09 вересня 2025 року м. Харків Справа №922/2659/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Попков Д.О.
секретар судового засідання Семченко Ю.О.
за участю представників:
прокурора - Кадацька Д.М. (в залі суду) - Посвідчення №072726 від 01.03.2023
1-го позивача - не з'явився
1-го відповідача - не з'явився
2-го відповідача - не з'явився
третьої особи, 2-го позивача (Держагентства лісових ресурсів України) - Муха А.І. (поза межами приміщення суду) - Ордер ВІ№1055137 від 29.08.2021, свідоцтво ПТ №2388 від 16.10.2018
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (вх.№1787Х/3) на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 про відмову у забезпечені позову
у справі №922/2659/25 (суддя Жигалкін І.П., повну ухвалу складено та підписано 04.08.2025)
за позовом Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області,
м. Харків в інтересах держави в особі:
1. Харківської обласної державної (військової) адміністрації, м. Харків;
2. Державного агентства лісових ресурсів України, м. Київ
до 1. Харківської міської ради, м. Харків,
2. Обслуговуючого кооперативу "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар", м.Харків
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція», с.Черкаська Лозова, Харківський район, Харківська область,
про усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, де у якості відповідачів визначено: Харківську міську раду, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" з вимогами про усунення перешкоди власнику - державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791га, розташованою за адресою: вул.Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові, шляхом:
- визнання незаконним та скасування п. 4 додатку 1 до рішення 25 сесії Харківської міської ради 5 скликання «Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва об'єктів» від 10.09.2008 №226/08 стосовно надання Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу "Вправний господар" в приватну власність земельної ділянки загальною площею 8,7791 га для зміни функціонального призначення об'єкту під будівництво житлової забудови по вул. Лозовенківській (перспективна, в районі вул. Архітекторів) та подальшої експлуатації об'єкту;
- визнання недійсним виданого Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельному кооперативу "Вправний господар" державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЖ№806269, на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08, та зареєстрованого в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю, право постійного користування землею, договорів оренди землі за №120967100008;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543) на земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101; запис про право власності 18368214 від 27.12.2016 внесений приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Малаховою Г.І. на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 33232013 від 28.12.2016 10:37:47) з одночасним припиненням речових прав Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543) і закриттям розділу 1136091163101 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га з одночасним припиненням усіх зареєстрованих щодо неї речових прав та їх обтяжень, у тому числі права власності Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543);
- зобов'язання Обслуговуючого кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543) повернути державі в особі Харківської обласної державної (військової) адміністрації (код ЄДРПОУ 23912956) земельну ділянку з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, розташовану за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) в м. Харкові.
Також, прокурор подав заяву про забезпечення позову, у якій просив: накласти арешт на земельну ділянку площею 8,7791 га, кадастр 6310136300:14:011:0004 (м.Харків, вул.Лозовенківська, перспективна; район вул. Архітекторів), реєстраційний №1136091163101, що належить ОК «ЖБК “Вправний господар»», із забороною будь-яких реєстраційних дій (відчуження, передача у володіння/користування, обтяження, зміна характеристик/власника, поділ/об'єднання тощо); заборонити ОК «ЖБК “Вправний господар»» та іншим особам виконувати на ділянці будь-які підготовчі, будівельні, демонтажні, земельні чи інші роботи, що можуть пошкодити ґрунтовий покрив або лісові насадження - до набрання законної сили рішенням у справі.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у задоволенні зазначеної заяви про забезпечення позову відмовлено.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 відкрито провадження у справі №922/2659/25 за позовною заявою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова Харківської області та, зокрема, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивачів - Державне підприємство «Харківська лісова науково-дослідна станція» (село Черкаська Лозова, Харківський район, Харківська область, 62340, код ЄДРПОУ 00994058).
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова з ухвалою суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову не погодилась та звернулась до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким заяву прокурора про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити в наведеній прокурором редакції.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- суд першої інстанції невірно застосував правовий тест для немайнових вимог: зосередився на наявності МУО/дозволів на будівництво замість оцінки ризику неефективного захисту та реєстраційного ризику (ч. 2 ст. 136 ГПК);
- суд фактично проігнорував вразливість об'єкта до швидких реєстраційних операцій (відчуження, поділ/об'єднання, зміна цільового, відкриття/закриття розділу ДРРП), необґрунтовано вимагаючи доказів конкретних намірів відповідача замість достатнього обґрунтованого припущення;
- суд не надав належної ваги витягам ДРРП/ДЗК та хронології (у т.ч. укладення і розірвання суперфіцію) як індикатору реального інтересу до об'єкта; водночас ототожнив відсутність будівельних документів із відсутністю ризиків загалом;
- суд не співставив наслідки невжиття заходів (можливе відчуження/поділ, фрагментація спору і потреба у множинних позовах) із мінімальним втручанням від реєстраційної заборони, метою якої є збереження status quo до вирішення спору;
- судом недооцінено публічний інтерес і спецрежим лісових земель, де ризик невідновної шкоди від зміни правового/реєстраційного статусу вимагає превентивних тимчасових обмежень;
- в оскаржуваній ухвалі суд не врахував релевантну практику щодо допустимості тимчасових заборон на реєстраційні дії у спорах із немайновими вимогами, де без таких заборон поновлення права в межах одного провадження стає фактично неможливим.
Відповідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Мартюхіна Н.О., суддя Россолов В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 19.08.2025 у справі №922/2659/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова; встановлено строк до 01.09.2025 (включно) для учасників справи для подання відзиву на апеляційну скаргу до канцелярії суду разом з доказами його (доданих до нього документів) надсилання іншим учасникам справи в порядку ч.2 ст.263 ГПК України; запропоновано учасникам справи до 01.09.2025 (включно) надати до суду заяви, клопотання та заперечення (у разі наявності), з доказами надсилання їх копії та доданих до них документів інших учасникам справи в порядку ч.4 ст.262 ГПК України; призначено справу до розгляду на 08.09.2025. Витребувано матеріали оскаржуваної ухвали по справі №922/2659/25 з Господарського суду Харківської області.
26.08.2025 на виконання вимог ухвали апеляційного суду з Господарського суду Харківської області надійшли матеріали оскаржуваної ухвали по справі №922/2659/25.
29.08.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» від Державного підприємства "Харківська лісова науково-дослідна станція" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому третя особа по справі повністю підтримує апеляційну скаргу прокурора, вважає її такою, що підлягає задоволенню. Аргументуючи свою позицію по справі, третя особа - ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» - посилається на те, що спірна земельна ділянка (кадастровий №6310136300:14:011:0004) належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, а її вибуття у приватну власність на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08 відбулося всупереч вимогам земельного та лісового законодавства (з огляду на ст. 20, 57, 84 ЗК України та ст. 5 ЛК України). Одночасно рішення про припинення права постійного користування цією ділянкою, її вилучення або відмову від такого права ні Державним агентством лісових ресурсів України, ні ДП «ХЛНДС» не приймалося, отже право постійного користування зберігається. За відсутності обмежень існує реальна можливість відчуження ділянки на іншого «номінального» власника, що спричинить множинність подальших позовів і ускладнить виконання рішення в межах цього провадження, у зв'язку з чим третя особа підтримує апеляційну скаргу та вважає за необхідне вжити заходів забезпечення позову (арешт та заборона реєстраційних дій).
29.08.2025 на адресу Східного апеляційного господарського суду через систему “Електронний Суд» від Харківської міської ради також надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому перший відповідач просить залишити без задоволення апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури м.Харкова на ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/2659/25, а рішення суду першої інстанції - без змін; розглянути справу №922/2659/25 без участі уповноваженої особи Харківської міської ради. Харківська міська рада вважає апеляційну скаргу незаконною та необґрунтованою та просить суд відмовити у її задоволенні в повному обсязі, оскільки підстави прокурора для забезпечення позову є надуманими та такими, що базуються на припущеннях. Крім того, спірною є лише частина земельної ділянки з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004, однак прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову до всієї земельної ділянки площею 8,7791 га без зазначення правових підстав.
Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.09.2025 сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Істоміна О.А., судді Попков Д.О., Мартюхіна Н.О., в зв'язку з лікарняним судді Россолова В.В.
В судовому засіданні 09.09.2025 приймає участь прокурор - Кадацька Д.М., яка підтримала доводи апеляційної скарги та наполягала на скасуванні оскаржуваної ухвали суду першої інстанції; представник третьої особи по справі ДП «Харківська лісова науково-дослідна станція» - Муха А.І., який підтримав правову позицію прокурора, також просив задовольнити апеляційну скаргу та скасувати ухвалу.
Інші сторони не забезпечили явку своїх представників в судове засідання.
Учасники справи (повноважні представники) про час та місце судового засідання повідомлялись шляхом направлення на їх поштові та електронні адреси та електронні кабінети відповідної ухвали апеляційного суду.
Згідно із Законом України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення (включаючи ухвали суду господарського суду про відкриття провадження у справі) є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання (ст. 2). Для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень; суд вносить до Реєстру всі судові рішення, викладені у письмовій формі, не пізніше наступного дня після їх ухвалення або виготовлення повного тексту (ст. 3). Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ст. 4).
Ухвала суду у даній справі розміщені в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що підтверджується даними вказаного Реєстру, який є відкритим.
Згідно зі ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Згідно з частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає, що судом апеляційної інстанції було вчинено всі належні та допустимі заходи направленні на повідомлення учасників справи про час та місце судового засідання. Суд визнавав явку представників сторін необов'язковою та повідомляв, що їх нез'явлення у судове засідання апеляційної інстанції (особисто чи представників), а також відсутність відповідного клопотання, не тягне за собою відкладення розгляду справи на іншу дату, а також не перешкоджає розгляду справи по суті.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, явка їх представників у судове засідання не визнавалась обов'язковою, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги за відсутності інших сторін у справі в даному судовому засіданні.
Заслухавши в судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення прокурора та присутнього представника третьої особи по справі, розглянувши апеляційну скаргу та матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Шевченківська окружна прокуратура міста Харкова звернулася до Господарського суду Харківської області з позовною заявою в інтересах держави в особі: Харківської обласної державної (військової) адміністрації, Державного агентства лісових ресурсів України, де у якості відповідачів визначено: Харківську міську раду, Обслуговуючий кооператив "Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" з вимогами щодо ділянки 8,7791 га, кадастр 6310136300:14:011:0004, про: скасування рішення Харківської міської ради №226/08 у відповідній частині, визнання недійсним державного акту та реєстрацій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Державного земельного кадастру, та повернення ділянки державі.
Також, Шевченківською окружною прокуратурою міста Харкова було подано до суду першої інстанції заяву про забезпечення позову (вх.№2659 від 31.07.2025), де прокурор просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101), яка зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543), в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об'єднання, та інших реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна;
- заборони Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на його користь чи виконують по відношенню до нього інші зобов'язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 та, що знаходиться за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул.Архітекторів) в м.Харкові, пов'язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
Заяву мотивовано тим, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення (кадастровий номер 6310136300:14:011:0004, площею 8,7791 га), зареєстрована у приватній власності ОК “Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" без обтяжень, що створює реальну загрозу вчинення під час розгляду справи як реєстраційних операцій (відчуження, поділ/об'єднання, зміна цільового, відкриття/закриття розділу), так і фактичних робіт на місцевості, наслідком чого може стати невідновна шкода ґрунтовому покриву та лісовим насадженням і ускладнення або неможливість ефективного поновлення прав держави та виконання майбутнього судового рішення.
В обґрунтування заяви заявник посилається на те, що:
- спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення зареєстрована у приватній власності без будь-яких обтяжень/заборон, що свідчить про її вразливість до негайних реєстраційних трансакцій;
- відсутність обмежувальних записів у реєстрах створює реальний ризик оперативного вчинення під час розгляду справи реєстраційних дій нотаріусом без участі позивача - зокрема, реєстрації переходу/припинення права власності чи інших речових прав, поділу/об'єднання ділянки, зміни цільового призначення, відкриття/закриття розділу в ДРРП, внесення нових записів про обтяження (іпотека, застава, сервітут, довірча власність), а також передачі майнових прав у статутні капітали юридичних осіб;
- наслідком таких дій буде фрагментація спірного об'єкта та/або зміна кола набувачів, що ускладнить або зробить неможливим поновлення порушеного права в межах цього провадження, спричинить множинність нових позовів до кожного наступного набувача, необхідність скасування додаткових записів у ДРРП і фактично позбавить судовий захист ефективності;
- окремо існує ризик фактичного впливу на ділянку: виконання підготовчих, земляних, інженерних, будівельних, демонтажних, лісогосподарських та розчищувальних робіт, улаштування огорож/під'їздів, прокладання мереж, що може призвести до пошкодження ґрунтового покриву та знищення/ушкодження лісових насаджень, тобто до невідновної шкоди до вирішення спору по суті;
- зазначені ризики не усуваються самим фактом відсутності/ненадання МУО, повідомлень чи дозволів у сфері будівництва, оскільки підготовчі/самочинні дії можуть розпочинатися негайно, а реєстраційні операції - бути вчинені в день звернення;
- ділянка належить до лісових земель - категорії з підвищеним рівнем правової охорони та очевидним публічним інтересом; зміна її правового чи реєстраційного статусу під час розгляду може спричинити тривалі та складнооборотні наслідки для довкілля і державної власності;
- хронологія правовідносин (зокрема укладення 27.12.2016 договору суперфіцію щодо використання ділянки та його розірвання у 2023 році) свідчить про сталий господарський інтерес до комерційного освоєння території, що підвищує ймовірність оперативних дій власника/третіх осіб під час судового розгляду;
- заявлені заходи забезпечення (накладення арешту із повною забороною реєстраційних дій та заборона будь-яких робіт на ділянці) є безпосередньо пов'язаними з предметом немайнових позовних вимог (скасування рішень/реєстрацій, повернення ділянки державі), є необхідними і співмірними, спрямовані на збереження status quo та запобігання появі нових прав/обтяжень і незворотних змін на місцевості;
- невжиття таких заходів створює ризик неефективності судового захисту у розумінні ч. 2 ст. 136 ГПК України, істотно ускладнить або унеможливить виконання майбутнього рішення суду та досягнення мети провадження.
Господарський суд, відмовляючи в заяві про забезпечення позову, зазначив, що заявником не доведено реальної й конкретної загрози ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту прав у межах цього провадження: до матеріалів фактично подано лише інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо права приватної власності кооперативу та копії договору суперфіцію і договору про його розірвання, без будь-яких інших доказів активних або підготовчих дій відповідача. Суд зазначив, що не надано доказів вчинення чи підготовки до вчинення реєстраційних операцій (відчуження, поділу або об'єднання ділянки, зміни цільового призначення, відкриття чи закриття розділу в реєстрі) або фактичних робіт на місцевості, а також відомостей і документів у сфері будівництва (містобудівних умов та обмежень, повідомлення або дозволу, даних з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва), тож наведені у заяві твердження про можливе відчуження чи забудову мають характер припущень і не підтверджують необхідності заявлених, на думку суду, надмірних заходів.
Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
З урахуванням наведених законодавчих норм завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів.
Статтею 124 Конституції України визначений принцип обов'язковості судових рішень. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Під забезпеченням позову необхідно розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18).
Вжиття заходів забезпечення позову відповідно до статті 136 ГПК України є правом суду, а за наявності відповідних виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку підстав для забезпечення позову.
Згідно з ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову є однією з найважливіших гарантій захисту прав, свобод та інтересів юридичних осіб, певним заходом для створення можливості реального виконання рішення суду, у разі задоволення позовних вимог; прийняття передбачених законом заходів щодо забезпечення позову є правом суду, який розглядає спір. Заходи про забезпечення позову застосовується судом, виходячи з обставин справи, змісту заявлених позовних вимог.
Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод "Право на ефективний засіб юридичного захисту" встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Обрання належного, відповідного до предмета спору, заходу забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтвердження доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Разом з тим, обов'язок доказування покладається на особу, яка подала заяву про забезпечення позову. Так, за приписами ст.ст. 73-79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Отже, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів констатує, що інститут забезпечення позову в правовій системі є важливим механізмом, який гарантує виконання рішень суду, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів сторін у судових процесах. Забезпечення позову вживається у випадку якщо позивач має побоювання, які викликані тим, що відповідачем протягом розгляду справи по суті буде вчинено дії, що призведуть до неможливості виконання рішення суду, у разі ухвалення судом рішення про задоволенні позовних вимог. види забезпечення позову нерозривно пов'язані з позовом. Від обґрунтованості та доведеності позовних вимог залежить вжиття або не вжиття судом певного виду забезпечення позову. При цьому питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.
Прийняття рішення про задоволення або відмову у забезпечення позову залежить від думки суду, оскільки більшість аргументів, які пов'язані із застосуванням забезпечення позову, мають оціночний характер. Зважаючи на це позивач повинен довести усі обставини та надати докази того, що у разі не вжиття заходів забезпечення позову рішення суду не можливо буде виконати.
Предметом позову є усунення перешкод державі у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою площею 8,7791 га (кадастровий номер 6310136300:14:011:0004) через відновлення публічного титулу й реєстраційного статусу цієї ділянки: шляхом визнання незаконним і скасування відповідної частини рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності, скасування державних реєстрацій у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та у Державному земельному кадастрі, з одночасним поверненням ділянки у власність держави.
Отже, предметом даного спору є конкретна земельна ділянка площею 8,7791 га з кадастровим номером 6310136300:14:011:0004, розташована у місті Харкові по вулиці Лозовенківській (перспективна; в районі вулиці Архітекторів).
Як свідчать матеріали справи, право приватної власності на цю ділянку зареєстровано за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив “Вправний господар»» на підставі рішення сесії Харківської міської ради від 10.09.2008 №226/08 та державного акту серії ЯЖ№806269; у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито розділ за реєстраційним номером об'єкта 1136091163101, запис про право власності №18368214 від 27.12.2016. Зазначені обставини наведені у матеріалах справи та апеляційної скарги й не заперечуються сторонами.
Відповідно до статей 18 і 19 Земельного кодексу України землі за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим; до таких категорій належать, зокрема, землі лісогосподарського призначення.
Ліси та землі лісового фонду є об'єктами підвищеного захисту зі спеціальним режимом використання, а згідно з частиною другою статті 1 Лісового кодексу України ліси визнаються національним багатством, що виконує водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, рекреаційні та інші суспільно значимі функції.
Норми статей 20, 57, 84 Земельного кодексу України у взаємозв'язку зі статтею 5 Лісового кодексу України визначають особливий правовий статус земель лісогосподарського призначення, порядок їх вилучення, надання та використання за цільовим призначенням.
У цьому контексті апеляційна скарга прокурора та відзив третьої особи - Державного підприємства «Харківська лісова науково-дослідна станція» - послідовно стверджують, що спірна ділянка за своїми правовими та фактичними ознаками належить до земель державної власності лісогосподарського призначення, а її вибуття у приватну власність на підставі рішення від 10.09.2008 №226/08 відбулося всупереч вимогам земельного і лісового законодавства; при цьому рішень уповноважених органів про припинення права постійного користування, вилучення ділянки із постійного користування або відмову від такого права не приймалося, що свідчить про збереження публічно-правового титулу користування та про необхідність застосування до цієї ділянки спеціального природоохоронного режиму.
Оцінивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали та задоволення заяви про забезпечення позову в повному обсязі з таких мотивів.
По-перше, за змістом статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України у справах з немайновими вимогами вирішальним є не стільки ризик «невиконання рішення», скільки ризик неефективності судового захисту в межах цього провадження у разі невжиття тимчасових заходів. Мета забезпечення позову - зберегти status quo та запобігти таким змінам правового, реєстраційного чи фактичного стану спірного об'єкта, які ускладнять або унеможливлять відновлення прав за результатами розгляду справи.
По-друге, матеріали справи свідчать, що спірна земельна ділянка площею 8,7791 га (кадастровий номер 6310136300:14:011:0004) зареєстрована у приватній власності ОК «Житлово-будівельний кооператив “Вправний господар»» без внесених обтяжень. Такий реєстровий стан об'єкта означає високу вразливість до швидких реєстраційних дій під час розгляду справи: реєстрації переходу чи припинення речових прав, поділу або об'єднання ділянки, зміни цільового призначення, відкриття/закриття розділу, реєстрації нових обтяжень (іпотека, застава, сервітут тощо). З огляду на те, що такі дії можуть бути вчинені нотаріусом без участі позивача, їх настання призведе до зміни суб'єктного складу спору або конфігурації об'єкта й фактично зумовить множинність нових позовів до кожного наступного набувача, що несумісно з принципом ефективності захисту в межах одного провадження.
По-третє, поряд із реєстраційним існує доведений ризик фактичного впливу на ділянку: виконання підготовчих, земляних, інженерних, будівельних, розчищувальних робіт, улаштування огорож та під'їздів, прокладання мереж, інших дій, здатних спричинити пошкодження ґрунтового покриву та знищення/ушкодження лісових насаджень. Такий вплив має характер невідновної шкоди ще до вирішення спору по суті, а отже вимагає превентивного обмеження через тимчасову заборону робіт.
По-четверте, колегія суддів бере до уваги спеціальний правовий режим лісових земель і підвищений публічний інтерес у їх збереженні. Третя особа у справі прямо зазначає, що спірний масив належить до земель державної власності лісогосподарського призначення; рішень уповноважених органів про припинення права постійного користування, вилучення ділянки або відмову від такого права не приймалося. У цьому контексті будь-які реєстраційні трансакції (перехід права, поділ, зміна цільового) або фактичні втручання у період розгляду створюють непропорційний ризик для довкілля та державної власності, який неможливо нейтралізувати після ухвалення рішення по суті.
По-п'яте, доводи суду першої інстанції про відсутність у матеріалах справи містобудівних умов та обмежень, повідомлень або дозволів у сфері будівництва не спростовують наявності зазначених ризиків і ґрунтуються на помилковому критерію перевірки. Для застосування заходів забезпечення у справах з немайновими вимогами не вимагається доведення готовності до забудови через повний пакет дозвільних документів; вирішальним є наявність обґрунтованого припущення про можливість настання змін, що ускладнять або зроблять неможливим ефективний захист (зокрема - через реєстраційні дії, які не залежать від наявності будівельних дозволів, та через підготовчі/самочинні роботи, здатні розпочатися без них). Вимога суду першої інстанції надати саме будівельні містобудівні умови та обмеження забудови земельної ділянки/повідомлення/дозвіл фактично є завищенням стандарту доказування на стадії забезпечення позову та не відповідає завданню цієї процесуальної інституції - запобігти ускладненню або неможливості поновлення порушених прав.
В свою чергу, суд першої інстанції помилково поклав на заявника обов'язок доведення конкретних намірів відповідача (оголошення про продаж, подані заяви, укладені проєктні або інвестиційні угоди тощо). На стадії забезпечення позову заявник має довести реальність ризику з урахуванням вразливого реєстраційного стану об'єкта, його правової природи (лісові землі) та попередньої історії господарського інтересу (у т.ч. укладення договору суперфіцію та його розірвання). У сукупності ці фактори утворюють належну доказову базу для тимчасових обмежень, навіть якщо прямих доказів підготовлених правочинів або будівельних дій ще не виявлено.
Запропонований заявником комплекс заходів - накладення арешту із повною забороною реєстраційних дій та заборона підготовчих, будівельних і земельних робіт - відповідає принципу співмірності (стаття 137 Господарського процесуального кодексу України). Ці заходи є необхідними і достатніми для збереження реєстраційного та фактичного стану лісової ділянки, прямо кореспондують предмету немайнових вимог (скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту, скасування державних реєстрацій у державних реєстрах та повернення ділянки державі) і мінімізують втручання у права відповідача поза межами, що є необхідними для досягнення мети забезпечення. Будь-який «м'якший» захід (лише реєстраційна заборона або лише заборона робіт) не нівелює одночасно і реєстраційний, і фактичний ризики, а відмова у забезпеченні взагалі створює неприпустимий дисбаланс інтересів та загрозу невідновної шкоди.
З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку, що прокурор довів наявність реальних ризиків, які у разі невжиття тимчасових заходів можуть ускладнити або зробити неможливим ефективний судовий захист і виконання можливого рішення, а суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права, звівши перевірку ризику до наявності дозвільних документів у будівництві та висунувши надмірні вимоги до доказування намірів відповідача.
Заява про забезпечення позову підлягає задоволенню в повному обсязі, а ухвала - скасуванню з постановленням нового рішення про накладення арешту із забороною реєстраційних дій щодо спірної ділянки та про заборону виконання на ній будь-яких підготовчих, будівельних, демонтажних і земельних робіт до набрання законної сили рішенням суду у справі.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що у даному випадку вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ'я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи унеможливлення виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу, мають суто процесуальний «забезпечувальний» характер та їх вчинення жодним чином не впливає на вирішення справи по суті.
Крім того, судова колегія Східного апеляційного господарського суду звертає увагу, що в даному випадку заходи забезпечення позову, вжиті судом, лише запровадять законні обмеження, наявність яких дозволить створити належні умови для розгляду судом першої інстанції позову по суті за звичайною процедурою, а в разі задоволення позову сприятимуть ефективному захисту прав позивача в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення відповідно до ст. 277 ГПК України, зокрема, є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції вважає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню з прийняттям нового судового рішення про задоволення заяви Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову.
Оскільки суд не вирішує спір по суті, відповідно до ст.129 ГПК України понесені позивачем судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції потрібно врахувати при розподілі судових витрат місцевим судом за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись ст. 129, 255, 269, 271, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова задовольнити.
Ухвалу Господарського суду Харківської області від 04.08.2025 у справі №922/2659/25 скасувати.
Прийняти нове рішення, яким заяву Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова про забезпечення позову задовольнити.
Вжити заходи забезпечення позову шляхом:
- накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 га, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул. Архітекторів) (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1136091163101), яка зареєстрована на праві приватної власності за Обслуговуючим кооперативом «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543), в формі заборони реєстрації прав власності, скасування реєстрації прав власності та інших речових прав, а також будь-яких дій (в тому числі правочинів) щодо відчуження, передачі у володіння, користування, внесення до статутних капіталів юридичних осіб, передачі у заставу або в іпотеку, будь-якого іншого обтяження, зміни площі та інших характеристик, частки, власника, поділу, об'єднання, та інших реєстраційних дій щодо об'єкту нерухомого майна;
- заборони Обслуговуючому кооперативу «Житлово-будівельний кооператив "Вправний господар" (код ЄДРПОУ 35698543) та будь-яким іншим особам, в тому числі які діють на його користь чи виконують по відношенню до нього інші зобов'язання, проводити будь-які підготовчі чи будівельні, демонтажні, земельні та/або інші роботи на земельній ділянці з кадастровим номером: 6310136300:14:011:0004 площею 8,7791 та, що знаходиться за адресою: вул. Лозовенківська (перспективна, в районі вул.Архітекторів) в м.Харкові, пов'язані із пошкодженням ґрунтового покриву вказаної земельної ділянки або роботи, що можуть призвести до знищення або пошкодження наявних на ній лісових насаджень.
Дана постанова відповідно до ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" є виконавчим документом. Строк пред'явлення даної постанови до виконання складає три роки, починаючи з наступного дня після набрання даною постановою законної сили.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок і строки оскарження визначені ст.ст.287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена 15.09.2025.
Головуючий суддя О.А. Істоміна
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя Д.О. Попков