04 вересня 2025 року м. Харків Справа № 917/1228/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О. , суддя Мартюхіна Н.О.
за участі секретаря судового засідання Андерс О.К.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційні скарги Приватного підприємства “Світ»(вх.№1564П/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» (вх.№1565П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 про забезпечення позову у справі №917/1228/25 (повний текст ухвали складено та підписано 26.06.2025 суддею Ківшик О.В. у приміщенні Господарського суду Полтавської області),
за позовом Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича, м.Кременчук, Полтавської області в інтересах Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, м.Кременчук, Полтавська обл.,
до 1.Товариства з обмеженою відповідальністю “Тініан», м.Кременчук, Полтавська обл.,
2.Товариства з обмеженою відповідальністю “Фірма “Автосинтез», м.Кременчук, Полтавська обл.,
3.Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера», м.Кременчук, Полтавська обл.,
4. Приватного підприємства “Світ», с.Піщане, Кременчуцький р-н, Полтавська обл.,
про визнання недійсними договорів купівлі-продажу
23.06.2025 до Господарського суду Полтавської області надійшла заява Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про забезпечення позову до подачі позовної заяви у справі №917/1228/25 шляхом: - накладення арешту на комплекс, будівлі меблевої майстерні, загальною площею 222,3 кв.м, що в цілому складається з: майстерні “А, А1, А2», складу “Б», навісу “В», вбиральні “К», сушилки, котельні “Д,д», сараю “Е», інспекції “Ж», огорожі “№1, 2», бруківки “№3», навісу (тимчасового) “з», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1919 га, кадастровий номер 5310436500:08:006:0020, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 915858053104) та заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі; - накладення арешту на будівлі човнової станції, що в цілому складається з: будівлі літньої сторожки з площадкою літ. “А, Ап», загальною площею 6,4 кв.м, будинку для ремонту двигунів літ. “Б», загальною площею 32,6 кв.м, будівлі трансформаторної підстанції літ.“В», загальною площею 18,3 кв.м, металевого складу ангару літ “Г», загальною площею 56,6 кв.м, вбиральні літ.“К», загальною площею 4,0 кв.м, будівлі-сторожки літ. “Е,е,е1,е2», загальною площею 43,0 кв.м, площадки для зимової станції літ “И», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3,0785 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1581521553104) та заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.
Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 у справі №917/1228/25 заяву Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича (вх.№1270/25) від 23.06.2025 про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову у справі №917/1228/25 задоволено. Вжито заходи забезпечення позову у справі №917/1228/25 шляхом: - накладення арешту на комплекс, будівлі меблевої майстерні, загальною площею 222,3 кв.м, що в цілому складається з: майстерні “А, А1, А2», складу “Б», навісу “В», вбиральні “К», сушилки, котельні “Д,д», сараю “Е», інспекції “Ж», огорожі “№1, 2», бруківки “№3», навісу (тимчасового) “з», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1919 га, кадастровий номер 5310436500:08:006:0020, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 915858053104) та заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі; - накладення арешту на будівлі човнової станції, що в цілому складається з: будівлі літньої сторожки з площадкою літ.“А, Ап», загальною площею 6,4 кв.м, будинку для ремонту двигунів літ.“Б», загальною площею 32,6 кв.м, будівлі трансформаторної підстанції літ. “В», загальною площею18,3 кв.м, металевого складу ангару літ “Г», загальною площею 56,6 кв.м, вбиральні літ.“К», загальною площею 4,0 кв.м, будівлі-сторожки літ.“Е, е, е1, е2», загальною площею 43,0 кв.м, площадки для зимової станції літ “И», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3,0785 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1581521553104) та заборони всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі.
В обґрунтування підстав для задоволення заяви Приватного виконавця Скрипника Володимира Леонідовича про вжиття заходів забезпечення позову до подання позову у справі №917/1228/25 суд першої інстанції послався на наявність передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України умов для їх застосування, враховуючи принципи співмірності, розумності та адекватності заходів забезпечення позову, зазначивши при цьому про доведеність позивачем наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист інтересів особи в інтересах якої приватним виконавцем подано позов, предметом якого є визнання недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу на шкоду кредитора (стягувача) з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання судових рішень, ухвалених на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (фраудаторних правочинів), адже через недобросовісні дії відповідачів порушуються саме права стягувача, а забезпечення можливості реального виконання рішення суду про відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, у випадку задоволення позову можна досягнути лише шляхом накладення арешту на майно, правомірність відчуження якого оспорюється у даній справі.
При цьому суд зазначив, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано із предметом позову, оскільки стосується майна, яке є предметом оспорюваних договорів, та не порушить прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження майном, а в разі укладення новими власниками майна будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом означених договорів, недійсність яких є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна.
Приватне підприємство “Світ» подало на зазначену ухвалу до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати в частині накладення арешту на майно ПП “Світ»: будівлі човнової станції, що в цілому складається з: будівлі літньої сторожки з площадкою літ.“А, Ап», загальною площею 6,4 кв.м, будинку для ремонту двигунів літ.“Б», загальною площею 32,6 кв.м, будівлі трансформаторної підстанції літ.“В», загальною площею18,3 кв.м, металевого складу ангару літ “Г», загальною площею 56,6 кв.м, вбиральні літ.“К», загальною площею 4,0 кв.м, будівлі-сторожки літ. “Е, е, е1, е2», загальною площею 43,0 кв.м, площадки для зимової станції літ.“И», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 3,0785 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 16 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1581521553104) та відмовити у задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
В обґрунтування апеляційної скарги Приватне підприємство “Світ» посилається на те, що всупереч вимог ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд оскаржуваною ухвалою вжив заходи забезпечення позову на підставі заяви особи, яка не є учасником справи, оскільки приватний виконавець Скрипник В.Л. у заяві про забезпечення позову зазначений як заявник, а ч. 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України учасниками справи у справах позовного провадження визначає сторін, якими є позивач та відповідач, а також третіх осіб. При цьому скаржник вказує на те, що приватний виконавець Скрипник В.Л. не є представником позивача, оскільки не надав доказів здійснення представництва в інтересах позивача у встановленому порядку (не є ні адвокатом, ні працівником позивача), у той час як в оскаржуваній ухвалі приватний виконавець Скрипник В.Л. зазначений як стягувач, що не відповідає фактичним обставинам справи та статусу цього заявника, з огляду на те, що він не є позивачем і, відповідно, не може бути стягувачем за ухвалою про забезпечення позову.
Крім цього скаржник зазначив про те, що оскаржуваною ухвалою суд вжив заходи до забезпечення позову, які є неспівмірними з позовними вимогами, з урахуванням того, що заявник мав намір подати позов немайнового характеру, який не підлягає вартісній оцінці, можливе судове рішення про задоволення якого не вимагатиме примусового виконання та він не містить вимог про повернення майна, але суд в обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпечення цього позову послався на те, що у разі укладення новими власниками майна будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом договорів, недійсність яких є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна, тобто позову, який має майновий характер.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» також подало на зазначену ухвалу до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить цю ухвалу скасувати в частині накладення арешту на майно ТОВ “Еко Тера»: комплекс, будівлі меблевої майстерні, загальною площею 222,3 кв.м, що в цілому складається з: майстерні “А, А1, А2», складу “Б», навісу “В», вбиральні “К», сушилки, котельні “Д, д», сараю “Е», інспекції “Ж», огорожі “№1, 2», бруківки “№3», навісу (тимчасового) “з», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності, площею 0,1919 га, кадастровий номер 5310436500:08:006:0020, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул.Велика набережна, 12 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 915858053104) та відмовити в задоволенні заяви про вжиття заходів до забезпечення позову.
В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» зазначило підстави, які є аналогічними підставам апеляційної скарги Приватного підприємства “Світ».
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.07.2025 для розгляду справи № 917/1228/25 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Лакіза В.В.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства “Світ» (вх.№1564П/2) та апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» (вх.№1565П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 про забезпечення позову у справі №917/1228/25. Об'єднано в одне апеляційне провадження для сумісного розгляду апеляційні скарги Приватного підприємства “Світ» (вх.№1564П/2) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» (вх.№1565П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 про забезпечення позову у справі №917/1228/25. Розгляд скарг призначено на 21.08.2025 о 14:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду. Встановлено учасникам справи, які не є скаржниками строк до 15.08.2025 для подання відзивів на апеляційні скарги з доказами надсилання копій відзивів скаржникам. Встановлено учасникам справи строк до 15.08.2025 для подання заяв, клопотань, тощо з доказами їх надсилання іншим учасникам справи.
11.08.2025 від приватного виконавця Скрипника В.Л. через підсистему “Електронний суд» до суду надійшов відзив (вх.№9610) на апеляційні скарги, в якому він просить відмовити у задоволенні апеляційних скарг Приватного підприємства “Світ» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера».
В обґрунтування своїх заперечень проти доводів апеляційних скарг приватний виконавець Скрипник В.Л. посилається на суперечність нормам процесуального права посилання скаржників на те, що всупереч вимог ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд вжив заходи забезпечення позову на підстав заяви особи, яка не є учасником справи, враховуючи те, що ч. 3 статею 41 Господарського процесуального кодексу України учасниками справи у справах позовного провадження поряд зі сторонами та третіми особами визначено осіб, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, у той час як приватний виконавець Скрипник В.Л. в заяві про забезпечення позову зазначив, що він є особою, якій законом надано право звертатися з позовом про визнання недійсними правочинів із відчуження майна боржника, укладених на шкоду стягувачу, з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання судових рішень (фраудаторних правочинів) в інтересах іншої особи-Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка є стягувачем в рамках зведеного виконавчого провадження № 76135976 з виконання ухвалених на її користь судових рішень у справах № № 917/1946/23, 917/1960/23, боржником в яких є ТОВ «Тініан»,.
Також приватний виконавець Скрипник В.Л. зазначив про необґрунтованість посилання скаржників на вжиття судом оскаржуваною ухвалою заходів у вигляді арешту на нерухоме майно для забезпечення позову немайнового характеру, предмет якого становлять вимоги про визнання правочинів недійсними без вимог про повернення нерухомого майна, яке є предметом цих договорів, з огляду на те, що за положеннями ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зокрема, кожна із сторін за таким правочином зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а тому, в силу зазначених норм, боржник-ТОВ «Тініан» поверне своє право власності на нерухоме майно, що було відчужено на підставі оспорюваних правочинів, які мають бути визнані недійсними, що у свою чергу обумовить виникнення можливості звернути стягнення на вказане майно та відповідно, за рахунок його реалізації, погасити вимоги стягувача у зазначеному виконавчому провадженні № 76135976.
Разом з цим, приватний виконавець Скрипник В.Л. зазначає, що відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
З огляду на наведені положення законодавства приватний виконавець Скрипник В.Л. стверджує, що в разі, якщо боржник не забезпечить реєстрацію за собою відповідного права власності, то виконавець, у порядку, передбаченому статті 336 Господарського процесуального кодексу України, може звернутися до суду із заявою про звернення стягнення на нерухоме майно боржника, право власності на яке не зареєстроване у встановленому порядку. Водночас, як зазначає приватний виконавець Скрипник В.Л., в разі незастосування у даній справі заходу забезпечення позову, може відбутися ситуація, за якої нові власники відчужать на користь третьої особи об'єкти нерухомості, що обумовить необхідність зміни позовних вимог або пред'явлення нового позову до нових васників таких об'єктів, якщо справа перебуватиме на такій стадії, що не дозволить змінювати позовні вимоги, що у свою чергу мож призвести до того, що обраний спосіб захисту не буде ефективним, оскільки значення судового рішення буде зневільоване, а для захисту порушеного права необхідним буде поданя нового позову про повернення майна.
У зв'язку з відпусткою судді-доповідача Тарасової І.В., розгляд справи, призначений на 21.08.2025 о 14:30 годині, не відбувся.
Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.08.2025 у зв'язку з відпусткою судді Крестьянінова О.О. та судді Лакізи В.В. для розгляду справи сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.08.2025 повідомлено учасників справи, що судове засідання з розгляду апеляційної скарги Приватного підприємства “Світ» (вх.№1564П/2) та апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» (вх.№1565П/2) на ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 про забезпечення позову у справі №917/1228/25 відбудеться 04.09.2025 о 16:00 год. у приміщенні Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи, які належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не з'явились.
03.09.2025 від приватного виконавця Скрипника В.Л. надійшло клопотання (вх. № 10459), згідно з яким він просить провести розгляд апеляційних скарг за його відсутності та відмовити в їх задоволенні.
Враховуючи належне повідомлення учасників справи про дату, час та місце судового засідання, з огляду на клопотання приватного виконавця Скрипника В.Л. про розгляд справи за його відсутності, викладення ним своєї правової позиції щодо апеляційних скарг у відзиві на них, враховуючи те, що явка учасників справи не визнавалась обов'язковою, а відповідно до ч. ч. 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, справа розглядається за відсутності учасників справи.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційних скарг та відзиву на них, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку про залишення апеляційних скарг без задоволення.
Предметом даного апеляційного перегляду є ухвала господарського суду першої інстанції про забезпечення заходів майбутнього позову предметом якого є:
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.01.2024, укладеного між ТОВ «ТІНІАН» та ТОВ «ФІРМА «АВТОСИНТЕЗ», що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 387;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.01.2024, укладеного між ТОВ «ТІНІАН» та ТОВ «ФІРМА «АВТОСИНТЕЗ», що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 388;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 02.12.2024, укладеного між ТОВ «ФІРМА «АВТОСИНТЕЗ» та ТОВ «ЕКО ТЕРА», що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 5030;
- визнання недійсним договору купівлі-продажу від 15.05.2025, укладеного між ТОВ «ФІРМА «АВТОСИНТЕЗ» та ПП «СВІТ», що посвідчений приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А. за реєстр. № 1331.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом вказаної норми, забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів позивача, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі статтею 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб, забороною відповідачу вчиняти певні дії, забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
За змістом наведених норм забезпечення позову по суті - це тимчасові обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача чи інших осіб з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту.
Забезпечення позову - це вжиття заходів щодо охорони інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача (пункт 8.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20). Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити тощо. Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову. Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 21.03.2024 у справі № 910/15328/23, від 01.05.2023 у справі № 914/257/23, від 06.03.2023 у справі № 916/2239/22.
Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.
При розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність та обґрунтованість позовних вимог. До предмета доказування на цій стадії входить лише питання про те, чи може існуючий стан організації правовідносин ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
У рішенні Конституційного Суду України від 16.06.2011 №5-рп/2011 у справі N 1-6/2011 зазначено, що судочинство охоплює, зокрема, інститут забезпечення позову, який сприяє виконанню рішень суду і гарантує можливість реалізації кожним конституційного права на судовий захист, встановленого статтею 55 Конституції України.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача чи інших осіб з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, а також у здійсненні ефективного захисту або поновленні порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
За змістом статті 136 Господарського процесуального кодексу України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням:
- розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову;
- забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу;
- наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду;
- імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, у разі невжиття таких заходів;
- запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22, від 18.05.2023 у справі № 910/14989/22, від 24.06.2022 у справі № 904/8506/21.
Заходи забезпечення позову повинні узгоджуватись з предметом та підставами позову, можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати права інших осіб.
Обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову гарантує дотримання принципу співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти балансу інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, сприяє фактичному виконанню судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, забезпечує ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.
Адекватність заходів забезпечення позову, що застосовуються господарським судом, визначається їх відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист якого просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві чи іншим особам вчиняти певні дії. Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.
При цьому співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. в постановах від 09.12.2020 у справі №910/9400/20, від 21.12.2020 у справі №910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.
Разом з цим, положення зазначеної норми статті 136 Господарського процессуального кодексу України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статей 73, 74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини 3 статті 13 та ч. 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Тобто положення статті 136 Господарського процесуального кодексу України пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73,74 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача.
За загальним правилом достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Водночас слід зазначити, що законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення із заявою про забезпечення позову, а тому суди в кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет належності, допустимості та достовірності.
Отже, заява про забезпечення позову повинна бути обґрунтованою з поданням належних і допустимих доказів, що підтверджують можливість виникнення в подальшому ускладнень при виконанні судового рішення, забезпеченні ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому варто враховувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом залежно від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
Так, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову або унеможливлення ефективного захисту чи поновлення прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, яка звернулася з такою заявою, позовним вимогам.
Разом з тим, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
Позов в процесуальному сенсі - це звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається з двох елементів: предмет і підстави позову.
Згідно зі статтею 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/12 зазначено, що майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці.
Відповідно до пункту 3 частини третьої статті 162, пунктів 1, 2, 3 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці. Ціна позову визначається: 1) у позовах про стягнення грошових коштів -сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку; 2) у позовах про визнання права власності на майно або його витребування - вартістю майна; 3) у позовах, які складаються з кількох самостійних вимог, - загальною сумою всіх вимог.
Тобто будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов'язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.
Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).
Натомість до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Під немайновим позовом слід розуміти вимогу про захист права або інтересу, об'єктом якої виступає благо, що не піддається грошовій оцінці.
Предметом позову у даній справі є вимоги немайнового характеру про визнання недійсними правочинів.
Оскільки приватний виконавець звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не потрібно взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Відповідна правова позиція щодо умов забезпечення позову немайнового характеру викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 18.02.2019 у справі № 922/3010/18.
Зазначені немайнові вимоги обґрунтовано вчиненням відповідачами правочинів з відчуження нерухомого майна (договорів купівлі-продажу) боржника -ТОВ «Тініан» на шкоду Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області -стягувачу у рамках зведеного виконавчого провадження № 76135976 з виконання ухвалених на її користь судових рішень у справах № № 917/1946/23, 917/1960/23 про стягнення безпідставно збережених грошових коштів в розмірі орендної плати за земельні ділянки, з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання вказаних судових рішень (фраудаторних правочинів).
Таким чином позов, про намір подання якого зазначено приватним виконавцем Скрипником В.Л. в заяві про його забезпечення (майбутній позов), спрямований на захист прав Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як стягувача в рамках виконавчого провадження з виконання судових рішень в інших справах.
Разом з тим, заява про забезпечення зазначеного позову обґрунтована з наступних підстав.
На виконанні приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Скрипника Володимира Леонідовича перебуває зведене виконавче провадження №76135976, до складу якого входять:
- виконавче провадження № 76121787 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області виданого 09.09.2024 у справі № 917/1946/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тініан» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 248 401,54 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 3 726,02 грн - витрати по сплаті судового збору;
- виконавче провадження № 76134297 з примусового виконання наказу Господарського суду Полтавської області виданого 09.09.2024 у справі № 917/1960/23 про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю “Тініан» на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області 181 303,65 грн безпідставно збережених коштів в розмірі орендної плати, 2 719,55 грн - витрати по сплаті судового збору.
25.09.2024 зазначені виконавчі провадження об'єднані у зведене виконавче провадження, боржником за яким є Товариство з обмеженою відповідальністю “Тініан» (код ЄДРПОУ 43858760). Загальний розмір заборгованості за зведеним виконавчим провадженням становить 436 150,76 грн.
В ході перевірки майнового стану боржника заявником встановлено, що боржнику на праві приватної власності належали:
- комплекс, будівлі меблевої майстерні, загальною площею 222,3 кв.м., що в цілому складається з: майстерні “А,А1,А2», складу “Б», навісу “В», вбиральні “К», сушилки, котельні “Д,д», сараю “Е», інспекції “Ж», огорожі “№1,2», бруківки “№3», навісу (тимчасового) “з», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 0,1919 га, кадастровий номер 5310436500:08:006:0020, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика набережна, 12;
- будівлі човнової станції, що в цілому складається з: будівлі літньої сторожки з площадкою літ. “А,Ап», загальною площею 6,4 кв.м., будинку для ремонту двигунів літ. “Б», загальною площею 32,6 кв.м., будівлі трансформаторної підстанці літ. “В», загальною площею18,3 кв.м., металевого складу ангару літ “Г», загальною площею 56,6 кв.м., вбиральні літ. “К», загальною площею 4,0 кв.м., будівлі-сторожки літ. “Е,е,е1,е2», загальною площею 43,0 кв.м., площадки для зимової станції літ “И», які розташовані на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0785 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, за адресою: Полтавська обл., м. Кременчук, вул. Велика набережна, 16.
Однак, після винесення Господарським судом Полтавської області ухвали від 01.11.2023 про відкриття провадження у справі № 917/1946/23 та ухвали від 03.11.2023 про відкриття провадження у справі № 917/1960/23, боржник відчужив належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме комплекс, будівлі меблевої майстерні на користь ТОВ “Фірма “Автосинтез» на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 387, та будівлю човнової станції, з усіма складовими на користь ТОВ “Фірма “Автосинтез» на підставі договору купівлі-продажу від 30.01.2024, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 388
В подальшому, ТОВ “Фірма “Автосинтез» здійснило відчуження комплексу будівель меблевої майстерні на користь ТОВ “ЕКО ТЕРА» на підставі договору купівлі-продажу від 02.12.2024, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Веселовським А.Г. за реєстр. № 5030, та на підставі договору купівлі-продажу будівлі човнової станції від 15.05.2025, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького районного нотаріального округу Полтавської області Марченко Н. А. за реєстр. № 1331, відчужило на користь Приватного підприємства “СВІТ», від імені якого діє директор Мєльнік Андрій Володимирович, будівлі човнової станції, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності площею 3,0785 кв.м, кадастровий номер 5310436500:08:006:0030, за адресою: Полтавська обл., м.Кременчук, вул. Велика набережна, 16.
Заявник стверджує, що ним в інтересах стягувача - Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області - подаватиметься позов, предметом якого є визнання недійсними означених вище договорів купівлі-продажу, оскільки ці договори є такими, що укладені відповідачами на шкоду кредитора (стягувача) з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання судових рішень, ухвалених на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
На думку приватного виконавця, метою забезпечення позову у даному випадку є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів стягувачів, адже через недобросовісні дії відповідачів порушуються саме права стягувача, та забезпечення можливості реального виконання рішення суду про відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, у випадку задоволення позову, чого можна досягнути лише шляхом накладення арешту на майно, правомірність відчуження якого оспорюється у даній справі.
У свою чергу, у разі невжиття заходів забезпечення позову та допущення повторного відчуження нерухомого майна до розгляду справи по суті, поновлення порушеного права стягувача у такому випадку буде неможливим без нових звернень до суду. Тобто, фактично вжиття заходу забезпечення позову шляхом накладання арешту на нерухоме майно спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду цієї справи по суті.
На підтвердження вказаних у заяві обставин до неї додано, зокрема: копії відповідних судових наказів у справах №№ 917/1946/23, 917/1960/23, а також копії постанов виконавців про відкриття виконавчих проваджень № № 76121787, 76134297 та про об'єднання цих виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження № 76135976, інформаційних довідок з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ухвал про відкриття провадження у справах №№ 917/1946/23,917/1960/23, договорів купівлі-продажу від 30.01.2024 №№ 387, 388, від 02.12.2024 № 5030, від 15.05.2025 № 1331.
Враховуючи предмет та підстави позову, доводи та вимоги заяви про застосування заходів його забезпечення, Господарський суд першої інстанції обґрунтовано послався на наявність передбачених статтею 136 Господарського процесуального кодексу України умов для застосування відповідних заходів, враховуючи принципи співмірності, розумності та адекватності заходів забезпечення позову, з огляду на доведеність заявником наявності обставин, які можуть істотно ускладнити чи взагалі унеможливити ефективний захист інтересів особи в інтересах якої приватним виконавцем подано позов, предметом якого є визнання недійсними укладених відповідачами договорів купівлі-продажу на шкоду кредитора (стягувача) з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання судових рішень, ухвалених на користь Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (фраудаторних правочинів), адже з наданих до заяви доказів вбачаються достатні підстави для обґрунтованого припущення, що через недобросовісні дії відповідачів порушуються саме права стягувача, а забезпечення можливості відновлення становища, що існувало до укладення оспорюваних договорів купівлі-продажу, у випадку задоволення позову можна досягнути лише шляхом накладення арешту на майно, правомірність відчуження якого оспорюється у даній справі.
При цьому суд першої інстанції правомірно врахував, що застосування обраного заявником заходу забезпечення позову безпосередньо пов'язано із предметом позову, оскільки стосується майна, яке є предметом оспорюваних договорів, та це не порушить прав та охоронюваних законом інтересів учасників справи чи інших осіб, що не є учасниками цього судового процесу, а лише запровадить тимчасові обмеження щодо розпорядження майном, а в разі укладення новими власниками майна будь-яких правочинів щодо відчуження нерухомого майна, що є предметом означених договорів, недійсність яких є предметом позовних вимог, буде знівельоване значення судового рішення у випадку задоволення позову та зумовить необхідність подальшого звернення до суду з метою повернення такого майна.
За своєю суттю такий засхід забезпечення позову як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна, в той час як заборона на відчуження об'єкта нерухомого майна - це перешкода у вільному розпорядженню майном.
Разом з цим, з урахуванням специфіки правового режиму нерухомої речі, речові права на яку підлягають державній реєстрації та виникають з моменту її проведення, стосовно такого майна діє принцип реєстраційного володіння, а не наявності фізичного контролю над річчю, а тому позбавлення власника володіня нерухомістю може полягати лише у позбавлення самого правового титулу шляхом реєстрації речових прав за іншою особою.
З урахуванням наведеного, вжиті судом заходи забезпечення позову, які полягають в накладенні арешту на нерухоме майно та у забороні всім державним реєстраторам прав на нерухоме майно в розумінні Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», а також будь-яким іншим особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, будь-яким суб'єктам державної реєстрації прав та нотаріусам вчиняти будь-які дії, пов'язані з посвідченням будь-яких правочинів, а також інші реєстраційні дії, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на вказане нерухоме майно до набрання законної сили рішенням суду у справі спрямовані на недопущення вибуття вказаного майна з володіння останніх набувачів, якими є скаржники-ТОВ «Еко Тера» та ПП «Світ», з метою можливості подальшого його повернення у власність боржника -ТОВ «Тініан» для можливого задоволення за його рахунок вимог стягувача у зведеному виконавчому провадженні № 76135976 з виконання судових рішень у справах №№ 917/1946/23, 917/1960/23, яким є Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, і ці заходи не призведуть до невиправданого обмеження їх майнових прав, оскільки арештоване майно фактично перебуває у володінні цих осіб, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.
Доводи скаржників щодо того, що всупереч вимог ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України суд вжив заходи забезпечення позову на підстав заяви особи, яка не є учасником справи, та неадекватності заявлених заходів у вигляді арешту нерухомого майна до позовних вимог про визнання недійсними договорів, які мають немайновий характер, колегія суддів відхиляє з наступних підстав.
Як зазначено вище, ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України право на подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову надано учасникам справи.
Частиною 1 статті 41 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у справах позовного провадження учасниками справи є сторони та треті особи.
Разом з цим частиною 3 цієї статті передбачено, що у справах можуть також брати участь органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Частиною 1 статті 53 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, фізичні та юридичні особи можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Згідно з ч. 5 цієї статті, у разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.
У заяві про забезпечення позову приватний виконавець Скрипник В.Л. зазначив, що він є особою, якій законом надано право звертатися з позовом в інтересах іншої особи-Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка є стягувачем в рамках зведеного виконавчого провадження № 76135976 з виконання ухвалених на її користь судових рішень у справах № № 917/1946/23, 917/1960/23,боржником в яких є ТОВ «Тініан», про визнання недійсними правочинів з відчуження майна боржника, укладених на шкоду стягувача, з метою унеможливлення звернення стягнення на нерухоме майно боржника під час примусового виконання вказаних судових рішень (фраудаторних правочинів). При цьому Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області в заяві зазначено позивачем.
З наведеного вбачається, що приватний виконавець Скрипник В.Л. відповідає встановленим ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України вимогам до заявника заходів до забезпечення позову щодо наявності у нього статусу учасника справи.
При цьому належність відповідного учасника справи стосується питань суті спору, які, як зазначено вище, не досліджуються під час вирішення питання щодо забезпечення позову.
Щодо критерію адекватності заявлених заходів у вигляді арешту нерухомого майна до позовних вимог приватного виконавця Скрипника В.Л. про визнання недійсними договорів, які мають немайновий характер, на порушення якого посилаються скаржники, колегія суддів погоджується з доводами відзиву вказаного учасника про безпідставність таких доводів.
Як зазначено вище, майбутній позов, вжиття заходів до забезпечення якого просив приватний виконавець Скрипник В.Л., має немайновий характер, а тому при вирішенні питання щодо його забезпечення має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Позов, який має бути поданий приватним виконавецм Скрипником В.Л. в рамках даної справи спрямований на захист прав Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області як стягувача в рамках виконавчого провадження в інших судових справах.
Як обґрунтовано зазначив приватний виконавець Скрипник В.Л., за положеннями ч. 1 статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю, зокрема, кожна із сторін за таким право чином зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування, а тому в силу зазначених норм боржник-ТОВ «Тініан» поверне своє право власності на нерухоме майно, що було відчужено на підставі оспорюваних правочинів, які мають бути визнані недійсними, що у свою чергу обумовить виникнення можливості звернути стягнення на вказане майно та відповідно, за рахунок його реалізації -погасити вимоги стягувача у зазначеному виконавчому провадженні № 76135976.
При цьому слід враховувати, що відповідно до ч. 3 статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв'язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід'ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.
Також колегія суддів відхиляє доводи скаржників щодо неправомірного зазначення в оскаржуваній ухвалі приватного виконавця Скрипника В.Л. як стягувача, через відсутність у нього статусу позивача.
У статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов'язок щодо виконання рішення.
Як зазначено вище, приватний виконавець Скрипник В.Л. відповідає встановленим ч. 1 статті 136 Господарського процесуального кодексу України вимогам до заявника заходів до забезпечення позову щодо наявності у нього статусу учасника справи, а саме є особою, яка подала позов в інтересах іншої особи -Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, яка у свою чергу, в силу наведених процесуальних норм має статус позивача .
Оскільки, як зазначено вище, оскаржуваною ухвалою правомірно задоволено заяву саме приватного виконавця Скрипника В.Л., який хоча і не є позивачем, але є належним суб'єктом її подання-учасником справи, який подав позов в інтересах позивача, враховуючи наведене у статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначення стягувача як особи, на користь чи в інтересах якої видано виконавчий документ, яким у даному випадку є оскаржувана ухвала про забезпечення позову, в цьому випадку зазначення його у відповідній ухвалі про забезпечення позову як стягувача не впливає на правомірність забезпечення позову. При цьому слід враховувати, що ухвала про забезпечення позову не є судовим рішенням про вирішення спору по суті.
Аналогічна правова позиція щодо зазначення стягувачем в ухвалі про забезпечення позову особи, яка подає позов в інтересах позивача, викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 01.07.2024 у справі № 916/770/24.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження, а оскаржувана ухвала постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для залишення апеляційних скарг без задоволення, а зазначеної ухвали -без змін.
Керуючись статтями 269, 271, 275, 276, статтями 281, 282-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційні скарги Приватного підприємства “Світ» та Товариства з обмеженою відповідальністю “Еко Тера» залишити без задоволення.
Ухвалу Господарського суду Полтавської області від 25.06.2025 про забезпечення позову у справі №917/1228/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строк її оскарження передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 15.09.2025
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Я.О. Білоусова
Суддя Н.О. Мартюхіна