умовах слід зважати на принцип змагальності та рівності сторін. Сторін не можна позбавляти права на аргументування своєї позиції в умовах нової кваліфікації (питання можливості самостійної перекваліфікації правовідносин, що виникли у спорі, ВС досліджував у справі №917/1297/23 у Постанові від 20.11.2024).
7.27. Розглядаючи даний спір, суд виходить з того, що відповідач не заперечує обсяги поставленого йому природного газу, в тому числі і поставленого понад погоджені Договором обсяги. Вказане переконує суд у необхідності перекваліфікації правовідносин, що виникли між сторонами, для подальшого вирішення спору, з дотриманням принципу змагальності, загальним засадам цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України) та балансу інтересів сторін.
7.28. Так, в зв'язку з тим, що укладення будь-якого іншого договору постачання природного газу у спірний період (грудень 2024 року), судом не встановлено, а в діючий договір сторони зміни не вносили, суд приходить до висновку про те, що відповідач не мав правових підстав для використання природного газу понад обсяги встановлені Договором, а саме в обсязі 4,616 тис. куб. м.
7.29. А отже, суд кваліфікує такі спірні правовідносини як кондикційні, - ті які мають вирішуватися відповідно до положень статей 1212, 1213 Цивільного кодексу України, що регулюють набуття та збереження майна без достатньої правової підстави, повернення безпідставно набутого майна.
8. ВИСОВОК ПРО ЧАСТКОВЕ ЗАДОВОЛЕННЯ ПОЗОВУ.
8.1. Враховуючи наведені висновки суду та надаючи відповідь суд виходить з наступного.
8.2. Загальні підстави для виникнення зобов'язань у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб, наслідком події; застосовуються також до вимог, зокрема, про відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.
8.3. Відповідно до ст. 1212 ЦК особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
8.4. Аналіз ст.1212 ЦК дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (постанова Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17).
8.5. При цьому, відсутність правової підстави слід розуміти, як перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
8.6. Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Втім, необхідною умовою для цього є відсутність або відпадання достатньої правової підстави (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі №910/9072/17, постанові Верховного Суду від 13 листопада 2024 року Справа № 911/2593/23).
8.7. Так, надаючи правову кваліфікацію правовідносинам у даному спорі, суд враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 13.11.2024 у справі № 911/2593/23, а також у постанові від 20.11.2024 у справі 917/1297/23. У зазначених справах предметом спору було стягнення постачальником заборгованості за природний газ, постачання якого здійснювалося поза межами договірних правовідносин.
Верховний Суд зауважив, що за умови відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів того, що у споживача були правові підстави на відбір газу у спірний період, правомірним є висновок про відсутність у такої особи правових підстав для відбору газу з газотранспортної системи, що передбачає безпідставність здійснення відбору природного газу, що належав постачальнику.
8.8. Набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі. У разі неможливості повернути в натурі потерпілому безпідставно набуте майно відшкодовується його вартість, яка визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна (ст. 1213 ЦК України).
8.9. Так, з огляду на обставини справи, з яких вбачається, що безпідставно набутим майном у даному випадку є природний газ в обсязі 4,616 тис.куб.м, що є речовиною, яка споживається в момент її отримання, зазначене майно не може бути повернуте в натурі.
Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд (у складі колегії суддів, яка входить до Корпоративної палати) у постанові від 23.07.2024 у справі № 924/738/23, в якій вирішувалися подібні правовідносини (безпідставного набуття майна - природного газу).
При цьому, погоджуючись з висновками апеляційного суду, Верховний Суд у цій справі (№ 924/738/23) зазначив, що розмір відшкодування вартості майна визначається на момент розгляду судом справи про повернення майна. Тобто береться до уваги ринкова вартість майна на момент подання позову, яка далі може бути переглянута на момент прийняття судом рішення.
Отже, у разі неможливості повернути майно в натурі, відповідно до положень ст. 1212 ЦК України, відшкодуванню підлягає його вартість, яка визначається за ринковою вартістю на момент розгляду справи про повернення майна.
8.10. Так, Позивач у позові розраховує заборгованість за природний газ з врахуванням вартості природного газу, що визначена Договором (п. 2.2. цього Рішення).
8.11. Проте, суд не погоджується з таким розрахунком, оскільки, по-перше, судом не встановлено у даній справі наявність договірних відносин на поставку газу понад обсягом, за який утворилася заборгованість; по-друге, у зв'язку з невідповідністю такого розрахунку приписам ч. 2 ст. 1213 ЦК України, за якими вартість безпідставно набутого майна визначається на момент розгляду судом справи.
8.12. Разом з тим, відповідно до інформації щодо ціни природного газу станом на 14.09.2025 (дата, що передує даті постановлення рішення у цій справі), оприлюдненої на сайті Української енергетичної біржі, середньозважена ціна природного газу становить 23 654,40 грн з податком на додану вартість (надалі - ПДВ) за тис. м3 (https://ueex.com.ua/exchange-quotations/natural-gas/standardized-products), що не відповідає ціні наведеній у Рахунку Позивача.
8.13. Здійснивши розрахунок вартості безпідставно отриманого Відповідачем природного газу, судом встановлено, що вартість природного газу в обсязі 4,616 тис. м. куб, яка підлягає відшкодуванню становить 109 188,71 грн з ПДВ (23 654,40 грн - ціна газу за тис.м3 з ПДВ х 4,616 тис. м куб - обсяг газу).
Правильність такого розрахунку констатовано Верховним Судом у Постанові від 23 липня 2024 року у справі № 924/738/23, де Верховний Суд переглядав справу у подібних правовідносинах.
8.14. Проте, у позовних вимогах позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за природний газ в сумі 81 974,85 грн, 5562,12 грн з яких, як встановлено судом вище, є заборгованістю за Договором постачання природного газу.
Таким чином, виходячи з принципу диспозитивності, який полягає зокрема в розгляді спору судом в межах заявлених позивачем позовних вимог та наведених норми законодавства, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення вартості безпідставно отриманого природного газу на суму 76 412,73 грн.
8.15. При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо відсутності його вини у простроченні зобов'язань з оплати поставленого природного газу, оскільки він, як комунальне підприємство, при розрахунках за товари і послуги керується Законом України "Про публічні закупівлі". І на момент закінчення бюджетного періоду 2024 року у нього були відсутні підстави для сплати вартості природного газу, поставленого позивачем, суд зазначає таке.
8.16. Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.17. Обставини залежності проведення розрахунків від наявності бюджетного фінансування вже неодноразово досліджувалися судами.
Зокрема, з дослідженого питання висловився Європейський суд з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» та в рішенні від 30.11.2004 у справі «Бакалов проти України» зазначивши, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Водночас Верховний суд також констатував, що відсутність надходжень бюджетних коштів не нівелює обов'язку з оплати робіт за відповідним правочином (Постанови від 21.02.2018р. у справі № 923/1292/16, від 23.03.2018р. по справі №904/6252/17, від 28.01.2019р. по справі №917/611/18).
Отже, вказане не є підставою для невиконання Споживачем (відповідачем) зобов'язань з оплати спожитого ним природного газу, який поставлено позивачем.
8.18. Щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат за прострочення оплати боргу відповідачем в сумі 76 412,73 грн, суд зазначає наступне.
8.19. Суд вважає, що позивач має правові підстави для нарахування пені, відсотків річних та інфляційних втрат лише на заборгованість по Договору.
8.20. В іншій частині боргу, яка виникла в результаті споживання природного газу, без належних на те правових підстав, суд керується нормами цивільного кодексу України. 8.21. Відповідно до загальних засад цивільного законодавства законодавець відносить, зокрема: справедливість, добросовісність та розумність.
При цьому, слід зазначити, що розумність характерна та властива як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і тлумачення процесуальних норм (постанова Верховного Суду від 16 червня 2021 року в справі № 554/4741/19, постанова об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц).
8.22. Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 ЦК України). Національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 7.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі № 911/1278/20).
8.23. Так, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ст. 530 ЦК).
8.24. Проте, з обставин справи не вбачається наявність встановлених строків оплати зобов'язання на суму 76 412,73 грн, оскільки воно виникло без належних правових підстав.
8.25. В свою чергу вимогу про сплату боргу позивач на адресу відповідача не направляв, а тому у суду відсутні правові підстави вважати зазначене зобов'язання простроченим.
В протилежному випадку - матеріали справи не дозволяють суду встановити період такого прострочення.
8.26. За наведених обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, а саме в частині стягнення 5562,12 грн заборгованості за природний газ поставлений по договору, 76 412,73 грн вартості безпідставно отриманого природного газу, 412,99 грн пені, 40,57 грн 3% річних, 122,95 грн інфляційних втрат.
9. СУДОВІ ВИТРАТИ.
9.1. Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується статтею 129 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, витрати позивача зі сплати судового збору в розмірі 2422,40 грн покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, а саме в розмірі 2213,02 грн.
На підставі викладеного, керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 123, 129, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства "Великосорочинський центр первинної медико-санітарної допомоги" Великосорочинської сільської ради Миргородського району Полтавської області (код ЄДРПОУ 45322798; вул. Перемоги, 78, с. Великі Сорочинці, Миргородський район, Полтавська область, 37645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (код ЄДРПОУ 42399676, вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116):
- 5562,12 грн заборгованості за природний газ поставлений по договору;
- 76 412,73 грн вартості безпідставно отриманого природного газу;
- 412,99 грн пені;
- 40,57 грн 3% річних;
- 122,95 грн інфляційних втрат;
- 2213,02 грн - витрат зі сплати судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Копію рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.09.2025.
Суддя. Юлія БАЙДУЖ