вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"18" липня 2025 р. м. Київ Справа № 911/3109/24
Розглянувши матеріали справи за позовом Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області
до Громадської організації Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка»
про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 77 314,30 грн. (збільшено до 395 663,82 грн.)
Суддя Т.П. Карпечкін
За участю представників:
від позивача: Порохницький Д.І., Куксюк А.Л.
від відповідача: Шульга А.В., Роман О.І.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Вороньківської сільської ради Бориспільського району Київської області до Громадської організації Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» про розірвання договору оренди земельної ділянки та стягнення 77 314,30 грн. заборгованості з орендної плати.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 20.11.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/3109/24 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/3109/24 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач в ході підготовчого провадження подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував.
Позивач в ході підготовчого провадження уточнив (збільшив) позовні вимоги з врахуванням наведених у відзиві зауважень, і просить розірвати договір оренди землі та стягнути з відповідача 395 663,82 грн. простроченої заборгованості зі сплати орендних платежів.
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав. Відповідач проти позову заперечував. Сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі обставини справи, які їм відомі, та надані суду всі наявні у них докази.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/3109/24 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 25.06.2025.
Розгляд справи по суті відкладався на 18.07.2025 у зв'язку з обставинами, які підпадають під випадки, наведені у ст. 216 Господарського процесуального кодексу України.
У судовому засіданні 18.07.2025 представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 18.07.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Вороньківською сільською радою Бориспільського району Київської області подано позов про стягнення з Громадської організації Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» 77 314,30 грн. (збільшено до 395 663,82 грн.) простроченої заборгованості зі сплати орендних платежів та про розірвання Договору оренди земельної ділянки, укладеного між Вороньківською сільською радою та Громадською організацією Товариством індивідуальних забудов «Нова Романівка» від 07.11.2008.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що 07.11.2008 між Головурівською сільською радою (Орендодавець, правонаступником орендодавця є Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області (позивач) та Громадською організацією Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» (Орендар/відповідач) було укладено Договір оренди земельної ділянки (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку для культурно-оздоровчих цілей в селі Кийлів Бориспільського району Київської області.
Відповідно до п. 1.3 Договору в оренду передана земельна ділянка, яка знаходиться у селі Кийлів Бориспільського району Київської області загальною площею 4,0589 га для культурно-оздоровчих цілей. Кадастровий номер 3220882903:03:035:0002.
Згідно з п. 1.4. Договору оренди нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 256 580,52 (двісті п'ятдесят шість тисяч п'ятсот вісімдесят) гривень 52 копійок.
Відповідно до п. 2.2. Договору оренди цільове призначення земельної ділянки для культурно оздоровчих цілей. Згідно з довідкою № 4659 від 13.10.2008, виданою Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі, земельна ділянка відноситься до категорії земель рекреаційного призначення.
Згідно з п. 2.3.1. Договору оренди Договір укладається строком на 49 (сорок дев'ять) років, починаючи з дати його державної реєстрації.
Відповідно до п. 2.4. Договору оренди земельна ділянка площею 4,0589 га відводиться у довгострокову оренду для культурно-оздоровчих цілей в селі Кийлів Бориспільського району Київської області (угіддя піски (включаючи пляжі).
Відповідно до п. 2.7.1. Договору встановлюється річний розмір орендної плати в сумі 25 658,05 грн., що складає 10 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки. Орендна плата проводиться щомісячно в рівних частинах до 15 числа наступного за звітним місяцем.
Відповідно до п. 3.1. Договору у разі припинення або розірвання Договору Орендар зобов'язаний повернути Орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому у порівнянні з тим, у якому він одержав її в оренду з урахуванням зміни її якісних характеристик, викликаних нормальним використанням земельної ділянки Орендарем відповідно до умов цього Договору.
Відповідно до п. 2.7.2 Договору Орендар зобов'язаний своєчасно вносити орендну плату.
Однак, як зазначає позивач, відповідач протягом тривалого часу не сплачує орендну плату за користування земельною ділянкою кадастровий номер 3220882903:03:035:0002 загальною площею 4,0589 га.
Відповідно до листа ГУ ДПС у Київській області від 05.09.2024 № 17595/5/10-36-13-06-08, в інформаційно-комунікаційній системи ДПС України станом на 01.08.2024 в ГО ТІЗ «НОВА РОМАНІВКА» (код за ЄДРПОУ 33284086) за кодом бюджетної класифікації 18010600 «Орендна плата з юридичних осіб» обліковувався податковий борг у сумі 77 341,30 грн.
Також позивач зазначає, що відповідач на звернення Вороньківської сільської ради не реагує, заборгованість не погашає, орендну плату не сплачує, при цьому продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою. У зв'язку з чим, Вороньківська сільська рада звернулась до суду з даним позовом за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Підставами позову визначено факт систематичної несплати відповідачем орендної плати за користування земельною ділянкою, що є підставою для стягнення відповідної заборгованості, та свідчить про істотне порушення умов Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008 і є підставою для його розірвання.
В ході розгляду спору відповідач збільшив позовні вимоги у зв'язку з розрахунком заборгованості за весь період несплати по день звернення до суду з урахуванням індексу інфляції.
Зокрема, позивачем нараховано 407 014,86 грн. заборгованості з орендних платежів за користування земельною ділянкою за період 2022-2024 роки з урахуванням індексації та враховано факт сплати відповідачем 40 200 грн. у період з 01.01.2021 по 31.12.2024, у зв'язку з чим, заявлено до стягнення 366 814,86 грн. заборгованості.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував, зазначив, що Договір оренди землі відповідач, як Орендар, належним чином виконував, весь час сплачував передбачені Договором орендні платежі.
Відповідач зазначив, що рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13 було внесено зміни до Договору оренди земельної ділянки від 07.11.2008, а саме:
- п. 1.4 Договору викладено у наступній редакції: «Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 1 067 646,23 грн. (один мільйон шістдесят сім тисяч шістсот сорок шість грн. 23 коп.)».
- п. 2.7.1 Договору оренди викладено у наступній редакції: «Річна орендна плата вноситься «орендарем» виключно в грошовій формі у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки землі на підставі витягу (або довідки) з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, виконаного управлінням Держкомзему у Бориспільському районі Київської області, на рахунок № 33213812700109 Бориспільське ГУДКСУ в Київській області МФО 821018, код 38007070, щомісячно протягом 30 календарних днів наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця)».
Відповідач зазначає, що належним чином виконував умови Договору та сплачував орендні платежі з урахуванням внесених рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13 змін.
При цьому, відповідач наголошує, що спірна земельна ділянка має рекреаційне призначення та знаходиться в межах прибережної захисної смуги річки Дніпро, була взята в оренду з метою створення організованого місця відпочинку для населення на воді, в тому числі організації спочатку тимчасових заходів відпочинку (для прикладу проведення заходів, свят біля води), а в майбутньому по мірі фінансових можливостей облаштування місця відпочинку для мешканців села і гостей на постійній основі.
Відповідач зазначає, що оскільки земельна ділянка знаходиться в межах прибережної захисної смуги, відповідач розраховував, що відвідувачі/відпочиваючі зможуть вільно користуватися водоймою, як місцем рекреаційного призначення та загального користування.
В той же час, відповідачу стало відомо про те, що перед орендованою земельною ділянкою, що знаходиться на прибережній смузі річки Дніпро та має цільове призначення землі рекреації, були незаконно виділені іншим особам земельні ділянки під особисте селянське господарство. Ці ділянки фактично накладаються на територію водойми, що суперечать земельному та водному законодавству. Натомість саме ці обставини щодо виділення, формування на кадастровій карті та передачі у власність третіх осіб фактично водойми, значно знизили інвестиційну привабливість орендованої відповідачем земельної ділянки та зробили неможливим користування нею за цільовим призначенням.
За твердженням відповідача, враховуючи фактичну неможливість використання земельної ділянки за призначенням (через відсутність законного доступу до води), на підставі ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України він був звільнений від орендних платежів, а також через початок воєнного стану і складну фінансову ситуацію відповідача, він не сплачував орендні платежі з 2022 року.
Також відповідач у відзиві навів зауваження до розрахунку заборгованості, вважаючи його необґрунтованим та безпідставним, зробленим без урахування рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13. Зокрема, відповідач зауважив, що позивач розрахував заборгованість шляхом індексації розміру орендного платежу в сумі 25 658,05 грн., визначеного у первісній редакції Договору оренди без врахування змін, внесених рішенням суду.
З урахуванням наведених у відзиві зауважень, позивач подав заяву про уточнення позовних вимог в частині суми заборгованості, зробивши розрахунок шляхом індексації суми орендного платежу у розмірі, визначеному згідно з рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13.
Відповідно до п. 2.7.1. Договору річний розмір орендної плати визначено в сумі 32 029,38 грн., що складає 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки відповідно до рішення Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13.
Позивачем розраховано розмір орендних платежів шляхом індексації протягом 2014 - 2024 років орендного платежу, визначеного рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13 (в сумі 32 029,38 грн.) та заявлено до стягнення орендну плату за останні три роки (2022, 2023, 2024) з урахуванням індексу інфляції, а саме: 122 448,28 грн. (2022 рік) + 128 693,14 грн. (2023 рік) + 144 522,40 грн. (2024 рік) = 395 663,82 грн.
В обґрунтування заперечень проти уточнених позовних вимог відповідач зауважував про відсутність актуальної нормативної оцінки земельної ділянки за наведені періоди.
Позивачем в ході розгляду спору також надано пояснення щодо земельних ділянок, які знаходяться поблизу до спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3220882903:03:035:0002, які знаходяться у воді. Зокрема, земельні ділянки із кадастровими номерами 3220882900:03:002:0233, 3220882900:03:002:0211, 3220882900:03:002:0199, 3220882900:03:002:0213, 3220882900:03:002:0219, 3220882900:03:002:0214, 3220882900:03:002:0210 не знаходяться у приватній власності фізичних та юридичних осіб.
Земельна ділянка із кадастровим номером 3220882900:03:002:0233 перебуває у власності Вороньківської сільської ради, дана земельна ділянка ніколи не передавалася Вороньківською сільською радою в оренду чи в постійне користування, крім того дана ділянка повністю знаходиться під покровом води Канівського водосховища, тому здаватися в оренду чи в постійне користування не може.
Саме по собі існування в базі ДЗК земельних ділянок з кадастровими номерами 3220882900:03:002:0233, 3220882900:03:002:0211, 3220882900:03:002:0199, 3220882900:03:002:0213, 3220882900:03:002:0219, 3220882900:03:002:0214, 3220882900:03:002:0210 не створює перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882903:03:035:0002 за її цільовим призначенням (для рекреаційного призначення).
Позивач зазначає, що відповідач постійно користувався та далі продовжує користуватися земельною ділянкою з кадастровим номером 3220882903:03:035:0002 та ніколи не звертався (з 2008 року по даний час) до Вороньківської сільської ради з приводу неможливості використання земельної ділянки за її цільовим призначенням.
В ході розгляду справи судом досліджено та встановлено наступне.
Між сторонами виникли взаємні права та обов'язки на підставі укладеного 07.11.2008 між Головурівською сільською радою (Орендодавець, правонаступником орендодавця є Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області (позивач) та Громадською організацією Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» (Орендар/відповідач) Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220882903:03:035:0002.
Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на тривале та систематичне, тобто більше декількох разів порушення відповідачем, як орендарем, зобов'язань щодо сплати орендних платежів, що призвело до виникнення заборгованості, яка у позові заявлена за останні три роки (2022, 2023, 2024) з урахуванням індексу інфляції в сумі 395 663,82 грн., з яких 122 448,28 грн. за 2022 рік, 128 693,14 грн. за 2023 рік, 144 522,40 грн. за 2024 рік.
Відповідачем факт не сплати орендних платежів не спростовано, заперечено необхідність сплати відповідних платежів, оскільки в наведений у позові період відповідач не міг користуватись земельною ділянкою, як він стверджує, через неправомірні дії/бездіяльність позивача, як Орендодавця.
Суд вважає позицію відповідача суперечливою та необґрунтованою, оскільки чинне законодавство, зокрема, ст. 762 Цивільного кодексу України та ст. 23 Закону України «Про оренду землі» передбачають підставою для звільнення орендаря від орендних платежів чи зменшення орендних платежів неможливість використання земельної ділянки з причин, за які орендар не відповідачє.
Зокрема, ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.
Згідно з ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оренду землі» орендар має право вимагати відповідного зменшення орендної плати в разі, якщо стан орендованої земельної ділянки погіршився не з його вини.
Однак, наведені відповідачем обставини стосуються сусідніх земельних ділянок, на які у відповідача відсутні правомочності. Тому у відповідача були відсутні підстави розраховувати чи сподіватись стосовно земельних ділянок, які йому не належать. До того ж, наведені відповідачем обставини лише можуть створювати загрозу неможливості повноцінного користування його земельною ділянкою, однак жодних фактичних обставин існування реальних перешкод відповідачем не наведено.
При цьому, норми ст. 396 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про оренду землі» визначають, що правомірно набуте право користування підлягає захисту нарівні з правом власності, в тому числі від самого орендодавця. Тобто, саме відповідач, як Орендар, в разі порушення його права користування земельною ділянкою, мав вчиняти дії щодо захисту свого права користування.
Зокрема, згідно зі ст. 396 Цивільного кодексу України особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 27 Закону України «Про оренду землі» орендареві забезпечується захист його права на орендовану земельну ділянку нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.
Таким чином, наведені відповідачем обставини не обґрунтовують та не доводять факту неможливості користування земельною ділянкою в розумінні ч. 6 ст. 762 Цивільного кодексу України.
Як визначено ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. Виконання цивільних обов'язків забезпечується засобами заохочення та відповідальністю, які встановлені договором або актом цивільного законодавства.
Судом не встановлено обставин, які є поважними причинами для звільнення відповідача від сплати орендних платежів за наведений у позові період.
Відповідно до ст. ст. 1, 4, 6 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності. Орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі. Право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.
Статтею 93 Земельного кодексу України передбачено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Відвосини, пов'язані з орендою землі, регулюються законом.
Згідно зі ст. ст. 13, 17 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Об'єкт за договором оренди землі вважається переданим орендодавцем орендареві з моменту державної реєстрації права оренди, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Таким чином, обчислення позивачем розміру орендної плати за землю від встановленого рішенням суду з урахуванням індексів інфляції, є правомірним. При цьому, Договором не встановлено іншого порядку обчислення та не передбачено вимог щодо наявності нормативної оцінки земльної ділянки за кожен період. Обраний позивачем метод розрахунку не суперечить умовам Договору та вимогам Закону.
В свою чергу, відповідачем не надано суду нормативної оцінки землі за наведені у позові періоди та не доведено, що в такому разі сума платежів була б меншою.
Відповідач був обізнаний з розміром орендного платежу, визначеного рішенням Господарського суду Київської області від 20.05.2013 у справі № 911/1021/13 та нормою ст. 21 Закону України «Про оренду землі», тому міг і мав здійснити правильний розрахунок орендних платежів або у разі дійсного наміру належного виконання зобов'язання, мав звернутись до позивача за розрахунком.
Відповідно до ст.24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Однією з істотних умов договору оренди є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (стаття 15 Закону України «Про оренду землі»).
Пунктом 14.1.136 ст.14 Податкового кодексу України передбачено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, і платником орендної плати є орендар земельної ділянки. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: розірвання договору; відшкодування збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання (стаття 615 цього ж Кодексу).
Матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем своїх договірних зобов'язань у частині своєчасного та у повному обсязі внесення орендної плати за 2022-2024 роки в загальній сумі 395 663,82 грн., з яких 122 448,28 грн. за 2022 рік, 128 693,14 грн. за 2023 рік, 144 522,40 грн. за 2024 рік.
Тобто, має місце систематична несплата орендних платежів. Відповідач сам підтверджує, що не сплачував орендні платежі з 2022 року, і в ході розгляду спору не встановлено правомірних підстав для звільнення відповідача від сплати орендних платежів.
Посилання відповідача на дію обставин непереборної сили (введення воєнного стану з лютого 2022 року) не приймається судом, оскільки відповідачем не обґрунтовано та не доведено дія відповідних обставин саме стосовно нього, в той час, як на території України всі суб'єкти господарювання перебувають в умовах воєнного стану. Крім того, обставини непереборної сили звільняють від відповідальності за порушення зобов'язання, а не від виконання самого зобов'язання.
Таким чином, за наслідками розгляду спору доведено факт прострочення відповідачем сплати орендних платежів за користування земельною ділянкою в період 2022-2024 років в загальній сумі 395 663,82 грн., з яких 122 448,28 грн. за 2022 рік, 128 693,14 грн. за 2023 рік, 144 522,40 грн. за 2024 рік, тому позовні вимоги у відповідній частині правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
При цьому, з обставин спору вбачається, що відповідач протягом трьох років не сплачує орендну плату, що є істотним порушенням умов Договору і підставою для дострокового розірвання Договору оренди земельної ділянки.
Відповідно до частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі» на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Пунктом «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою визначено систематичну несплату земельного податку або орендної плати.
Положеннями частини 1 статті 32 Закону України «Про оренду землі», ст. 141 Земельного кодексу України та ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України передбачена систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати, як підстава для розірвання договору оренди.
Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом або договором. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Істотні умови договору оренди землі визначено ст. ст. 15, 21-23 Закону України «Про оренду землі», до яких віднесено орендну плату із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
З огляду на зміст ст. ст. 13, 21, 24 Закону України «Про оренду землі», основною метою надання земельної ділянки в оренду та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. Систематична несплата орендної плати за користування земельною ділянкою є істотним порушенням прав орендодавця за договором оренди землі, внаслідок якого орендодавець значною мірою позбавляється своєчасно сплачених орендних платежів, на які він розраховував при укладенні договору.
За наведених обставин, враховуючи систематичну протягом трьох років несплату відповідачем орендних платежів за користування земельною ділянкою в період 2022-2024 років в загальній сумі 395 663,82 грн., з яких 122 448,28 грн. за 2022 рік, 128 693,14 грн. за 2023 рік, 144 522,40 грн. за 2024 рік, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами, з огляду на норму п. «д» ч. 1 ст. 141 Земельного кодексу України, ч. 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» та ч. 1 ст. 782 Цивільного кодексу України систематична (два і більше випадки) несплата орендної плати є істотним порушенням прав орендодавця земельної ділянки і є підставою для розірвання договору оренди землі згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України.
Таким чином, позовні вимоги в частині розірвання укладеного 07.11.2008 між Головурівською сільською радою (Орендодавець, правонаступником орендодавця є Вороньківська сільська рада Бориспільського району Київської області (позивач) та Громадською організацією Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» (Орендар/відповідач) Договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3220882903:03:035:0002, обґрунтовані і підлягають задоволенню.
Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
2. Розірвати Договір оренди земельної ділянки, укладений між Вороньківською сільською радою та Громадською організацією Товариством індивідуальних забудов «Нова Романівка» від 07.11.2008.
3. Стягнути з Громадської організації Товариство індивідуальних забудов «Нова Романівка» (08354, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Кийлів, вул. Дніпровська, буд. 87, код ЄДРПОУ 33284086) на користь Вороньківської сільської ради (08352, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Вороньків, вул. Паркова 2, код ЄДРПОУ 04363509) 395 663,82 грн. заборгованості зі сплати орендної плати та 8 962,95 грн. витрат зі сплати судового збору.
4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Порвний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін