ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області
Адреса: вул. Коцюбинського, 2а, м. Ужгород, 88605
e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua
вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
Рішення
19 серпня 2025 р. м. Ужгород Справа №907/683/25
За позовом Приватного підприємства “ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегове Закарпатської області
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів Закарпатської області
про стягнення 46 938,72 грн, у тому числі 45 095,04 грн заборгованості за надані послуги, 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 525 грн трьох процентів річних,
Суддя господарського суду - Пригара Л.І.
Секретар судового засідання - Нікулочкіна О.В.
представники:
Позивача - без виклику
Відповідача - без виклику
Приватне підприємство “ЕУ-СЕК Україне ТМ», м. Берегове Закарпатської області звернулося до суду з позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Платі Юкрейн Лімітед», м. Виноградів Закарпатської області про стягнення 46 938,72 грн, у тому числі 45 095,04 грн заборгованості за надані послуги, 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 525 грн трьох процентів річних.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.06.2024 відкрито провадження у справі №907/683/25 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Встановлено відповідачеві строк на подання суду відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 ГПК України з одночасним надісланням копії такого позивачеві, а доказів надіслання - суду, протягом 15-ти днів із дня одержання даної ухвали, а також у цей же строк - письмово висловленої позиції щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Позивачу встановлено строк на подання суду та відповідачеві відповіді на відзив у порядку ст. 166 ГПК України, протягом 5-ти днів із дня одержання копії відзиву. Встановлено строк для подання позивачем відповіді на відзив та відповідачем заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) не пізніше 18.07.2025.
Приписами ч. 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
За змістом приписів ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
За змістом частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Позивач просить суд задовольнити позов у повному обсязі, покликаючись на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на охорону об'єктів №01/01-25/5 від 01.01.2025 в частині повної та своєчасної оплати вартості наданих позивачем послуг, внаслідок чого у відповідача виникла та рахується заборгованість перед Приватним підприємством “ЕУ-СЕК Україне ТМ» у розмірі 45 095,04 грн. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 525 грн трьох процентів річних.
Відповідач, належним чином повідомлений про розгляд справи, відзиву на позовну заяву в порядку ст. 165, 251 Господарського процесуального кодексу України та письмово висловленої позиції щодо розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження не надав, про причини невиконання вимог суду не повідомив. Із заявами, клопотаннями до суду не звертався.
Враховуючи, що про розгляд справи відповідач був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду від 19.06.2025 про відкриття провадження у справі №907/683/25 була надіслана на його офіційну адресу, зазначену в ЄДРЮОФОПтаГФ; повідомлення про вручення відповідачу ухвали суду міститься в матеріалах справи), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення із приводу предмета спору, а також докази, які мають значення для розгляду справи по суті.
Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 165 ГПК України, у зв'язку з ненаданням відповідачем відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними в ній матеріалами.
ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ
Між Приватним підприємством “ЕУ-СЕК Україне ТМ» (охороною, позивачем у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю “Платі Юкрейн Лімітед» (замовником, відповідачем у справі) було укладено Договір на охорону об'єктів №01/01-25/5 від 01.01.2025 (далі - Договір), предметом якого є цілодобовий нагляд та охорона об'єкта замовника, виконання завдань на користь замовника, що вказані в даному Договорі на визначеному об'єкті: території підприємства ТОВ “Платі Юкрейн Лімітед», місцезнаходження об'єкту, що охороняється: Закарпатська область, м. Виноградів, вул. І. Франка, №129, комплекс будівель загальною площею 2659,9 м2, котрі знаходяться у власності ТОВ “Платі Юкрейн Лімітед» на підставі Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 17.01.2007 р. (далі - об'єкт) (п. 1.1., 1.2. Договору).
Згідно із п. 3.1. Договору, сума договору визначається сторонами на основі розрахунку вартості: з 1 січня 2025 р - 78,29 люд/год. Перегляд тарифної ставки з 1 березня 2025 р.
Відповідно до п. 3.2. Договору, оплата за охорону здійснюється щомісячно на протязі 5 банківських днів після отримання рахунку, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок охорони.
Договір складений на визначений термін, що починається з 01 січня 2025 р. та закінчується 31 грудня 2025 р. За 30 днів до закінчення терміну дії Договору сторони повинні повідомити про подальшу співпрацю. В разі коли сторони не бажають припинити дію Договору, або письмово не направили за 30 днів до закінчення терміну дії Договору письмове повідомлення про припинення подальшої співпраці даний Договір автоматично пролонгується на наступні 12 місяців (п. 7.1. Договору).
На виконання умов Договору на охорону об'єктів №01/01-25/5 від 01.01.2025 позивачем надано, а відповідачем, у свою чергу, отримано послуги з охорони об'єкта, що підтверджується підписаними та скріпленими печатками сторін без будь-яких зауважень Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 від 31.01.2025 на суму 45 095,04 грн, №ОУ-0000010 від 18.02.2025 на суму 14 561,94 грн, а також копіями рахунків-фактур на оплату, копії яких містяться в матеріалах справи.
Судом встановлено, що вартість наданих позивачем послуг відповідачем була оплачена лише частково - в розмірі 14 561,94 грн, із огляду на що в останнього виникла та рахується заборгованість перед позивачем на суму 45 095,04 грн.
Невиконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором на охорону об'єктів №01/01-25/5 від 01.01.2025 у частині повної та своєчасної оплати вартості наданих послуг стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача суми 45 095,04 грн заборгованості у примусовому порядку. Крім того, у зв'язку із простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання, позивачем заявлено до стягнення з останнього 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 525 грн трьох процентів річних.
ПРАВОВА ОЦІНКА ТА ВИСНОВКИ СУДУ. ЗАКОНОДАВСТВО, ЩО ПІДЛЯГАЄ ЗАСТОСУВАННЮ ДО СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (тут - і надалі в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Таким чином, станом на час розгляду спору в суді його обставини оцінюються судом із огляду на правила Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У ст. 204 Цивільного кодексу України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Згідно зі ст. 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Приписами ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
У свою чергу, відповідно до вимог ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
За змістом ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України визначено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачем були надані відповідачу послуги з охорони об'єкта на загальну суму 59 656,98 грн, свідченням чого є долучені до матеріалів справи акти здачі-прийняття робіт (наданих послуг), підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень.
Водночас у матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надано суду доказів щодо повної оплати суми заборгованості за надані послуги у заявленому до стягнення розмірі.
У даному контексті суд звертає увагу на те, що факт підписання відповідачем означених актів без будь-яких зауважень дозволяє дійти до висновку, що надані позивачем послуги на вказану суму є прийнятими відповідачем. Відтак, в останнього об'єктивно виникає обов'язок щодо оплати таких у повному обсязі.
Згідно із положеннями ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Крім того, саме акт виконаних робіт (наданих послуг) є первинним документом, який фіксує факт здійснення господарської операції, та, відповідно, є підставою для здійснення розрахунків за фактично виконані роботи (надані послуги).
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач порушив взяті на себе договірні зобов'язання, зокрема, не здійснив повну оплату вартості наданих позивачем послуг, унаслідок чого в нього утворилася заборгованість перед останнім у розмірі 45 095,04 грн, факт існування якої належним чином доведений та не спростований відповідачем у встановленому законом порядку.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми 45 095,04 грн заборгованості за надані послуги є законними, документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем належними й допустимими доказами не спростованими, а відтак, підлягають задоволенню.
Крім того, за прострочення оплати вартості наданих послуг позивач, посилаючись на ст. 625 Цивільного кодексу України, просить стягнути з відповідача суму 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 525 грн трьох процентів річних.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Статтею 625 Цивільного кодексу України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Водночас нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.
Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 09.02.2021 у справі №520/17342/18.
Інфляційні втрати та річні проценти нараховуються на суму простроченого основного зобов'язання. Тому зобов'язання зі сплати інфляційних та річних процентів є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Отже вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимоги (постанова Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі №910/4590/19, постанови Верховного Суду від 13.01.2022 у справі №921/27/21, від 26.03.2025 у справі №910/7475/24).
Вимагати сплату суми боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №905/600/18).
Здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» розрахунок заявлених до стягнення інфляційних нарахувань в межах визначених позивачем боргових періодів, суд зазначає, що інфляційні нарахування в розмірі 1318,68 грн нараховані правомірно (розгорнутий розрахунок інфляційних нарахувань міститься в матеріалах справи) та підлягає стягненню з відповідача повністю.
Як вбачається із викладеного в позовній заяві розрахунку позивача, за неналежне виконання договірних умов ним нараховано відповідачу суму 525 грн трьох процентів річних за період із 01.02.2025 по 28.02.2025, та з 01.03.2025 по 23.05.2025.
Водночас як встановлено судом попередньо, положеннями п. 3.2. Договору визначено, що оплата за охорону здійснюється щомісячно на протязі 5 банківських днів після отримання рахунку, шляхом перерахунку коштів на розрахунковий рахунок охорони.
За приписами ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відтак, беручи до уваги те, що датою отримання рахунку-фактури №СФ-0000008 та підписання між сторонами спору Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000008 є 31.01.2025, то строк нарахування трьох процентів річних, в розумінні приписів п. 3.2. Договору, повинен обчислюватися із 08.02.2025 (тобто після 5 банківського дня, з наступного дня).
Таким чином, здійснивши за допомогою калькулятора сертифікованої комп'ютерної програми інформаційно-правового забезпечення “ЛІГА:ЗАКОН» перерахунок заявлених до стягнення трьох процентів річних в межах відповідних боргових періодів (з 08.02.2025 по 28.02.2025, та з 01.03.2025 по 23.05.2025), суд встановив, що обґрунтованим та підставним є нарахування трьох процентів річних у розмірі 489,71 грн, яка підлягає стягненню з відповідача. У стягненні решти заявленої до стягнення суми трьох процентів річних належить відмовити у зв'язку з невірним визначенням позивачем початку строку їх нарахування.
Враховуючи вищевказані обставини та те, що відповідач не надав суду свого контррозрахунку позовних вимог, хоча мав можливість скористатись відповідними процесуальними правами і надати документи в обґрунтування своєї позиції по суті заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про те, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача суми 46 903,43 грн, у тому числі 45 095,04 грн заборгованості за надані послуги, 1318,68 грн інфляційних нарахувань та 489,71 грн трьох процентів річних, є документально доведеними та обґрунтованими, відповідачем не спростованими. Позов підлягає задоволенню частково. В решті позовних вимог належить відмовити.
Згідно зі ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь - які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Положеннями ст. 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В силу ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідач доказів на спростування викладених позивачем обставин суду не надав.
З урахуванням вищевикладеного в сукупності, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.
Судові витрати підлягають віднесенню на відповідача у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у розмірі 3025,73 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Керуючись ст. 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Платі Юкрейн Лімітед», вул. Івана Франка, будинок 129, м. Виноградів, Закарпатська область, 90300 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 30005041) на користь Приватного підприємства “ЕУ-СЕК Україне ТМ», вул. Богдана Хмельницького, будинок 110А, квартира 1, м. Берегово, Закарпатська область, 90202 (код ЄДРЮОФОПтаГФ 34231480) суму 46 903,43 грн (Сорок шість тисяч дев'ятсот три гривні 43 коп.), у тому числі 45 095,04 грн (Сорок п'ять тисяч дев'яносто п'ять гривень 04 коп.) заборгованості за надані послуги, 1318,68 грн (Одна тисяча триста вісімнадцять гривень 68 коп.) інфляційних нарахувань та 489,71 грн (Чотириста вісімдесят дев'ять гривень 71 коп.) трьох процентів річних, а також 3025,73 грн (Три тисячі двадцять п'ять гривень 73 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. На підставі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду згідно ст. 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
5. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.
Повне судове рішення складено та підписано 15.09.2025.
Суддя Л.І. Пригара