65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"12" вересня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/662/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.
при секретарі судового засідання Самойловій С.А.
за участю представників сторін:
від позивача - Горик В.М. (довіреність №29-1-01/29 від 31.07.2025);
від відповідача - Явченко Д.В. (в порядку самопредставництва);
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/662/25
за позовом Акціонерного товариства "УКРСИББАНК" (04070, м. Київ, вул. Андріївська, буд. 2/12, код ЄДРПОУ 09807750)
до відповідача територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради (65026, м. Одеса, площа Думська, буд. 1, код ЄДРПОУ 26597691)
про звернення стягнення на предмет іпотеки, -
24.02.2025 Акціонерне товариство “УКРСИББАНК» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до територіальної громади в особі Одеської міської ради, в якій просить суд в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11101418000 від 21.12.2006 року у розмірі 30604,35 дол. США (з яких: 27 618,00 дол. США - заборгованість за основним боргом, 2 986,35 дол. США - заборгованість по процентам), 22 881,75 грн. (з яких: 9 225,73 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 13 656,02 грн. - пеня за прострочення сплати процентів) та непогашеного судового збору у розмірі 10 336, 54 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 6786175, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року визнана відумерлою спадщиною після смерті у серпні 2021 року ОСОБА_1 та передана у власність територіальної громади міста Одеси, - шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Також, просить суд стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на укладення з ОСОБА_1 , як позичальником, Договору про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 р., отримання позичальником кредитних коштів у розмірі 43800,00 дол. США, підписання з позичальником Договору іпотеки №4606 від 21.12.2006 на забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором шляхом передання в іпотеку квартири, загальною площею 41,6 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає про порушення позичальником зобов'язань за кредитним договором, що призвело до звернення до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості, яка станом на 20.10.2015 складала 30 818,53 дол. США та 22 881,75 грн. Вказує про встановлення факту смерті ОСОБА_1 у серпні 2021 та включення переданої в іпотеку квартири до складу спадщини, яка рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 09.07.2024 у справі № 523/10352/23 була визнана відумерлою та передана у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.
Звертає увагу, що 18.09.2024 року нерухоме майно: квартира АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна 6786175 зареєстроване на праві власності за територіальною громадою міста Одеси, та, з посиланням на ст. 23 Закону України «Про іпотеку», відзначає, що відповідач набув статусу іпотекодавця, має всі його права і обов'язки за іпотечним договором, у зв'язку з чим АТ «УКРСИББАНК» і звернулось до суду з даним позовом.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.03.2025 прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі № 916/662/25 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 02.04.2025р.
18.03.2025 до суду від відповідача надійшла заява (вх.№8796/25), відповідно до якої останній - на підставі ст. 119 ГПК України - просив суд продовжити йому строк, встановлений Господарським судом Одеської області по справі № 916/662/25 для подання відзиву на позовну заяву до 02.04.2025.
01.04.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. № 10451/25), згідно якого, останній просив суд поновити строк на подання відзиву на позовну заяву; у задоволенні позову відмовити у повному обсязі; в іншому випадку застосувати наслідки спливу позовної давності до правовідносин у справі № 916/662/25.
У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на наступне:
- територіальна громада не визначена як спадкоємець у жодній з черг спадкоємців за законом. У досліджуваних правовідносинах територіальна громада не є і спадкоємцем за заповітом, адже визнання спадщини відумерлою здійснюється за відсутності заповіту. Водночас, територіальна громада набуває права власності на відумерле майно не в порядку права на спадкування, а в порядку визнання спадщини відумерлою на підставі судового рішення, а відтак не має статусу спадкоємця після смерті ОСОБА_1 та не може набувати права та нести обов'язки останньої.
- Одеська міська рада не може вважатись правонаступником прав та обов'язків спадкодавця за усіма його зобов'язаннями, адже таке правонаступництво обмежене лише приписами ч. 4 ст. 1277 ЦК України;
- АТ «Укрсиббанк» до звернення до суду не надсилав Одеській міській раді письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, як то прямо передбачено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку»;
- банк звернувся до суду з цим позовом з пропуском позовної давності, оскільки скористався своїм правом, згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, шляхом пред'явлення позову про стягнення розміру заборгованості за договором до кінцевого терміну, фактично змінивши строк виконання зобов'язання. Зазначеним, банк як кредитор, одночасно, також змінив момент початку перебігу позовної давності за вимогами пред'явленими у цій справі: строк на подання позову щодо звернення стягнення на предмет іпотеки у позивача виник з 30.10.2015 р. (момент пред'явлення до Суворовського районного суду міста Одеси), який закінчився 30.10.2018 р. або 27.01.2016 р. (момент звернення до Приморського районного суду міста Одеси) та сплив 27.01.2019 р.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 01.04.2025 заяву Одеської міської ради (вх. №8796/25 від 18.03.2025) задоволено; продовжено Одеській міській раді строк для подання до суду відзиву на позовну заяву до 02.04.2025 включно.
В судовому засіданні 02.04.2025р., розглянувши усне клопотання представника відповідача про залишення без розгляду заяви про поновлення процесуального строку на подання відзиву, яке викладено у відзиві на позовну заяву, суд протокольною ухвалою задовольнив клопотання та залишив зазначену заяву відповідача без розгляду. Також судом протокольною ухвалою продовжено строк підготовчого провадження у справі на 30 днів на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України та відкладено підготовче засідання у справі №916/662/25 на 14.05.2025 - на підставі п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК Україн.
08.04.2025 до суду від позивача надійшла заява про вступ у справу представника (вх. № 11313/25).
14.04.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив (вх. № 11874/25), в якій останній, зокрема зазначає про те, що заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України, у цьому випадку до спірних правовідносин слід застосовувати норми спеціального Закону, а саме статті 23 Закону України «Про іпотеку», згідно якої особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 23).
Поряд із цим вказує, що положення ч. 1 ст. 35 ЗУ «Про іпотеку» не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку, адже необхідність обов'язкового направлення письмової вимоги про усунення порушень на адресу іпотекодавця передбачена виключно у разі позасудового врегулювання на підставі договору.
При цьому, вважає надуманими та такими, що не заслуговують на увагу доводи відповідача в частині того, що матеріали справи не містять жодних доказів існування умов, за яких може бути здійснене звернення стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором у межах процедури виконавчого провадження, оскільки АТ «УКРСИББАНК» звертається до суду з новим позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки до нового власника предмета іпотеки та, відповідно, нового іпотекодавця.
Також, заперечуючи проти пропуску строку позовної давності на звернення до суду із даним позовом, позивач зауважує на тому, що, встановивши рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 липня 2024 року по справі № 523/10352/23 нового власника нерухомого майна, яке складає відумерлу спадщину, АТ «УКРСИББАНК» відповідно до ч. 1 ст. 261 ЦК України, довідалось про нову особу, яка має виконати зобов'язання перед позивачем та, відповідно, звернулось в межах загального строку позовної давності. Поміж цим додає, що з моменту порушення позичальником - ОСОБА_1 кредитних зобов'язань та до моменту її смерті в серпні 2021 року, АТ «УКРСИББАНК», як кредитор, не міг реалізувати свої права як іпотекодержателя, звернувши стягнення на предмет іпотеки через наявність мораторію, встановленого законом «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» що, своєю чергою, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України є підставою для зупинення строків позовної давності.
06.05.2025 до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення (вх. № 14402/25) стосовно пропущення позивачем строків звернення із даним позовом до суду, в яких останній зазначає про наступне:
- звернувшись з позовною заявою про дострокове повернення кредиту за кредитним договором, банк змінив строк повернення кредиту. Те, що кредитний договір не розірваний, а також умови п. 9.5 цього договору, заперечень Одеської міської ради не спростовують;
- звернувшись до Суворовського районного суду міста Одеси (30.10.2015 р.), у позивача виникло право на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки в межах трирічного строку позовної давності, встановленого ЦК України. При цьому, законодавство не містить приписів, за якими на вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки, не поширюється позовна давність. Умови іпотечного договору щодо строку його дії, а також збереження іпотеки у разі зміни власника іпотечного майна, вищевикладеного також не спростовують, та не дозволяють Банку звертатися до суду із такими позовними вимогами поза межами строку позовної давності. Разом з тим, на іпотекодержателя поширюються вимоги закону щодо пред'явлення позову в межах позовної давності. У спірних правовідносинах строк позовної давності сплив ще навіть за життя ОСОБА_1 . Збереження дії іпотеки не означає продовження строків позовної давності для вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки, виходячи з положень законодавства;
- обставина того, що Одеській міській раді передано спірну квартиру (об'єкт іпотеки) після смерті ОСОБА_1 лише рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 09.07.2024 р. не спростовує того, що Банком пропущений строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки до живого на той час іпотекодавця та зміна власника іпотечного майна після пропуску такого строку «автоматично» не поновлює та не перериває його у зв'язку зі зміною власника згідно із законодавством. Більш того, вочевидь багаторічне невжиття Банком належних заходів зі зверненням стягнення на предмет іпотеки не може позбавляти нового власника іпотечного майна права на застосування інституту позовної давності для захисту своїх прав;
- за життя ОСОБА_1 - в межах трирічного строку позовної давності, що обчислювався з моменту звернення до Суворовського районного суду міста Одеси (30.10.2015 р.), банк не звертався з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки без жодних поважних причин;
- дія мораторію на примусове відчуження житлових приміщень, що є, зокрема, предметом іпотеки за валютними кредитами, не може бути підставою для відмови у позові про звернення стягнення на предмет іпотеки, залишення позовної заяви без розгляду, зупинення чи закриття провадження за такою позовною заявою (в межах строку позовної давності - 3 роки). Даний мораторій поширюється лише на виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на його примусову реалізацію з прилюдних торгів в ході виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження і примусового виконання судових рішень;
- дія мораторію не впливає на право банку звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджає ухваленню судом рішення за таким позовом та не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу позовної давності;
- дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» лише обмежувала в часі примусове стягнення майна до моменту втрати ним чинності. Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачав втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) в разі невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняв примусове звернення стягнення на майно (відчуження без згоди власника).
На підставі викладеного, відповідач наголошує, що у даних правовідносинах спливла позовна давність.
Судове засідання, призначене на 14.05.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 01.05.2025, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з тривалого лікарняного, ухвалою суду від 22.07.2025 призначено справу № 916/662/25 до розгляду по суті на 06.08.2025, про що повідомлено сторін в порядку ст. 120 ГПК України.
05.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача (вх. № 24559/25).
Судове засідання, призначене на 06.08.2025, не відбулось, у зв'язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 28.07.2025, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.
Враховуючи вихід судді Мостепаненко Ю.І. з лікарняного, ухвалою суду від 19.08.2025 призначено справу № 916/662/25 до розгляду по суті на 27.08.2025, про що повідомлено сторін, в порядку ст. 120 ГПК України.
26.08.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення судового засідання за відсутності представника позивача (вх. № 26508/25), згідно якої останній просив суд провести підготовче засідання без участі представника АТ "УКРСИББАНК" та закрити підготовче провадження із призначенням справи до розгляду по суті.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 916/662/25 та призначено справу до розгляду по суті в засіданні суду на 12.09.2025.
В судовому засіданні 12.09.2025 представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, просив суд позов задовольнити; представник відповідача заперечував проти задоволення позову, просив суд відмовити у його задоволенні.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. на лікарняному з 01.05.2025. по 18.07.2025, з 28.07.2025 по 15.08.2025, а також зважаючи на введення в Україні воєнного стану згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
В судовому засіданні 12.09.2025 судом було оголошено скорочену (вступну та резолютивну) частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
21.12.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» (яким в подальшому змінено назву на АТ “УКРСИББАНК») (Банк) та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено договір про надання споживчого кредиту № 11101418000 (Договір про надання кредиту), відповідно до пункту 1.1. якого Банк зобов'язувався надати Позичальнику, а Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 43 800 (сорок три тисячі вісімсот) дол. США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим договором.
Строк кредитування: 252 місяці (п. 1.2 Договору).
Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з « 21» грудня 2006 р по « 21» грудня 2027 р (п. 1.2.1 Договору).
Відповідно до п. 1.2.2 договору, позичальник у будь-якому випадку зобов'язаний повернути Банку кредит у повному обсязі в терміни, встановлені графіком погашення кредиту (додаток №1 до договору)), але в будь-якому випадку не пізніше 21 грудня 2027 р., якщо тільки не застосовується інший термін повернення кредиту, встановлений на підставі додаткової угоди Сторін або до вказаного терміну (достроково) відповідно до умов розділу 11 цього договору на підставі будь-якого з п.п. 2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 7.4, 9.2, 9.14 договору. Позичальник зобов'язується повернути суму кредиту та сплатити проценти, комісії штрафи та інші платежі згідно умов договору на рахунок в АКІБ "УкрСиббанк".
Згідно п. 1.3.1 договору, за використання кредитних коштів протягом 30 (тридцяти) календарних днів, рахуючи з дати видачі кредиту, процентна ставка встановлюється у розмірі 11,3% річних. По закінченню цього строку та кожного наступного місяця кредитування процентна ставка підлягає перегляду відповідно до умов п. 9.2. даного договору. У випадку, якщо Банк не повідомив Позичальника про зміну розміру процентної ставки на наступний місяць строку кредитування в порядку, передбаченому п. 9.2. даного договору, застосовується розмір процентної ставки, діючий за цим договором в попередньому місяці.
Відповідно до п. 1.3.2 договору, сторони домовились, що за умовами цього договору може бути встановлений новий розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання будь-якої із обставин, передбачених частиною 1 п. 9.2. договору.
В п. 1.4 договору передбачено, що кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника), а саме на: придбання квартири, зазначеної пунктом 2.1.
Згідно п. 2.1 договору, у забезпечення виконання зобов'язань Позичальника за даним договором Банком приймається: застава нерухомості, а саме 2-кімнатна квартира, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , порука фізичної особи ОСОБА_2 .
Кредит, наданий Банком, також забезпечується всім належним Позичальнику майном і коштами, на які може бути звернене стягнення в порядку, установленому законодавством України (п. 2.2 договору).
Згідно п. 5.5 договору, у випадку порушення позичальником термінів повернення кредиту або термінів сплати процентів, комісії строком більше ніж на один місяць, та/або порушення інших умов договору та/або у випадку порушення позичальником та/або заставодавцем та/або поручителем та/або гарантом умов укладеного з банком договору щодо належного та своєчасного забезпечення виконання зобов'язань визначених за цим договором, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та нарахованих процентів, комісій у порядку встановленому розділом 11 цього Договору.
Відповідно до п. 5.7 договору, у випадку невиконання Позичальником своїх зобов'язань по своєчасному поверненню кредиту та/або сплати процентів та/або комісій банк має право стягнути з Позичальника суму боргу, в тому числі, шляхом звернення стягнення на предмет забезпечення, зазначений в п. 2.1. договору, та інше майно Позичальника.
Згідно п. 9.1 договору, у випадку невиконання чи неналежного виконання Позичальником своїх зобов'язань за цим договором, відшкодування заборгованості перед Банком за цим договором проводиться шляхом стягнення з поручителя/гаранта (у разі їх наявності), чи шляхом звернення стягнення на заставлене майно, що є забезпеченням за даним договором та/або активи (кошти і майно) Позичальника на вибір Банку.
Відповідно до ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку (п. 11.1 договору).
Зазначене у п. 11.1 Договору повідомлення (вимога) Банку надсилається листом (цінним з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур'єром на адресу Позичальника, що вказана у розділі 12 цього Договору (п. 11.2 договору).
Додатком №1 до договору № 11101418000 від 21.12.2006 є графік погашення платежів із визначеним розміром обов'язкового щомісячного платежу Позичальника у період з 02.2007 р. по 12.2027 р.
13.10.2008 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до договору № 11101418000 від 21.12.2006 р., відповідно до якої сторони домовились, що нова адреса прописки та листування пані ОСОБА_1 є: АДРЕСА_1 .
13.10.2008 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 3 до договору № 11101418000 від 21.12.2006 р., відповідно до якої сторони п. 1.3.4. договору, а також додаток № 1 до договору, виклали в новій редакції.
Додатком №1 до додаткової угоди №3 (до договору № 11101418000 від 21.12.2006) є графік погашення платежів із визначенням дати платежу та сумою залишку максимально допустимої заборгованості за кредитом.
13.09.2010 між Банком та Позичальником укладено Додаткову угоду № 2 до договору № 11101418000 від 21.12.2006 р. щодо зміни процентної ставки по кредиту за основною сумою боргу, за умовами якої сторони домовились, зокрема, про те, що з 13.10.2010 за використання кредитних коштів за договором встановлюється процентна ставка у розмірі 11,3 % річних в доларах США, якщо після підписання цієї додаткової угоди не буде встановлена інша процентна ставка згідно умов договору.
Також, 21.12.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» (яким в подальшому змінено назву на АТ “УКРСИББАНК») (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, зазначену в п. 1.4 цього договору.
Іпотекою забезпечується в повному обсязі виконання усіх грошових зобов'язань Іпотекодавця за договором № 11101418000 від 21.12.2006 (надалі - кредитний договір 1), кредитний договір № 11101418000 від 21.12.2006 (надалі - кредитний договір 2). Разом кредитний договір 1, кредитний договір 2, надалі названі «Кредитний договір», а саме: але не обмежуючись наступними зобов'язаннями (п. 1.2 договору).
Відповідно до п. 1.2.1 іпотечного договору, зобов'язання по поверненню в повному обсязі отриманих, в порядку та на умовах відповідно до кредитного договору 1 кредитних коштів у 43800 доларів США.
Згідно п. 1.2.2 іпотечного договору, зобов'язання по поверненню отриманого кредиту за кредитним договором 1 встановлено згідно з Графіком погашення, що є додатком до кредитного договору, повернення кредиту рівними платежами щомісячно до 10 числа, починаючи з 12.02.2007 року по 10.11.2027 по 174 долари США, також з 21.12.2027 року - 300 доларів США, але в будь-якому випадку кредит підлягає поверненню не пізніше 21.12.2027, якщо інший строк повернення кредиту не встановлено у відповідності до зазначеного кредитного договору.
Відповідно до п. 1.2.3 іпотечного договору, зобов'язання по сплаті процентів за кредит у розмірі: 11,3% річних.
Відповідно до п. 1.2.4 іпотечного договору, зобов'язання по сплаті неустойки (штрафи, пені) у порядку та строки зазначені в кредитному договорі 1.
В п. 1.2.5 іпотечного договору, передбачено, що іпотекою також забезпечується в повному обсязі вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування витрат понесених іпотекодержателем і пов'язаних з пред'явленням вимоги по зобов'язанням за кредитним договором 1 і зверненням стягнення на предмет іпотеки.
Згідно п. 1.3 іпотечного договору, іпотекою також забезпечується зобов'язання, зазначені в п. 1.2 цього договору, у разі їх зміни - збільшення чи зменшення, - якщо така зміна обумовлена застосуванням умов кредитного договору або додаткових угод до нього щодо збільшення чи зменшення суми кредиту, плати за кредит (комісій та процентних ставок), неустойки (штрафи, пені).
Предмет іпотеки: вид нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 ; опис: двохкімнатна квартира; площа: загальна - 41,6 кв. м., житлова 28,4 кв. м (п. 1.4.1., 1.4.2. іпотечного договору).
Відповідно до п. 2.1.1 іпотечного договору, у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем зобов'язань за кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.
Згідно п. 4.1 іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: - випадках, зазначених в п.п. 2.1.1. - 2.1.2. цього договору іпотеки, або: - у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором (пункт 4.1 Іпотечного договору).
В п. 4.2 іпотечного договору, передбачено, що звернення стягнення здійснюється, зокрема на підставі: рішення суду.
Цей договір підлягає нотаріальному посвідченню та обтяження за цим договором підлягають державній реєстрації. Договір діє до повного виконання зобов'язань, що забезпечені іпотекою за цим Договором (пункт 6.1 Іпотечного договору).
Цей Договір укладається з реєстрацією обтяження в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек, витрати по реєстрації в цьому реєстрі несе Іпотекодавець. Порядок реєстрації обтяжень нотаріусом роз'яснено (пункт 6.2 Іпотечного договору).
Ця іпотека зберігає силу у випадку, коли у встановленому законом порядку відбувається переведення Іпотекодавцем боргу за кредитним договором на іншу особу (пункт 6.8 Іпотечного договору).
Договір іпотеки підписано сторонами, посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Нікітюк О.М. та зареєстровано в реєстрі за № 4606.
У зв'язку з невиконанням позичальником - ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 з додатковими угодами до нього, банк в жовтні 2015 та в подальшому в січні 2016 року (після повернення ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2015 позовної заяви для її подачі до належного суду) звернувся з позовом про стягнення кредитної заборгованості до Приморського районного суду м. Одеси.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року по справі №522/1121/16-ц, яке набрало законної сили 11.04.2019 встановлено обставини: отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 43800, 00 дол. США, невиконання позичальником - ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 р., наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 20.10.2015 у розмірі 30818, 53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на вказану дату дорівнює 666220,68 грн США та 22881, 75 грн.; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30818, 53 доларів США та 22881, 75 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 27618,00 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3200,53 дол. США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9225,73 грн.; пеня за прострочення сплати процентів - 13656,02 грн., а також судовий збір у розмірі 10336,54 грн.
При цьому, як зазначає позивач, за час виконання рішення суду з 2017 року по 2025 року було погашено лише 214,18 дол. США, що зараховані на погашення процентів. В іншій частині рішення залишається невиконаним. На підтвердження зазначеного, надано довідку щодо сум, які надійшли в погашення згідно рішення Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року по справі №522/1121/16-ц.
Рішенням Суворовського районного суду від 09.07.2024 року по справі №523/10352/23, яке набрало законної сили 27.08.2024, в порядку статті 1277 ЦК України визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та включає належні їй за життя на праві приватної власності: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., реєстраційний номер майна: 6786175, та передано її у комунальну власність територіальної громади м.Одеси в особі Одеської міської ради.
Зазначеним рішенням Суворовського районного суду від 09.07.2024 року по справі №523/10352/23 встановлено наступне:
- відповідно до копії Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть, вбачається що ОСОБА_1 , ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що складено актовий запис про смерть від 04.08.2021 за № 1449.
08.11.2022 АТ «УкрСиббанк» звернулося до Суворовської державної нотаріальної контори у м. Одеса з вимогою до спадкоємців ОСОБА_1 про виконання зобов'язань по кредитному договору.
- Суворовська державна нотаріальна контора перенаправила вимогу приватному нотаріусу Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. за місцем відкриття спадщини.
- листом від 03.05.2023 року приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Саганович О.Ю. повідомила, що після померлої у серпні 2021 року - ОСОБА_1 спадкоємці відсутні, спадкова справа № 43/2021. Квартира АДРЕСА_2 , залишається зареєстрованою за померлою ОСОБА_1
- із витребуваної на ухвалу суду копії спадкової справи №43/2021, заведеної після смерті ОСОБА_1 , слідує, що ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 (донька спадкодавиці) як спадкоємиця першої черги в порядку спадкування за законом подала заяву про відмову від прийняття спадщини. Разом з ОСОБА_1 на момент її смерті за адресою: АДРЕСА_1 ніхто зареєстрованим не значився. Заповітів/спадкових договорів за життя ОСОБА_1 складено не було, що слідує з Витягу зі спадкового реєстру. Наведене свідчить, що спадкоємиця першої черги відмовилась від прийняття спадщини. Інших заяв про прийняття спадщини матеріали спадкової справи не містять.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 409591112 від 24.01.2025 р. щодо об'єкта нерухомого майна - квартири, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 (номер об'єкта в РПВН: 6786175, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3009630951100), зазначене нерухоме майно 18.09.2024 зареєстровано за Одеською міською радою на підставі рішення суду, серія та номер 523/10352/23, виданого Суворовським районним судом м. Одеси - 09.07.2024 р.
Крім того, 21.12.2006 р. державним реєстратором Єременко І.М. внесено записи про іпотеку - №56770650 на підставі іпотечного договору, серія та номер 4606, виданий 21.12.2006 приватним нотаріусом ОМНО Нікітюк О.М. (Іпотекодержатель - “УКРСИББАНК» (Код ЄДРПОУ 09807750), Боржник - ОСОБА_1 .
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 6786175, яка рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року визнана відумерлою спадщиною після смерті ОСОБА_1 та передана у власність територіальної громади міста Одеси.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори основний вид правомірних дій це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. При цьому стаття 12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Так, судом встановлено, що між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» та позичальником - ОСОБА_1 на підставі Кредитного договору від 21.12.2006 з додатковими угодами № 2 від 13.10.2008, № 3 від 13.10.2008, № 2 від 13.09.2010 до нього, виникли кредитні правовідносини.
У зв'язку з невиконанням позичальником - ОСОБА_1 кредитних зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 з додатковими угодами до нього, банк в жовтні 2015 та в подальшому в січні 2016 року (після повернення ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 25.11.2015 позовної заяви для її подачі до належного суду) звернувся з позовом про стягнення кредитної заборгованості до Приморського районного суду м. Одеси.
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року по справі №522/1121/16-ц, яке набрало законної сили 11.04.2019, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 30818, 53 доларів США та 22881, 75 грн., з яких: заборгованість за кредитом - 27618,00 дол. США; заборгованість по процентам за користування кредитними коштами - 3200,53 дол. США; пеня за прострочення сплати кредиту - 9225,73 грн.; пеню за прострочення сплати процентів - 13656,02 грн., а також судовий збір у розмірі 10336,54 грн.
При цьому, зазначеним рішенням суду встановлено обставини: отримання ОСОБА_1 кредитних коштів у розмірі 43800, 00 дол. США; невиконання позичальником - ОСОБА_1 своїх зобов'язань за договором про надання споживчого кредиту № 11101418000 від 21.12.2006 р. з додатковими угодами до нього та наявність заборгованості ОСОБА_1 перед банком станом на 20.10.2015 у розмірі 30818, 53 доларів США, що в еквіваленті по курсу НБУ на вказану дату дорівнює 666220,68 грн США та 22881, 75 грн.; направлення банком 30.07.2015 рекомендованою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (поручителя) письмові вимоги (за вих. №30-11/27384 та за вих. № 30-11/27383), згідно яких банк вимагав від відповідачів дострокового повернення кредиту та сплати відсотків за користування ним у повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати одержання ними цієї письмової вимоги банку, проте, відповідачі вищевказані вимоги банку залишили без задоволення.
Згідно ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором, 21.12.2006 між Акціонерним комерційним інноваційним банком “УкрСиббанк» (яким в подальшому змінено назву на АТ “УКРСИББАНК») (Іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (Іпотекодавець) укладено Іпотечний договір, відповідно до пункту 1.1 якого Іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно - квартиру, зазначену в п. 1.4 цього договору.
Предмет іпотеки: вид нерухомого майна - квартира АДРЕСА_2 ; опис: двохкімнатна квартира; площа: загальна - 41,6 кв. м., житлова 28,4 кв. м (п. 1.4.1., 1.4.2. іпотечного договору).
Приписами статті 572 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Кредитного договору та Іпотечного договору) визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною 1 статті 574 ЦК України встановлено, що застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Відповідно до приписів частин 1 та 3 статті 575 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. Правила про іпотеку землі та інші окремі види застав встановлюються законом.
Згідно частини 1 статті 1 Закону України «Про іпотеку» (тут і далі в редакції чинній на час укладання Іпотечного договору) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору.
Іпотека, як майновий спосіб забезпечення виконання зобов'язання, є особливим (додатковим) забезпечувальним зобов'язанням, що має на меті стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та запобігти негативним наслідкам порушення боржником своїх зобов'язань або зменшити їх. Виконання забезпечувального зобов'язання, що виникає з іпотеки, полягає в реалізації іпотекодержателем (кредитором) права одержати задоволення за рахунок переданого в іпотеку майна.
Господарський суд виходить з того, що сутність цього права полягає в тому, що воно дозволяє задовольнити вимоги кредитора навіть у разі невиконання боржником свого зобов'язання в силу компенсаційності цього права за рахунок іпотечного майна та встановленого законом механізму здійснення кредитором свого переважного права, незалежно від зміни права власності на це майно.
Відповідно до ч. 3 ст. 1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини, а нерухоме майно - за його місцезнаходженням.
Частиною 1 статті 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" також встановлено, що спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.
Як встановлено судом, рішенням Суворовського районного суду від 09.07.2024 року по справі №523/10352/23, яке набрало законної сили 27.08.2024, в порядку статті 1277 ЦК України визнано відумерлою спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_1 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , та включає належні їй за життя на праві приватної власності: квартиру АДРЕСА_2 , загальною площею 41,6 кв.м., житловою площею 28,4 кв.м., реєстраційний номер майна: 6786175, та передано її у комунальну власність територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради.
Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєсту прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна № 409591112 від 24.01.2025 р. щодо об'єкта нерухомого майна - квартири, що знаходиться адресою: АДРЕСА_1 (номер об'єкта в РПВН: 6786175, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 3009630951100), зазначене нерухоме майно 18.09.2024 зареєстровано за Одеською міською радою на підставі рішення суду, серія та номер 523/10352/23, виданого Суворовським районним судом м. Одеси - 09.07.2024 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 1277 ЦК України територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до статті 1231 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 1231 ЦК України до спадкоємця переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем. До спадкоємця переходить обов'язок відшкодування моральної шкоди, завданої спадкодавцем, яке було присуджено судом зі спадкодавця за його життя. До спадкоємця переходить обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за життя спадкодавця. Майнова та моральна шкода, яка була завдана спадкодавцем, відшкодовується спадкоємцями у межах вартості рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ними у спадщину. За позовом спадкоємця суд може зменшити розмір неустойки (штрафу, пені), розмір відшкодування майнової шкоди (збитків) та моральної шкоди, якщо вони є непомірно великими порівняно з вартістю рухомого чи нерухомого майна, яке було одержане ним у спадщину.
Отже, територіальна громада, яка стала власником відумерлого майна, зобов'язана задовольнити вимоги кредиторів спадкодавця, що заявлені відповідно до ст. 1231 цього Кодексу.
Між тим ця стаття встановлює, що до спадкоємців переходить обов'язок відшкодувати майнову шкоду (збитки), яка була завдана спадкодавцем; моральну шкоду, завдану спадкодавцем, яку було присуджено судом зі спадкодавця за його життя; та обов'язок сплатити неустойку (штраф, пеню), яка була присуджена судом кредиторові із спадкодавця за його життя. Статтею 1231 ЦК України не визначено обов'язок спадкоємця виконувати договірні зобов'язання, боржником за якими був спадкодавець, а частина 4 статті 1277 ЦК України не відсилає до інших статей, які передбачають обов'язок спадкоємців задовольнити інші вимоги кредитора, зокрема до статті 1282 ЦК України.
Відтак, несплата споживчого кредиту не є майновою шкодою, а отже заборгованість за кредитним договором не підпадає під положення статті 1231 ЦК України.
Частиною 2 статті 523 ЦК України встановлено, що застава, встановлена первісним боржником, зберігається після заміни боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
У той же час, приписами статті 3 Закону України «Про іпотеку» визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. При цьому у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частиною 1 статті 12 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Приписами статті 589 ЦК України (в редакції чинній на час укладання Договору про надання кредиту та Іпотечного договору) встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.
В свою чергу, положення статті 23 Закону України «Про іпотеку» встановлюють, що у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.
З урахуванням викладеного, суд зазначає, що оскільки територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула право власності на майно, яке було предметом іпотеки, то на підставі статті 23 Закону України «Про іпотеку» територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 916/2583/21, від 30 червня 2022 року у справі № 924/692/21.
Відповідно до частин 1 статті 7 Закону України «Про іпотеку» за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Частиною 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Відповідно до частини 1 статті 12 ЦК України особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд.
Наявність судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством (висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постановах від 18.09.2018 у справі № 921/107/15-г/16 (п. 8.6), від 19.05.2020 у справі № 361/7543/17 (п. 40)).
Так, в межах даної справи АТ «УКРСИББАНК» просить в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11101418000 від 21.12.2006 року у розмірі 30604,35 дол. США (з яких: 27 618,00 дол. США - заборгованість за основним боргом, 2 986,35 дол. США - заборгованість по процентам) 22 881,75 грн. (з яких: 9 225,73 грн. - пеня за прострочення сплати кредиту, 13 656,02 грн. - пеня за прострочення сплати процентів) та непогашеного судового збору у розмірі 10 336, 54, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна 6786175, що рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09.07.2024 року визнана відумерлою спадщиною після смерті у серпні 2021 року ОСОБА_1 та передана у власність територіальної громади міста Одеси, - шляхом проведення електронного аукціону у межах процедури виконавчого провадження з дотриманням вимог Закону України «Про іпотеку» за початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки майна, здійсненої суб'єктом оціночної діяльності незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Згідно п. 4.1 іпотечного договору, звернення стягнення здійснюється іпотекодержателем, зокрема, у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду (п/п 4.2.1. п. 4.2. Іпотечного договору).
Частиною 3 статті 33 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Частиною 1 статті 41 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.
З огляду на викладене, враховуючи, що основне зобов'язання за кредитним договором не припинено, а також те, що територіальна громада міста Одеси в особі Одеської міської ради набула право власності на майно, яке було предметом Іпотечного договору, відповідно набула статус Іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за Іпотечним договором, суд доходить висновку про правомірність вимог позивача щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.
Доводи відповідача про те, що АТ «Укрсиббанк» до звернення до суду не надсилав Одеській міській раді письмову вимогу про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги, що передбачено ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», не заслуговують на увагу, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону.
Велика Палата Верховного Суду дотримується правової позиції, що за змістом ч. 2 ст. 35 Закону України "Про іпотеку" визначена у ч. 1 цієї статті процедура подання іпотекодержателем вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору (яка передує прийняттю іпотекодержателем рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки у позасудовий спосіб на підставі договору) не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутись у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогами:
1) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів (статті 41-47 Закону України "Про іпотеку") - незалежно від того, які способи задоволення вимог іпотекодержателя сторони передбачили у відповідному договорі (в іпотечному застереженні);
2) про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб продажу предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону України "Про іпотеку"), - якщо у відповідному договорі (в іпотечному застереженні) сторони цей спосіб задоволення вимог іпотекодержателя, встановлений статтею 38 Закону України "Про іпотеку", не погодили, а передбачили тільки можливість передання іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" (постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі № 310/11024/15-ц (п. 63), від 12.06.2019 у справі № 205/578/14-ц (п. 36)).
Отже, недотримання позивачем передбаченої статтею 35 Закону України «Про іпотеку» процедури подання вимоги про усунення порушень умов кредитного договору та договору іпотеки не є перешкодою для звернення до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема шляхом проведення прилюдних торгів.
Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу в межах строку позовної давності (ст. 256 ЦК України).
Згідно з частинами третьою-п'ятою статті 267 ЦК позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
У відзиві на позовну заяву відповідачем зроблено заяву про застосування строку позовної давності.
При цьому, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість. Лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла, і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем. Такі висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі №369/6892/15-ц, від 31.10.2018 у справі №367/6105/16-ц, від 07.11.2018 у справі №575/476/16-ц тощо).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК).
Зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) (стаття 266 ЦК).
Іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п'ята статті 3 Закону "Про іпотеку).
Згідно з частиною п'ятою статті 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
У статті 264 ЦК передбачено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається в разі пред'явлення особою позову до одного з кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Тлумачення цієї статті дає підстави для висновку, що вона пов'язує переривання позовної давності з будь-якими активними діями іпотекодавця, внаслідок яких він визнає існування саме іпотеки. Тому переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебіг позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним. Отже, вчинення позичальником дій, що свідчать про визнання ним свого боргу за основним зобов'язанням, не перериває позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки вимога про стягнення боргу за основним зобов'язанням і вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки є різними вимогами (основною та додатковою), застосування до додаткових вимог наслідків переривання перебігу позовної давності за основною вимогою законом не передбачено.
Водночас, необхідно розмежовувати вимогу про стягнення боргу за основним зобов'язанням (actio in personam) та вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки (actio in rem). Вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки "піддається" впливу позовної давності. На неї поширюється загальна позовна давність тривалістю в три роки. На вимогу про звернення стягнення на предмет іпотеки поширюються всі правила щодо позовної давності (початок перебігу, зупинення, переривання, наслідки спливу тощо). Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц.
Суд зазначає, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 12 вересня 2017 року та постановою апеляційного суду Одеської області від 06.03.2018 року у справі №522/1121/16- встановлено кінцеву дату повернення кредиту та усіх нарахувань за ним - 21.12.2027.
При цьому, зазначеними рішеннями також встановлено, що 30.07.2015 року банк рекомендованою кореспонденцією направив на адресу ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (поручителя) письмові вимоги (за вих. №30-11/27384 та за вих. № 30-11/27383), згідно з якими вимагав від відповідачів дострокового повернення кредиту та плати відсотків за користування ним у повному обсязі протягом 31 календарного дня з дати одержання ними цієї письмової вимоги банку. Проте, відповідачі вищевказані вимоги банку залишили без задоволення.
Також встановлено, що відповідно до ст.ст. 525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин визначених у п.п.2.3., 4.9, 5.3., 5.5., 5.6., 5.8., 5.10., 7.4., 9.2., 9.14. цього Договору та направлення Банком на адресу Позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і неусунення Позичальником порушень умов за цим Договором протягом 31 (тридцяти одного) календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким що настав на 32 (тридцять другий) календарний день з дати одержання Позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку, при цьому у випадку неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни Позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення Банку чи у разі неотримання Позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) Банку з інших підстав протягом 40 (сорока) календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) Банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 (сорок перший) календарний день з дати відправлення Позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від Банку (пункт 11.1 Договору про надання кредиту).
Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 цього кодексу.
Перебіг позовної давності щодо повернення кредиту в цілому обчислюється з дня настання строку виконання основного зобов'язання, тобто строку виконання зобов'язання в повному обсязі (кінцевий строк) або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Зазначений висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах наведено у постанові Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 2- 3258/2008.
Таким чином, пред'явивши вимогу про дострокового повернення кредиту та плати відсотків за користування ним у повному обсязі, банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України та умов укладеного договору змінив строк виконання основного зобов'язання.
Водночас, відповідно до статті 3 Закону "Про іпотеку" у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Умовами пункту 4.1 іпотечного договору від 21.12.2006 визначено, звернення стягнення здійснюється Іпотекодержателем у: - випадках, зазначених в п.п. 2.1.1. - 2.1.2. цього договору іпотеки; - у разі порушення Іпотекодавцем будь-якого зобов'язання за цим договором або будь-якого зобов'язання, що забезпечено іпотекою за цим договором.
Отже, реалізувавши право, визначене частиною другою статті 1050 ЦК, шляхом звернення до позичальника з вимогою про дострокове повернення кредиту та сплати відсотків, банк також змінив початок перебігу позовної давності щодо вимог по забезпечувальному зобов'язанню, адже право кредитора на звернення стягнення на предмет іпотеки починає свій перебіг, зокрема, з часу прострочення боржником зобов'язання за кредитним договором та реалізацією кредитором права на дострокове повернення кредиту.
Таким чином, приймаючи до уваги, направлення 30.07.2015 року банком рекомендованою кореспонденцією на адресу ОСОБА_1 вимоги про дострокове повернення кредиту, у відповідності до п. 11.1 договору про надання споживчого кредиту, а також те, що у суду відсутні відомості щодо дати одержання позичальником зазначеної вимоги банку, суд доходить висновку, що позовна давність за вимогами у цій справі про звернення стягнення на предмет іпотеки розпочала свій перебіг 09.09.2015 (41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту) та відповідно спливла 09.09.2018.
Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного суду від 25.10.2022 року у справі №686/25261/19.
Натомість, банк звернувся до суду із даним позовом 24.02.2025, тобто з пропуском позовної давності.
При цьому, суд враховує висновок Великої Палати Верховного Суду від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц, яка вирішуючи виключну правову проблему, пов'язану із застосуванням позовної давності до основної та додаткової вимог, зазначила, що переривання позовної давності за вимогою про стягнення боргу за основним зобов'язанням не перериває перебігу позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 39 постанови від 14.06.2023 у справі №755/13805/16-ц).
Тобто, подальше звернення 30.10.2015 та 27.06.2016 банком до суду із позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту не перервало строк позовної давності за вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки переривання перебігу позовної давності за основним зобов'язанням не перериває перебіг позовної давності за іншим обов'язком, у тому числі забезпечувальним.
Щодо доводів позивача про те, що АТ «Укрсиббанк» не було пропущено строк для звернення до суду із заявленим позовом, оскільки перебіг строку позовної давності починає свій відлік фактичо із моменту переходу квартири до нового власника - територіальної громади як відумерлої спадщини, суд зазначає таке.
Згідно із ч. 1 та ч. 2 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання, спеціального майнового права) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у випадку, якщо до відома набувача не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності (право господарського відання, спеціальне майнове право) на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права та несе всі його обов'язки за іпотечним договором в обсязі та на умовах, що існували до набуття такою особою права власності на предмет іпотеки.
Відповідно дост. 626 ЦК України заміна сторін у зобов'язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.
Матеріалами справи підтверджується та обставина, що строк позовної давності за вимогами, які заявлені в цій справі сплив щонайменше 09.09.2018, а боржник ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто, майже через три роки після спливу позовної давності.
Верховний Суд у п. 68 постанови від 11.09.2024 у справі №909/985/21 зазначив, що початок перебігу позовної давності за позовом банку до територіальної громади, яка набула право власності на відумерлу спадщину, визначається за загальними правилами, що встановлені статтею 261 ЦК, і заміна сторони в іпотечному зобов'язанні не впливає на нього, з огляду на приписи статті 626 ЦК.
Відтак, набуття територіальною громадою прав та обов'язків ОСОБА_1 як відумерлої не може само по собі свідчити про переривання вказаного строку позовної давності, який на момент смерті боржника вже сплив. Позовна давність не може розпочати свій перебіг повторно після того, як вона закінчила свій перебіг у зв'язку із відумерлістю спадщини.
Поряд із цим, суд також вважає помилковими посилання позивача про зупинення перебігу строку позовної давності на підставі п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України, у зв'язку із набуттям 07.06.2014 р. чинності Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 ЦК України однією з підстав для зупинення перебігу позовної давності є відстрочення виконання зобов'язання (мораторій) на підставах, встановлених законом.
Висновки щодо застосування положень Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті" у поєднанні з правилами зупинення позовної давності за статтею 263 ЦК України (пункт 2 частини першої), викладено у зокрема в постановах Верховного суду від 19.05.2021 у справі № 756/2298/18 та від 01.06.2022 у справі № 686/23170/19, від 15.11.2023 у справі 750/1642/20 від 12.03.2024 у справі 916/2372/20 згідно з якими:
1) мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) предмет іпотеки, а не встановлює відстрочення виконання зобов'язання;
2) рішення суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії закону не підлягає примусовому виконанню;
3) отже, дія мораторію не впливає на право банку звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджає ухваленню судом рішення за таким позовом та не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу позовної давності.
Таким чином, дія мораторію лише тимчасово забороняла примусове звернення стягнення на майно, однак жодним чином не впливала на право банку звернутись до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, не перешкоджала ухваленню судом рішення за таким позовом та відповідно не свідчить про наявність підстав для зупинення перебігу позовної давності.
Отже, в даній справі позивач міг звернути стягнення на предмет іпотеки після того, як йому стало відомо про порушення кредитних зобов'язань ще за життя ОСОБА_1 в межах трирічного строку позовної давності, однак в строк, встановлений законодавцем на звернення до суду про поновлення свого порушеного права як кредитора за іпотечним зобов'язанням позивач не вчиняв жодних дій по зверненню стягнення на предмет іпотеки. Звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки лише 24.02.2025 р.
Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст. 267 ЦК України і вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або за наявності поважних причин її пропущення захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму) (п. 6.23 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19).
На підставі вищенаведеного, суд доходить висновку про відмову в задоволенні позову про звернення стягнення на предмет іпотеки, у зв'язку зі спливом строку позовної давності.
Враховуючи відмову в задоволенні позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Повне рішення складено та підписано 15 вересня 2025 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко