вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"13" серпня 2025 р. м. Київ Справа № 911/1911/25
Розглянувши матеріли справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг»
до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія»
про стягнення 21 344 786,93 грн.
Суддя Карпечкін Т.П.
За участю представників:
від позивача: Лисенко В.О.;
від відповідача: не з'явився.
Обставини справи:
До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» до Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» про стягнення 21 344 786,93 грн.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.06.2025 відкрито провадження у справі № 911/1911/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.
В ході підготовчого провадження у справі № 911/1911/25 судові засідання відкладались з метою з'ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.
За наслідками підготовчого провадження у справі позивач позовні вимоги підтримав, відповідач проти позову заперечував. Також сторони зазначили про те, що ними повідомлено про всі відомі обставини справи, та надані суду всі наявні у них докази.
На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/1911/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.
За приписами ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з'ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.08.2025.
У судовому засіданні 13.08.2025 позивач позовні вимоги підтримав, відповідач у судове засідання не з'явився, в ході розгляду спору проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.
Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.
У зв'язку з чим, в судовому засіданні 13.08.2025 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з викладених у позові обставин, Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» подано позов про стягнення з Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» 21 344 786,93 грн. боргу за отриманий природний газ.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив та надав докази, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач/Постачальник) та Комунальним підприємством Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (відповідач/Споживач) 04.10.2023 було укладено Договір постачання природного газу № 5463-ТКЕ(23)-17 (далі - Договір).
На виконання умов Договору протягом жовтня 2023 року - березня 2024 року позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 210 202 690,74 грн., що підтверджується відповідними Актами приймання-передачі природного газу.
Відповідно до пункту 5.1. Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту/актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту/актів приймання-передачі природний газ - до 15-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
Згідно з п. 3.5 Договору приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється Актом приймання-передачі газу.
Згідно з п. 4.1. Договору ціна на природний газ, який постачається за Договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору як Обсяг І (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 6 183,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 7 420,00 грн.
4.1.2. Ціна природного газу для обсягу ІІ визначається щомісячно для виробника теплової енергії за формулою (формула визначена в зазначеному пункті Договору). Окрім цього, Постачальник щомісячно розміщує інформацію щодо зміни ціни газу за обсягом ІІ на офіційному сайті Постачальника або відповідна інформація надсилається Споживчу листом на електронну адресу (Інформація про ціну газу на обсягом ІІ була розміщена на офіційному сайті Постачальника.
4.1.3. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2.1. Договору як Обсяг ІІІ (фіксований) за 1000 куб.м газу без ПДВ - 13 658,33 грн., крім того ПДВ за ставкою 20%, всього з ПДВ - 16 390,00 грн.
Згідно з п. 4.3. Договору загальна фактична вартість Договору дорівнює вартості фактично використаного за Договором природного газу з урахуванням вартості послуг його транспортування.
Згідно з п. 3.5.4 Договору після підписання Сторонами актів приймання-передачі, замовлені обсяги природного газу за Договором вважаються скоригованими.
Як зазначає позивач, між Постачальником та Споживачем були підписані всі Акти приймання-передачі природного газу в період із жовтня 2023 року по березень 2024 року та в зазначених Актах були визначені обсяги (обсяг І, обсяг ІІ та обсяг ІІІ), ціна та загальна вартість поставленого газу.
Однак, відповідач своєчасно та у повному обсязі не виконав грошове зобов'язання з оплати отриманого протягом жовтня 2023 - березня 2024 природного газу, оплату провів частково на загальну суму 188 857 903,81 грн. та з простроченнями платежів. У зв'язку з чим, за відповідачем утворилась прострочена заборгованість з оплати поставленого природного газу у сумі 21 344 786,93 грн.
В ході розгляду спору відповідач подав відзив, у якому позовні вимоги заперечував. При цьому, відповідачем факт та обсяг поставленого природного газу не заперечено, розмір заборгованості визнано.
В обґрунтування заперечень проти позову відповідач зазначає, що він є теплопостачальним підприємством і для виробництва теплової енергії використовує природний газ. Пояснив, що заборгованість за наведений у позові період виникла через відсутність у відповідача достатніх коштів на своєчасні розрахунки за поставлений природний газ через низькі тарифи, неповне відшкодування заборгованості з різниці в тарифах та несвоєчасні оплати комунальних послуг населенням, особливо у період воєнного стану.
У відповіді на відзив позивач виклав заперечення проти позиції відповідача, зазначив, що з огляду на норми Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення» та постанови Кабінет Міністрів України від 20.12.2022 № 1403 про затвердження Порядку та умов надання у 2022 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води згідно із Законом України «Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування», врегулювання заборгованості для учасників процедури врегулювання, тобто для відповідача, здійснюється шляхом проведення взаєморозрахунків та реструктуризації заборгованості згідно укладених договорів проведення взаєморозрахунків та договорів реструктуризації заборгованості.
До того ж, відповідний Порядок врегулювання заборгованості діяв лише на 2022 рік і не продовжувався на 2023 рік. Також, у Законах України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», «Про Державний бюджет України на 2024 рік», «Про Державний бюджет України на 2025 рік» відсутні норми, якими б передбачалося надання субвенції з Державного бюджету місцевим бюджетам на компенсацію різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води у поточному році. Як наслідок, відсутні будь-які нормативні акти Кабінету Міністрів України, які б затверджували порядок та умови проведення відповідних взаєморозрахунків та які б затверджували Примірний договір про організацію таких взаєморозрахунків у 2023, 2024 або 2025 роках.
Верховний Суд у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформував правову позицію щодо припинення зобов'язань в рамках Закону України «Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу» та зазначив, що взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законами України «Про Державний бюджет України» із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість (частина третя статті 4 вказаного Закону).
За відсутності укладеного договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками, відсутні підстави вважати заборгованість врегульованою.
Також, згідно з правовими висновками Верховного Суду у подібних правовідносинах, викладеними у постанові від 07.05.2025 у cправі № 920/481/23, єдиною підставою для проведення розрахунків з погашення заборгованості з різниці в тарифах є договір про організацію взаєморозрахунків, при цьому, проведення таких взаєморозрахунків за рішенням суду при вирішенні спору про стягнення заборгованості за спожитий газ є безпідставним.
Матеріалами судової справи підтверджено та не заперечується сторонами, що заборгованість відповідача перед позивачем за Договором не погашена, договір про організацію взаєморозрахунків не укладався, відповідачем не було здійснено проведення взаєморозрахунків заборгованості або реструктуризації заборгованості за Договором.
Також позивач зауважив, що у позові не заявлено вимог щодо притягнення відповідача до відповідальності за прострочення виконання зобов'язань, заявлено лише про стягнення вартості поставленого природного газу і до матеріалів справи не надано доказів, які свідчать про звільнення відповідача від виконання основного зобов'язання. Відсутність вини у порушенні зобов'язання стосується застосування санкцій, однак не є підставою для звільнення від виконання основного зобов'язання.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, що не має можливості врегулювати заборгованість з різниці в тарифах, оскільки бюджетом 2023, 2024, 2025 років не передбачено таке врегулювання та відповідні кошти не виділялись. Наголошував на відсутності його вини у порушенні зобов'язання.
Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 2 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.
У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Таким чином, матеріалами справи підтверджується існування простроченої заборгованості відповідача у сумі 21 344 786,93 грн. з оплати поставленого позивачем протягом жовтня 2023 року - березня 2024 року природного газу.
Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов та у запереченнях на відповідь на відзив обставин, суд зазначає, що у справі заявлено до стягнення основну заборгованість, питання про відповідальність за порушення зобов'язання у позові позивачем не заявлялось. Тому аргументи відповідача щодо відсутності його вини у порушенні зобов'язання та щодо підстав звільнення від відповідальності не впливають на результат вирішення спору і не підлягають дослідженню по суті.
Доказів звільнення відповідача від виконання зобов'язання з оплати поставленого природного газу чи доказів врегулювання заборгованості у встановленому чинним законодавством порядку, суду не надано.
Укладаючи Договір постачання природного газу на визначних у ньому умовах, відповідач мав усвідомлювати обсяг своїх зобов'язань та відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов Договору.
Таким чином, враховуючи наявність зобов'язання відповідача оплачувати поставлений йому природний газ, заборгованість з оплати поставленого позивачем у період з жовтня 2023 року - березня 2024 року природного газу у сумі 21 344 786,93 грн., яка відповідачем не спростована, підлягає стягненню за рішенням суду.
Таким чином, позовні вимоги доведені, обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України понесені позивачем витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 79, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Комунального підприємства Броварської міської ради Броварського району Київської області «Броваритепловодоенергія» (07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Грушевського Михайла, будинок 3А, ЄДРПОУ 13711949) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1; код ЄДРПОУ: 42399676) 21 344 786,93 грн. боргу та 256 137,44 грн. витрат по сплаті судового збору.
3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя Т.П. Карпечкін