ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
09 вересня 2025 року Справа №903/341/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
Головуючий суддя Мельник О.В.
суддя Гудак А.В.
суддя Олексюк Г.Є.
секретар судового засідання Переходько К.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 (Бідюк С.В., повне рішення складено 19.06.2025)
за позовом Володимирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної державної адміністрації
до 1) Локачинської селищної ради
2) Головного управління Держгеокадастру у Волинській області
про скасування рішення та усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю:
прокурора - Ковальчук І.Л.,
представника позивача - не з'явився,
представника відповідача-1 - не з'явився,
представника відповідача-2 - Гаврилюк М.О.,
Рішенням Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано пункт 3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування пам'ятників землякам", яким затверджено розроблену підприємцем Мельничуком Є.К. технічну документацію із землеустрою для обслуговування Кургана (кадастровий номер 0722484600:01:000:1183). Усунуто перешкоди державі в особі уповноваженого органу - Волинської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 0,0247 га, на якій розташовано пам'ятку археології місцевого значення Курган, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183.
Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору. Стягнуто з Локачинської селищної ради на користь Волинської обласної прокуратури 2422,40 грн витрат по сплаті судового збору.
Аналізуючи рішення Привітненської сільської ради, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 та дії Відділу у Локачинському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області щодо реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі, суд першої інстанції вказав, що вбачається зміна цільового призначення земельної ділянки історико-культурного призначення, на якій знаходиться об'єкт культурної спадщини - пам'ятка археології місцевого значення Курган, на землі житлової та громадської забудови з видом цільового призначення 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови.
Разом з тим, враховуючи ст.17 Закону України "Про охорону культурної спадщини", суд зазначив, що пам'яткоохоронне законодавство містить заборону щодо передачу у комунальну та приватну власність земель, на яких розташовані пам'ятки археології.
Таким чином, із врахуванням викладеного та висновків ВП ВС у постанові від 12.03.2024 у справі № 927/1206/21, господарський суд дійшов висновку, що земельна ділянка під пам'яткою археології місцевого значення Курган, охоронний номер 275-Вл, належить до земель історико-культурного призначення та є виключно державною власністю.
Суд першої інстанції, посилаючись на ст.12, 122 ЗК України, а також на п.6 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", вказав, що органам місцевого самоврядування не надано право змінювати цільове призначення земельних ділянок державної власності та розпоряджатися ними.
Відтак, Привітненська селищна рада своїми діями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою порушила встановлений законодавством порядок надання в користування земель та зміни їх цільового призначення, порушила інтереси держави та створила умови для вилучення земельної ділянки з користування уповноваженого державного органу.
Отже, господарський суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення сільської ради прийнято з порушенням вимог земельного законодавства, оскільки остання не мала права розпоряджатись вказаними землями державної власності, а тому п.3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7 підлягає визнанню недійсним та скасуванню в порядку, визначеному ст.16, 21, 393 ЦК України та ст.152, 155 ЗК України.
Враховуючи те, що цільове призначення даної земельної ділянки незаконно визначено як землі житлової та громадської забудови, хоча належить до земель історико-культурного призначення, суд першої інстанції зазначив, що подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 площею 0,0247 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об'єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 площею 0,0247 га у Державному земельному кадастрі.
Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Головне управління Держгеокадастру у Волинській області звернулось з апеляційною скаргою до Північно-західного апеляційного господарського суду, в якій просить залишити даний позов без розгляду, оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апелянт, зокрема, вказує, що у технічній документації із землеустрою відсутні будь-які документи, які свідчать про розташування пам'ятки археології у межах спірної ділянки та до позовної заяви не додано доказів, які підтверджують розташування пам'ятки археології на земельній ділянці з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183.
Звертає увагу, що в матеріалах справи відсутня науково-проектна документація з визначення меж і режимів використання зон охорони пам'ятки археології місцевого значення - "Курган" на території Локачинської селищної ради Володимирського району, документація відповідності до актуальних меж пам'ятки археології, а також інформація щодо площі, яку займає пам'ятка археології місцевого значення - "Курган".
Скаржник також зазначає, що скасування спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі не захищає права держави, оскільки при вчиненні вказаних дій земельна ділянка площею 0,0247 га з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 перестає бути об'єктом цивільно-правових відносин і автоматично не переходить в розпорядження Волинської обласної державної (військової) адміністрації.
Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації земельної ділянки, спрямованої до ГУ Держгеокадастру у Волинській області, апелянт вказує, що в частині цих позовних вимог позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора) до неї самої (в особі Головного управління), що не відповідає ч.1 ст. 45 ГПК України.
Крім того, відповідач-2 вважає, що Володимирською окружною прокуратурою не надано можливості Волинській обласній військовій (державній) адміністрації щодо оскарження підстав для представництва її інтересів в суді або подання позову самостійно, чим порушено ст.53 ГПК України та ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
У відповідності до ст.263 ГПК України прокуратура подала відзив на апеляційну скаргу, у якому, зокрема, вказує, що відсутність у технічній документації документів на пам'ятку археології не є доказом відсутності пам'ятки на спірній земельній ділянці або ж законності виготовлення такої документації. Наявність пам'ятки археології на земельній ділянки з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 підтверджується п.3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7, листом Локачинської селищної ради від 21.08.2018 №23/7.
Прокурор зауважує, що чинний Закон України "Про землеустрій" визначає за можливе виготовлення різних видів землевпорядних документацій на пам'ятки охорони культурної спадщини, які забезпечать встановлення меж пам'ятки в натурі, внесення відомостей до Державного земельного кадастру, без виготовлення науково-проектної документації, оскільки є окремими самостійними документами, які встановлюють межі ділянки, їх категорію та цільове призначення.
Разом з тим, зазначає, що наявність у Державному земельному кадастрі нескасованих відомостей про земельну ділянку житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 площею 0,0247 га унеможливлює внесення до цього кадастру інформації про земельну ділянку історико-культурного призначення на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж режимоутворюючих об'єктів культурної спадщини або ж проектів землеустрою щодо організації і встановлення меж територій природно-заповідного фонду та іншого природоохоронного призначення, оздоровчого, рекреаційного, історико-культурного, лісогосподарського призначення, земель водного фонду та водоохоронних зон, обмежень у використанні земель та їх режимоутворюючих об'єктів.
Також прокурор вказує, що оскільки на даний час на сформованій земельній ділянці з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 площею 0,0247 га знаходиться пам'ятка археології місцевого значення - Курган, відтак з урахуванням висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 12.03.2024 у справі №927/1206/21, уся спірна земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення.
Щодо підстав для представництва інтересів держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації, зазначає, що прокуратура повідомила вказаний орган про виявлені порушення земельного законодавства, який у відповідь висловив позицію про неможливість звернення до суду у зв'язку обмеженим бюджетним фінансуванням. На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" окружною прокуратурою інформовано Волинську обласну військову адміністрацію про намір пред'явити позов.
Прокурор вважає твердження Управління про те, що позовні вимоги є спрямованими державою до самої себе, безпідставними та необґрунтованими, а правові висновки, які наводить апелянт - нерелевантними у спірних правовідносинах.
З огляду на викладене, прокурор просив апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду, яким задоволено позов заступника керівника Володимирської окружної прокуратури - без змін.
У судове засідання, що відбулося 09.09.2025 року, позивач та відповідач-1 не забезпечили явку повноважних представників, хоча належним чином повідомлялися про дату, час та місце проведення судового засідання, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч.12 ст.270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи приписи ст.269, 273 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, приймаючи до уваги, що явка учасників справи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представників позивача та відповідача-1.
Відповідно до ч.1, 4 ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в них, відзив на апеляційну скаргу, вивчивши матеріали оскарження ухвали, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при постановленні оскаржуваної ухвали норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.
Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.07.2023 №367 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" до Державного реєстру нерухомих пам'яток України за категорією місцевого значення занесений об'єкт культурної спадщини - пам'ятка археології місцевого значення Курган, яка розташована: Волинська область, Володимирський район, Локачинська ОТГ, с.Привітне, північна околиця села, урочище Могила (охоронний номер 275-Вл) (а.с.17-24).
Згідно інформації Локачинської селищної ради від 08.05.2024, на території громади у с.Привітне, вул. Центральна знаходиться Курган (урочище Могила), який розташований біля автомобільної дороги територіального значення Седлище-Скобелка на околиці села. Відповідна пам'ятка взята під охорону рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради народних депутатів від 09.04.1990 № 88. Дана пам'ятка археології місцевого значення розташована на сформованій земельній ділянці площею 0,0247 га з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183, цільове призначення ділянки - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. Паспорт та облікова картка на пам'ятку археології місцевого значення Курган (урочище Могила) не виготовлялися. На даний час на ньому встановлена табличка, яка вказує що це пам'ятка археології і вона охороняється державою (а.с.34).
Листом від 12.04.2024 Волинська обласна військова адміністрація повідомила, що облікова документація на вказану пам'ятку, технічний звіт про встановлення меж земельної ділянки, на якій вона знаходиться, а також документація із землеустрою або проект землеустрою, науково-проектна документація щодо встановлення меж та режимів використання території пам'ятки в адміністрації відсутня (а.с.36).
Відповідно до інформації Департаменту пам'яткоохоронної діяльності Міністерства культури та інформаційної політики України від 06.06.2024, об'єкт культурної спадщини - пам'ятка археології місцевого значення Курган, яка розташована: Волинська область, Володимирський район, Локачинська ОТГ, с. Привітне, північна околиця села, урочище Могила (охоронний номер 275-Вл), занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.07.2023 №367 "Про занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України" за поданням Волинської обласної військової адміністрації від 30.01.2023 №628/17/2-23, яким надано перелік об'єктів культурної спадщини, які взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності Закону України "Про охорону культурної спадщини", та станом на 01.12.2022 не включених до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (а.с.16).
Вказана пам'ятка зазначена у п. 41 переліку об'єктів культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (додаток до Наказу Міністерства культури та інформаційної політики України від 05.07.2023 №367, а.с.18-24).
Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 площею 0,0247 га, на якій знаходиться об'єкт культурної спадщини - пам'ятка археології місцевого значення Курган, категорія земель відповідної ділянки - землі житлової та громадської забудови, вид цільового призначення земельної ділянки - 03.15 для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови. В Державному земельному кадастрі відповідна ділянка зареєстрована 31.08.2018 на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.37-42).
Згідно вказаного витягу, орган, який зареєстрував земельну ділянку - Відділ у Локачинському районі Міжрайонного управління у Горохівському та Локачинському районах Головного управління Держгеокадастру у Волинській області.
Рішенням Привітненської сільської ради від 26.07.2018 №22/5 "Про надання дозволу на складання технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), яка знаходиться в межах населеного пункту" надано дозвіл на складання технічної документації із встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), площею 0,02 га для обслуговування Кургану в с.Привітне по вул. Центральна (а.с. 43).
На підставі вищевказаного рішення сільської ради у 2018 році розроблено відповідну технічну документацію (а.с. 44-56).
Рішенням Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування пам'ятників землякам" затверджено розроблену технічну документацію із землеустрою для обслуговування Кургана (кадастровий номер 0722484600:01:000:1183) (а.с.43 на звороті).
Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.06.2020 №708-р "Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Волинської області" Привітненська сільська рада увійшла до складу Локачинської селищної ради.
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно будь-які речові права на земельну ділянку з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно не зареєстровані.
Прокурор, вказуючи, що Привітненська сільська рада своїми діями щодо розпорядження спірною земельною ділянкою порушила встановлений законодавством порядок надання в користування земель та зміни їх цільового призначення, порушила інтереси держави та створила умови для вилучення земельної ділянки з користування уповноваженого державного органу, що призвело до безпідставної державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням як землі житлової та громадської забудови, звернувся з даним позовом до суду.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної державної адміністрації у спірних правовідносинах, колегія суддів вважає за необхідне вказати наступне.
Зі змісту п.3 ч.1 ст.131-1 Конституції України вбачається, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Частиною 3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Відповідно до абз.1-3 ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень.
Волинська обласна державна адміністрація (Волинська обласна військова адміністрація) є розпорядником земель історико-культурного призначення державної власності, в тому числі наділена повноваженнями щодо надання та вилучення земельних ділянок вказаної категорії, а також правомочна вчинити дії до виготовлення землевпорядної документації на земельну ділянку державної власності з розташованою на ній пам'яткою археології місцевого значення.
Таким чином, апеляційний суд з урахуванням предмету та підстав позову дійшов висновку, що уповноваженим державою органом у спірних правовідносинах є Волинська обласна державна адміністрація.
Колегія суддів, із врахуванням листів Володимирської окружної прокуратури від 08.04.2-24 (а.с.35), від 26.02.2025 (а.с.58-59) до Волинської обласної військової (державної) адміністрації, надісланих у зв'язку із виявленими порушеннями з метою вжиття належних заходів реагування, дійшла висновку про дотримання прокурором вимог ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України "Про прокуратуру" для звернення до суду з відповідним позовом та наявності законних підстав для представництва прокурором інтересів держави, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв'язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.
Крім того, враховуючи обізнаність Волинської обласної військової (державної) адміністрації про необхідність захисту інтересів держави, наявність відповідних повноважень для їх захисту шляхом самостійного звернення з відповідним позовом до суду, а також приймаючи до уваги невжиття позивачем заходів претензійно-позовного характеру та повідомлення останнього про неможливість звернення до суду у зв'язку з обмеженим бюджетним фінансування, згідно листа-відповіді Волинської ОВА від 03.03.2025 (а.с.60), апеляційний суд вважає, що відповідний орган фактично усунувся від реалізації повноважень по захисту порушень інтересів держави, що свідчить про його бездіяльність. З огляду на що такий позов пред'являється прокурором в інтересах держави в особі Волинської обласної військової (державної) адміністрації.
Колегія суддів враховує, що якщо попереднє листування свідчить про те, що воно мало характер інформування відповідного органу про вже раніше виявлені прокурором порушення, а відповідний орган протягом розумного строку на таку інформацію не відреагував або відреагував повідомленням про те, що він обізнаний (у тому числі до моменту отримання інформації від прокурора) про таке порушення, але не здійснював та/або не здійснює та/або не буде здійснювати захист порушених інтересів, то у такому випадку наявні підстави для представництва, передбачені абз.1 ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру". У цьому разі дотримання розумного строку після повідомлення про звернення до суду не є обов'язковим, оскільки дозволяє зробити висновок про свідоме нездійснення або здійснення неналежним чином захисту інтересів держави таким органом.
Подібні висновки викладено також у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №927/172/21, від 28.06.2022 у справі №916/1283/20, від 13.09.2022 у справі №910/14844/21.
Крім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 15.10.2019 у справі №903/129/18 зазначено, що сам факт незвернення уповноваженого суб'єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що указаний суб'єкт неналежно виконує свої повноваження.
Враховуючи викладене, доводи апелянта про те, що прокуратурою не надано можливості Волинській обласній військовій (державній) адміністрації щодо оскарження підстав для представництва її інтересів в суді в порядку ч.4 ст.23 Закону України "Про прокуратуру" або подання позову самостійно, є безпідставними та необґрунтованими, а тому не приймаються апеляційним судом до уваги.
Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду справи по суті заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до ч.4, 5 ст. 54 Конституції України культурна спадщина охороняється законом. Держава забезпечує збереження історичних пам'яток та інших об'єктів, що становлять культурну цінність, вживає заходів для повернення в Україну культурних цінностей народу, які перебувають за її межами.
Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об'єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулюються Законом України "Про охорону культурної спадщини".
Згідно ст. 1 Закону України "Про охорону культурної спадщини" об'єкт культурної спадщини - визначне місце, споруда (витвір), комплекс (ансамбль), їхні частини, пов'язані з ними рухомі предмети, а також території чи водні об'єкти (об'єкти підводної культурної та археологічної спадщини), інші природні, природно антропогенні або створені людиною об'єкти незалежно від стану збереженості, що донесли до нашого часу цінність з археологічного, естетичного, етнологічного, історичного, архітектурного, мистецького, наукового чи художнього погляду і зберегли свою автентичність.
Пам'ятка культурної спадщини - об'єкт культурної спадщини, який занесено до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, або об'єкт культурної спадщини, який взято на державний облік відповідно до законодавства, що діяло до набрання чинності цим Законом, до вирішення питання про включення (невключення) об'єкта культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Частиною 2 ст.2 Закону України "Про охорону культурної спадщини" передбачено, що "кургани" за видами культурної спадщини відносяться до археологічних об'єктів культурної спадщини.
Окрім того, згідно ст. 1 Закону України "Про охорону археологічної спадщини" пам'ятка археології - археологічний об'єкт національного або місцевого значення, занесений до Державного реєстру нерухомих пам'яток України.
Таким чином, суд першої інстанції вірно вказав, що "курган" є об'єктом культурної спадщини відповідно до Закону України "Про охорону культурної спадщини" та Закону України "Про охорону археологічної спадщини".
Як вбачається з матеріалів справи, Володимирська окружна прокуратура звернулася до господарського суду з позовом:
- про визнання незаконним та скасування п.3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для обслуговування пам'ятників землякам";
- усунення перешкод державі в особі уповноваженого органу - Волинської обласної військової (державної) адміністрації у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою історико-культурного призначення площею 0,0247 га, на якій розташовано пам'ятку археології місцевого значення Курган, шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0722484600:01:000:1183.
За процесуальної конструкції позову останній заявлений до двох відповідачів, зокрема, вимога про визнання незаконним та скасування п.3 рішення заявлена до Локачинської селищної ради, а вимога про усунення перешкод шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки - до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
У відповідності до ч.4 ст.236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.10.2022 року у справі №922/1830/19 вказано, що у разі якщо держава вступає у цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність на рівні з іншими учасниками цивільних правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, зокрема, у цивільних (господарських) відносинах розглядається як поведінка держави у цих відносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава (зокрема, цивільних, господарських), органи, через які діє держава, не мають власних прав і обов'язків, але наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних відносинах (п.6.21, 6.22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 року у справі №5023/10655/11, п.4.19, 4.20 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.02.2019 року у справі №915/478/18).
Також, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №761/3884/18 зверталась увага на те, що і в судовому процесі, зокрема в цивільному, держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах і такий же висновок справедливий щодо господарського процесу.
Отже, під час розгляду спору в суді фактичною стороною у справі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган.
Законодавство передбачає два випадки представництва прокурором у суді законних інтересів держави у разі їх порушення або загрози порушення: захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; відсутній орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту інтересів держави.
Водночас, в обох цих випадках прокурор здійснює представництво держави, яка і є фактичною стороною у справі.
Таким чином, вимога про усунення перешкод шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, де відповідачем визначено ГУ Держгеокадастру у Волинській області свідчить про те, що у цій частині позовних вимог позов фактично пред'явлений державою (в особі прокурора в інтересах Волинської обласної військової адміністрації) до неї самої (в особі Головного управління Держгеокадастру у Волинській області).
Однак, зазначене не відповідає ч.1 ст.45 ГПК України, відповідно до якої сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Отже, позивач і відповідач не можуть збігатися, оскільки такий збіг унеможливлює наявність спору (подібних висновків, але щодо участі органів державної влади в адміністративному процесі Велика Палата Верховного Суду дійшла у постанові від 13.11.2019 року у справі №826/3115/17).
У постанові від 13.11.2019 у справі №826/3115/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за загальним правилом один орган державної влади не може звертатися з позовом до іншого органу, бо це означатиме позов держави до неї самої. Виняток становлять лише "компетенційні" спори.
Вирішення судом так званого "компетенційного" спору між суб'єктами владних повноважень у широкому розумінні спрямоване саме на захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб, оскільки сприяє досягненню юридичної визначеності у відносинах між особами приватного права та органами державної влади. Подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №815/6347/17.
Аналізуючи зміст спірних правовідносин, колегія суддів вважає, що спір у цій справі в частині заявлених позовних вимог до відповідача-2 не є компетенційним, оскільки в цьому випадку не йдеться про спір щодо розмежування компетенції між Волинською ОДА та ГУ Держгеокадастру у Волинській області.
Враховуючи викладене, апеляційний суд дійшов висновку, що у задоволенні позову в частині вимог прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації про усунення перешкод шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, заявлених до Держгеокадастру, необхідно відмовити з огляду на те, що такі позовні вимоги є спрямованими державою до неї самої.
Частиною 1 ст.8 Конституції України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, складовою якого є "правова передбачуваність" та "правова визначеність".
Принцип "правової визначеності" вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності як самих правових норм, так і того, як ці норми мають бути застосовані судами у подібних правовідносинах. Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх осіб перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
Однак, суд першої інстанції не врахував вищевикладених висновків Верховного Суду, та дійшов помилкового висновку про задоволення позову про усунення перешкод шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки, що є підставою для скасування оскаржуваного рішення господарського суду у вказаній частині.
Щодо позовної вимоги про визнання незаконним та скасування п.3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7 колегія суддів враховує наступне.
Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції визначені статтею 269 ГПК України, відповідно до частини 1 якої суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Водночас, згідно з ч.4 ст.269 цього Кодексу суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
У постанові від 01.06.2021 у справі №916/2368/18 Верховний Суд зазначив, що принцип диспозитивності визначає межі здійснення господарським судом та учасниками справи їхніх процесуальних прав та обов'язків, надає учасникам справи можливість вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору та визначає обов'язок суду здійснювати провадження у справі виключно за зверненням особи, поданим до суду у відповідній процесуальній формі. Реалізація принципу диспозитивності у процесі здійснення правосуддя спрямована на досягнення справедливого балансу між суб'єктами судового процесу і визначає межі процесуальних дій суду у розгляді справи.
При цьому обсяг вимог апеляційного оскарження - це визначений скаржником, а у випадках, передбачених процесуальним законом, напрям та зміст перевірки судового рішення. Межами апеляційного перегляду процесуальний закон визначає повноваження суду апеляційної інстанції за результатами розгляду вимог апеляційної скарги (ст.275 ГПК України), вихід за межі яких в разі неправильного застосування судом норм матеріального права допускається виключно в межах заявленого скаржником обсягу апеляційного оскарження судового рішення.
Аналогічна правова позиція також викладена у постановах Верховного Суду від 14.02.2024 у справі №906/1379/15, від 26.11.2024 у справі №911/3072/23, від 21.08.2025 у справі №913/266/20(913/119/21).
Зважаючи на викладене, з урахуванням положень ст.269 ГПК України щодо меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, приймаючи до уваги доводи та вимоги апеляційної скарги відповідача-2, а також те, що апеляційна скарга не містить жодних доводів щодо скасування рішення суду в частині визнання незаконним та скасування п.3 рішення Привітненської сільської ради від 21.08.2018 №23/7, колегія суддів зазначає, що рішення суду першої інстанції у вказаній частині апеляційним судом не переглядається.
Згідно п.2 ч.1 ст.275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення у відповідній частині є порушення норм матеріального та процесуального права.
Зважаючи на вищевикладене, перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2024 у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову у вказаній частині.
Із врахуванням приписів ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав часткового скасування судового рішення та часткового задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору пропорційно задоволених вимог.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 у справі №903/341/25 задоволити частково.
2. Рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 у справі №903/341/25 в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.
3. У задоволенні позову в частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки - відмовити.
4. У решті рішення Господарського суду Волинської області від 11.06.2025 у справі №903/341/25 залишити без змін.
5. Стягнути з Волинської обласної прокуратури (43000, м.Луцьк, вул.Винниченка, 15, код ЄДРПОУ 02909915) на користь Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43006, м.Луцьк, вул.Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) судовий збір за подання апеляційної скарги в сумі 3633,60 грн.
6. Господарському суду Волинської області видати судовий наказ.
7. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повна постанова складена "15" вересня 2025 р.
Головуючий суддя Мельник О.В.
Суддя Гудак А.В.
Суддя Олексюк Г.Є.