ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.09.2025Справа № 910/7135/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., за участі секретаря судового засідання Рябокінь Є.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73 Б, ідентифікаційний код 35254179)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорест» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона (колишня назва Івана Кудрі), буд. 16-а, кв. 47, ідентифікаційний код 37404448)
про стягнення 2 058 769,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Шестерікової О.А.
від відповідача: не з'явилися
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорест» про стягнення 2 058 769,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за договором поставки № 1204/24-01 від 12.04.2024, а саме в частині термінів поставки товару, позивач нарахував до стягнення з відповідача відповідно до п. 8.4. договору пеню у розмірі 1 916 455,00 грн та штраф у розмірі 142 314,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 на підставі ст. 174 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» було залишено без руху.
12.06.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, відповідно до якої позивачем усунуто недоліки, зазначені в ухвалі Господарського суду міста Києва від 09.06.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 09.07.2025, на виконання вимог частини 7 статті 42 ГПК України, суд повідомив Товариство з обмеженою відповідальністю «Хорест» про обов'язок, встановлений частиною 6 статті 6 ГПК України, зареєструвати свій електронний кабінет через Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему, що забезпечує обмін документами.
08.07.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС позивачем подано клопотання про відкладення підготовчого судового засідання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.07.2025 відкладено підготовче засідання на 06.08.2025.
31.07.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергоінжинірінг" надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участі представника позивача - адвоката Шестерікової О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.08.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
У судовому засіданні 06.08.2025 судом проголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі № 910/7135/25 та призначення її до судового розгляду по суті у судовому засіданні 10.09.2025.
04.09.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції за участі представника позивача - адвоката Шестерікової О.А.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.09.2025 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.
Судом у судовому засіданні 10.09.2025 заслухано пояснення представника позивача, яка позовні вимоги підтримала та просила суд задовольнити у повному обсязі, з підстав наведених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання, призначене на 10.09.2025, явку уповноважених представників не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.06.2025, не подав до суду відзиву на позов, а відтак, не скористався наданими йому процесуальними правами.
З огляду на зазначене та з урахуванням того, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути дану справу за наявними в ній матеріалами.
У судовому засіданні 10.09.2025 оголошено вступну та резолютивну частини рішення на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.
12.04.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» (надалі - покупець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хорест» (надалі - постачальник/відповідач) укладений договір поставки №1204/24-01 (надалі - договір).
Предметом укладеного між позивачем та відповідачем договору, згідно з пунктом 1.1 є те, що постачальник на умовах цього договору зобов'язується передати у власність, в обумовлені строки покупцеві продукцію у комплекті та кількості згідно специфікації (надалі - «Товар»), а покупець зобов'язується приймати і оплачувати вартість вказаного Товару.
Згідно з п. 1.2. договору одиниці виміру, ціна Товару за одиницю, його кількість, асортимент визначаються в Специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору.
Сторони домовились, що умови даного договору розповсюджуються на поставку кожної партії Товару. Під партією розуміють асортимент і кількість Товару, який вказаний в Специфікації, оформленій в порядку виконання цього договору (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. 2.1.1. договору постачальник взяв на себе зобов'язання поставляти Товар покупцю відповідно до умов цього договору та Специфікацій.
У п. 4.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов'язується поставити Товар протягом терміну на умовах, зазначених в Специфікаціях на поставку Товару, яка є невід'ємною частиною договору.
Моментом поставки с момент фактичного приймання-передачі Товару сторонами (представниками сторін). Для цілей даного договору та цілей податкового та бухгалтерського обліку сторони домовились, що «моментом поставки» партії Товару вважатиметься дата, проставлена на відповідній товарно-транспортній або видатковій накладній (п. 5.1. договору).
За умовами п. 7.1., 7.2. договору ціна за одиницю Товару визначається сторонами в Специфікації до договору. Загальна ціна цього договору визначається як загальна сума вартості усіх поставлених за цим договором та Специфікаціями партій Товару. Порядок оплати Товару вказується в Специфікаціях.
У п. 8.4. договору сторонами узгоджено, що за затримку постачальником термінів поставки Товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості простроченої партії Товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
Пунктом 12.1 договору визначено, що договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024, але у будь якому випадку до повного виконання своїх зобов'язань сторонами по всім підписаним ними специфікаціям.
За доводами позивача, що підтверджується матеріалами справи, до договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 сторонами затверджено специфікації №1 від 12.04.2024 (вартість товару у сумі 834 614,83 грн), № 2 від 14.05.2024 (вартість товару у сумі 724 586,40 грн) та № 3 від 29.05.2024 (вартість товару у сумі 473 857,52 грн), відповідно до яких визначено строк поставки товару до 15 календарних днів з дати отримання постачальником передоплати.
Вказаними специфікаціями сторонами узгоджено наступний порядок оплати: передоплата у розмірі 90% від вартості товару визначеного дано Специфікацією; остаточна вартість товару визначеного даною Специфікацією протягом 20 робочих днів з дати отримання товару Покупцем.
За твердженнями позивача, на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та специфікацій до нього покупцем здійснено передоплату за товар у розмірі 90% від вартості товару, згідно з платіжними інструкціями кредитового переказу коштів:
- № 168 від 08.05.2024 на суму 751 153,35 грн за специфікацією № 1;
- № 194 від 17.05.2024 на суму 652 127,76 грн за специфікацією № 2;
- № 217 від 30.05.2024 на суму 426 471,77 грн за специфікацією № 3.
У свою чергу відповідачем на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 за специфікації № 2 поставлено товар на загальну суму 724 586,40 грн, що підтверджується видатковою накладною № 80 від 15.07.2025 на суму 710 186,40 грн, актом надання послуг № 80 від 15.07.2024 на суму 14 400,00 грн та товарно-транспортною накладною № 80 від 15.07.2024; за специфікації № 3 поставлено товар на загальну суму 473 57,52 грн, що підтверджується видатковою накладною № 85 від 23.08.2025 на суму 459 57,52 грн, актом надання послуг № 85 від 23.08.2024 на суму 14 00,00 грн та товарно-транспортною накладною № 85 від 23.08.2024.
Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору №1204/24-01 від 12.04.2024 та специфікацій до нього не здійснив поставку товару за специфікацією № 1 від 12.04.2024, а поставка товарів за специфікацією № 2 відбулася з простроченням на 47 днів, поставка товарів за специфікацією № 3 відбулася з простроченням на 73 дні, що стало підставою для нарахування до стягнення з відповідача відповідно до п. 8.4. договору пені у розмірі 1 916 455,00 грн та штрафу у розмірі 142 314,00 грн.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про таке.
Згідно зі ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.
У відповідності до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 ЦК України).
Статтями 525 та 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Судом встановлено, що у п. 4.2. договору сторонами визначено, що постачальник зобов'язується поставити Товар протягом терміну на умовах, зазначених в Специфікаціях на поставку Товару, яка є невід'ємною частиною договору.
Як вбачається із матеріалів справи до договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 сторонами затверджено Специфікації №1 від 12.04.2024, № 2 від 14.05.2024 та № 3 від 29.05.2024, якими визначено найменування, строки поставки та порядок оплати Товару.
Так, у Специфікації № 1 від 12.04.2024 сторонами узгоджено вартість Товару у сумі 834 614,83 грн; строк поставки усього Товару - до 15 календарних днів з дати отримання постачальником передоплати; порядок оплати - передоплата у розмірі 90% від вартості товару визначеного дано Специфікацією; остаточна вартість товару визначеного даною Специфікацією протягом 20 робочих днів з дати отримання товару Покупцем.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та специфікації № 1 позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 90% від вартості Товару, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 168 від 08.05.2024 на суму 751 153,35 грн.
Отже, враховуючи умови щодо поставки, що узгоджені у Специфікації № 1 та враховуючи дату здійснення покупцем передоплати 90 % вартості Товару, відповідач зобов'язаний був поставити Товар до 23.05.2024 включно.
Доказів поставки Товару у визначений договором та Специфікації №1 від 12.04.2024 термін, тобто до 23.05.2024 включно, матеріали справи не містять.
У Специфікації № 2 від 14.05.2024 сторонами узгоджено вартість Товару у сумі 724 586,40 грн; строк поставки усього Товару - до 15 календарних днів з дати отримання постачальником передоплати; порядок оплати - передоплата у розмірі 90% від вартості товару визначеного дано Специфікацією; остаточна вартість товару визначеного даною Специфікацією протягом 20 робочих днів з дати отримання товару Покупцем.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та Специфікації № 2 позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 90% від вартості Товару, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №194 від 17.05.2024 на суму 652 127,76 грн.
Отже, враховуючи умови щодо поставки, що узгоджені у Специфікації № 2 та враховуючи дату здійснення покупцем передоплати 90 % вартості Товару, відповідач зобов'язаний був поставити Товар до 01.06.2024 включно.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та Специфікації № 2 відповідачем фактично поставлено Товар на загальну суму 724 586,40 грн 15.07.2025, що підтверджується видатковою накладною № 80 від 15.07.2025 на суму 710 186,40 грн, актом надання послуг № 80 від 15.07.2024 на суму 14 400,00 грн та товарно-транспортною накладною № 80 від 15.07.2024, тобто з порушенням строків, визначеним умовами договору та Специфікації № 2.
У Специфікації № 3 від 29.05.2024 сторонами узгоджено вартість Товару у сумі 473 857,52 грн; строк поставки усього Товару - до 15 календарних днів з дати отримання постачальником передоплати; порядок оплати - передоплата у розмірі 90% від вартості товару визначеного дано Специфікацією; остаточна вартість товару визначеного даною Специфікацією протягом 20 робочих днів з дати отримання товару Покупцем.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та Специфікації № 3 позивачем здійснено передоплату за товар у розмірі 90% від вартості Товару, що підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів №217 від 30.05.2024 на суму 426 471,77 грн.
Враховуючи умови щодо поставки, що узгоджені у Специфікації № 3 та враховуючи дату здійснення покупцем передоплати 90 % вартості Товару, відповідач зобов'язаний був поставити Товар до 14.06.2024 включно.
Судом встановлено, що на виконання умов договору поставки №1204/24-01 від 12.04.2024 та Специфікації № 3 відповідач поставив Товар на загальну суму 473 857,52 грн - 23.08.2025, що підтверджується видатковою накладною № 85 від 23.08.2025 на суму 459 457,52 грн, актом надання послуг № 85 від 23.08.2024 на суму 14400,00 грн та товарно-транспортною накладною № 85 від 23.08.2024., тобто з порушенням строків, визначений умовами договору та Специфікації № 3.
У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з ч. 1 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до частини 2 статті 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Частиною 1 ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ст. 611 ЦК України).
Так, згідно з положеннями ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
За приписами ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Як вбачається із матеріалів справи, у п. 8.4 договору сторонами визначено, що за затримку постачальником термінів поставки Товару постачальник зобов'язаний сплатити покупцю пеню у розмірі 0,5 % від вартості простроченої партії Товару за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів постачальник повинен додатково сплатити покупцю штраф у розмірі 7% від вказаної вартості.
З огляду на ту обставину, що матеріалами справи підтверджується факт нездійснення відповідачем поставки за Специфікацією № 1 та прострочення поставки товару за Специфікаціями № 2, №3 суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу, нарахованої на підставі п. 8.4. договору, є обґрунтованою та правомірною.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за прострочення поставки товару за Специфікацією № 1 на 377 днів з 20.05.2024 по 01.06.2025, суд дійшов висновку, що останній виконаний не вірно з огляду на наступне.
Частиною 1 ст. 547 ЦК України передбачено, що правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності (ч. 1 ст. 546 ЦК України).
Отже договірні санкції (неустойка) підлягають нарахуванню лише за період дії договору. Після цієї дати можна застосовувати лише санкції, передбачені ст. 625 ЦК, тобто стягнути інфляційні та 3% річних. Це випливає з того, що з моменту припинення дії договору він більше не діє.
Судом встановлено, що згідно з п. 12.1 договору такий договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2024.
З огляду на що, позивач мав право нараховувати пеню у строк до 30.12.2024 (включно).
Крім цього, суд зазначає, що позивачем не вірно визначено початок періоду прострочення виконання щодо поставки товару, враховуючи умови Специфікації № 1.
З огляду на викладене здійснивши власний розрахунок пені за період з 24.05.2024 по 30.12.2024 за розрахунком суду розмір пені складає 922 251,60 грн. В іншій частині слід відмовити.
Перевіривши виконаний позивачем розрахунок пені за прострочення поставки товару за Специфікаціями № 2 та № 3 суд дійшов висновку, що останній виконаний не вірно, а саме не вірно визначено період прострочення виконання щодо поставки товару, враховуючи умови Специфікацій № 2 та № 3.
З огляду на викладене здійснивши власний розрахунок пені за період з 02.06.2024 по 14.07.2024 за Специфікацією № 2, за розрахунком суду розмір пені складає 155 786,08 грн та розрахунок пені за період з 15.06.2024 по 22.08.2024 за Специфікацією № 3, за розрахунком суду розмір пені складає 165 850,13 грн. В іншій частині слід відмовити.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу 7%, суд зазначає що позивачем здійснено округлення сум у розрахунках, а за розрахунком суду штраф складає суму більшу.
Приймаючи до уваги вищевикладене, виходячи з приписів ч. 2 ст. 237 ГПК України, якою встановлено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, належною до стягнення у межах заявленого періоду є пеня у розмірі 1 243 887,81 грн та штраф у сумі заявленому позивачем - 142 314,00 грн.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростували позовні вимоги, або свідчили про відсутність у нього обов'язку щодо сплати штрафу та пені, як і не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву.
Приймаючи до уваги вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України "Про судовий збір", оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів.
Однак, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачено судовий збір без урахування коефіцієнту 0,8.
Враховуючи викладене, суд звертає увагу позивача, що згідно з п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. 129, 231, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хорест» (01042, м. Київ, вул. Маккейна Джона (колишня назва Івана Кудрі), буд. 16-а, кв. 47, ідентифікаційний код 37404448) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Теплоенергоінжинірінг» (04060, м. Київ, вул. Ризька, буд. 73 Б, ідентифікаційний код 35254179) пеню у розмірі 1 243 887 грн 81 коп., штраф у розмірі 142 314 грн 00 коп. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 16 634 грн 42 коп.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
4. Видати наказ позивачу після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст складено 15.09.2025
Суддя Л.Г. Пукшин