ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
15.09.2025Справа № 910/8392/25
Суддя Господарського суду міста Києва Демидов В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) сторін, справу за позовом Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 6) про стягнення 33 891,74 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
04.07.2025 на адресу суду від Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" надійшла позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" про стягнення заборгованості за спожиті послуги у розмірі 33 891,74 грн та була передана 07.07.2025 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається порушення відповідачем, як власником нежилого приміщення площею 102,40 кв.м, що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, будинок 6, своїх обов'язків з оплати спожитих у період з 01.09.2023 по 28.02.2025 експлуатаційних послуг.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Запропоновано відповідачу у строк не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження подати до суду відзив на позовну заяву, а також всі докази, що підтверджують заперечення проти позову, позивачу запропоновано у строк не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву подати відповідь на відзив, відповідачу надано строк протягом п'яти днів з дня отримання відповіді на відзив (у разі подання такого) подати заперечення на відповідь на відзив.
Окрім того зазначено про обов'язок Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" зареєструвати свій електронний кабінет.
Також, відповідача було попереджено, що у разі ненадання ними відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи відповідно до частини другої ст. 178 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Так, ухвала суду від 09.07.2025 була отримана представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН", що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.
Відповідач правом подання відзиву на позовну заяву не скористався.
12.09.2025 від представника позивача надійшло клопотання про залучення доказів, а саме інформаційну довідку № 442655422 від 09.09.2025 про інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна(в подальшому інформаційна довідка) щодо права власності на об'єкт нерухомого майна за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, 6.
Як вказує представник із зазначеної інформаційної довідки вбачається, що Відповідач не зареєстрував своє право власності на нежитлове приміщення, яке становить 102,40 кв.м.(перший поверх, вхід окремий) у житловому багатоквартирному будинку №6 по вул. Мечникова у м. Києві у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
У той же час право власності Відповідача на нежитлові приміщення загальною площею 102,40 кв.м. (перший поверх, вхід окремий) у жилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Мечникова, буд. 6 підтверджуються договором купівлі-продажу нежилого приміщення №574 від 30.12.2003, який Позивач надав до позовної заяви.
Представник звернув увагу суду, що з інформаційної довідки вбачається, що приміщення, що належить Відповідачу на підставі договору купівлі-продажу нежилого приміщення №574 від 30.12.2003 нікому не було відчужено.
Відповідно до частини другої ст. 178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічні положення містяться у частині дев'ятій ст. 165 ГПК України.
Частиною першою ст. 252 ГПК України встановлено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Згідно частини восьмої ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Частинами першою та другою ст. 161 ГПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи достатність часу, наданого сторонам для подачі доказів в обґрунтування своїх позицій у справі, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності господарського процесу, господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів.
З огляду на вказані приписи ГПК України, оскільки відповідачі не скористалися своїм правом на подання відзиву відповідно до частини першої ст. 251 ГПК України, суд приходить до висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до приписів частини дев'ятої ст. 165 ГПК України та частини другої ст. 178 ГПК України.
Частиною четвертою ст. 240 ГПК України передбачено, що у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.
Відповідно до договору купівлі-продажу нежилого приміщення №574 від 30.12.2003 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" купило нежиле приміщення №42, загальною площею 102,40 кв.м. у жилому будинку за адресою: 01023, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 6, літ «А».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Про питання організації управління районами в м.Києві» №1112 від 10.12.2010 багатоквартирний житловий будинок 6 на вул. Мечникова у м. Києві.
Розпорядженням Печерської районної у місті Києві державної адміністрації від 20.09.2013 № 509 «Про перезакріплення майна, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управлення Печерської районної у місті Києві державної адміністрації» проведено перезакріплення об'єктів житлового фонду Печерського району на баланс комунального підприємства «Дирекція з управління нежитловим фондом Печерського району м. Києва». Згідно з розпорядженням № 48 від 28.01.2015 останнє перейменовано на Комунальне підприємство "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва".
На підставі рішення №270/270 від 09.10.2024 Київської міської ради «Про удосконалення структури житлово-комунальним господарством міста Києва» вказаний вище будинок передано на балансове утримання Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва».
15.08.2023 позивачем було направлено на адресу відповідача проект договору про надання комунальних послуг, на підтвердження чого надано опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №010510566689.
Проте, як вказує позивач, відповідачем підписаного з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" повернуто не було.
22.01.2025 позивачем було направлено засобами поштового зв'язку відповідачу вимогу №105/44-267 від 22.01.2025 щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги та долучено розрахунок нарахувань та сплат; акт звірки, рахунок -фактуру, акти про надання послуг за період з вересня 2023 по січень 2025. На підтвердження направлення вказаної вимог до матеріалів справи було надано опис вкладення у цінний лист та поштову накладну №0101510893612.
21.05.2025р. КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва» направило на адресу Відповідача цінним листом з описом вкладення вимогу щодо сплати заборгованості за житлово-комунальні послуги №105/44-1746 та долучено розрахунок про нарахування та сплату експлуатаційних послуг; рахунок -фактуру, акти про надання послуг.
Відповідач не звертався до позивача в порядку, передбаченому Законом України «Про житлово-комунальні послуги», за оформленим актом-претензією про неякісне надання позивачем послуг та вимогою про перерахунок наданих послуг.
У зв'язку з викладеним, за твердженням позивача, у відповідача за період з 01.09.2023 по 28.02.2025 наявна заборгованість з оплати житлово-комунальних послуг у розмірі 33891,74 грн.
Як вказує позивач, відповідачем вимоги Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» виконано не було, оплату послуг з обслуговування прибудинкової території за період з 01.09.2023 по 28.02.2025 в сумі 33891,74 грн не здійснено, що і стало підставою для звернення до суду з розглядуваним позовом.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи, а також належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов такого обґрунтованого висновку.
Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до частин 1, 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
За нормами частини 4 статті 319 Цивільного кодексу України власність зобов'язує.
Згідно зі статтею 322 Цивільного кодексу України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Серед обов'язків співвласників багатоквартирного будинку, визначених статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку", передбачена своєчасна сплата за спожиті житлово-комунальні послуги (пункт 10 частини 1).
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги".
Пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги").
Суд зазначає, що відповідач у розумінні Закону України "Про житлово-комунальні послуги" є індивідуальним споживачем житлово-комунальних послуг
За приписами статті 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать:
1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає:
- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;
- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;
- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;
- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;
2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами.
Згідно з приписами статті 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Однак, судом встановлено, що відповідний договір про надання житлово-комунальних послуг між Позивачем та Відповідачем не був укладений.
Пунктом 1 та 5 частини 2 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що індивідуальний споживач зобов'язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом, оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору.
Так, суд зазначає, що відсутність письмово оформленої двосторонньої угоди про надання житлово-комунальних послуг не позбавляє споживача обов'язку з щомісячної оплати фактично спожитих послуг до укладення відповідного договору.
Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 у справі № 750/12850/16-ц, від 06.11.2019 у справі № 642/2858/16, від 20.11.2024 по справі №463/6799/18.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, позивачем у період з 01.09.2023 по 28.02.2025 надавались послуги з утримання будинків та прибудинкової території за адресою: місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 6, в якій відповідач є власником нежилих приміщень, загальною площею 102,40 кв.м.
Проте, доказів оплати наданих позивачем послуг у розмірі 33891,74 грн матеріали справи не містять.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.
Принцип змагальності процесу означає, що кожній стороні повинна бути надана можливість ознайомитися з усіма доказами та зауваженнями, наданими іншою стороною, і відповісти на них (п. 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїс-Матеос проти Іспанії» від 23 червня 1993 р.).
Захищене статтею 6 Європейської конвенції з прав людини право на справедливий судовий розгляд також передбачає право на змагальність провадження. Кожна сторона провадження має бути поінформована про подання та аргументи іншої сторони та має отримувати нагоду коментувати чи спростовувати їх.
Дія принципу змагальності ґрунтується на переконанні: протилежність інтересів сторін найкраще забезпечить повноту матеріалів справи через активне виконання сторонами процесу тільки їм притаманних функцій. Принцип змагальності припускає поєднання активності сторін у забезпеченні виконання ними своїх процесуальних обов'язків із забезпеченням судом умов для здійснення наданих їм прав.
До того ж, суд зазначає, що однією з засад здійснення господарського судочинства у відповідності до ст.2 Господарського процесуального кодексу України є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом
Принцип рівності сторін у процесі - у розумінні «справедливого балансу» між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.33 Рішення віл 27.10.1993р. Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б.В. проти Нідерландів»).
У п.26 рішення від 15.05.2008р. Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» суд нагадує, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище у порівнянні з опонентом.
У ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України вказано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч.2 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).
За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
У ст.77 Господарського процесуального кодексу України вказано, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В контексті наведених засад господарського судочинства суд звертає увагу учасників судового процесу на приписи ст.79 Господарського процесуального кодексу України, згідно яких наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Суд зауважує, що стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Проте, всупереч наведеного жодним з відповідачем обставин наявності вказаної вище заборгованості перед позивачем доказово не спростовано.
За таких обставин, враховуючи наведене вище у сукупності, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м.Києва» до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" про стягнення заборгованості за спожиті послуги у розмірі 33 891,74 грн.
Згідно приписів ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України,
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЮРИДИЧНА ФІРМА "ЕТАЛОН" (01133, місто Київ, вулиця Мечникова, будинок 6, код ЄДРПОУ 32070566) на користь Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району м. Києва" (01021, місто Київ, провулок Івана Мар'яненка, будинок 7, код ЄДРПОУ 35692211) 33 891 (тридцять три тисячі вісімсот дев'яносто одна) грн. 74 коп., а також 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору.
3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Владислав ДЕМИДОВ