вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
12.09.2025м. ДніпроСправа № 904/3692/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Перової О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення (виклику) представників сторін, матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО", 07300, Київська область, м.Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359
про розірвання договору поставки та стягнення заборгованості
Приватне акціонерне товариство "УКРГІДРОЕНЕРГО" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про розірвання договору поставки (ПММ) № 123 від 11.03.2022 та стягнення заборгованості у розмірі 101 998,80грн, інфляційних втрат у розмірі 3 609,98грн, 3 % річних у розмірі 997,63грн, пені у розмірі 10 222,24грн, 7 % штрафу у розмірі 7 139,91грн та судового збору у розмірі 4 844,80грн.
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.07.2025 справу № 904/3692/25 передано на розгляд судді Перовій О.В.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.
Щодо дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини третьої статті 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Частиною сьомою статті 6 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Судом було з'ясовано, що відповідач має зареєстрований електронний кабінет в підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, тому ухвала Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 була направлена відповідачу до його електронного кабінету, про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 15.07.2025.
За змістом частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є:
1) день вручення судового рішення під розписку;
2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи;
3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;
4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;
5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Суд з'ясував, що відповідно до довідки про доставку електронного листа ухвала суду від 14.07.2025 була доставлена до електронного кабінету відповідача 15.07.2025 о 00:50 (а.с.110).
З урахуванням положень частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України 15.07.2025 відповідач отримав ухвалу суду від 14.07.2025.
Крім того, суд наголошує, що за змістом статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" убачається, що кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Для реалізації права доступу до судових рішень, внесених до Реєстру, користувачу надаються можливості пошуку, перегляду, копіювання та роздрукування судових рішень або їхніх частин.
Так, згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, зокрема, ухвалу Господарського суду Дніпропетровської області від 14.07.2025 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/128813816) надіслано судом 14.07.2025, зареєстровано в реєстрі 14.07.2025 та забезпечено надання загального доступу 15.07.2025, тобто завчасно; отже у позивача та відповідача були всі дані, необхідні для пошуку та відстеження руху справи, а також поданими у ній заявами по суті справи, а також реальна можливість отримання такої інформації також із вказаного відкритого джерела (у Єдиному державному реєстрі судових рішень).
Отже відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області по даній справі.
Так, ухвалою суду від 14.07.2025, з урахуванням вимог частини восьмої статті 165 Господарського процесуального кодексу України, судом було запропоновано відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15-ти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Ураховуючи встановлену судом вище дату отримання ухвали суду відповідачем (15.07.2025), граничним строком для подання відзиву на позовну заяву було 30.07.2025.
Також судом були враховані положення, встановлені Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень та поштових переказів, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за № 173/24950, відповідно до яких нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.
Відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву.
Зважаючи на предмет та підстави позову у даній справи, суд доходить висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення.
Більше того, права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись за рахунок порушення права позивача на розумність строків розгляду справи судом (на своєчасне вирішення спору судом), що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини другої статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже статтею 248 Господарського процесуального кодексу України законодавець визначив межі розумного строку для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження, а саме: не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Крім того, згідно з частинами другою, третьою статті 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Ураховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Відповідно до частини восьмої статті 252 Господарського процесуального кодексу України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
11.03.2022 між філією «Дністровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" (далі - позивач, покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" (далі - відповідач, постачальник) був укладений договір поставки № 123 (а.с.28 зі звороту - а.с.29).
Відповідно до пункту 1.1. договору постачальник приймає на себе зобов'язання передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язується сплатити і прийняти вказаний товар.
Найменування товару: згідно накладних на товар (пункт 1.2. договору).
Одиниця вимірювання: літр (пункт 1.3. договору).
Кількість: згідно накладних на товар (пункт 1.4. договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно "Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами" затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 (пункт 1.5 договору).
Товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем по кількості і якості з моменту фактичного отримання товару згідно умов договору (пункт 2.1. договору).
Ціна 1 літра товару: згідно накладних на товар (пункт 3.1. договору).
Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (пункт 3.2. договору).
Умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок постачальника (пункт 4.1. договору).
Оплата товару здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на вказані в рахунку-фактурі реквізити постачальника. Постачальник звільняється від своїх обов'язків стосовно партії товару оплата якої здійснена на інші реквізити (пункт 4.2. договору).
При ненадходженні оплати у термін, вказаний в пункті 4.1 договору, постачальник здійснює поставку товару за цінами, які діють в день зарахування коштів за товар на розрахунковий рахунок постачальника з наступним переоформленням відповідного рахунку- фактури на оплату. У разі відмови покупця отримати товар за новими цінами, постачальник повертає отримані кошти на розрахунковий рахунок покупця, а договір з такої дати вважається розірваним (пункт 4.3. договору).
Постачальник зобов'язується видати довірчі документи представнику покупця, за умови:
- надання представником довіреності на отримання товару із зазначенням: ПІБ довіреної особи, паспортні дані, ідентифікація підпису; номенклатура та кількість ТМЦ, що скріплена підписом керівника покупця та печаткою (за умови її наявності у сторони) покупця та при наявності в нього паспорту;
- представника покупця вказано у додатку 1 до договору та при наявності в нього паспорту;
- підписання видаткових накладних з використанням електронного документообігу програмного комплексу М.Е.Dос та цифрового підпису постачальника та покупця.
4.5. Отримання скретч-карток на торгівельній точці:
4.5.1 Після отримання оплати товару, постачальник зобов'язаний на протязі 5-ти робочих днів передати покупцю, а покупець зобов'язаний отримати від постачальника довірчі документи (скретч-картки) на придбану кількість ПММ, як підтвердження здійснення оплати товару.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки) (пункт 5.1. договору).
Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього Договору (пункт 6.3. договору).
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
Види порушень та санкції за них, установлені договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін ( за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1. договору).
Даний договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (пункт 10.2. договору).
11.03.2022 року сторонами підписано специфікацію № 1 до договору поставки № 123 на суму 250 500,00грн (а.с.30 зі звороту).
Договір та специфікація підписані сторонами та скріплені печатками без зауважень та заперечень до нього.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин укладення договору поставки № 123 від 11.03.2022, строк дії договору, умови поставки, факт поставки/непоставки товару, загальна вартість поставленого/непоставленого товару, наявність прострочення поставки товару, правомірність заявленої до стягнення основної заборгованості, інфляційних втрат, 3 % річних, пені, 7 % штрафу та умови розірвання договору поставки № 123 від 11.03.2022.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи у їх сукупності, ураховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд доходить висновку про задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Згідно із частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.
У відповідності до приписів статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (стаття 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).
Нормами частини першої статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно із частиною першою статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини першої статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 693 Цивільного кодексу України визначено, що якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове зобов'язання повернути кошти.
Припис частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містить в собі альтернативу щодо реалізації покупцем своїх прав у випадку не поставки товару у встановлений договором строк, а саме: покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Матеріали справи не містять доказів того, що договір поставки № 123 від 11.03.2022 визнавався недійсним у судовому порядку.
Філією «Дністровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" на виконання умов договору перераховано на рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 250 500,00грн, що підтверджується платіжним дорученням № 439 від 11.03.2022 (а.с.35).
На виконання умов договору, згідно з видатковими накладними № 0172/0001319 від 14.03.2022, 0172/0001320 від 14.03.2022 ТОВ "Лівайн Торг" передано покупцю паливні талони загальною вартістю 161 400,00грн.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997, затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами.
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу АЗС (абзац 2 пункту 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил №1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 №281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за №805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України.
Згідно із вказаною Інструкцією талон - це спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
За своїм призначенням талони не можуть бути засобом розрахунків, адже, як оплата за паливо, на рахунок продавця за безготівковим розрахунком перераховуються гроші. У свою чергу, талон - це документ, який підтверджує право покупця на отримання вже оплаченого палива, що зберігається на АЗС.
У процесі отримання замовником паливо-мастильних матеріалів (дизельне паливо) на АЗС виявилось, що надані постачальником скретч-картки не забезпечені товаром, що унеможливило заправку транспорту замовника.
Позивач зазначає, що відповідач частково поставив пальне, залишок непоставленого пального складає 3 000 літрів, що дорівнює 101 998,80грн.
Працівники філії «Дністровська ГЕС» ПрАТ «Укргідроенерго» (з талонами (скретч-картками) №№ 303525635142, 303525635143, 303525635140, 303525635141, 304621615018, 304621615019) 06.03.2025, 17.03.2025, 19.03.2025, 21.03.2025, 02.04.2025 та 04.04.2025 здійснювали заїзди на АЗС Постачальника, а саме:
1. «ANP» за адресою: квартал 5, буд. 19, м.Новодністровськ, Дністровського району, Чернівецької області.
2. «ANP» за адресою: вул. Головна, 1-А, с.Білоусівка, Дністровського району, Чернівецької області.
3. «МАВЕКС» за адресою: вул. О. Кобилянської, 2-А, с.Коболчин, урочище Грибок, Дністровського району, Чернівецької області.
4. «ANP» за адресою: вул. Республіканська, 100, с.Романківці, Дністровського району, Чернівецької області.
5. «ANP» за адресою: вул. О. Кобилянської 80, м.Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області.
6. «ANP» за адресою: вул. Могилевська, 24, м.Сокиряни, Дністровського району, Чернівецької області.
7. «ANP» за адресою: Квартал 28, буд. 1, м.Новодністровськ, Дністровського району, Чернівецької області.
Факт неможливості отримання пального на АЗС підтверджується фотофіксацією та актами №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7 від 06.03.2025, №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 17.03.2025, №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 19.03.2025, №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 21.03.2025, №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 02.04.2025, №№ 1, 2, 3, 4, 5 від 04.04.2025, підписані начальником ТД філії «Дністровська ГЕС», механіком ТД філії «Дністровська ГЕС» та водієм автотранспортних засобів філії «Дністровська ГЕС» ПАТ «Укргідроенерго».
Листами від 13.03.2025 № 12-4/1453 та від 10.04.2025 № 12-4/1869 позивач просив ТОВ "Лівайн Торг" протягом 7 календарних днів здійснити остаточний перерахунок залишків ПММ та відшкодувати повну вартість оплаченого філією «Дністровська ГЕС» ПАТ "УКРГІДРОЕНЕРГО" ПММ. Вказані листи були залишені відповідачем без відповіді.
Станом на день прийняття рішення у справі заборгованість за договором поставки № 123 від 11.03.2022 складає 101 998,80грн, що підтверджується матеріалами справи, тому підлягає до стягнення.
Щодо нарахування інфляційних втрат у розмірі 3 609,98грн за період з березня 2025 по травень 2025, 3 % річних у розмірі 997,63грн за період з 06.03.2025 по 02.07.2025, пені у розмірі 10 222,24грн за період з 06.03.2025 по 02.07.2025 та 7 % штрафу у розмірі 7 139,91грн.
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 ЦК України).
Положеннями статті 611 ЦК України встановлено, що в разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
За приписами статті 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Особливості регулювання грошових зобов'язань встановлено статтею 625 ЦК України, відповідно до якої боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів.
Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України та цим договором (пункт 7.1. договору).
Пунктом 7.2. договору передбачено види порушень та санкції за них, установлені договором: за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань за цим договором, сторони несуть відповідальність шляхом сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаного стороною зобов'язання за кожний день прострочення (пункт 7.2. договору).
Перевіривши розрахунок позивача по стягненню 3 % річних, інфляційних втрат та 7 % штрафу, суд доходить висновку, що він є правомірним, обґрунтованим, розрахований відповідно до умов договору, арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства, тому в цій частині позов підлягає задоволенню.
Здійснивши перерахунок заявленої до стягнення суми пені, суд зазначає, що правильна сума нарахування пені за період з 06.03.2025 по 02.07.2025 становить 10 303,28грн.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить суд стягнути, зокрема пеню у розмірі 10 222,24грн.
Відповідно до частини другої статті 237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.
Ураховуючи викладене, задоволенню підлягає пеня у розмірі 10 222,24грн.
Щодо розірвання договору поставки № 123 від 11.03.2022.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України).
Згідно з частинами першою, третьою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Положеннями статті 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна або розірвання договору вичиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту (статті 654 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 652 ЦК України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили (частина третя статті 653 ЦК України).
Наслідком порушення зобов'язання є його припинення внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору (частина перша статті 611 ЦК України).
Відповідно до пункту 10.1. договору він вважається укладеним і набирає чинності з моменту підписання сторонами та його скріплення печатками сторін ( за умови наявності печатки у сторони) (пункт 10.1. договору).
Договір поставки № 123 від 11.03.2022 укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дію, даний договір вважається пролонгованим на наступний рік і на тих же умовах (пункт 10.2. договору).
Матеріали справи не містять доказів того, що договір поставки № 123 від 11.03.2022 визнавався недійсним у судовому порядку, а також і відсутні докази письмово звернення однієї із сторін про бажання припинення договору поставки.
Отже договір поставки № 123 від 11.03.2022 є чинним та з урахуванням пункту 10.2. є пролонгованим до 11.03.2026.
Матеріалами справи підтверджено невиконання відповідачем зобов'язань з поставки товару, яка була узгоджена сторонами.
За наведених обставин суд дійшов висновку про наявність правових підстав для розірвання договору поставки № 123 від 11.03.2022, укладеного між філією «Дністровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 ГПК України).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За викладеного, є правомірними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги про розірвання договору поставки № 123 від 11.03.2022 та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором поставки № 123 від 11.03.2022 у розмірі 101 998,80грн, інфляційних втрат у розмірі 3 609,98грн, 3 % річних у розмірі 997,63грн, пені у розмірі 10 222,24грн, 7 % штрафу у розмірі 7 139,91грн та.
Щодо судових витрат.
Згідно із частиною першою статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Закон України "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру ставка судового збору становить 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України. Суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України (стаття 9 Закону України "Про судовий збір").
Згідно із частиною третьою статті 4 Закону України “Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Оскільки при зверненні до Господарського суду Дніпропетровської області через систему "Електронний суд" заявлено вимогу майнового характеру (123 968,56грн) та одну немайнову вимогу (розірвання договору), то позивач сплатив судовий збір у розмірі 4 844,80грн, про що свідчить платіжна інструкція № 1469 від 07.07.2025.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір у справі покладається на відповідача у розмірі 4 844,80грн.
Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг" про розірвання договору поставки та стягнення заборгованості.
Розірвати договір поставки № 123 від 11.03.2022, укладений між філією «Дністровська ГЕС» Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг".
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лівайн Торг", 49600, м.Дніпро, вул.Мандриківська, буд.47, офіс 503, код ЄДРПОУ 41449359 на користь Приватного акціонерного товариства "УКРГІДРОЕНЕРГО", 07300, Київська область, м.Вишгород, код ЄДРПОУ 20588716 заборгованість у розмірі 101 998,80грн (сто одна тисяча дев'ятсот дев'яносто вісім гривень 80 копійок), інфляційні втрати у розмірі 3 609,98грн (три тисячі шістсот дев'ять гривень 98 копійок), 3 % річних у розмірі 997,63грн (дев'ятсот дев'яносто сім гривень 63 копійки), пеню у розмірі 10 222,24грн (десять тисяч двісті двадцять дві гривні 24 копійки), 7 % штрафу у розмірі 7 139,91грн (сім тисяч сто тридцять дев'ять гривень 91 копійка) та судовий збір у розмірі 4 844,80грн (чотири тисячі вісімсот сорок чотири гривні 80 копійок).
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складене 12.09.2025
Суддя О.В. Перова