09 вересня 2025 року м. Харків Справа № 922/2710/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Попков Д.О., суддя Хачатрян В.С.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників:
прокурора - Кадацька Д.М. (в залі суду) - Посвідчення №072726 від 01.03.2023
позивача - не з'явився
відповідача - не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№1788Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 про відмову у забезпечені позову
у справі №922/2710/25 (суддя Р.М. Аюпова, повну ухвалу підписано 06.08.2025)
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова, м. Харків
в інтересах держави в особі Харківської міської ради, м. Харків,
до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот", м. Харків,
про витребування земельних ділянок
Шевченківська обласна прокуратура міста Харкова, в інтересах держави в особі Харківської міської ради звернулась до Господарського суду Харківської області з позовом до Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот", в якому просила суд: 1) витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради; 2) витребувати в обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив «Патріот», код ЄДРПОУ 40187246, земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041 площею 0,1800 га) площею 1, 8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові на користь Харківської міської територіальної громади в особі Харківської міської ради.
Також разом з позовною заявою, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, звернулася до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд: вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку №1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833904963101, площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові та на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833891163101, площею 1,8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об'єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у задоволенні заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову відмовлено.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова із вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.
В апеляційній скарзі Прокурор доводить, що ухвалу від 06.08.2025 постановлено з порушенням норм процесуального права (ст. 2, 11, 136, 137, 236 ГПК) та при неповному з'ясуванні обставин; місцевий суд помилково підмінив стандарт ризику, вимагаючи доказів уже вчинених відповідачем дій щодо відчуження/обтяження, тоді як для забезпечення позову достатнім є обґрунтоване припущення утруднення виконання рішення, підтверджене наявними матеріалами справи. Запитані заходи (арешт і заборона реєстраційних дій) прямо кореспондують предмету віндикаційного позову щодо індивідуально визначених земельних ділянок з кадастровими номерами 6310136300:12:001:0040 та 6310136300:12:001:0041, є тимчасовими, співмірними та спрямованими на збереження status quo без обмеження володіння і користування майном; невжиття таких заходів створює реальні ризики відчуження, обтяження або трансформації об'єктів (поділ/об'єднання), що нівелює мету судового захисту й ускладнить виконання можливого рішення. Крім того, прокурор посилається на правові висновки Верховного Суду щодо критеріїв забезпечення позову та ефективності віндикації як способу захисту, а також даними кримінального провадження №42021000000000511 про незаконне вибуття спірних ділянок із комунальної власності.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Россолов В.В., суддя Хачатрян В.С.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 у справі №922/2710/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова; встановлено строк до 01.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 01.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 08.09.2025. Витребувано матеріали оскаржуваної ухвали по справі №922/2659/25 з Господарського суду Харківської області.
26.08.2025 на виконання вимог ухвали апеляційного суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали оскаржуваної ухвали по справі №922/2659/25.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Хачатрян В.С., в зв'язку з лікарняним судді Россолова В.В.
На момент розгляду апеляційної скарги відзивів від Харківської міської ради та Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Патріот» до апеляційного суду не надійшло.
В судовому засіданні 09.09.2025 приймає участь прокурор - Кадацька Д.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на скасуванні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції.
Інші сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси та електронні кабінети відповідної ухвали апеляційного суду.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд заяви за відсутності інших сторін у справі в даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Прокурор, діючи в інтересах держави в особі Харківської міської ради, звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ОК «ЖБК “Патріот»» (ЄДРПОУ 40187246) про витребування на користь територіальної громади м. Харкова двох земельних ділянок за адресою: м. Харків, в'їзд Буковий, 4 - кадастрові № 6310136300:12:001:0040 (1,2000 га) та № 6310136300:12:001:0041 (0,1800 га).
Також, Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова, звернулася до суду першої інстанції з заявою про забезпечення позову, в якій просила суд: вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на земельну ділянку №1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833904963101, площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові та на земельну ділянку № 2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833891163101, площею 1,8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м. Харкові, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об'єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Заяву про необхідність вжиття заходів забезпечення позову мотивовано тим, що:
- предметом спору є віндикація індивідуально визначених земельних ділянок (кадастрові №6310136300:12:001:0040 та №6310136300:12:001:0041), а реальність і ефективність виконання можливого рішення напряму залежать від незмінності їх правового режиму до набрання рішенням законної сили;
- за відсутності обмежень у ДРРП існує реальний ризик відчуження, обтяження чи трансформації ділянок (поділ/об'єднання, зміна цільового призначення, реєстрація похідних прав), що істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення в межах цього провадження;
- у разі таких змін виникне потреба залучення нових осіб/пред'явлення нових позовів або зміни предмета позову, що нівелює мету судового захисту та суперечить принципу процесуальної економії;
- обрані заходи (накладення арешту та заборона реєстраційних дій) безпосередньо кореспондують предмету позову, спрямовані на збереження status quo і забезпечують реальність та своєчасність можливого виконання;
- запропоновані обмеження є тимчасовими і співмірними, не позбавляють відповідача володіння та фактичного користування, обмежуючи лише розпорядчі повноваження на період розгляду;
- баланс інтересів дотримано: потенційна шкода від невжиття заходів для інтересів територіальної громади істотно переважає тимчасові незручності для відповідача;
- стандарт для цієї стадії - обґрунтоване припущення ризику (ст. 136- 137 ГПК України), яке підтверджується правовою природою об'єктів і вразливістю їх реєстраційного статусу, тож вимога доводити вже вчинені правочини є надмірною для інституту забезпечення позову.
Господарський суд, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, мотивував своє рішення тим, що заявником не доведено наявність реальних, а не гіпотетичних ризиків утруднення чи невиконання можливого рішення суду; не обґрунтовано, у чому полягає зв'язок і необхідність саме обраних заходів (арешту та заборони реєстраційних дій) з предметом позову та їх адекватність; самі лише посилання на потенційну можливість відчуження/обтяження майна є недостатніми; застосування таких обмежень може порушити баланс інтересів сторін і право відповідача на мирне володіння майном, у зв'язку з чим підстав для вжиття заходів забезпечення у значенні ст. 136- 137 ГПК України не встановлено.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Разом з тим, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами ст.ст. 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах. Забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог. види забезпечення позову нерозривно пов'язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов'язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати.
Предметом позову є витребування з чужого незаконного володіння Обслуговуючого кооперативу «ЖБК “Патріот»» (ЄДРПОУ 40187246) на користь територіальної громади м.Харкова в особі Харківської міської ради двох індивідуально визначених земельних ділянок, розташованих за адресою: м. Харків, в'їзд Буковий, 4, а саме:
- ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0040, площею 1,2000 га;
- ділянки з кадастровим номером 6310136300:12:001:0041, площею 0,1800 га;
з подальшою державною реєстрацією права власності за територіальною громадою.
Отже, предметом даного спору є конкретні земельні ділянки за вказаними кадастровими номерами та площами, розташовані у місті Харкові по в'їзду Буковому, 4, повернення яких у комунальну власність заявлено як належний спосіб захисту.
Як свідчать матеріали справи, право приватної власності на спірні земельні ділянки за адресою: м. Харків, в'їзд Буковий, 4, зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив “Патріот»» (ЄДРПОУ 40187246) на підставі рішення Харківської міської ради від 17.04.2019 №1541/19; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділи з реєстраційними номерами об'єктів 1833904963101 (кадастровий №6310136300:12:001:0040, 1,2000 га) та 1833891163101 (кадастровий №6310136300:12:001:0041, 0,1800 га), записи про право власності внесено 21.05.2019 (індексні №46961240 та № 46961040). Зазначені обставини наведені у матеріалах справи та апеляційної скарги й не заперечуються сторонами.
Спірні ділянки належать до земель житлової та громадської забудови (надавалися для будівництва зблокованих житлових будинків). За твердженням прокурора вибуття ділянок з комунальної власності та їх реєстрація за відповідачем відбулися з порушенням вимог ст. 41, ч. 3 ст. 123 Земельного кодексу України, ст. 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст. ст. 133, 137 ЖК УРСР та Примірного статуту ЖБК.; за відсутності накладених обмежень реєстраційний стан об'єктів є вразливим до швидких трансакцій (відчуження, встановлення похідних прав/обтяжень, поділ/об'єднання, зміна цільового призначення), що у період розгляду спору створює реальний ризик ускладнення або неможливості ефективного судового захисту в межах цього провадження.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали місцевого суду в межах доводів апеляції, колегія суддів виходить з такого.
В даному випадку предметом позову є віндикаційні немайнові вимоги про витребування у ОК «ЖБК “Патріот»» двох індивідуально визначених земельних ділянок за адресою: м. Харків, в'їзд Буковий, 4 (кадастрові № 6310136300:12:001:0040 - 1,2000 га; 6310136300:12:001:0041 - 0,1800 га), право власності на які зареєстровано за відповідачем 21.05.2019; відповідні індексні номери рішень держреєстраторів - 46961240 (ділянка №1) та 46961040 (ділянка №2). Такі обставини прямо випливають із змісту апеляційної скарги та матеріалів, і сторонами не заперечуються.
Для подібних спорів типовими та реальними є ризики реєстраційних трансформацій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (та їх обтяжень) (відчуження, встановлення похідних прав/обтяжень, поділ/об'єднання, зміна цільового призначення), що безпосередньо ускладнюють або нівелюють ефективність захисту у межах цього провадження. Тобто відкриті розділи реєстру щодо конкретних ділянок зумовлюють реальний і типовий для віндикації ризик їх відчуження, обтяження чи трансформації, що може призвести до зміни суб'єктного складу спору, множинності нових позовів або необхідності зміни предмета позову.
Як вже зазначалося, за приписами ст. 136- 137 ГПК України у справах із немайновими вимогами вирішальним є не стільки ризик «невиконання рішення», скільки ризик неефективності судового захисту в межах цього провадження, якщо не зберегти правовий та реєстраційний статус спірних об'єктів до ухвалення рішення по суті.
Місцевий суд декларує, що для забезпечення достатньо обґрунтованого припущення утруднення/неефективності виконання рішення (ст.136 ГПК), однак фактично вимагає доказів вже вчинених або підготовлених дій з відчуження чи обтяження (правочини, оренда тощо). Такий підхід є підміною процесуального стандарту та завищенням планки доказування на цій стадії, що суперечить меті інституту забезпечення (збереження status quo до вирішення спору по суті).
Заявлені заходи (накладення арешту та заборона реєстраційних дій) є безпосередньо пов'язаними з предметом позову (збереження status quo щодо індивідуально визначених об'єктів) і співмірними: вони лише тимчасово обмежують лише розпорядження, не позбавляючи відповідача володіння та фактичного користування до набрання законної сили рішенням у справі.
Доводи місцевого суду про «можливе порушення права на майно» внаслідок арешту відхиляються як необґрунтовані. Так, місцевий суд обмежився формулою про «саме лише посилання на можливість», не зіставивши її з конкретними обставинами цієї справи: (1) предмет - дві індивідуально визначені земельні ділянки за адресою: м.Харків, в'їзд Буковий, 4 (кадастрові № 6310136300:12:001:0040 - 1,2000 га; 6310136300:12:001:0041 - 0,1800 га), щодо яких відкриті розділи в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (та їх обтяжень) (реєстраційні №№ 1833904963101 та 1833891163101) і відсутні зареєстровані обтяження; (2) наявність типових для віндикаційних спорів реєстраційних ризиків: можливість відчуження, встановлення похідних прав (оренда, іпотека, сервітут), поділу/об'єднання, зміни цільового призначення, що може бути вчинено без участі позивача; (3) юридичні наслідки таких дій - зміна суб'єктного складу спору та/або конфігурації об'єкта, що тягне множинність нових позовів або зміну предмета позову й ускладнює (або робить неможливим) ефективний захист у межах цього провадження.
За цих умов для застосування забезпечення достатнім є обґрунтоване припущення ризику утруднення/неефективності виконання рішення (ст. 136 ГПК), а не докази вже підготовлених чи вчинених правочинів. Ігнорування зазначених ризиків свідчить про формальний підхід суду першої інстанції та зумовлює скасування ухвали.
Запропонований заявником комплекс заходів відповідає принципу співмірності (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України). Ці заходи є необхідними і достатніми для збереження реєстраційного та фактичного стану земельних ділянок, прямо кореспондують предмету немайнових вимог і мінімізують втручання у права відповідача поза межами, що є необхідними для досягнення мети забезпечення.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Оскільки суд не вирішує спір по суті, відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції потрібно врахувати при розподілі судових витрат місцевим судом за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 129, 255, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 06.08.2025 у справі №922/2710/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку №1 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0040) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833904963101, площею 1, 2000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м.Харкові та на земельну ділянку №2 (кадастровий номер 6310136300:12:001:0041) реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1833891163101, площею 1,8000 га, по в'їзду Буковому, 4 в м.Харкові, шляхом заборони відчуження, реєстрації похідних прав, поділу, об'єднання та вчинення інших реєстраційних дій до вирішення справи по суті та набрання рішенням суду законної сили.
Дана постанова відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом. Строк пред'явлення даної постанови до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.09.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Д.О. Попков
Суддя В.С. Хачатрян