15.09.2025 Справа № 914/2749/25
Суддя Наталія Мороз, розглянувши заяву Львівської міської ради
про забезпечення позову
у справі № 914/2749/25
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів
до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», м. Львів
про стягнення 5 525 383,42 грн
встановив:
03.09.2025 на розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Львівської міської ради до Приватного акціонерного товариства «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» про стягнення 5 525 383,42 грн.
Ухвалою суду від 08.09.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
09.09.2025 через систему «Електронний суд» Львівською міською радою подано заяву про усунення недоліків.
12.09.2025 через систему «Електронний суд» Львівською міською радою подано заяву про забезпечення позову, в якій останній просить суд постановити ухвалу про забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо припинення юридичної особи - Приватне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту».
Ухвалою суду від 15.09.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.
Розглянувши заяву про забезпечення позову та викладені в ній доводи, дослідивши в сукупності представлені заявником докази, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи заяву, заявник посилається на те, що Прикінцевими та перехідними положеннями ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» виключено ст. 40 ЗУ «Про регулювання містобудівної діяльності», якою до 01.01.2020 було передбачено зобов'язання замовника будівництва взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, шляхом перерахування грошових коштів до прийняття об'єкту будівництва в експлуатацію до місцевого бюджету.
Вказаним Законом також передбачено порядок пайової участі замовника будівництва, який впроваджено з 01.01.2020 для об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак, які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені; об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Обов'язок замовника будівництва щодо звернення у 2020 році до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва виникає для об'єктів, будівництво яких розпочато у попередні роки, якщо станом на 01.01.2020 вони не введені в експлуатацію і договори про сплату пайової участі не були укладені - протягом 10 робочих днів після 01.01.2020; для об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році - протягом 10 робочих днів після початку такого будівництва.
Крім того, абз. 2 п. 2 р. ІІ ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» встановлено розмір пайової участі, який протягом 2020 року замовники будівництва перераховують до відповідного місцевого бюджету для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту - для нежитлових будівель та споруд - 4% загальної кошторисної вартості будівництва об'єкта; для житлових будинків - 2% вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
18.12.2019 Державною Інспекцією Архітектури та Містобудування України зареєстровано дозволи на початок будівельних робіт № ІУ113193521310 (1 черга) та № ІУ113193521308 (2 черга).
Згідно з Сертифікатами про готовність до експлуатації об'єкта № ІУ123241127355 (1 черга) та № ІУ123241127425 (2 черга) від 05.12.2024 об'єкт прийнято в експлуатацію.
У заяві про забезпечення позову зазначено, що всупереч вимогам вищевказаного законодавства ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту», як замовником, не було сплачено до місцевого бюджету кошти пайової участі у розвиток інфраструктури міста у зв'язку з будівництвом багатофункційного комплексу нежитлових та житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою.
Як зазначено в заяві про забезпечення позову, ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» не зверталось до Департаменту економічного розвитку із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва «Будівництво багатофункційного комплексу нежитлових та житлових будівель з вбудованими приміщеннями громадського призначення, закладом перебування дітей дошкільного віку, трансформаторною підстанцією, даховою котельнею та підземною автостоянкою по вул. Волинській, 9 у м. Львові зі знесенням існуючих споруд» та не подавали документи, що підтверджують вартість будівництва даного об'єкту, техніко економічні показники об'єкта, відтак, передбаченим Законом обов'язок замовником будівництва не виконано.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» перебуває у стані припинення.
Враховуючи наведене, заявник вважає, що перебування відповідача у стані припинення свідчить про намір ліквідувати юридичну особу. Процес припинення передбачає виявлення кредиторів, задоволення їхніх вимог та, зрештою, виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру. У разі завершення процедури припинення ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» до розгляду справи по суті та набрання законної сили рішенням суду, стягнення заборгованості з відповідача стане неможливим. Це призведе до незворотних втрат для Львівської міської територіальної громади в особі Львівської міської ради та порушення її інтересів на забезпечення належного інфраструктурного розвитку.
Завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави (частина перша статті 2 ГПК України).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника) та є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи не тільки під час виконання рішення суду, а й для можливості ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Суть забезпечення позову полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
З урахуванням особливостей мети забезпечення позову, заходи забезпечення позову не перешкоджають подальшому провадженню у справі та мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.
Відповідно до п. п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України, позов забезпечується забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Як зазначено у заяві про забезпечення позову, Львівська міська рада просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом заборони відповідачу та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо припинення юридичної особи Приватне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту».
Відповідно до ч. 4 ст. 91 ЦК України, цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до Єдиного державного реєстру запису про її припинення (ч. 5 ст. 104 ЦК України).
Як вбачається з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ПАТ «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» перебуває у стані припинення з 31.05.2024.
Господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
Предметом даного спору, є стягнення коштів пайової участі у розвиток інфраструктури міста, які мають безпосереднє значення для фінансування потреб територіальної громади. Невжиття заходів забезпечення позову може призвести не лише до порушення прав позивача, а й до завдання шкоди суспільним інтересам.
Завершення процедури припинення відповідача фактично позбавить позивача права на судовий захист, зробить можливе рішення суду ілюзорним, що є несумісним з гарантіями ст. Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Виходячи з розумності, обґрунтованості й адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову, з урахуванням необхідності дотримання збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним видом, що застосовується для забезпечення позову і предметом позовної вимоги, суд дійшов висновку, що у разі не вчинення дій, таких як заборона вчиняти будь-які дії щодо припинення юридичної особи відповідача, є ймовірність істотного ускладнення чи взагалі неможливості виконання рішення суду за результатами розгляду справи та не сприятиме ефективному захисту, або поновленню оспорюваних прав позивача у разі задоволення позовної заяви.
Враховуючи наведене, заява Львівської міської ради про забезпечення позову шляхом заборони Приватному акціонерному товариству «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо припинення юридичної особи Приватне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» підлягає задоволенню.
Суд зазначає, що обраний заявником захід забезпечення позову не має наслідком блокування господарської діяльності відповідача, а спрямований виключно на збереження його правосуб'єктності - тобто, забезпечується баланс інтересів: права позивача на ефективний захист не порушуються і водночас відповідач не позбавляється можливості здійснювати господарську діяльність.
Щодо збереження балансу інтересів, з огляду на відсутність ризиків спричинення збитків та/або інших витрат зумовлених таким забезпеченням, суд не вважає за доцільне вживати заходів зустрічного забезпечення.
Суд звертає увагу, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст. ст. 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву Львівської міської ради про забезпечення позову від 12.09.2025 задоволити.
2. Заборонити Приватному акціонерному товариству «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» та будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії щодо припинення юридичної особи - Приватне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 116, ідентифікаційний код 00222284).
Відповідно до норм ЗУ «Про виконавче провадження», дана ухвала є виконавчим документом.
Стягувач: Львівська міська рада (м. Львів, пл. Ринок, 1, ідентифікаційний код 04055896).
Боржник: Приватне акціонерне товариство «Львівський завод штучних алмазів і алмазного інструменту» (м. Львів, вул. Б.Хмельницького, 116, ідентифікаційний код 00222284).
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання - протягом 3 років - до 15.09.2028.
Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.