65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про відмову у видачі судового наказу
"15" вересня 2025 р. Справа № 916/3635/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву Акціонерного товариства «Херсонгаз» про видачу судового наказу за вх. № 3729/25 від 04.09.2025
до боржника: Комунального закладу «Херсонський фаховий коледж музичного мистецтва» Херсонської обласної ради (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 39)
про стягнення 10 802, 80 грн
Акціонерне товариство «Херсонгаз» звернувся із заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 04.09.2025 (вх. № 3729/25 від 04.09.2025), про видачу судового наказу, відповідно до якого стягнути з Комунального закладу «Херсонський фаховий коледж музичного мистецтва» Херсонської обласної ради заборгованість за договором розподілу природного газу в сумі 7557, 22 грн, три відсотки річних в сумі 757, 76 грн та інфляційні нарахування 2487, 82 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 242, 24 грн.
До заяви про видачу судового наказу заявник додав: посадову інструкцію провідного юрисконсульта сектора юридичного супроводження юридичної служби; трудовий договір від 09.10.2023; розрахунок інфляційних втрат; розрахунок трьох відсотків річних; акти наданих послуг розподілу природного газу за січень 2022 - вересень 2022, грудень 2022, акт наданих послуг розподілу природного газу (коригуючий) від 31.12.2022; додаткову угоду від 26.01.2022 до типового договору розподілу природного газу № 1-304В від 26.01.2022; заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 1-304В від 26.01.2022 (для споживача, що не є побутовим); типовий договір № 1-304В розподілу природного газу від 26.01.2022; лист № 01-01/48 від 108.08.2025; платіжну інструкцію.
Відповідно до ст. 147 ГПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги. Заявником та боржником в наказному провадженні можуть бути юридичні особи та фізичні особи - підприємці. Судовий наказ підлягає виконанню за правилами, встановленими законом для виконання судових рішень.
Згідно зі ст. 148 ГПК України судовий наказ може бути видано тільки за вимогами про стягнення грошової заборгованості за договором, укладеним у письмовій (в тому числі електронній) формі, якщо сума вимоги не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Ч. 2 ст. 12 ГПК України передбачено, що наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Тобто, однією з основних умов задоволення заяви про видачу судового наказу у розумінні ст. 12 ГПК України є безспірність предмету заявлених вимог. У той самий час заявлення вимог конкретно неузгоджених сторонами (у тому числі їх розміру) призводить до виникнення між ними відповідного спору.
При цьому, процесуальними нормами не передбачено стягнення з боржника у наказному провадженні сум, відмінних від неоспорюваної заборгованості.
Наявність спору про право, яке є підставою для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу, вирішується суддею у кожному конкретному випадку, виходячи із характеру та обґрунтованості заявленої матеріально-правової вимоги і документів, доданих до заяви. Наявність спору можна встановити відсутністю документів, що підтверджують наявність суб'єктивного права у заявника; документів, що підтверджують порушення суб'єктивного права або документів, що підтверджують виникнення права вимоги. Крім того, мають ураховуватися обставини, якщо із доданих документів вбачається, що боржник заперечує, не визнає або оспорює свій обов'язок перед заявником (кредитором); із доданих документів вбачається пропуск позовної давності. Така вимога може бути вирішена лише у позовному провадженні. Разом із тим лише той факт, що договірні зобов'язання не виконуються, без обґрунтування причин, не вважається наявністю спору про право.
Таким чином, для задоволення заяви про видачу судового наказу, суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів. Звертаючись із заявою про видачу судового наказу, заявник повинен, в тому числі, подати документи, що свідчать про безспірність його вимог.
Наведене зумовлено тим, що під час розгляду заяви про видачу судового наказу суд не розглядає справу по суті, не встановлює обставин справи та не здійснює оцінку доказів щодо їх змагальності та достовірності, адже наказне провадження є самостійним і спрощеним видом судового провадження у господарському судочинстві, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
За загальним правилом, обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Доказування повинно здійснюватись за загальними правилами відповідно до статті 74 ГПК України, яка передбачає обов'язковість подання доказів наявності фактичних обставин.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що за період з січня 2022 року по грудень 2022 року послуга розподілу надана на суму 7557, 22 грн, оплата якої всупереч умов типового договору № 1-304В розподілу природного газу від 26.01.2022 у повному обсязі не проведена.
Згідно заяви-приєднання до умов договору розподілу природного газу № 1-304В від 26.01.2022 (для споживача, що не є побутовим) доставка природного газу здійснювалась до об'єкту Комунального закладу «Херсонський фаховий коледж музичного мистецтва» Херсонської обласної ради розташованого за адресою: м. Херсон, вул. Богородицька, 19.
Суд наголошує, що при зверненні із заявою про видачу судового наказу заявник повинен надати документи, які підтверджують як наявність заборгованості (період виникнення, розмір, настання строку виконання зобов'язання), так і безспірність його вимог до боржника.
При цьому суд враховує, що безспірність передбачає не лише те, що боржник не оспорює вимог заявника, оскільки боржник має право подати заяву про скасування судового наказу, а й те, що у суду не повинно виникати будь-якого сумніву у відсутності спору про право та належності заявнику права вимоги до боржника. Вимоги заявника повинні бути документально підтвердженими та безспірними, тобто не може викликати сумнівів ані момент настання права вимоги, ані сума грошових коштів, ані те, що вимоги пред'явлені відповідно до умов договору.
Отже, для задоволення заяви про видачу судового наказу суд повинен перевірити виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу, без розгляду справи по суті на підставі викладених у ній обставин та доданих до заяви доказів, які підтверджують обґрунтованість та безспірність таких вимог. З цією метою, на підтвердження факту наявності заборгованості суд має перевірити наявність обставин щодо факту виникнення, розміру заборгованості та настання строку виконання боржником зобов'язання, що вбачається за можливе встановити за результатом дослідження відповідних актів надання послуг, рахунків, виставлених на оплату заявником тощо.
Місцезнаходження боржника - 73000, м. Херсон, проспект Ушакова, буд. 39.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України введено військовий стан в Україні. В подальшому військовий стан в Україні неодноразово продовжувався. Зокрема Указом Президента України № 478/2025 строк дії воєнного стану в Україні продовжено до 05.11.2025.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1364 від 06.12.2022 “Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією» установлено, що перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджується Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій за формою згідно з додатком за погодженням з Міністерством оборони на підставі пропозицій відповідних обласних, Київської міської військових адміністрацій.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України “Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 № 376, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, згідно якого м. Херсон був окупований з 01.03.2022 по 11.11.2022
Згідно з п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 206 від 05.03.2025 «Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» установити, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 р. з дати виникнення можливості бойових дій/початку бойових дій по дату припинення можливості бойових дій/завершення бойових дій на територіях, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, відповідно до наказу Міністерства розвитку громад та територій, споживачів та/або членів їх сімей, які покинули своє місце проживання та надали виконавцю комунальних послуг, управителю багатоквартирного будинку, іншій уповноваженій співвласниками особі у паперовій або електронній формі довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи згідно з додатком 2 до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 р. № 509 “Про облік внутрішньо переміщених осіб» (Офіційний вісник України, 2014 р., № 81, ст. 2296; 2015 р., № 70, ст. 2312; 2016 р., № 46, ст. 1669; 2022 р., № 26, ст. 1418), або інші документи, що підтверджують їх відсутність у житловому та/або нежитловому приміщенні, будинку, в яких вони є споживачами на підставі укладених договорів (довідки з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби (у тому числі отримані в іноземній державі), відбування покарання тощо, документи, що підтверджують факт перетинання державного кордону України (на виїзд з України і в'їзд в Україну) у відповідний період часу), або якщо нерухоме майно споживача було пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій за умови інформування про такі випадки відповідного виконавця комунальної послуги (для послуги розподілу природного газу з урахуванням вимог Правил безпеки систем газопостачання, затверджених наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості від 15 травня 2015 р. № 285).
Приймаючи до уваги те, що воєнний стан в Україні триває, заявником заявлена заборгованість за період з січня 2022 року по грудень 2022 року, тобто, у тому числі під час перебування боржника на території, яка була тимчасова окупованою, тоді як стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги забороняється.
При цьому, суд зазначає, що ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.03.2024 передано на розгляд Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справу № 908/1162/23. Передача справи на розгляд об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зумовлена тим, що колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.03.2024 у справі № 910/9680/23, щодо того, що достатнім для застосування частини другої статті 13 та частини другої статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" є розповсюдження дії цього Закону на спірні правовідносини з огляду на приписи статті 2 Закону. Колегія суддів вважала, що положення статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" можуть бути поширені на тимчасово окуповані території з урахування частини першої цих статей, а саме за рішенням Кабінету Міністрів України.
Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2024 прийнято до розгляду справу № 908/1162/23 за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІМК" на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 06.12.2023.
Ухвалою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2025 справу № 908/1162/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Під час розгляду цієї справи у Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду постало питання про те, як визначати території, на які поширюється правовий режим, передбачений частиною другою статті 13 та частиною другою статті 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", та щодо наслідків порушення цієї заборони для кожної зі сторін спірних правовідносин. Таким чином, вирішення Верховним Судом у справі № 908/1162/23 питання щодо територій, на які поширюються норми статей 13 та 13-1 Закону № 1207-VII, має істотне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та забезпечення розвитку права. Об'єднана палата наголосила, що у справі № 908/1162/23 існує невизначеність законодавчого регулювання правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема, а питання щодо правового регулювання, які виникли у цій справі, актуальні не лише у справах господарського чи цивільного права, але й в публічному праві (адміністративному, кримінальному), тобто у невизначеній кількості справ.
При цьому, ухвалою від 12.03.2025 Великою Палатою Верховного Суду справу № 908/1162/23 повернуто Об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду, та наразі розгляд вказаної справи триває.
Згідно з ч. 1 ст. 152 ГПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заяву подано з порушеннями вимог статті 150 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 2-1) заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 148 цього Кодексу; 4) наявні обставини, зазначені у частині першій статті 175 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред'явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 цієї частини; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу.
Відповідно до ч. 2 ст. 152 ГПК України про відмову у видачі судового наказу суддя постановляє ухвалу не пізніше десяти днів з дня надходження до суду заяви про видачу судового наказу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, господарський суд доходить висновку, що заява про видачу судового наказу не відповідає вимогам ст. 148 ГПК України, що відповідно до п. п. 3 ч. 1 ст. 152 ГПК України є підставою для відмови у видачі судового наказу.
Відповідно до ст. 153 ГПК України відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків. Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6 частини першої статті 152 цього Кодексу, унеможливлює повторне звернення з такою самою заявою. Заявник у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами у позовному порядку.
Керуючись ст. ст. 147, 148, 150-154, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити Акціонерному товариству «Херсонгаз» у видачі судового наказу про стягнення заборгованості з Комунального закладу «Херсонський фаховий коледж музичного мистецтва» Херсонської обласної ради заборгованість за договором розподілу природного газу в сумі 7557, 22 грн, три відсотки річних в сумі 757, 76 грн та інфляційні нарахування 2487, 82 грн.
Ухвала набирає законної сили 15 вересня 2025 року у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Південно-західного апеляційного господарського суду протягом десяти днів відповідно до ст. ст. 255 - 257 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.О. Мусієнко