номер провадження справи 15/115/25
12.09.2025 Справа № 908/2082/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30; поштова адреса: 07400, Київська область, м. Бровари, вул. Лісова, буд. 2, поверх 4
до відповідача Фермерського господарства «Пацюк О.В.», 72417, Запорізька область, Приазовський район, с. Прудентове, вул. Дружби, буд. 17А
про стягнення коштів
без повідомлення (виклику) учасників справи
установив
07.07.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до відповідача Фермерського господарства «Пацюк О.В.» про стягнення заборгованості за кредитним договором № 011/10892/01008685 від 16.03.2021 в розмірі 153 405,26 грн, з яких: заборгованість за основним боргом в розмірі 104 999,90 грн, заборгованість за відсотками в розмірі 48 405,36 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2025, справу № 908/2082/25 передано на розгляд судді Горохову І.С.
14.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2082/25. Присвоєно справі номер провадження 15/115/25, ухвалено постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, без проведення судового засідання (виклику представників учасників).
Запропоновано відповідачу в строк до 13.08.2025 подати відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідачів або визнання позовних вимог, якщо такі не надані позивачем; позивачу запропоновано у строк до 28.08.2025 у разі отримання відзиву на позов - надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України, з доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем; а також запропоновано відповідачам у строк до 12.09.2025 подати заперечення на відповідь на відзив, оформлені відповідно до ст. 167 ГПК України.
Як вбачається з матеріалів справи, місцезнаходженням Фермерського господарства «Пацюк О.В.» є: Україна, 72417, Запорізька область, Приазовський район, село Прудентове, вулиця Дружби, будинок 17 А.
Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786, затверджено Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією.
До вказаного Переліку тимчасово окупованих територій входить село Прудентово, Приазовської селищної територіальної громади, Мелітопольського району, Запорізької області, Украина код UA23080230000097340 (включено з 24.02.2022).
Відповідно до п. 21 ч. 1 Розділу XI Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України (за текстом - ГПК України) особливості судових викликів та повідомлень, направлення копій судових рішень учасникам справи, у разі якщо адреса їх місця проживання (перебування) чи місцезнаходження знаходиться на тимчасово окупованій території України або в районі проведення антитерористичної операції, визначаються законами України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" та "Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції".
Відповідно до частини першої статті 121 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання. Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії. З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.
На підставі викладеного, повідомлення судом відповідачів про розгляд справи здійснювалось через оприлюднення на офіційному вебсайті Судової влади України ухвали суду від 14.07.2025. Оприлюднення ухвали здійснене 25.07.2025.
Позов заявлено з тих підстав, що між АТ «Райфайзен Банк Аваль» та відповідачем було укладено кредитний договір. В подальшому між банком та позивачем укладено договір відступлення права вимоги. Відповідачем не виконано свої зобов'язання із сплати кредитних коштів. Позивач просить позов задовольнити та стягнути заборгованість.
Відповідач запре речення щодо позову та докази в обґрунтування заперечень до суду не надіслав.
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін до суду не надходило.
Згідно з ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата підписання повного судового рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
16.03.2021 між Акціонерним товариством «Райфайзен Банк Аваль» правонаступником якого є Акціонерне товариство «Райфайзен Банк» (АТ «Райфайзен Банк»/Банк/Кредитор) та Фермерським господарством «Пацюк О.В.» (ФГ «Пацюк О.В.» Позичальник) укладено кредитний договір № 011/10892/01008685 (кредитний договір/договір).
Відповідно до п. 1.1. кредитного договору, кредитор зобов'язується надати позичальнику кредитні кошти надалі (Кредит) в формі невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 150 000,00 гривень (ліміт), а позичальник зобов'язується використати кредит за цільовим призначенням, повернути кредитору суму кредиту, сплатити проценти та комісії, а також виконати інші зобов'язання, визначені договором.
Пунктом 1.2. кредитного договору передбачено, що кінцевий термін надання кредиту 16.05.2021 - становить останній день, коли позичальник може звернутися до кредитора з метою отримання кредиту.
Згідно з п. 1.3. кредитного договору з урахуванням додаткової угоди № 1 від 22.10.2021 до кредитного договору кінцевий термін погашення кредиту - 15.03.2024, або інша дата визначена відповідно до пункту 5.4. або статті 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Згідно з п. 1.4. кредитного договору, кредит надається позичальнику на розвиток бізнесу.
Підпунктом 3.1.3. п. 3.1. кредитного договору передбачено, що обов'язковими умовами надання позичальнику кредиту або його частини (траншу) є, зокрема, наявність поточного рахунку.
У розділі «Визначення термінів» кредитного договору поточним рахунком позичальника зазначено № НОМЕР_1 , відкритий в АТ «Райфайзен Банк», код банку 380805.
На виконання п. 3.1. кредитного договору, банком перераховано на рахунок № НОМЕР_2 позичальнику кредитні кошти в сумі 150 000,00 грн, що підтверджується випискою по рахунку позичальника.
Згідно з п. 2.1. кредитного договору протягом строку фактичного користування кредитом до кінцевого терміну погашення кредиту, визначеного пунктом 1.3. договору включно позичальник зобов'язаний щомісяця сплачувати кредитору проценти, сума яких розраховується на основі фіксованої процентної ставки в розмірі 20,35 % річних. Розмір процентної ставки може змінюватися в порядку та випадках, передбачених цим договором.
Відповідно до п. 2.2. кредитного договору у випадку неповернення кредиту в кінцевий термін погашення кредиту, позичальник зобов'язаний сплатити кредитору проценти, що розраховуються на основі процентної ставки в розмірі 20,35 % річних та нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом (в т.ч. простроченої) з дня, наступного за кінцевим терміном погашення кредиту до дня фактичного погашення кредиту.
Відповідно до п. 5.2., 5.3. кредитного договору протягом визначеного Графіком періоду позичальник зобов'язаний привести розмір заборгованості за кредитом відповідно до розміру, що не перевищує ліміт, встановлений Графіком на відповідний період. Для цього позичальник здійснює погашення заборгованості за кредитом у розмірі, що визначається як різниця між фактичною сумою заборгованості за кредитом та лімітом, встановленим на наступний період не пізніше дня закінчення дії поточного періоду. Якщо останній день періоду не є Банківським днем, позичальник зобов'язаний здійснювати погашення заборгованості за кредитом не пізніше останнього Банківського дня, що передує останньому дню періоду. Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату процентів у валюті кредиту щомісячно, кожного 16 числа (дата платежу) та при погашенні заборгованості за кредитом в повному обсязі, відповідно до умов договору.
20.11.2024 між АТ «Райффайзен Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (ТОВ «ФК «ЄАПБ»/Новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 114/2-73, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № 011/10892/01008685 від 16.03.2021, укладеним між АТ «Райффайзен Банк» та ФГ «Пацюк О. В.», перейшло до ТОВ «ФК «ЄАПБ».
Відповідно до п. 2.1. договору відступлення права вимоги на умовах, встановлених цим договором та відповідно до ст. ст. 512-519 Цивільного кодексу України, АТ «Райффайзен Банк» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні АТ «Райффайзен Банк» права вимоги до боржників, вказані у Реєстрі(ах) боржників (Портфель заборгованості).
Керуючись п. 2.2. договору відступлення права вимоги, відступлення до ТОВ «ФК «ЄАПБ» зазначених в попередньому реєстрі боржників (додаток № 1 до договору) прав вимоги відбувається за умови виконання ТОВ «ФК «ЄАПБ» п. 3.2. договору, та з моменту підписання сторонами реєстру(ів) боржників, складених за формою, наведеною в додатку № 2 до договору. Сторони погодили, що реєстр(и) боржників підписується(ються) сторонами не пізніше 10 робочих днів з дати підписання договору та попереднього реєстру боржників.
Згідно з п. 2.3. договору відступлення права вимоги на умовах, внаслідок передачі (відступлення) портфеля заборгованості за цим договором, ТОВ «ФК «ЄАПБ» заміняє АТ «Райффайзен Банк» у кредитних договорах та договорах забезпечення, що входять до портфеля заборгованості і відповідно вказані у реєстрі боржників, та набуває прав грошових вимог АТ «Райффайзен Банк», включаючи право вимагати від боржників та поручителів належного виконання всіх грошових та інших зобов'язань за кредитними договорами та договорами забезпечення.
Права вимоги переходять до нового кредитора в повному обсязі, безвідзивно та без можливості зворотного відступлення.
Відповідно до реєстру боржників від 22.11.2024 до договору відступлення права вимоги № 114/2-73 від 20.11.2024 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ФГ «Пацюк О.В.» за кредитним договором № 011/10892/01008685 від 16.03.2021, в сумі 153 405,26 грн, з яких: 104 999,90 грн заборгованість за основним боргом; 48 405,36 грн заборгованість за відсотками.
Нарахування, що відбувались до дати отримання ТОВ «ФК «ЄАПБ» права грошової вимоги здійснювались безпосередньо АТ «Райффайзен Банк» станом на день відступлення права вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» не здійснювалося жодних додаткових нарахувань, умови кредитного договору в односторонньому порядку не змінювалися.
Враховуючи те, що в реєстрі боржників від 22.11.2024 міститься інформація щодо великої кількості боржників, що є банківською таємницею, розкриття якої має здійснюватися у визначеному законом порядну, надано витяг з реєстру боржників від 22.11.2024, що містить дані лише щодо ФГ «Пацюк О. В.».
Згідно з п. 5.5. договору відступлення права вимоги з дати відступлення права вимоги новий кредитор приймає на себе всі ризики, пов'язані із подальшим стягненням заборгованості за кредитними договорами та зверненням стягнення за договорами забезпечення незалежно від стадії стягнення - судової чи позасудової, самостійно визначає способи стягнення заборгованості, що випливає із прав вимоги та звернення стягнення за договорами забезпечення та здійснює їх на власний розсуд та ризик з урахуванням та дотриманням вимог чинного законодавства України.
Пунктом 2.6. договору відступлення права вимоги, визначено, що відступлення прав вимоги за договором здійснюється без згоди боржників за кредитними договорами та/або поручителів за договорами забезпечення.
Пунктом 2.7. договору відступлення права вимоги, визначено, що протягом 10 календарних днів з дати відступлення прав вимоги за цим договором АТ «Райффайзен Банк» здійснює розсилку повідомлень боржникам та поручителям про відступлення ТОВ «ФК «ЄАПБ» прав вимоги згідно діючого законодавства України.
Станом на 22.11.2024 за Кредитним договором утворилась заборгованість у розмірі 153 405,26 грн. із яких:
- прострочена заборгованість за кредитом 104 999,90 грн;
- заборгованість за відсотками 48 405,36 грн., у тому числі прострочена заборгованість за відсотками 47 996,69 грн.
Згідно із ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст. ст. 173, 174, 175 ГК України.
Частиною 1 ст. 173 Господарським кодексом України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Так, в силу ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Як визначено в ч. 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
В силу ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з приписами ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом установлено, що відповідачем прострочена заборгованість за кредитом у сумі 104 999,90 грн не повернута, відтак позов в цій частині є правомірним.
Щодо позову в частині стягнення відсотків суд зазначає наступне.
Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, заявлені до стягнення проценти нараховані за період з 16.03.2021 по 22.11.2024 у сумі 48 405,36 грн.
При цьому відповідно до п. 1.3 кредитного договору, кінцевим терміном повернення кредиту є 16.03.2024, або інша дата, визначена відповідно до пункту 5.4 або статі 8 договору (останній день строку користування кредитом, до закінчення якого позивальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за договором в повному обсязі).
Відповідно до п. 5.4 договору, якщо дата платежу у місяці здійснення платежу відсутня, позичальник зобов'язаний здійснити погашення заборгованості за кредитом та сплатити проценти в останній календарний день поточного місяця.
Якщо дата платежу у місяці здійснення платежу не є банківським днем або внесення на рахунок погашення коштів з метою сплати процентів здійснюється в будь-який день до дати платежу, позичальник зобов'язаний підготувати та направити кредитору платіжне доручення на перерахування коштів на рахунок погашення із зазначенням дати валютування, що відповідає даті платежу (крім зарахувань для погашення найближчих планових платежів протягом наступних трьох календарних днів). Всі кошти, що надходять на рахунок погашення в день, що відрізняється від дати платежі, без зазначення дати валютування відповідно до вимог цього пункту договору (за виключенням суми найближчого планового платежу за кредитом/процентами протягом наступних трьох календарних днів за дати так4ого зарахування) автоматично в день їх зарахування на рахунок погашення спрямовуються на погашення заборгованості за кредитом згідно черговості, передбаченої пунктом 5.8 договору.
У постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 Велика Палата Верховного Суду вказала, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із ч. 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому вказано, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитом.
Суд зазначає, що відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно їх не сплачує) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за ч. 1 ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 Цивільного кодексу України.
За наведеним у ст. 625 Цивільного кодексу України регулюванням відповідальності за порушення грошового зобов'язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов'язання покладається обов'язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені ст. 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме за наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема, за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України й охоронна норма ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не можуть застосовуватись одночасно.
Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання. Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2010 у справі № 912/1120/16.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16 уточнила висновок, викладений в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 18.01.2022 у справі № 910/17048/17, про те, що з огляду на умови кредитного договору нарахування процентів за користування кредитом припиняється у день фактичного повернення кредиту незалежно від закінчення строку дії кредитних договорів, таким висновком, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за "користування кредитом" (ст. 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (ст. 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22.06.2022 у справі № 3-188/2020(455/20) вказав, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, речення ч. 1 ст. 1050 ЦК України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом правовідносини, які не є взаємовиключними, адже за загальним правилом (ч. 1 ст. 622 цього Кодексу), якщо інше не встановлено в договорі або законі, застосування заходів цивільної відповідальності не звільняє боржника від виконання зобов'язань за договором у натурі.
Саме тому, що приписи ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України регулюють різні за змістом відносини, які не є взаємовиключними, кредитор після прострочення повернення кредиту може вимагати як сплати процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання (які нараховуються за ст. 625 Цивільного кодексу України як наслідок неправомірної поведінки боржника), так і сплати кредиту та процентів за наданий кредит, нарахованих до настання строку повернення кредиту (які нараховуються за ст. 1048 Цивільного кодексу України як наслідок правомірної поведінки сторін).
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Враховуючи п. 1.3 кредитного договору № 011/10892/01008685 від 16.03.2021, який передбачає, що кінцевою датою повернення кредиту є 16.03.2024, відповідач мав обов'язок повернути всю заборгованість за кредитним договором до 16.03.2024 включно.
24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, в подальшому воєнний стан неодноразово було продовжено, і який наразі триває.
Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України передбачено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Отже, з 24.02.2022 включно і до припинення воєнного стану в Україні, позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 Цивільного кодексу України в силу п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Умовами п. 2.1 кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом щомісяця.
Банк здійснив нарахування заборгованості по процентам за користування кредитом в сумі 48 405,36 грн за період з 16.03.2021 по 22.11.2024. Проте нарахування процентів за користування кредитом здійснено поза межами встановленого договором строку кредитування (за період з квітня листопад 2024 року) що є безпідставним.
На підставі вищенаведеного суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом підлягають задоволенню частково, а саме: в сумі 33 751,33 грн, що нарахована за період з 16.03.2021 по 16.03.2024. В частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 14 654,03 грн суд відмовляє.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Суду не надано доказів сплати заборгованості за кредитним договором по тілу кредиту та процентам за користування кредитом, у розмірі визначеному судом правомірними.
З урахуванням наведеного та наданих доказів, позов підлягає частковому задоволенню.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Фермерського господарства «Пацюк О.В.» (вулиця Дружби буд. 17А, с. Прудентове, Мелітопольський район; Запорізької області, 72417, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41498940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри буд. 30, м. Київ, 01032, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) заборгованість за кредитним договором № 011/10892/01008685 від 16.03.2021 з основного боргу в сумі 104 999,90 грн (сто чотири тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 90 коп.), заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 33 751,33 грн (тридцять три тисячі сімсот п'ятдесят одна гривня 33 коп.). Видати наказ.
В частині стягнення процентів за користування кредитом в сумі 14 654,03 грн відмовити.
Стягнути з Фермерського господарства «Пацюк О.В.» (вулиця Дружби буд. 17А, с. Прудентове, Мелітопольський район; Запорізької області, 72417, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 41498940) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (вул. Симона Петлюри буд. 30, м. Київ, 01032, Україна, ідентифікаційний код юридичної особи 35625014) судовий збір в сумі 2738,36 грн (дві тисячі сімсот тридцять вісім гривень 36 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 15.09.2025.
Суддя І. С. Горохов