ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
12.09.2025Справа № 910/7916/25
Господарський суд міста Києва в складі головуючого судді Привалова А.І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників
справу № 910/7916/25
за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІРА"
про стягнення 109 862,14 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІРА" про стягнення 109 862,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за Договором перевезення № 11032025-1 від 11.03.2025, внаслідок чого виникла заборгованість за надані послуги у сумі 101 326,90 грн, за прострочення сплати якого нараховані пеня в розмірі 6344,05 грн, інфляційні втрати - 1577,25 грн та 3% річних - 613,94 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2025 відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін. При цьому, суд зобов'язав відповідача подати відзив на позовну заяву з доданням доказів, що підтверджують викладені в ньому обставини протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Як установлено судом, позивач і відповідач мають зареєстровані електронні кабінети у Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі відповідно ухвала суду від 26.06.2025 про відкриття провадження у справі в електронному вигляді була доставлена до електронних кабінетів сторін, що підтверджується повідомленнями про доставку електронного листа, залученими до матеріалів справи.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи вважається днем вручення судового рішення. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
З огляду на приписи ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається, що сторони отримали 27.06.2025 ухвалу про відкриття провадження у справі від 26.06.2025.
09.07.2025 через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проте позову заперечує, посилаючись на те, що за Договором перевезення № 11032025-1 від 11 березня 2025 року були здійснені перевезення за товарно-транспортними накладними в кількості 13-ти одиниць. Поряд з тим, усупереч взятим на себе зобов'язанням за умовами п. 2.1.18. Договору, Перевізник (позивач) до цього часу не передав Замовнику (відповідачу) по два оригінали 13 (тринадцяти) товарно-транспортних накладних, у зв'язку з чим строк для оплати наданих послуг не настав.
16.07.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшла відповідь на відзив.
Відповідно до ч. 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 розділу ІІІ Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ч. 2 ст. 161 Господарського процесуального кодексу України).
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено позовну заяву, відзив на позов, відповідь на відзив та додані до них докази.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
11.03.2025 за допомогою системи електронного документообігу ВЧАСНО між Товариством з обмеженою відповідальністю «А-ВІРА» (за договором - Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «АП МАРІН» (за договором - Перевізник) було укладено Договір перевезення № 11032025-1, відповідно до п. 1.1 якого Перевізник зобов'язується від свого імені або від імені Замовника, за плату і за рахунок Замовника надати та/або організувати надання послуг перевезення автомобільним транспортом вантажів і інших матеріальних цінностей (надалі - вантаж), а Замовник оплатити вартість наданих послуг в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.
Відповідно до п. 1.7. Договору, надання послуг з перевезення підтверджується підписаним сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.
Факт прийняття Перевізником вантажу для перевезення підтверджується відповідними товарно-транспортними накладними (п. 1.8. Договору).
У п. 3.1. Договору визначено, що оплата наданих Перевізником послуг здійснюється Замовником в національній валюті України гривні шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий/ поточний рахунок Перевізника в наступному порядку:
- 3.1.1. 80% вартості послуг оплачуються Замовником Перевізнику протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту підписання Сторонами акту прийому-передачі наданих послуг та отримання Замовником від Перевізника усіх оригіналів документів, перелік яких наведено в п. 2.1.18. цього Договору.
- 3.1.2. 20% вартості послуг Замовник оплачує протягом 10 (десяти) робочих днів з дати реєстрації відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за умови її належного оформлення. Податкова накладна повинна бути зареєстрована виключно в електронній формі та у порядку, визначеному законодавством України, з накладенням електронного підпису уповноваженої особи Перевізника.
- 3.1.3 Оплата вартості послуг, пов'язаних з оформленням та отриманням Перевізником супроводжуючих дозвільних та сертифікаційних документів, у попередньо погодженому Сторонами розмірі згідно з Додатковою угодою до цього Договору, здійснюється протягом 10 (десяти) робочих днів з дати отримання документів, що підтверджують фактичні витрати Перевізника.
Відповідно до п. 3.2. Договору, загальна сума цього Договору визначається як загальна вартість послуг, наданих Замовнику, згідно з Актами наданих послуг, оформлених у відповідності до умов цього Договору.
Датою оплати вартості наданих послуг вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Перевізника (п. 3.3. Договору).
На виконання умов договору, позивач надав послуги по перевезенню пшениці за наступними маршрутами: с. Старі Маяки, Одеська обл. - м. Одеса, Одеська обл. та с. Старі Маяки, Одеська обл. - с. Визирка, Одеська обл. на суму 99608,30 грн з ПДВ, що підтверджується товарно-транспортними накладними №221 від 12.03.2025, №222 від 12.03.2025, №223 від 12.03.2025, №224 від 12.03.2025, №225 від 12.03.2025, №226 від 12.03.2025, №233 від 13.03.2025, №234 від 13.03.2025, №235 від 13.03.2025, №236 від 13.03.2025, №237 від 13.03.2025, а також підписаним сторонами без будь-яких зауважень Актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) №356 від 13.03.2025 з доповненням до акту від 13.03.2025.
Крім того, позивачем, згідно з умовами пп. 3.1.2. Договору, надано податкову накладну №106 від 13.03.2025 з квитанцією про її прийняття та реєстрацією 03.04.2025.
Також позивач надав послуги по перевезенню пшениці за маршрутом: с. Міняйлівка, Одеська обл. - м. Чорноморськ, Одеська обл. на суму 21718,60 грн. з ПДВ, що підтверджується: товарно-транспортними накладними №1 від 19.03.2025, №2 від 19.03.2025 та підписаним сторонами без будь-яких зауважень Актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) №391 від 20.03.2025 з доповненням до акту від 20.03.2025; податковою накладною №134 від 20.03.2025 з квитанцією про її прийняття та реєстрацією 15.04.2025.
Однак, відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов'язань надані позивачем послуги оплатив частково в розмірі 20 000,00 грн.
30.05.2025 позивач за допомогою системи електронного документообігу ВЧАСНО надіслав відповідачу претензію за вих. № 129/25 про сплату заборгованості за Договором перевезення № 11032025-1 від 11.03.2025, яку відповідач залишив без відповіді та задоволення.
З огляду на викладене, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача заборгованості за надані за договором послуги по перевезенню вантажу в сумі 101326,90 грн, а також нарахованих за прострочення виконання зобов'язань з оплати наданих послуг пені в розмірі 6344,05 та на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційних втрат у сумі 1577,25 грн, 3% річних - 613,94 грн.
Відповідач подав відзив на позову заяву, в якому не заперечує щодо укладання між сторонами Договору перевезення № 11032025-1 від 11.03.2025, підписання актів здачі-прийнятті робіт (надання послуг) № 356 від 13.03.2025, №391 від 20.03.2025, проте вказує, що строк для оплати наданих послуг не настав, оскільки позивач до цього часу не передав відповідачу по два оригінали товарно-транспортних накладних, підписаних водієм Перевізника та завірені печаткою Перевізника з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу.
Позивач на спростування заперечень відповідача разом з відповіддю на відзив долучив до матеріалів справи докази надіслання на адресу відповідача за допомогою оператора поштового зв'язку «Нова Пошта» товарно-транспортних накладних, підписаних водієм Перевізника та завірені печаткою Перевізника з відміткою Вантажоодержувача про отримання вантажу.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.
Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Як убачається з матеріалів справи, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг з перевезення вантажу.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
За перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата( ч.1 ст.916 Цивільного кодексу України).
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як убачається з матеріалів справи позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів на загальну суму 121 326,90 грн, які відповідачем оплачені частково, на суму 20000,00 грн.
Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України).
Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
За висновками суду в матеріалах справи наявні належні та допустимі докази того, що у спірний період позивачем були надані відповідачу послуги з перевезення вантажів, що підтверджується відповідними актами та ТТН, що свідчить про належне виконання позивачем своїх зобов'язань за укладеним між сторонами правочином. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Отже, з урахуванням наявних в матеріалах справи документів, строк виконання відповідачем своїх зобов'язань щодо здійснення оплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів є таким, що настав.
Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 101326,90 грн є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 1577,25 грн інфляційних втрат за травень 2025 року та 613,94 грн 3% річних, розрахованих окремо за кожним актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) № 356 від 13.03.2025, №391 від 20.03.2025 за загальний період прострочення з 18.04.2025 по 24.06.2025.
Судом установлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені на суму 6344,05 грн також розрахованої окремо за кожним актом здачі-прийнятті робіт (надання послуг) № 356 від 13.03.2025, №391 від 20.03.2025 за загальний період прострочення з 18.04.2025 по 24.06.2025, суд зауважує наступне.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом п. 4.1. Договору встановлено, що у випадку порушення Замовником строків оплати наданих послуг, він зобов'язаний сплатити Перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє у період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Як установлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку зі сплати за надані позивачем послуги з перевезення вантажів не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені за договором є арифметично вірними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 6344,05 грн пені.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "А-ВІРА" (вул. Антонова Авіаконструктора, 15-А, м. Київ, 03186; код ЄДРПОУ 44625381) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АП МАРІН" (вул. Келецька, 105, м. Вінниця, 21030; код ЄДРПОУ 39882242) заборгованість у розмірі 101 326 грн 90 коп., пеню - 6344 грн 05 коп., інфляційні втрати - 1577 грн 25 коп. та 3% річних - 613 грн 94 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028,00 грн.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд.
Повний текст рішення складено та підписано: 12.09.2025.
Суддя А.І. Привалов