ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
10.09.2025 м. Івано-ФранківськСправа № 909/752/25
Господарський суд Івано-Франківської області у складі: судді Кобецької С.М., секретаря судового засідання Поліводи С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг"
до відповідача: Івано-Франківського обласного центру зайнятості
про стягнення заборгованості в сумі 74 146,22 грн, з них: 66 539,19 грн - основного боргу, 5589,29 грн - пені, 546,89 грн - 3% річних та 1470,85 грн - інфляційних втрат
за участю:
від позивача: Семенко О.В
від відповідача: Бениш Ю.С.
установив: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Івано-Франківської області із позовною заявою до Івано-Франківського обласного центру зайнятості (далі - відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 74 146,22 грн, з них: 66 539,19 грн - основного боргу, 5589,29 грн - пені, 546,89 грн - 3% річних та 1470,85 грн - інфляційних втрат.
Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов Договору постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024 в частині здійснення оплати за поставлений позивачем газ на підставі Актів приймання-передачі газу, внаслідок чого виникла заборгованість на суму 66 539,19 грн. На прострочену суму заборгованості позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних. Позовні вимоги обгрунтовані приписами ст. 509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 625,712 Цивільного кодексу України.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову, мотивуючи неможливістю відповідачем точно спрогнозувати та замовити ліміт споживання природного газу на період жовтень 2024 року-грудень 2024 року, тому мало місце його перевищення , про яке відповідач дізнався у січні 2025 року. Закінчення бюджетного року та відсутність бюджетних асигнувань на 2025 рік для виконання зобов'язань, зумовило неможливість здійснити оплату фактично використаного та поставленого позивачем газу.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, давши оцінку наявним у справі доказам, які мають значення для справи, суд приходить до висновку позовні вимоги задовольнити.
Фактичні обставини у справі вказують на те, що між Товариством з обмеженою відповідальністю “Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (по договору - постачальник/по справі - позивач) та Івано-Франківським обласним центру зайнятості (по договору - споживач/по справі - відповідач) укладено Договір постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024 (далі - Договір).
Договір укладено у письмовій формі, підписано і скріплено печатками сторін, погоджено всі умови договору та досягнуто згоди щодо виконання умов останнього.
Відповідно до п.1.1. Договору постачальник зобов'язався поставити споживачеві природний газ (далі - газ) за ДК 021:2015 код 09120000-6 “Газове паливо» (природний газ), а споживач в свою чергу - прийняти його та оплатити на умовах цього договору.
Відповідно до п.2.1. Договору сторонами погоджено кількість та фізико-хімічні показники природного газу із зазначенням розрахункового періоду, який замовлено споживачем.
Відповідно до п.3.5 Договору приймання-передача природного газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформляється відповідним актом приймання-передачі газу.
Пунктом 3.5.1-3.5.4 Договору сторонами погоджено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між оператором ГРМ/або оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача. На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника. У випадку не повернення підписаного оригіналу акту до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними споживача та даними остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим відповідно до даних Інформаційної платформи оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених у розділі 4 цього Договору.
Пунктом 4.1 Договору сторонами погоджено ціну та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором.
Розділом 5 Договору сторонами встановлено порядок та умови проведення розрахунків за переданий природний газ.
Зокрема, п.5.1 Договору постачання природного газу оплата за природний газ за розрахунковий період (місяць) здійснюється відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природного газу здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому відповідач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності Акту приймання-передачі фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. п.3.5 цього договору.
Цей договір набуває чинності з дати його підписання та діє в частині поставки газу до 31.12.2023 (включно), а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1. договору).
На виконання умов договору позивач передав у власність відповідача протягом жовтень-грудень 2025 року, газ в об'ємі 32,33226тис. м. куб. на загальну суму 535224,59 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, від 12.12.2024 та від 13.01.2025.
Відповідач за отриманий газ, в сумі 468 685,40 грн - здійснив оплату, а заборгованість в розмірі 66 539,19 грн - залишилась не сплаченою. На суму заборгованості за спожитий газ позивач здійснив нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних.
Предметом спору є стягнення заборгованості в сумі 74 146,22 грн, з них: 66 539,19 грн - основного боргу, 5589,29 грн - пені, 546,89 грн - 3% річних та 1470,85 грн - інфляційних втрат за неналежне виконання умов Договору постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема із правочинів.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 202 ЦК України).
В силу приписів ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Договір постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024 укладений між сторонами в межах чинного законодавства України - є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, а доказів визнання його судом недійсними, суду не подано (ст.204 Цивільного кодексу України).
Згідно з ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Укладений між сторонами у справі Договір постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024 за своєю правовою природою є договором поставки.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 692 ЦК України, обов'язок покупця з оплати товару виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст.ст.525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З урахуванням умов Договору постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024 відповідач по справі зобов'язався оплатити за отриманий ним на умовах договору природний газ, загальна вартість, якого, визначається загальною вартістю обсягу фактично переданого газу на підставі актів приймання-передачі газу.
Актами приймання-передачі природного газу від 12.11.2024, від 12.12.2024 та від 13.01.2025 підтверджено факт передачі позивачем та отримання відповідачем у жовтні-грудні 2024 року природного газу на суму 535224,59 грн, на підставі Договору постачання природного газу № 08-7368/24-БО-Т від 14.10.2024.
Акт приймання-передачі природного газу з поставки у жовтні 2024 року на суму 25 751,72 грн засвідчений належним чином зі сторони постачальника та зі сторони споживача.
Акти від 12.12.2024 та від 13.01.2025 за період поставки природного газу в період листопад-грудень 2024 року направлені відповідачу відповідно до п.3.5.2. Договору, але відповідач підписані ним акти не повернув, вмотивованої відмови від їх підписання суду не надав. Направлення актів підтверджується витягами про їх направлення на електронну пошту відповідача , а згідно п. 3.5.4 Договору обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим та узгодженим відповідно до даних інформаційної платформи оператора ГТС. Вартість поставленого газу розраховується відповідно до умов Договору, якщо відповідач не повернув підписаний акт приймання-передачі.
З метою доведення обсягів природного газу, поставлених відповідачу в період з жовтня по грудень 2024 року, позивач звернувся з адвокатським запитом від 29.05.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю “Оператор газотранспортної системи України» (далі - Оператор ГТС).
На адвокатський запит позивача від Оператора ГТС отримано лист від 04.06.2025 № ТОВВИХ-25-8865 з Інформаційної платформи Оператора ГТС, відповідно до якого споживач з ЕІС-кодом 56XS00003DN1D00B закріплений в Реєстрі споживачів за постачальником ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз України» (ЕІС-код: 56XS00008DQ0D00A) у період з 10.09.2023 по 31.12.2023 та спожив з ресурсу позивача за жовтень 2024 природний газ в обсязі (об'ємі) 1 555,63 куб. м, у листопаді 2024 в обсязі 13 557,08 куб. м, у грудні 2024 в обсязі 17 219,55 куб. м, що відповідає обсягам, зазначеним позивачем в актах приймання-передачі природного газу за період жовтень-грудень 2024 року.
Приписами ст. 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до пункту 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 ст. 614 ЦК України встановлено, що відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Станом на день ухвалення судом рішення, відповідач доказів погашення заборгованості на суму 66 539,19 грн не надав, доводи позивача не спростував.
Щодо заперечення відповідача про відсутність відповідних бюджетних асигнувань на 2025 рік для виконання зобов'язань за 2024 рік перед позивачем, то суд звертає увагу, що норми Цивільного кодексу України не регламентують звільнення боржника від обов'язку виконати грошове зобов'язання з оплати поставки через відсутність бюджетного фінансування .
Натомість , ст. 617 ЦК України прямо передбачає , що відсутність у боржника необхідних коштів не вважається обставиною , яка є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язання.
Відповідно до положень ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Суду як джерело права.
Європейським судом з прав людини в рішенні від 18.10.2005 у справі "Терем ЛТД", Чечеткін та Оліус проти України та в рішенні від 30.11.2004 у справі "Бакалов проти України" зазначено, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
З аналізу наведеного вище, суд приходить до висновку про обгрунтованість заявленої позивачем вимоги про стягнення заборгованості в сумі 66 539,19 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
В силу ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою з огляду на положення ст. 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які, боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором.
Пунктом 7.2 Договору сторонами погоджено, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за п.8.4 Договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховувалась пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
На підставі вказаних правових норм та умов Договору позивач нарахував відповідачу за прострочення виконання зобов'язання щодо здійснення оплати за природний газ 5589,29 грн - пені, 546, 89 грн - 3 % річних, 1 470,85 грн - інфляційних втрат.
Суд, здійснивши перевірку нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних прийшов до висновку про обгрунтованість та арифметично вірне їх нарахування.
Розподіл обов'язку доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок доказування певних обставин справи покладається на особу, яка посилається на ці обставини.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що cуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З аналізу наведеного, суд приходить до висновку про обгрунтованість позовних вимог та таких, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно з приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Склад та порядок розподілу судових витрат визначено главою 8 розділу I ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач заявив про відшкодування йому судового збору, сплаченого із врахуванням понижувального коефіцієнту (0,8), у зв'язку із подання позову через систему "Електронний суд"- в розмірі 2 422,40 грн, що відповідає розміру встановленому законом.
Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням приписів процесуального законодавства та результату вирішення спору судовий збір по справі слід відшкодувати позивачу за рахунок відповідача.
Керуючись ст. 73, 74, 86, 123, 129, 178, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Івано-Франківського обласного центру зайнятості про стягнення заборгованості в сумі 74 146,22 грн, з них: 66 539,19 грн - основного боргу, 5589,29 грн - пені, 546,89 грн - 3% річних та 1470,85 грн - інфляційних втрат - задовольнити.
Стягнути з Івано-Франківського обласного центру зайнятості (вул. Деповська, 89А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківський район, Івано-Франківська область, 76002, код 03491062) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул. Шолуденка, буд 1, м. Київ, Київська область, 04116, код 42399676) 74 146,22 грн, з них: 66 539,19 грн - основного боргу, 5589,29 грн - пені, 546,89 грн - 3% річних, 1470,85 грн - інфляційних втрат та 2 422,40 грн судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Повне рішення складено 15.09.2025.
Суддя С. М. Кобецька