вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21
E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
09.09.2025 Справа № 917/1057/24
за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Україна», Запорізька обл., с.Успенівка,
до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гарант Експрес Торг», м. Полтава
про стягнення 690 479,26 грн
Суддя Киричук О.А.
Секретар судового засідання Тертична О.О.
Представники сторін: згідно протоколу
До Господарського суду Полтавської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Україна» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» про солідарне стягнення 690 479,26 грн, з яких 500 000,00 грн основного боргу, 159 346,77 грн втрат від інфляції 31 132,49 грн 3% річних.
В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що:
- між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ «Україна» укладено договір № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021 та додаткову угоду від 19.01.2022 про поставку сільськогосподарської техніки, згідно з якими ТОВ «Полетехніка» зобов"язалося поставити техніку позивачу - ТОВ «Україна», а позивач зобов"язався оплатити товар на підставі рахунку ТОВ «Полетехніка», перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок ТОВ «Полетехніка» у строк та у порядку, зазначеному в специфікації;
- 19 січня 2022 року сторони уклали специфікацію № 002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, відповідно до якої строк поставки товару позивачу: протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 (ТОВ «Полетехніка») 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року;
- ТОВ «Україна» (позивач) сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» грошові кошти,
- відповідач - ТОВ «Полетехніка» товар не поставив.
Також позивач у позові вказує, що 22 січня 2022 року між ТОВ «Україна» (кредитор) та ТОВ «Гарант Експрес Торг» (поручитель) був укладений Договір поруки, згідно якого поручитель поручився перед кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» за Договором №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р. з урахуванням Додаткової угоди від 19 січня 2022р., та специфікації №002 від 19.01.2022р., що були укладені між ТОВ «Україна» та ТОВ «Полетехніка».
Позивач у позові вказує, що оскільки постачальник - ТОВ «Полетехніка» не виконав свої зобов'язання за договором, то позивач заявив вимоги про солідарне стягнення грошових коштів з основного боржника - ТОВ «Полетехніка» та з поручителя - ТОВ «Гарант Експрес Торг».
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 01.07.24 матеріали позовної заяви у справі № 917/1057/24 передано за підсудністю до Господарського суду Запорізької області.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.07.24 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 917/1057/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.
03.08.24 до Господарського суду Запорізької області надійшов відзив за вих. від 03.08.24 на позовну заяву, в якій представник відповідача-2 зазначає, що враховуючи характер спірних правовідносин, у ТОВ «Гарант Експрес Торг» відсутні аргументи неможливості стягнення з нього як солідарного боржника суми попередньої оплати з нарахуванням санкцій передбачених ст. 625 ЦК України.
Ухвалою від 09.09.24 судом призначено розгляд справи № 917/1057/24 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
10.09.24 до суду в системі «Електронний суд» від представника відповідача-2 надійшла заява, в якій останній просить суд розглядати справу без його участі у зв'язку з воєнним станом та небезпекою пересування по території України і значною територіальною віддаленістю.
Ухвалою від 19.09.24 судом вирішено перейти до розгляду справи № 917/1057/24 за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче судове засідання.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.09.2024 р. у справі № 917/1057/24 залишено без розгляду позовні вимоги ТОВ “Україна» в частині звернення до ТОВ “Полетехніка», на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України (сторони передбачили у договорі № ГЖ-019/2021 від 28.07.21 третейське застереження щодо порядку розгляду спорів, що можуть виникнути у зв'язку із цим договором.).
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 09.10.2024 р., приймаючи до уваги залишення без розгляду позовних вимог ТОВ «Україна» в частині звернення до ТОВ «Полетехніка» (на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України), матеріали справи № 917/1057/24 передані за підсудністю до Господарського суду Полтавської області.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 29.04.2025 суд постановив призначити справу до розгляду у порядку загального позовного провадження, призначити справу у підготовче засідання на 27.05.2025.
Розпорядженням керівника апарату суду 12.05.2025 року № 17 на підставі п. 2.3.44 Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи № 917/1057/24 у зв'язку зі звільненням судді ОСОБА_1 .
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.05.2025 року справу № 917/1057/24 розподілено судді Киричуку О.А.
Ухвалою від 28.05.25 суд постановив прийняти справу № 917/1057/24 до свого провадження, призначити підготовче засідання на 17.07.2025, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
17.07.25 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, згідно з якою позивач просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 264424,71 гривень втрат від інфляції, 49109,59 гривень 3% річних.
Ухвалою від 17.07.25 суд постановив відкласти підготовче засідання на 12.08.2025 р., відповідачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» - викласти письмово свою позицію щодо поданої позивачем заяви про зміну предмету позову та надати суду не пізніше 05.08.2025, запропонувати учасникам справи вчинити дії на виконання завдання підготовчого провадження.
Пояснення щодо поданої позивачем заяви про зміну предмету позову відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» - суду не надав.
Ухвалою від 12.08.25 суд постановив прийняти заяву позивача про зміну предмету позову (вх. № 9448 від 17.07.25), закрити підготовче провадження у справі № 917/1057/24, призначити справу до судового розгляду по суті в засіданні суду на 09.09.2025.
У судове засідання 09.09.2025 сторони явку представників не забезпечили.
Суд враховує, що позивач у заяві про зміну предмету позову просив суд справу розглянути та ухвалити рішення без участі його представника, а відповідач просив суд розглядати справу без його участі згідно заяви від 10.09.24.
Судом враховано, що згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень та надано достатньо часу для підготовки до судового засідання тощо. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
У судовому засіданні 09.09.2025 судом було з'ясовано обставини справи та досліджено докази. Суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, склав вступну та резолютивну частини рішення.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив наступне.
Як вбачається з матеріалів справи:
- 28.07.2021 року між ТОВ «Полетехніка» /сторона-1/ та ТОВ «Україна» / сторона-2/ укладено договір №ГЖ-019/2021 (далі за текстом - договір), за умовами п. 1.1. якого цим договором регулюються відносини, зокрема, з поставки сільськогосподарської техніки (далі - товар). Найменування, ціна (вартість), кількість, строки, порядок оплати та поставки товару, розмір товарного кредиту, визначаються сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Пунктом 3.1. договору визначено, що сторона-2 оплачує товар на підставі рахунку сторони-1, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони-1 у строк та у порядку, зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1. Розрахунки можуть здійснюватися в інший спосіб, визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку-фактури, сторона-1 самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів.
Розділом 5 договору сторони погодили порядок поставки товару. Так, поставка товару здійснюється стороною-1 на умовах, визначених згідно ІНКОТЕРМС редакції 2010 р. в порядку та у строк, визначений в специфікації до договору (п. 5.1. договору).
Датою поставки є дата підписання видаткової накладної. Ризик випадкової загибелі, знищення, втрати, пошкодження товару переходить до сторони-2 з дати поставки товару. Право власності переходить до сторони-2 з дати підписання сторонами видаткової накладної, або у інший строк, встановлений специфікацією на товар.
Відповідно до п. 8.1. договору, договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє один календарний рік, але в будь-якому разі до повного виконання договору.
- 28.07.2021 р. сторонами було укладено специфікацію №001 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021 р. /специфікація № 001/, відповідно до умов якої поставці підлягав товар - культиватор HORSCH Tiger 4MT з катком Double RollPack, в кількості одна одиниця, загальною вартістю 2 303 165,50 гривень з ПДВ. Порядок оплати згідно п.2 специфікації №001 - 100% вартості товару у строк до 05.08.2021р. Строк поставки - протягом 5 робочих днів з дати отримання 100% вартості товару, але не раніше 10.08.2021р. (п.3 специфікації №001). Окремим додатком до специфікації №001 сторони підписали гарантійні зобов'язання на товар зазначений у цій специфікації.
На виконання вищезазначених умов договору стороною-2 на підставі наданого стороною-1 рахунку, були сплачені грошові кошти у розмірі 2 303 165,50 гривень (еквівалент 72 500,00 Євро), а стороною-1 поставлено товар обумовлений специфікацією №001, таким чином, у цій частині договір виконаний у повному обсязі.
- 19.01.2022 між ТОВ «Полетехніка» /сторона-1/ та ТОВ «Україна» /сторона-2/ укладено додаткову угоду про внесення змін до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р. (далі за текстом - додаткова угода), за умовами якої до вищевказаного договору були внесені зміни, шляхом викладення його окремих положень у новій редакції, зокрема п.3.1., яким передбачено, що сторона-2 оплачує товар на підставі рахунку сторони-1, перерахуванням грошових коштів в гривні на поточний рахунок сторони-1 у строк та у порядку, зазначеному в специфікації. Платіж є здійсненим з моменту зарахування грошових коштів на поточний рахунок сторони-1. Розрахунки можуть здійснюватися в інший спосіб, визначений специфікацією. Якщо оплата буде здійснена без рахунку-фактури, сторона-1 самостійно здійснює зарахування отриманих грошових коштів.
Згідно п.8 додаткової угоди, п.8.1. договору викладений в наступній редакції,- договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до повного виконання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожен наступний рік.
- 19 січня 2022 року сторонами було укладено специфікацію №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р. /специфікація №002/, відповідно до умов якої, поставці підлягав товар - сівалка HORSCH Pronto 12NT (без комплекту маркерів, завантажувальний шнек з опцією автоматичного відключення висіву половини сівалки) в кількості одна одиниця, загальною вартістю 8 277 682,50 гривень з ПДВ. Порядок оплати : 1-й платіж 503 041.91 грн до 25.01.2022р., 2-й платіж 7 774 640.59 грн до 25.07.2022р. (п.2 специфікації №002), строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п.2 специфікації (п.3 специфікації №002).
Окремим додатком до специфікації №002 сторони підписали гарантійні зобов'язання на товар зазначений у цій специфікації.
- 22 січня 2022 року між ТОВ «Україна» (кредитор) та ТОВ «Гарант Експрес Торг» (поручитель) був укладений Договір поруки, згідно умов якого Поручитель поручився перед Кредитором за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» код ЄДРПОУ 34217047, місцезнаходження: 70600, Запорізька область, Пологівський район, м. Пологи, вул. Зарічна, 55А, за Договором №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., з урахуванням Додаткової угоди про внесення змін до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., від 19 січня 2022р., Специфікацією №002 від 19.01.2022р. Додаток до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., укладеними між ТОВ «Україна» та ТОВ «Полетехніка», у тому числі щодо виконання зобов'язань в повному обсязі, включаючи поставку товару, сплату неустойки за прострочення чи повне або часткове невиконання зобов'язання, повернення попередньої оплати у разі невиконання зобов'язання, сплату відсотків річних та індексу інфляції, процентів, неустойки, відшкодування збитків, заснованих на основному договорі (п.1.1. Договору поруки).
Згідно п.1.3. Договору, порука носить платний характер, та передбачає надання придбаної за договором сівалки поручителю для виконання у власних цілях з 30% знижкою вартості послуг на протязі 5 років.
- 24 січня 2022 року ТОВ «Полетехніка» на підставі Договору № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, був виданий рахунок на оплату №1372, в якому було зазначено: сівалка HORSCH Pronto 12NT, кількість 0,06092098, ціна з ПДВ 8 207 353,20, сума з ПДВ 500 000,00 гривень.
Платіжним дорученням №1148 від 24.01.2022 року, ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень, з зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за сівалку HORSCH Pronto 12NT згідно рахунку №1372 від 24.01.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 83333.33 грн.».
- Позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою до ТОВ “Полетехніка» та ТОВ “ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ» про солідарне стягнення заборгованості згідно договору від 28.07.21 № ГЖ-019/2021 у розмірі 690 479,26 грн, а саме: 500 000,00 грн основного боргу (попередньої оплати), 31 132,49 грн 3 % річних та 159 346,77 грн інфляційних втрат.
Ухвалою від 09.10.24 у справі № 917/1057/24 залишено без розгляду позовні вимоги ТОВ «Україна» в частині звернення до ТОВ «Полетехніка» на підставі п. 7 ч. 1 ст. 226 ГПК України.
- Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» від 28 серпня 2024 року у справі №6/2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 592 849,86 грн, з яких: 559 292,48 грн - пеня; 33 557,38 грн - 3% річних. Поряд з цим, рішенням третейського суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 928,50 грн - третейських витрат.
- Згідно ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 суд по справі №870/12/24, судом було видано накази:
1. На стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 1 514 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу.
2. На стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 5 928,50 грн. - сума третейських витрат.».
3. На стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 592 849,86 грн., з яких: 559 292,48 грн. - пеня; 33 557,38 грн. - 3% річних.
Загальна сума до стягнення складає 600 292,36 гривень.
- ТОВ «Полетехніка» звернулося до ТОВ «Україна» з листом №02/03-47 від 11.06.2025, яким з метою погашення боргу за виконавчими документами на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 у справі №870/12/24, заявило про зарахування зустрічних вимог за зустрічною вимогою ТОВ «Україна» до ТОВ «Полетехніка» за попередньою оплатою в сумі 500 000.00 гривень сплаченою згідно платіжного доручення №1148 від 24.01.2022 року, та запропонувало здійснити доплату грошових коштів в сумі 100292,36 гривень для повного погашення боргу.
- Згідно платіжної інструкції №685 від 16.06.2025 ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» 100292,36 гривень.
Таким чином, грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень що є предметом спору у даній справі є погашеними, зарахуванням зустрічних однорідних вимог з 11.06.2025 з ТОВ «Полетехніка»
- 17.07.25 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, згідно з якою просить суд стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» 264424,71 гривень втрат від інфляції, 49109,59 гривень 3% річних. Заява прийнята судом до розгляду.
В обгрунтування вимог саме до товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» (у редакції заяви про зміну предмету позову) позивач вказав, що:
- 16.05.2024 ТОВ «Україна» на адресу ТОВ «Полетехніка», було направлено Письмовий запит з вимогою надання підтвердження можливості виконання зобов'язання за спірним Договором, зокрема фактичної наявності товару та можливості його попереднього огляду на предмет відповідності умовам договору в частині комплектності. У цій частині запит був залишений без відповіді, тим самим ТОВ «Полетехніка» до даного часу не підтвердило реальну можливість виконання зобов'язання з поставки товару, у разі надходження оплати.
Також, з метою встановлення чи спростування факту можливості чи неможливості ведення господарської діяльності ТОВ «Полетехніка» з 03.03.2022 по даний час, виконувати свої зобов'язання за Договором №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, з урахуванням положень Наказу Міністерства фінансів України від 29.07.2022 N 225, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2022 за N 967/38303 "Про затвердження Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження", з урахуванням того, що неможливість виконання платником податків обов'язків, знаходиться в прямій залежності від неможливості здійснення ним господарської діяльності, представник ТОВ «Україна» звертався до ГУ ДПС у Запорізькій області на обліку якого перебуває ТОВ «Полетехніка» з адвокатським запитом про надання інформації та копій підтверджуючих документів з додатками (за їх наявності) чи зверталося ТОВ «Полетехніка» код ЄДРПОУ 34217047 до Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, код ЄДРПОУ ВП 44118663, 69107, м. Запоріжжя, просп. Соборний, буд. 166, чи іншого компетентного податкового органу, згідно «Порядку підтвердження можливості чи неможливості виконання платником податків обов'язків, визначених у підпункті 69.1 пункту 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, та переліків документів на підтвердження», з заявою про неможливість платника податків - юридичної особи, своєчасно виконати свій податковий обов'язок, у тому числі обов'язок податкового агента, та результат розгляду цієї заяви.
Листом від 07.06.2024 №22914/6/08-01-12-01-04, ГУ ДПС у Запорізькій області відмовило у наданні цієї інформації зазначаючи що вона є конфіденційною та може бути надана виключно за рішенням суду.
- згідно п.2 Специфікації №002 від 19.01.2022, останній строк здійснення оплати приходився до 25.07.2022, а строк поставки протягом 10 робочих днів з дати отримання оплати але не раніше 08.08.2022.
Станом на даний час, Договір не може бути виконаний без узгодження нових строків оплати та поставки, що сторони не можуть узгодити внаслідок ухилення Відповідача 1 від надання підтвердження реальної можливості виконання ним свого зобов'язання, зокрема огляду товару який підлягає поставці.
- у умовах недобросовісної поведінки ТОВ «Полетехніка» та повної відсутності інформації про його можливість виконувати свої зобов'язання за Договором №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021 та Специфікацією №002 від 19.01.2022, Позивач вимушений був не здійснювати наступних за черговістю платежів.
24.11.2023р. Позивачем на адресу місцезнаходження ТОВ «Полетехніка» зазначеною в ЄДР, та зазначеною у Договорі як адреса для листування, було направлено повідомлення про припинення договору та повернення попередньої оплати /надалі - повідомлення/. Повідомлення обґрунтоване п.8.1. договору (в редакції додаткової угоди), з метою недопущення автоматичного поновлення дії договору, після закінчення його дії 31.12.2023р. Повідомлення також містило вимогу про повернення отриманої попередньої оплати в сумі 500 000.00 гривень.
Факт направлення повідомлення підтверджується описом вкладення з наявним на ньому підписом уповноваженої особи та відбитком поштового штемпелю ДП «Укрпошта» м. Запоріжжя, а також фіскальним чеком з зазначеним на ньому ідентифікатором листа 6901500751850. Згідно трекінгу листа, він знаходився у точці видачі поштового відділення яке обслуговує ТОВ «Полетехніка» за його місцезнаходженням з 25.11.2023р. по 25.12.2023р., і відповідно могло бути вручене, у разі його своєчасного звернення, лист був повернутий відправнику з поміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Таким чином Позивач вважає що ТОВ «Полетехніка» було належним чином, та у встановлений договором термін повідомлений про не поновлення дії договору, з огляду на те, що лист був направлений на адресу яка в тому числі зазначена ним у Договорі як адреса для листування, а відтак за наявності добросовісної поведінки ТОВ «Полетехніка» даний лист мав бути отриманий ним у встановлений договором строк, а будь-які ризики не отримання листа мають покладатися на нього.
- Відповідач - ТОВ «ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ» відповідає перед Позивачем за повернення попередньої оплати як солідарний боржник до якого може бути пред'явлено вимогу окремо.
- правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.
- позивач має право на стягнення з Відповідача заборгованості з урахуванням 3% річних та індексу інфляції, нарахування яких проводиться з 01.01.2022, що узгоджується з правовою позицією викладеною у п. 83-84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
- розрахунок суми боргу проведений з урахуванням 3% річних та індексу інфляції станом на 10.06.2025 (дату погашення основного боргу) та становить 264,424.71 (інфляційне збільшення) + 49,109.59 (штрафні санкції) = 313,534.30 грн.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів (визнання більш вірогідними), аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Як вбачається з правовідносин, що виникли між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ «Україна», їм притаманні ознаки, що характеризують цивільні відносини, які виникають з договорів поставки (купівлі-продажу).
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 655 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст.ст. 663, 664 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлено обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Виконання зобов'язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов'язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов'язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.
За змістом ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Положеннями ст. 692 ЦК України врегульовано порядок оплати товару за договорами купівлі-продажу (поставки). Зокрема, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).
Згідно положень статті 693 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Отже, умовою застосування вищевказаних положень ст. 693 ЦК України є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.11.2021 року у справі № 910/15963/20.
При цьому, законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 912/2275/17.
Судом встановлено, що 19 січня 2022 року сторонами було укладено специфікацію №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р. /специфікація №002/, відповідно до умов якої поставці підлягав товар - сівалка HORSCH Pronto 12NT (без комплекту маркерів, завантажувальний шнек з опцією автоматичного відключення висіву половини сівалки) в кількості одна одиниця, загальною вартістю 8 277 682,50 гривень з ПДВ. Порядок оплати : 1-й платіж 503 041.91 грн до 25.01.2022р., 2-й платіж 7 774 640.59 грн до 25.07.2022р. (п.2 специфікації №002), строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п.2 специфікації (п.3 специфікації №002).
24 січня 2022 року ТОВ «Полетехніка» на підставі Договору № ГЖ-019/2021 від 28.07.2021, був виданий рахунок на оплату №1372, в якому було зазначено: сівалка HORSCH Pronto 12NT, кількість 0,06092098, ціна з ПДВ 8 207 353,20, сума з ПДВ 500 000,00 гривень.
Платіжним дорученням №1148 від 24.01.2022 року, ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень, з зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за сівалку HORSCH Pronto 12NT згідно рахунку №1372 від 24.01.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 83333.33 грн.».
Поряд з цим, згідно з умовами додаткової угоди від 19.01.2022 про внесення змін до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р. договір набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін і діє до 31 грудня 2023 року, але у будь-якому разі до повного виконання договору. Якщо жодна із сторін за місяць до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення договору, його дія продовжується на кожен наступний рік (п.8.1).
Суд враховує, що матеріали справи не містять як доказів здійснення позивачем інших платежів на виконання Специфікації №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р., так і виконання ТОВ «Полетехніка» поставки відповідного товару.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що 24.11.2023р. Позивачем на адресу місцезнаходження ТОВ «Полетехніка» зазначеною в ЄДР, та зазначеною у Договорі як адреса для листування, було направлено повідомлення про припинення договору та повернення попередньої оплати /надалі - повідомлення/. Повідомлення обґрунтоване п.8.1. договору (в редакції додаткової угоди), з метою недопущення автоматичного поновлення дії договору, після закінчення його дії 31.12.2023р. Повідомлення також містило вимогу про повернення отриманої попередньої оплати в сумі 500 000.00 гривень.
Факт направлення повідомлення підтверджується описом вкладення з наявним на ньому підписом уповноваженої особи та відбитком поштового штемпелю ДП «Укрпошта» м. Запоріжжя, а також фіскальним чеком з зазначеним на ньому ідентифікатором листа 6901500751850. Згідно трекінгу листа, він знаходився у точці видачі поштового відділення яке обслуговує ТОВ «Полетехніка» за його місцезнаходженням з 25.11.2023р. по 25.12.2023р., і відповідно могло бути вручене, у разі його своєчасного звернення, лист був повернутий відправнику з поміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про сплату ТОВ «Полетехніка» після звернення до нього із зазначеним повідомленням коштів в сумі 500 000.00 гривень, що отримані як попередня оплата по специфікації №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р. При цьому, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про намір та можливість ТОВ «Полетехніка» вчиняти дії на виконання умов Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р.; які б вказували про незгоду ТОВ «Полетехніка» на припинення договору до повного виконання сторонами взятих на себе зобов"язань.
При цьому, суд враховує, що (1) Рішенням Постійно діючого третейського суду при Асоціації «Правова Ліга» від 28 серпня 2024 року у справі №6/2024 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» про стягнення заборгованості задоволено в повному обсязі. Суд присудив до стягнення з відповідача на користь позивача 592 849,86 грн, з яких: 559 292,48 грн - пеня; 33 557,38 грн - 3% річних. Поряд з цим, рішенням третейського суду присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача 5 928,50 грн - третейських витрат; (2) згідно ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 суд по справі №870/12/24, судом було видано накази на стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 1 514 грн - у відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання заяви про видачу наказу; на стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 5 928,50 грн. - сума третейських витрат.; на стягнення з ТОВ «Україна» на користь ТОВ «Полетехніка» 592 849,86 грн., з яких: 559 292,48 грн. - пеня; 33 557,38 грн. - 3% річних (загальна сума до стягнення складає 600 292,36 гривень); (3) ТОВ «Полетехніка» звернулося до ТОВ «Україна» з листом №02/03-47 від 11.06.2025, яким з метою погашення боргу за виконавчими документами на підставі ухвали Західного апеляційного господарського суду від 24 березня 2025 у справі №870/12/24, заявило про зарахування зустрічних вимог за зустрічною вимогою ТОВ «Україна» до ТОВ «Полетехніка» за попередньою оплатою в сумі 500 000.00 гривень сплаченою згідно платіжного доручення №1148 від 24.01.2022 року, та запропонувало здійснити доплату грошових коштів в сумі 100292,36 гривень для повного погашення боргу; (4) згідно платіжної інструкції №685 від 16.06.2025 ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» 100292,36 гривень.
Зазначені обставини сторонами не оспорюються.
У статті 601 Цивільного кодексу України зазначено, що зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
За змістом частини 5 статті 202 Цивільного кодексу України до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Заява ТОВ «Полетехніка» про зарахування зустрічних однорідних вимог за своєю правовою природою є одностороннім правочином, направленим на припинення вищенаведених взаємних грошових зобов'язань сторін у справі.
При цьому необхідно зазначити, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 Цивільного кодексу України):
- бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим);
- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);
- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
У даному випадку при здійсненні зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою ТОВ «Полетехніка» дотримано усіх умов, передбачених законом для здійснення такого зарахування. При цьому, відсутня незгода позивача із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою ТОВ «Полетехніка». Таким чином, грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень є погашеними, зарахуванням зустрічних однорідних вимог з 11.06.2025 з ТОВ «Полетехніка».
Разом з тим предметом спору в даній справі є стягнення 3% річних та інфляційних (за невчасне повернення попередньої оплати в сумі 500 000.00 гривень ТОВ «Полетехніка» позивачу) з ТОВ «ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ», який згідно з договором поруки перед Кредитором (позивачем по даній справі) за виконання обов'язків Товариством з обмеженою відповідальністю «Полетехніка» за Договором №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., з урахуванням Додаткової угоди про внесення змін до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., від 19 січня 2022р., Специфікацією №002 від 19.01.2022р. Додаток до договору №ГЖ-019/2021 від 28 липня 2021р., укладеними між ТОВ «Україна» та ТОВ «Полетехніка», у тому числі щодо виконання зобов'язань в повному обсязі, включаючи поставку товару, сплату неустойки за прострочення чи повне або часткове невиконання зобов'язання, повернення попередньої оплати у разі невиконання зобов'язання, сплату відсотків річних та індексу інфляції, процентів, неустойки, відшкодування збитків, заснованих на основному договорі (п.1.1. Договору поруки).
Суд враховує, що ТОВ «Полетехніка» (який мав статус відповідача) у відзиві зазначав, що вказаний договір укладено для штучного створення боргу, що вказує на недійсність цього договору.
Згідно зі ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
В силу припису статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.
У відзиві ТОВ «Полетехніка» відсутнє посилання на невідповідність укладеного Договору вимогам законодавства України, чинного на момент його укладення, ТОВ «Полетехніка» не вказало на наявність належних та допустимих доказів для підтвердження своєї позиції.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 2 жовтня 2018 у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 у справі № 917/1307/18).
Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на наведене вище, при вирішенні спору суд враховує дійсність договору поруки, що укладений між позивачем та відповідачем.
Відповідно до ч.1, 2 ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.
Частинами 1, 2 статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов'язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов'язаними доти, доки їхній обов'язок не буде виконаний у повному обсязі (ч. ч. 1, 2 ст. 543 Цивільного кодексу України).
Враховуючи умови договору поруки, наведені вище приписи законодавства та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку, що у ТОВ «ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ» виник солідарний обов'язок сплатити заборгованість як з повернення коштів, так і сплати відсотків річних та індексу інфляції, які у даному випадку є предметом спору.
При цьому, з огляду на положення ст.554 Цивільного кодексу України позивач як кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі з ТОВ «ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ» окремо, що і реалізовано ним при зверненні з вимогами саме до ТОВ «ГАРАНТ ЕКСПРЕС ТОРГ» (у редакції заяви про зміну предмету позову).
Суд враховує, що позивачем 24.05.2024 на адресу Відповідача (поручителя) було направлено Вимогу про сплату за порукою, що підтверджується фіскальним чеком трекінг листа 6900300564715. При цьому, за результатами розгляду Вимоги, Відповідач 2 частково сплатив кошти в сумі 3000.00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №150842870 від 10.06.2024, а листом від 12.06.2024 Відповідач повідомив, що в зв'язку з непередбачуваними фінансовими труднощами пов'язаними з військовою агресією, на даний час не має можливості погасити борг у встановлені вимогою строки.
Позивач вказує, що має право на стягнення з Відповідача 3% річних та індексу інфляції та зазначає, що нарахування проводиться з 01.01.2022 з посиланням на правову позицію викладеною у п. 83-84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 по справі № 918/631/19.
Разом з тим, з доданого до заяви про зміну предмету позову розрахунку вбачається, що розрахунок 3% річних та індексу інфляції проводиться з 03.03.2022 по 10.06.2025.
Щодо кінцевого строку нарахування (10.06.2025), суд вважає його правомірним з огляду на зарахування зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Полетехніка» в сумі 500 000.00 гривень з 11.06.2025.
При визначенні дати початку прострочення суд зазначає таке.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).
За змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов'язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3% річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.
Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19).
Разом з цим, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зроблено такі висновки:
"За змістом ст.ст. 509, 524, 533 - 535 і 625 ЦК України грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).
Тобто правовідношення, в якому у зв'язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов'язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3% річних на підставі ч. 2 ст. 625 цього Кодексу.
Слід зазначити, що ст. 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов'язання" книги п'ятої ЦК України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Приписи розділу І книги п'ятої ЦК України поширюють свою дію на всі види грошових зобов'язань, у тому числі як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої цього Кодексу). При цьому у ст. 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань. Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України. З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія положень ч. 2 ст. 625 ЦК України.".
У пунктах 84-86 постанови від 22 вересня 2020 року зі справи №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що посилання відповідача на домовленість сторін про постачання товару виключно на підставі листів-замовлень на кожну окрему партію товару, що мали б складатися позивачем, однак ним не складалися та не направлялися, не свідчить про те, що у відповідача не виникло зобов'язання з повернення суми попередньої оплати товару. Вказане зобов'язання, відповідно до положень частини першої статті 530 ЦК України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням обумовленого сторонами у пункті 2.1 контракту строку поставки (30 листопада 2016 року), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 01 грудня 2016 року.
Водночас Велика Палата Верховного Суду не погодилася з доводами скаржника про те, що прострочення зобов'язання з повернення суми попередньої оплати пов'язано також із датою закінчення строку дії контракту (01 лютого 2017 року), оскільки відсутні підстави ототожнювати цю дату із строком (терміном) виконання постачальником (продавцем) обов'язку повернути суму попередньої оплати, а згідно з положеннями пункту 8.3 контракту останній в частині невиконаних зобов'язань діє до їх повного виконання сторонами.
Суд зазначає, що умови укладеного між ТОВ «Полетехніка» та ТОВ «Україна» договору №ГЖ-019/2021 визначають, що поставка товару здійснюється стороною-1 на умовах, визначених згідно ІНКОТЕРМС редакції 2010 р. в порядку та у строк, визначений в специфікації до договору (п. 5.1. договору). При цьому, 19 січня 2022 року сторонами було укладено специфікацію №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р. /специфікація №002/, відповідно до умов якої, поставці підлягав товар - сівалка HORSCH Pronto 12NT (без комплекту маркерів, завантажувальний шнек з опцією автоматичного відключення висіву половини сівалки) в кількості одна одиниця, загальною вартістю 8 277 682,50 гривень з ПДВ. Порядок оплати: 1-й платіж 503 041.91 грн до 25.01.2022р., 2-й платіж 7 774 640.59 грн до 25.07.2022р. (п.2 специфікації №002), строк поставки: протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п.2 специфікації (п.3 специфікації №002).
Разом з тим, як встановлено судом вище, у даному випадку платіжним дорученням №1148 від 24.01.2022 року ТОВ «Україна» сплатило на користь ТОВ «Полетехніка» грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень( з зазначенням призначення платежу: «попередня оплата за сівалку HORSCH Pronto 12NT згідно рахунку №1372 від 24.01.2022р. в т.ч. ПДВ 20% - 83333.33 грн.»), наступні за черговістю платежі позивач не здійснював з посиланням на те, що він не мав змоги встановити факту можливості чи неможливості ведення господарської діяльності ТОВ «Полетехніка» з 03.03.2022 по даний час, виконувати свої зобов'язання за Договором №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021.
З огляду на зазначене, з урахуванням визначеного специфікацію №002 до Договору №ГЖ-019/2021 від 28.07.2021р. строку поставки (протягом 10 робочих днів з дати отримання Стороною-1 100% вартості товару, але не раніше 08 серпня 2022 року та за умови своєчасної оплати платежів, передбачених п.2 специфікації) суд зазначає про відсутність належних та допустимих доказів для визначення строку поставки товару, а отже і для можливості застосування зроблених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 висновків щодо того, що зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України виникло з наступного дня після спливу строку поставки.
Водночас, суд враховує, що згідно з ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
За змістом частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17.
Можливість обрання певно визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця (Позивача), а не продавця.
Наведена норма наділяє покупця, як сторону правочину, саме правами, і яке з них сторона реалізує - є виключно її волевиявленням.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 27.08.2019 в справі № 911/1958/18 та постанові Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 910/10958/19.
Як вже зазначалося, в контексті доведення своєї позиції до ТОВ «Полетехніка», 24.11.2023 Позивачем було надіслано на його адресу письмове повідомлення про припинення договору та повернення попередньої оплати, в якому він у тому числі, вимагав повернути попередню плату в сумі 500 000.00 гривень. Факт направлення повідомлення підтверджується описом вкладення з наявним на ньому підписом уповноваженої особи та відбитком поштового штемпелю ДП «Укрпошта» м. Запоріжжя, а також фіскальним чеком з зазначеним на ньому ідентифікатором листа 6901500751850. Згідно трекінгу листа, він знаходився у точці видачі поштового відділення яке обслуговує ТОВ «Полетехніка» за його місцезнаходженням з 25.11.2023р. по 25.12.2023р., лист був повернутий відправнику з поміткою «закінчення встановленого терміну зберігання».
З огляду на наведене вище, суд погоджується з твердженням позивача, що ТОВ «Полетехніка» у разі своєчасного звернення до поштового відділення ДП «Укрпошта», могло отримати письмове повідомлення позивача. При цьому, виходячи з даних трекінгу листа, кінцевою датою, коли ТОВ «Полетехніка» могло отримати письмове повідомлення позивача є 25.12.2023.
Відповідно до п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» оскільки згаданою статтею 530 ЦК України не визначена форма пред'явлення вимоги кредитором, останній може здійснити своє право як шляхом надіслання платіжної вимоги-доручення, так і шляхом звернення до боржника з листом, телеграмою, надіслання йому рахунка (рахунка-фактури) тощо. При цьому якщо боржник (відповідач) заперечує одержання ним такої вимоги, кредитор (позивач) зобов'язаний подати господарському суду докази її надіслання боржникові. Останній, зі свого боку, не позбавлений права подати докази неодержання ним вимоги кредитора (наприклад, довідку підприємства зв'язку про ненадходження на адресу боржника відповідного рекомендованого поштового відправлення). Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв'язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез'явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред'явленою.
Днем пред'явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв'язку і підприємством зв'язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред'явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.
З огляду на встановлені вище обставини, відсутність можливості застосування для встановлення дати виникнення прострочення грошового зобов"язання статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України, суд застосовує ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідно до положень якої якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Оскільки ТОВ «Полетехніка» могло отримати письмове повідомлення позивача до 25.12.2023, суд вважає вказану дату моментом пред'явлення вимоги до ТОВ «Полетехніка», у тому числі, про повернення попередної плати в сумі 500 000.00 гривень.
Згідно зі ст. 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Враховуючи положення наведених норм та відсутність з боку ТОВ «Полетехніка» заперечень стосовно підстав для припинення договору та повернення коштів, суд дійшов висновку, що останній мав повернути кошти у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, тобто у строк до 01.01.2024 включно.
Докази повернення позивачу коштів у вказаний строк відсутні, при цьому, грошові кошти в сумі 500 000.00 гривень є погашеними, зарахуванням зустрічних однорідних вимог з ТОВ «Полетехніка» з 11.06.2025.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (ст. 610 ЦК України).
Частиною 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд встановив, що у даному випадку боржник є таким, що прострочив з 02.01.2024 по 10.06.2025, отже за вказаний строк позивач має право нараховувати до стягнення 3% річних, а інфляційні - за період з січня 2024 по травень 2025.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат суд дійшов висновку, що правомірно нарахованою є сума 91 367,23 грн. Здійснивши перерахунок 3% річних суд дійшов висновку, що що правомірно нарахованою є сума 21 575,45 грн.
Щодо визначеного позивачем у заяві про зміну предмету позову початку прострочення (з 01.01.2022) та у розрахунку (з 03.03.2023), суд зазначає про їх необгрунтованість та безпідставність з огляду на умови договору та положення ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України.
Визначаючи належну до стягнення суму заборгованості суд враховує, що після направлення вимоги про сплату за порукою відповідач частково сплатив кошти в сумі 3000.00 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією №150842870 від 10.06.2024.
Крім того, суд враховує, що відповідач у відзиві не заперечив про необхідності сплати здійснених позивачем нарахувань, зазначив про відсутність можливості виконати своє солідарне зобов"язання.
За вказаного, з відповідача підлягає стягненню 109942,68 грн. (91 367,23 + 21 575,45 - 3 000,00 = 109942,68).
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За даних обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення 109942,68 грн. є обгрунтованими, підтвердженими документально та нормами матеріального права, а тому підлягають задоволенню, в іншій частині вимог у позові слід відмовити.
При цьому, суд відзначає, що інші доводи та заперечення сторін не спростовують встановлених судом обставин та не можуть впливати на законність судового рішення. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
З огляду на викладене вище, всі інші заяви, клопотання, доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду.
Щодо розподілу судових витрат.
При зверненні до суду з позовом позивач ставив вимогу про стягнення 690 479,24 грн. При цьому, позивачем сплачено судовий збір у розмірі 10 357,19 грн відповідно до платіжної інструкції №2254 від 21.06.2025р. Згідно із випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду державного бюджету України, вказані суми зараховані до спеціального фонду державного бюджету України.
У заяві про зміну предмету позову позивач просив стягнути з відповідача 310 534,30 гривень.
Суд враховує, позовна заява подана позивачем в електронній формі.
За вказаного, розмір судового збору за подання позовної заяви до суду по цій справі (з врахуванням заяві про зміну предмету позову) складає 3726,41грн (310 534,30 грн*1,5%*0,8).
Тобто позивачем при звернення до суду з позовом внесено судовий збір в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Суд здійснює розподіл судових витрат по сплаті судового збору, виходячи з розміру 3726,41 грн (необхідний розмір судового збору для звернення до суду у даному випадку).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, частина витрат по сплаті судового збору, що покладається на відповідача, становить 1319,31 грн.
Щодо судового збору, що внесений позивачем у більшому розмірі, ніж встановлено законом, суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Тобто, судовий збір у розмірі 6630,78 грн. підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Гарант Експрес Торг» (36000, м. Полтава, вул. Соборності, буд. 66, ідентифікаційний код: 43876334) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (70212, Запорізька область, Гуляйпільський район, село Успенівка, вул. Перемоги, буд. 15, ідентифікаційний код: 30733111) 109942,68 грн. заборгованості, 1319,31 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. У іншій частині позову відмовити.
4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Україна» (70212, Запорізька область, Гуляйпільський район, село Успенівка, вул. Перемоги, буд. 15, ідентифікаційний код: 30733111) судовий збір у розмірі 6630,78 грн, сплаченого відповідно до платіжної інструкції №2254 від 21.06.2025р.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 15.09.2025
Суддя Киричук О.А.