ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
02.09.2025Справа № 910/5816/25
За позовом ОСОБА_1
до 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна»
2. Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб -
підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації
про визнання звільненою з посади керівника та зобов'язання вчинення дій
Суддя Сівакова В.В.
секретар судового засідання Ключерова В.С.
за участі представників сторін
від позивача ОСОБА_1
від відповідача-1 не з'явився
від відповідача-2 не з'явився
08.05.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» та Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації про
визнання ОСОБА_1 звільненою з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» за власним бажанням на підставі ст. 38 КзПУ з 29.04.2025;
зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» провести зміну керівника і подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виключення запису про зайняття ОСОБА_1 посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна»;
зобов'язання Відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації здійснити державну реєстрацію відомостей виключивши запис про зайняття ОСОБА_1 посади керівника та уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна».
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що протоколом загальних зборів учасників ТОВ «Овоген Україна» № 2 від 18.05.2021 ОСОБА_1 було призначено на посаду директора, яка приступила до виконання обов'язків директора на підставі наказу № 1 від 18.05.2021. Позивачка 20.03.2025 надіслала на адресу єдиного учасника відповідача - ОСОБА_2 повідомлення про скликання та проведення загальних зборів 29.04.2025, а також додатково повідомила його шляхом надсилання відповідної інформації на мобільні номери телефону. Цього ж дня позивачкою була написана заява про звільнення її з посади директора за власним бажанням з 29.04.2025. Заява аналогічного змісту позивачкою подана також за два тижні до бажаної дати звільнення, тобто 15.04.2025 як цього вимагає ст. 38 Кодексу законів про працю України. Позивачка зазначає, що нею вжито максимальних заходів до повідомлення учасника ОСОБА_2 про проведення загальних зборів ТОВ «Овоген Україна», однак ОСОБА_2 не цікавиться долею товариства, не виходить на зв'язок та ігнорує усі намагання зв'язатися з ним по наявних номерах телефону. Позивачка зазначає, що досі не може реалізувати свої конституційні права на вільний вибір праці що грубо порушені внаслідок неможливості припинення управлінських та трудових відносин з ТОВ «Овоген Україна», а ОСОБА_2 байдуже ставиться до його обов'язків, які обумовлені володінням корпоративними правами у ТОВ «Овоген Україна». Враховуючи викладене, позивачка звернулася до суду із вказаними позовними вимогами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/5816/25 від 15.05.2025 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачці десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.
09.06.2025 від позивачки до суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.07.2025 відкрито провадження у справі № 910/5816/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 05.08.2025.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачам п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.07.2025 було надіслано відповідачу-1 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 10.07.2025 о 07:19 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач-1 мав подати відзив на позов у строк до 25.07.2025 включно.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 08.07.2025 було надіслано відповідачу-2 в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 10.07.2025 о 07:19 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач-1 мав подати відзив на позов у строк до 25.07.2025 включно.
14.07.2025 від відповідача-2 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує повністю посилаючись на те, що відповідно до матеріалів реєстраційної справи ТОВ «Овоген-Україна», код ЄДРПОУ 44064299, яка зберігається у Відділі з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації, позивачку було призначено керівником 19.05.2021 на підставі нотаріально посвідченого протоколу загальних зборів учасників № 2 від 18.05.2021, який підписаний учасниками ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , підписи яких засвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шафаренко Ж.Ю. Станом на 11.07.2025, відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі ЄДР) учасником значиться ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 . Відповідно до ЄДР, позивачка не зверталась з подачею документів до будь-якого суб'єкта державної реєстрації в тому числі до Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації для проведення реєстраційної дії щодо зміни керівника.
Відповідач-1 вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 08.07.2025 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Відповідачі у підготовче засідання 05.08.2025 не з'явились.
05.08.2025 у підготовчому засіданні у відповідності до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 12.08.2025.
11.08.2025 від позивача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з метою ознайомлення з відзивом відповідача-2 та поданням відповіді на нього.
11.08.2025 від позивачки - ОСОБА_1 до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла заява про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/5816/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 заяву ОСОБА_1 про участь у судових засіданнях при розгляді справи № 910/5816/25 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.
Позивач та відповідачі у підготовче засідання 12.08.20254 не з'явились.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2025 закрито підготовче провадження у справі № 910/5816/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.09.2025.
Позивач в судовому засіданні 02.09.2025 позовні вимоги підтримав повністю.
Відповідачі у судове засідання 02.09.2025 не з'явились.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд приходить до висновку, що наявних в матеріалах справи документів достатньо для вирішення справи по суті без участі представників відповідачів.
В судовому засіданні 02.09.2025 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивачки, Господарський суд міста Києва
01.12.2020 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» (номер запису1000731020000043709) (далі - Товариство, відповідач-1), що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за кодом юридичної особи 44064299.
18.05.2021 протоколом № 2 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна», директором Товариства було призначено ОСОБА_1 з 19.05.2021 за її особистою згодою.
Станом на 23.05.2025 учасником Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_1 розмір частки засновника (учасника) 100.000,00 грн.
Відповідно до п. 11.6 Статуту до виключної компетенції Загальних зборів Учасників належить обрання Директора Товариства, встановлення розміру його винагороди.
Відповідно до п. 11.7 Статуту загальні збори учасників проводяться в порядку, встановленому цим Статутом та чинним законодавством України
Згідно з п. 11.9 Статуту у Товаристві, що має одного учасника, рішення з питань, що належать до компетенції загальних зборів учасників, приймаються таким учасником Товариства одноособово та оформлюються письмовим рішенням такого учасника.
Відповідно до п. 11.11 Статуту загальні збори учасників скликаються у випадках, передбачених цим статутом та законодавством України, а також з ініціативи виконавчого органу товариства.
20.03.2025 позивачкою, як директором Товариства складено адресовані єдиному учаснику ТОВ «Овоген Україна» - ОСОБА_2 повідомлення про скликання та проведення загальних зборів, що відбудуться 29.04.2025 із зазначенням часу 10 год. 00 хв. за адресою: 03186, м, Київ, вул. Антонова Авіаконструктора, буд. 5-Б на яких будуть розглядатися наступні питання порядку денного:
1) Про визначення кворуму, порядок голосування та прийняття рішень загальними зборами учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна».
2) Про розгляд заяви про звільнення директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» ОСОБА_1 та про припинення її повноважень директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна».
3) Про обрання директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» та визначення уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» на здійснення від його імені дій юридичного характеру без довіреності.
4) Про здійснення державної реєстрації змін до відомостей про Товариство з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна», що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також 20.03.2025 позивачкою складено адресовану загальним зборам учасників ТОВ «Овоген Україна» заяву про звільнення з посади директора за власним бажанням з 29.04.2025.
Заява аналогічного змісту ОСОБА_1 складена також за два тижні до бажаної дати звільнення, тобто 15.04.2025, як цього вимагає ст. 38 Кодексу законів про працю України.
З матеріалів справи вбачається, що відомими адресами учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» ОСОБА_2 є:
АДРЕСА_1 ;
АДРЕСА_2 .
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 1085-р від 07.11.2014 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення» (зі змінами), до переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження входять населені пункти Горлівського району Донецької області, тобто м. Горлівка також.
AT «Укрпошта» проінформувала щодо Переліку населених пунктів Донецької та Луганської областей, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та AT «Укрпошта» не пересилає пошту, зокрема до м. Горлівка Донецької області.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, відповідно до розділу ІІ якого до тимчасово окупованих російською федерацією території України з 22.02.2022 включено Скадовський район, Херсонської області, тобто м. Гола Пристань також.
З офіційного сайту АТ «Укрпошта» в мережі Інтернет за пошуком відділення в м. Гола Пристань відображено два відділення 75600 та 75602 та зазначено, що вони тимчасово не функціонують.
Оскільки і м. Гола Пристань, і м. Горлівка наразі є тимчасово окупованими територіями ворогом, а відтак, забезпечити поштове відправлення позивачкою учаснику Товариства ОСОБА_2 повідомлення про проведення загальних зборів з описом вкладення у ці міста виявляється неможливим.
З матеріалів справи вбачається, що відомими позивачці засобами зв'язку із учасником Товариства ОСОБА_2 є такі номери мобільних телефонів: НОМЕР_1 та НОМЕР_2 .
У зв'язку з неможливістю направити повідомлення учаснику ТОВ «Овоген Україна» про проведення загальних зборів позивачка направила відповідне повідомлення на зазначені номери мобільних телефонів.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 виснувала, що повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними в матеріалах справи доказами).
Скликані на 29.04.2025 Загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» не відбулися.
Спір виник внаслідок неможливості позивачки звільнитись із займаної посади директора Товариства у передбачений чинним законодавством спосіб, що в свою чергу унеможливлює виключення відомостей про позивача як керівника (директора) Товариства із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.
Конституційний Суд України у рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначив, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.
Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.
Так, відповідно до ст. ст. 2, 5-1 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) право громадян України на працю, серед іншого, включає право на вільний вибір професії, роду занять і роботи. Держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України вільний вибір виду діяльності. Згідно зі ст.ст. 22 КЗпП України будь-яке пряме або непряме обмеження прав чи встановлення прямих або непрямих переваг при укладенні, зміні та припиненні трудового договору не допускається.
Частиною 1 статті 3 Кодексу законів про працю України встановлено, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.
Законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього (ст. 4 КЗпП України).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.
Однією з підстав припинення трудового договору є його розірвання з ініціативи працівника (п. 4 ч. 1 ст. 36 КЗпП України).
Статтею 38 КЗпП України визначено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це роботодавця письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до закладу освіти; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім'ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), роботодавець повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.
Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, роботодавець не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору.
Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору, чинив мобінг (цькування) стосовно працівника або не вживав заходів щодо його припинення, що підтверджено судовим рішенням, що набрало законної сили.
Частиною 1 статті 29 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» визначено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства.
Відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 98 Цивільного кодексу України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.
З огляду на викладене, позивач як директор Товариства не має самостійних повноважень щодо вирішення питання про своє звільнення з посади директора.
Отже, нез'явлення учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» на загальні збори унеможливлює вирішення питання про звільнення ОСОБА_1 з посади директора цього Товариства. Таким чином, у позивача відсутня можливість припинити трудовий договір в інший спосіб, окрім звернення до суду.
Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 99 Цивільного кодексу України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.
Процедура звільнення з ініціативи працівника визначена ст. 38 КЗпП України, ст. ст. 30, 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», відповідно до яких праву директора на звільнення кореспондує обов'язок учасників товариства розглянути заяву директора про звільнення.
Відповідно до трудового законодавства України керівник товариства (директор), як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган про таке звільнення письмово за два тижні. Разом із тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Згідно з положеннями зазначеними в ч.ч. 1-5 ст. 32 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» загальні збори учасників скликаються виконавчим органом товариства. Статутом товариства може бути визначений інший орган, уповноважений на скликання загальних зборів учасників. Виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов'язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства. Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення. У повідомленні про загальні збори учасників зазначаються дата, час, місце проведення, порядок денний. Якщо до порядку денного включено питання про внесення змін до статуту товариства, до повідомлення додається проект запропонованих змін.
Позивачка направивши 20.03.2025 учаснику Товариства повідомлення про скликання загальних зборів учасників Товариства на 29.04.2025 щодо розгляду його заяви про звільнення з посади директора з 29.04.2025 здійснила таке повідомлення у визначений Законом України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» строк.
У постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 911/719/21 викладено висновок, що передбачений ч. 1 ст. 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи директора передбачає попередження ним про це власника або уповноваженого органу письмово за два тижні та ініціювання скликання загальних зборів учасників. У випадку вчинення директором відповідних дій, на учасників товариства покладено обов'язок розглянути заяву директора про звільнення та прийняти відповідне рішення про таке звільнення. При цьому на особу, яка ініціює питання проведення загальних зборів, покладено обов'язок належного повідомлення інших учасників товариства про скликання зборів у порядку, встановленому чинним законодавством та статутом підприємства.
Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов'язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) Товариства має не тільки написати заяву про звільнення за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України та подати/надіслати її всім учасникам товариства, а й за власною ініціативою, як виконавчий орган Товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.
Судом встановлено, що позивачкою належним чином та у встановлені законодавством строки повідомлено учасника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» про скликання загальних зборів учасників Товариства, а отже дотримано порядок скликання загальних зборів учасників Товариства та належним чином повідомлено про мету (порядок денний) таких зборів.
Враховуючи викладене та докази надані позивачкою в підтвердження повідомлення учасника Товариства про скликання загальних зборів, суд приходить до висновку, що позивачем вжито всіх залежних від нього дій задля припинення трудових відносин з відповдіачем-1 в порядку, визначеному чинним законодавством.
Як встановлено судом, скликані позивачем на 29.04.2025 загальні збори учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» не відбулися, а тому питання звільнення позивача не вирішено, що відповідно є прямим порушенням гарантованого йому Конституцією України права на працю та на припинення трудових відносин.
Відповідачем-1 доказів, що б спростовували викладені вище обставини до суду не подано.
У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.
Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.
Суд вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов'язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.
Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.
Суд дійшов висновку, що обраний позивачкою спосіб захисту її порушеного права як визнання позивачки звільненою з посади керівника відповідача-1 є правомірним, оскільки позивачкою вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання трудових відносин між позивачкою та відповідачем-1 припиненими, у зв'язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України, є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців - офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, засвідчення факту наявності відповідного статусу громадського об'єднання, професійної спілки, її організації або об'єднання, політичної партії, організації роботодавців, об'єднань організацій роботодавців та їхньої символіки, засвідчення факту набуття або позбавлення статусу підприємця фізичною особою, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу та фізичну особу - підприємця, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.
Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», у тому числі щодо зобов'язання вчинення реєстраційних дій.
За змістом пункту 3 частини 5 статті 25 «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» суб'єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті, проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).
Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 в справі № 910/7164/19.
У постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок, що як захист права розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Отже, виходячи із вище викладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством має супроводжуватись виключенням директора з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов'язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.
Враховуючи зазначене, у зв'язку із прийняттям судом рішення щодо визнання припиненими трудових відносин позивача з відповідачем-1, суд дійшов висновку також і про задоволення вимоги позивачки про зобов'язання відповідача-2 виключити запис про зайняття ОСОБА_1 посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна».
Процесуально-правовий зміст захисту права полягає у тому, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ст. 4 Господарського процесуального кодексу України).
Захист цивільних прав - це передбаченні законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Згідно з частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Таким чином, зазначені норми визначають об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи. Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб'єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права, який має відповідати тим фактичним обставинам, які склалися, виходячи із тих відносин, які відповідають відповідним нормам права. Завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
Звертаючись з позовом за захистом порушеного права, позивач має обрати спосіб захисту, який відповідає змісту права, що порушене й бути здатний таке право поновити; обраний спосіб захисту має бути передбачений приписами статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, або ж визначений іншим Законом чи укладеним між сторонами договором. Законодавчі обмеження матеріально правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
При цьому, частиною 2 статті 5 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулась до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Право кожної особи на захист свого порушеного права, його невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства закріплено статтею 15 Цивільного кодексу України. Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через статтю 4 Господарського процесуального кодексу України. Так, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод встановлено право людини на доступ до правосуддя, а відповідно статтею 13 Конвенції на ефективний спосіб захисту прав. З наведеного слідує, що особа має право пред'явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням. У кінцевому результаті ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного на момент звернення до суду права позивача. При цьому слід ураховувати і те, що у резолютивній частині судового рішення остаточно закріплюється висновок суду щодо вимог позивача і судове рішення має бути виконано в процесі виконавчого провадження у справі, адже, як уже зазначалося, ефективний засіб зрештою повинен забезпечити поновлення порушеного права.
Таким чином, існує певний порядок реалізації прав суб'єктів господарювання та способи захисту порушених прав. Неналежність чи невідповідність обраного способу судового захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та зумовлює відмову у задоволенні означених позовних вимог.
Аналогічна правова позиція щодо відповідності обраного способу захисту змісту порушеного права, в тому числі в частині ефективності обраного способу захисту, який має забезпечити поновлення порушеного права, наведено Верховним Судом у постанові від 07.05.2018 у справі № 927/522/17.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Суд відзначає, що вимога позивачки про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» провести зміну керівника і подати заяву про державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, щодо виключення запису про зайняття ОСОБА_1 посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» з урахуванням задоволення вимог позивачки про припинення трудових відносин та виключення запису з ЄДР про зайняття нею посади керівника Товариства, не є ефективним способом захисту в розумінні вказаних вище положень, оскільки неспроможне захистити порушене, на її думку, право.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачами не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача-1 на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати ОСОБА_1 звільненою з посади керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» за власним бажанням на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України з 29.04.2025.
3. Зобов'язати Відділ з питань державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців Солом'янської районної в м. Києві державної адміністрації (03151, м. Київ, просп. Повітряних сил, 41; код ЄДРПОУ 37378937) здійснити державну реєстрацію відомостей виключивши запис про зайняття ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) посади керівника та уповноваженої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна».
4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Овоген Україна» (04114, м. Київ, вул. Полупанова, 16, код ЄДРПОУ 33634933) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_3 ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ) 6.056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
5. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Повне рішення складено 15.09.2025.
Суддя В.В.Сівакова