ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2025Справа № 910/8396/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМПУС" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41) до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (03067, місто Київ, вул. Гарматна, будинок 8, приміщення 6) про стягнення 79 134,62 грн.,
без повідомлення (виклику) сторін,
04.07.2025 в системі «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМПУС" сформовано позовну заяву до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" про стягнення 79 134,62 грн та 07.07.2025 передана судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМПУС" залишено без руху.
Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 09.07.2025, подано заяву про усунення недоліків, з доданими до неї документами.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.07.2025 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвала про відкриття провадження у справі від 15.07.2025 була надіслана на адреси учасників справи в їх електронні кабінети та доставлена зокрема відповідачу 15.07.25 о 18:12 год., що підтверджується повідомленням про доставку електронного листа.
Крім того, примірник даної ухвали надіслано на адресу Моторного (транспортного) страхового бюро України, витребувано інформацію щодо полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за № ЕР219248393.
23.07.2025 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
14.03.2024 року в м. Вільногірську по вул. Промисловій 31, Кам'янського району, Дніпропетровської області, водій ОСОБА_1 керував автомобілем DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «Schmits», д.р.н. НОМЕР_2 , рухаючись заднім ходом не переконавшись в безпеці та скоїв наїзд на припаркований ТЗ марки «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 , з причепом марки «Schmits», д.р.н. НОМЕР_4 . Внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року (справа № 174/339/24) водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП, водія ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № ЕР219248393, який станом на дату ДТП 14.03.2024 був діючим.
Позивач, з метою компенсації спричинених внаслідок настання дорожньо-транспортної пригоди збитків звернувся до Відповідача з заявою про відшкодування потерпілій стороні в межах ліміту суми грошових коштів.
Позивач зазначає, що відповідачем відповідно до Звіту № 02-D/16/23 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.12.2024 року, ФОП Видута Д.Ю., проведеного на замовлення ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» визначено:
1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 108 704,00 грн.
2. Вартість матеріального збитку автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 39600,00 грн.
З огляду на викладене ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» було прийнято рішення про виплату страхового відшкодування, та здійснено часткове відшкодування шкоди (матеріальний збиток) на користь ТОВ «ТЕМПУС» за пошкоджений автомобіль «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 , у розмірі 38000,00 грн. (за мінусом франшизи 1600,00 грн.), що підтверджується платіжною інструкцією № 3623 від 04.12.2024 року.
Не погоджуючись розміром матеріального збитку автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 , ТОВ «ТЕМПУС» звернулась до судового експерта Чистякова С.М. з метою визначення розміру матеріального збитку автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 .
Відповідно до Висновку експерта № 959/12-24 за результатами проведення експертного автотоварознавчого дослідження від 02.01.25 року:
1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 260 348,58 грн.
2. Вартість матеріального збитку автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 103 766,06 грн.
03.04.2025 позивач звернувся до відповідача із вимогою про доплату страхового відшкодування в розмірі 64 166,06 грн. Вищеозначена вимога була надіслана цінним листом з описом вкладення.
Однак як стверджує позивач, відповіді на дану вимогу не було отримано та не здійснено доплату страхового відшкодування.
Спір виник з тих підстав, що позивач вважає, що відповідачем належним чином не виконано покладений на нього обов'язок щодо здійснення виплати страхового відшкодування в повному обсязі, а відтак просить стягнути доплату страхового відшкодування у розмірі 79 134,62 грн з яких: 64 166,06 грн - шкода заподіяна в наслідок дорожньо-транспортної пригоди, 4904,75 грн - пеня за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р., 1289,16 грн - інфляційні збитки за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р, 474,65 грн - 3 % річних за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Постановою Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 16 квітня 2024 року (справа № 174/339/24) водія ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.
Цивільно-правова відповідальність винного у скоєнні ДТП, водія ОСОБА_1 на момент скоєння ДТП застрахована у відповідача за полісом № ЕР219248393, який станом на дату ДТП 14.03.2024 був діючим.
Відповідно до ст. 999 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. (ч. 1 ст. 1166 ЦК України)
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. (ч. 2 ст. 1187 ЦК України)
Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. (ч. 1 ст. 1188 ЦК України)
Якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. (ст. 1192 ЦК України)
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно із Законом України від 01.07.2004 № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон № 1961-IV).
Обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. (ст. 3 Закону № 1961-IV)
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. (ст. 5 Закону № 1961-IV)
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого. (ст. 6 Закону № 1961-IV)
Відповідно до абз. 1 п. 22.1 ст. 22 Закону № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з пошкодженням чи фізичним знищенням доріг, дорожніх споруд, технічних засобів регулювання руху; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням транспортного засобу, використаного для доставки потерпілого до відповідного закладу охорони здоров'я, чи забрудненням салону цього транспортного засобу; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо-транспортної пригоди. (ст. 28 Закону № 1961-IV)
У зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. (ст. 29 Закону № 1961-IV)
Позивач зазначає, що при здійсненні розрахунку страхового відшкодування відповідач покликається на Звіт № 02-D/16/23 про визначення вартості матеріального збитку завданого власнику колісного транспортного засобу від 05.12.2024 року, виконаний ФОП Видута Д.Ю., яким визначено:
1. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 108 704,00 грн.
2. Вартість матеріального збитку автомобіля «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 становить 39600,00 грн.
Заперечуючи стосовно означеного вище звіту представник позивача зазначає, що згідно протоколу технічного огляду КТЗ від 25.03.24 року, ОСОБА_2 було зафіксовано пошкодження лобового скла (зруйноване, тріщини), також дані пошкодження було зафіксовано у фототаблиці до звіту Звіт № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року. Також пошкодження лобового скла було зафіксовано на фотографіях зроблених під час огляду автомобіля.
Однак у ремонтній калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року, ФОП Видута Д.Ю. не врахував в запасні частини лобове скло та його заміну.
Окрім того у Звіті № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року, ФОП Видута Д.Ю., проводив розрахунки без урахування ПДВ (податку на додану вартість), а потім додатково віднімає ПДВ.
Відповідно до роз'яснення про використання в ПП Аудатекс додаткового коду (ДК) 02 «ПДВ» - «При розрахунку відновлювальної вартості ремонту АТЗ із використанням ПП Аудатекс з налаштуваннями за замовчуванням завжди використовується врахування податку на додану вартість 20% з виведенням окремого рядка наприкінці.
Додатковий код 02 призначений для зміни або введення значення ПДВ (за замовчуванням в програмі завжди використовується значення 20%).
Виходячи до вимог «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів» (із змінами, внесеними згідно з Наказами Міністерства юстиції N 1335/5/1159 ( z0724-09 ) від 24.07.2009 ) при розрахунку відновлювальної вартості ремонту АТЗ із використанням ПП Аудатекс з налаштуваннями не за замовчуванням (задання користувачем підрахунку з ПДВ, що дорівнює 0%, введення значення 0 для додаткового коду 02 «ПДВ») можливе виведення результатів підрахунку без видимого рядка ПДВ (але із застосуванням ПДВ) з урахуванням наступних чинників.
Згідно сторінки № 3 ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року не зазначено, що розрахунок відбувається із урахуванням 20% ПДВ.
На сторінці № 4 ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року вказано заданий код « 02» дорівнює 0.00.
Отже, у Звіт № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року, проводились розрахунки без урахування ПДВ (податку на додану вартість).
На сторінці № 3 ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року експерт Ведута Д.Ю. зазначає, що:
1. Вартість ремонту становить 108 704,00 грн.
2. З вирахуванням зношеності запчастин загальна сума вирахувань без ПДВ становить 69 104,00 грн.
3. Загальна сума (після вирахувань) становить 39 600,00 грн.
Таким чином представник позивача вважає, що експертом Ведута Д.Ю. від відновлювального ремонту з урахування зношених запчастин та вирахування ПДВ, було додатково віднято 20 відсотків ПДВ, що є неправомірним, та суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 р.
Окрім того представник позивача зазначає, що у Звіті № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року, експертом Видута Д.Ю. було внесені занижені ціни на запасні частини які не відповідають ринковій вартості.
На сторінці № 3 ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року зазначено «* = дані ведені в ручну».
В блоці запасних частин ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року експертом Видута Д.Ю. вручну зазначає вартість Бамперу переднього (номер запчастини 81.41610.0306) становить 26 528,32 грн., однак нічим не обґрунтовує дану суму.
Однак, відповідно до Висновку експерта № 959/12-24 від 02.01.25р. середня ринкова вартість даного Бамперу переднього (номер запчастини 81.41610.0306) становить 125 916,82 грн.
Також у блоці запасних частин ремонтної калькуляції Звіту № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року експерт Видута Д.Ю. вручну зазначає вартість Амортизатору кабіни (номер запчастини 81.41722.6069) становить 12 494,00 грн., однак нічим не обґрунтовує дану суму.
Відповідно до Висновку експерта № 959/12-24 від 02.01.25р., експерт Чистяков С.М. також вручну зазначає вартість Амортизатору (номер запчастини 81.41722.6069), що становить 29 089,09 грн. Однак, експерт Чистяков С.М. в додатках до висновку надає, що вартість аналогової запчастини Амортизатору кабіни становить 31445,00 грн.
Таким чином представник позивача вважає, що викладений Звіт № 02-D/16/23 від 05.12.2024 року, ФОП Видута Д.Ю., не відповідає вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 р.
Відповідно до ст. 5 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», суб'єктами оціночної діяльності є: суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.
Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору.
Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.
Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.
Так, згідно ст. 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», оцінка майна проводиться на підставі договору між суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання та замовником оцінки або на підставі ухвали суду про призначення відповідної експертизи щодо оцінки майна.
Статтею 11 цього ж закону, встановлено, що договір на проведення оцінки майна укладається в письмовій формі та може бути двостороннім або багатостороннім. Під час укладання багатостороннього договору крім замовника оцінки стороною договору може виступати особа-платник, якщо оплату послуг суб'єкта оціночної діяльності здійснює інша особа, а не замовник. У цьому випадку на платника як сторону договору поширюються обмеження, зазначені в статті 8 цього Закону.
Замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб'єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки.
Сторони договору на проведення оцінки майна (замовник, платник) мають право вільного вибору суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання за умови виконання вимог, встановлених статтями 8 та 9 цього Закону.
Таким чином, статтею 10 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено вичерпний перелік осіб, які мають право звернутись до суб'єкта оціночної діяльності (оцінювача), з метою проведення оцінки майна: власник чи особа що володіє майном на відповідній правовій підставі, та будь-яка інша особа, уповноважена власником.
Звіт № 02-D/16/23 від 05.12.2024 був здійснений на підставі замовлення ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» №982/01/50.
Дослідивши звіт № 02-D/16/23 від 05.12.2024, який був здійснений ФОП Видута Д.Ю., проведений на замовлення ПрАТ «СК «ЕТАЛОН» за №982/01/50, суд дійшов висновку, що експертом Ведута Д.Ю. від вартості відновлювального ремонту з урахування зношених запчастин та вирахування ПДВ, було додатково віднято 20 відсотків ПДВ, що суперечить вимогам Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів від 24 листопада 2003 р.
З огляду на що, суд дійшов висновку, що останній не відповідає вимогам Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність" та Методиці товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.
Позивачем в якості доказу розміру відшкодування завданої шкоди надано висновок судового експерта Чистякова Сергія №959/12-24 від 02.01.2025 (далі - висновок експерта), відповідно до якого, вартість матеріального вартість відновлювального ремонту транспортного засобу MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу та без урахування ПДВ складає 103 766,06 грн.
Верховний Суд у своїй постанові від 13.03.2018 у справі № 910/9396/17 вказав, що у разі наявності спору щодо розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту суду слід виходити з фактичної суми, встановленої висновком судової автотоварознавчої експертизи або відповідними документами станції технічного обслуговування, якою проводився ремонт автомобіля.
Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права та обов'язки, що і експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. (ч. 1, 5, 6 ст. 101 ГПК України)
Водночас господарський суд враховує, що відповідно до ст. 104 ГПК України, висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Дослідивши наданий позивачем висновок експерта, господарський суд встановив, що він відповідає вимогам, передбаченим ст. 101 ГПК України та Інструкцією з організації проведення та оформлення експертних проваджень у підрозділах Експертної служби Міністерства внутрішніх справ України, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України 17.07.2017 № 591. Також у наданому висновку експерта повідомлено експерта про відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків за ст. 384, 385 Кримінального кодексу України.
Отже, господарський суд доходить висновку, що наданий позивачем висновок експерта є належним та допустимим доказом у справі.
Суд враховує, що у досліджуваному висновку враховано коефіцієнт фізичного зносу щодо значення - 0,70 та не враховано ПДВ.
Відповідно до ч. 1 п. 36.2. Закону № 1961-IV, Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Позивач звернувся до відповідача із вимогою про доплату страхового відшкодування, яка відповідачем отримана 04.04.2025.
Так як цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_1 з причепом марки «Schmits», д.р.н. НОМЕР_2 станом на дату ДТП була застрахована у відповідача за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР219248393, відповідно до положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язок щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП водієм транспортного засобу DAF д.н.з. НОМЕР_1 , власнику транспортного засобу «MAN TGA 18.440» д.н.з. НОМЕР_3 , з причепом марки «Schmits», д.р.н. НОМЕР_4 , покладається на відповідача (в межах страхової суми та за вирахуванням франшизи за Полісом ЕР219248393).
Підсумовуючи викладене, суд доходить висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача страхового відшкодування в розмірі 64 166,06 грн у рахунок відшкодування матеріального збитку завданого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за участі забезпечених транспортних засобів є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Також позивачем заявлено до стягнення 4904,75 грн - пені за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р., 1289,16 грн - інфляційні збитки за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р, 474,65 грн - 3 % річних за період з 04.04.2025 р. по 02.07.2025 р.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки. (ст. 611 ЦК України)
Відповідно до положень ст. 549 ЦК України - неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Штрафними санкціями згідно зі ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Водночас згідно зі ст. 36.5. Закону України № 1961-IV, за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Велика Палата Верховного Суду в своїх постановах від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц та від 10.04.2018 у справі №910/10156/17 сформулювала правовий висновок про те, що положення статті 625 Цивільного кодексу України поширюються на всі види грошових зобов'язань та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01.06.2016 у справі №3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі.
Здійснивши перевірку заявленої до стягнення пені, суд дійшов висновку про відмову в її задоволенні з огляду на наступне.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:
у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його;
у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
В матеріалах справи відсутнє повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду позивача з якою останній звертався до відповідача про виплату страхового відшкодування, а відтак визначити строк з якого відповідачем порушено грошове зобов'язання не можливо встановити.
Оскільки п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено саме строк у 90 днів в межах якого відповідач повинен був здійснити страхове відшкодування.
Поряд з цим якщо взяти за основу вимогу про доплату страхового відшкодування із застосуванням п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» то строк в межах 90 днів спливає 02.07.2025 (кінцева дата, яка визначена позивачем при здійсненні розрахунку пені), а відтак лише з 03.07.2025 відповідачем порушено виплату страхового відшкодування та може розпочинатись строк з нарахування пені за несвоєчасно виконане грошове зобов'язання.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання.
Тотожної правової позиції щодо правомірності застосування положень ст. 625 Цивільного кодексу України за порушення зобов'язання з виплати страхового відшкодування дотримується Верховний Суд у своїх постановах від 19.02.2020 у справі №758/16044/16-ц та від 20.07.2020 у справі №910/14293/19.
Здійснивши перерахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку про відмову в їх задоволенні з огляду на вище викладене, а саме в матеріалах справи відсутнє повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду позивача з якою останній звертався до відповідача про виплату страхового відшкодування, а відтак встановити строк з якого відповідачем порушено грошове зобов'язання не можливо встановити.
Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 64 166,06 грн.
Окрім того позивач просив стягнути з відповідача витрати по оплаті експертизи у розмірі 8300,00 грн.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані ці витрати з розглядом справи.
Судом було враховано висновок експерта долучений позивачем.
Відповідно до платіжної інструкції №108839 від 16.12.2024 позивачем перераховано ФОП Чистякову С.М. суму коштів у розмірі 8300,00 грн за виконання експертного дослідження.
Висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи (ч. 3 ст. 98 ГПК України).
Оскільки, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог, витрати по сплаті експертизи у розмірі 8300,00 грн. відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі №910/13407/17.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 254 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ЕТАЛОН" (03067, місто Київ, вул. Гарматна, будинок 8, приміщення 6, код ЄДРПОУ 20080515) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТЕМПУС" (04053, місто Київ, вулиця Січових Стрільців, будинок 37-41, код ЄДРПОУ 38261367) суму страхового відшкодування у розмірі 64 166 (шістдесят чотири тисячі сто шістдесят шість) грн. 06 коп., 6730 (шість тисяч сімсот тридцять) грн. витрат по оплаті експертизи та судовий збір у розмірі 1964 (одна тисяча дев'ятсот шістдесят чотири) грн. 20 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ