ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
15 вересня 2025 року Справа № 918/287/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тимошенко О.М., суддя Юрчук М.І. , суддя Миханюк М.В.
без участі представників сторін
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 20.06.2025 суддею Бережнюк В.В. у м. Рівне (повний текст рішення складено 20.06.2025) у справі № 918/287/25
за позовом керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Клеванської селищної ради
до Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 53491, 84 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Клеванської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України" про стягнення 53491, 84 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Позовні вимоги прокурора обґрунтовані порушенням відповідачем вимог законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства. Зокрема, прокурор вказав про виявлення здійснення незаконної порубки 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" невстановленими особами у кварталі 2 виділі 11 лісових насаджень у лісовому масиві філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Під час досудового розслідування кримінального провадження № 12024181180000302 від 26.04.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України, здійснено огляд кварталу 2 виділу 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та територію домоволодіння, в ході яких виявлено та вилучено зріз з пня дерева породи сосна розміром 45/45 см, стовбур дерева породи сосна, довжиною 13 м, зріз з пня дерева породи граб розміром 13/13 см, зріз з колоди дерева породи граб розміром 12/11 см, стовбур дерева породи граб, довжиною 10 м, зріз з пня дерева породи сосна розміром 52/54см, зріз з пня дерева породи граб розміром 41/41см, зріз з пня колоди породи граб розміром 37/41 см, буреломне дерево породи граб, довжиною 15 м, колода дерева породи граб довжиною 2.5 м, стовбур дерева породи граб, довжиною 12 м, стовбур дерева породи сосна (верх) довжиною 5 м. Відповідно до висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.06.2024 за № СЕ-19/118-24/5863-ТР за результатами судової трасологічної експертизи встановлено, що зрізи з колод та дерев'яні зрізи з пнів, які були вилученні під час огляду та надані на експертизу до розділення складали єдине ціле. Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у вищезазначеному кварталі, відповідно до якого, розмір заподіяної шкоди становить 53492, 88 грн.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 у даній справі позов прокуратури задоволено у повному обсязі.
Не погодившись зі вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить останнє скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.
На переконання скаржника, ним вчасно і в повній мірі здійснювався комплекс заходів, спрямованих на охорону та збереження лісів від незаконних рубок відповідно до вимог чинного законодавства, що позовною заявою та доданими до неї документами не спростовується. Також відповідач вважає, що виключно через не встановлення органом досудового розслідування осіб винних у незаконній рубці дерев прокурор, який здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, вважає, що збитки завдані інтересам держави мають бути відшкодовані за рахунок постійного лісокористувача, стовідсотковим бенефіціаром якого є держава. Зазначений механізм, на думку скаржника, фактично нівелює завдання прокуратури щодо захисту інтересів держави, оскільки такий захист здійснюється за рахунок держави в особі ДП "Ліси України", є формальним і жодним чином не сприяє реальному відшкодуванню заподіяної шкоди, а також притягненню до відповідних видів відповідальності винних осіб. Також підприємство акцентує, що прокурором та судом першої інстанції залишено поза увагою той факт, що у разі відшукання та притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 246 КК України винних осіб у кримінальному провадженні № 12024181180000302 від 26.04.2024, досудове розслідування якого триває, можливість здійснення з таких стягнення заподіяної шкоди навколишньому природному середовищу буде сумнівною, оскільки механізм такого стягнення нормативно врегульований, а збитки вже будуть компенсовані за рахунок постійного лісокористувача.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача на рішення Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 у справі № 918/287/25; постановлено розглянути апеляційну скаргу без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.
Від прокуратури та Державної екологічної інспекції Поліського округу на адресу суду надійшли відзиви на апеляційну скаргу, відповідно до яких останні просили суд залишити скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до вимог ст. 269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Разом із цим, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзивів на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Із матеріалів справи вбачається, що Рівненською окружною прокуратурою встановлено, що філією "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", правонаступником якої є філія "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме: не здійснено комплекс заходів спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок. Виявлено допущення здійснення незаконної порубки 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" невстановленими особами у кварталі 2 виділі 11 лісових насаджень у лісовому масиві філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, на якій здійснено незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624684500:01:002:0001, перебуває в постійному користуванні ДСГП "Ліси України".
Відповідно до матеріалів лісовпорядкування, територія кварталу 2 виділу 11, в межах якого виявлено факти незаконної порубки дерев, перебуває в адміністративно-територіальних межах Клеванської селищної територіальної громади.
Судами встановлено, що 26.04.2024 помічником лісничого Сульжиком Д.І. складено акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 2 сироростучих дерев породи "сосна" (діаметром пнів 45 см, 53 см) та 2 сироростучих дерев породи "граб" (діаметром 41 см, 13 см) в кварталі 2 виділу 11 Новоставського лісництва. Внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 53585, 68 грн, що розрахована за постановою № 665 від 23.07.2008, а також повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
26.04.2024 до відділення поліції № 1 Рівненського Районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області надійшло повідомлення про виявлення самовільної незаконної порубки двох дерев породи "сосна" та двох дерев городи "граб" у 2 кварталі виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12024181180000302 від 26.04.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України.
В ході досудового розслідування відповідного кримінального провадження виявлено та вилучено зріз з пня дерева породи сосна розміром 45/45 см, стовбур дерева породи сосна, довжиною 13 м, зріз з пня дерева породи граб розміром 13/13 см, зріз з колоди дерева породи граб розміром 12/11 см, стовбур дерева породи граб, довжиною 10 м, зріз з пня дерева породи сосна розміром 52/54см, зріз з пня дерева породи граб розміром 41/41см, зріз з пня колоди породи граб розміром 37/41 см, буреломне дерево породи граб, довжиною 15 м, колода дерева породи граб довжиною 2.5 м, стовбур дерева породи граб, довжиною 12 м, стовбур дерева породи сосна (верх) довжиною 5 м.
Згідно висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.06.2024 № СЕ-19/118-24/5863-ТР, за результатами судової трасологічної експертизи встановлено, що зрізи з колод та дерев'яні зрізи з пнів, які були вилученні під час огляду та надані на експертизу до розділення складали єдине ціле.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у вищезазначеному кварталі, відповідно до якого розмір заподіяної шкоди становить 53492, 88 грн. Разом з тим, з метою підтвердження розміру шкоди, проведено судову економічну експертизу Рівненським науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27.05.2024 № СЕ-19/118-24/5835-ЕК, згідно якої, внаслідок незаконної порубки 2 сироростучихдерев породи "сосна" та двох сироростучих дерев породи "граб" у кварталі 2 виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", завдано збитків у розмірі 53491, 84 грн.
Звертаючись з відповідним позовом до суду прокурор послався на те, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" у кварталі 2 виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 53491, 84 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
Як зазначено вище, суд першої інстанції, оскаржуваним рішенням від 20.06.2025 позов прокуратури задовольнив у повному обсязі.
Апеляційний господарський суд з даними висновками суду першої інстанції погоджується виходячи з наступного.
Стосовно обґрунтованості підстав звернення прокуратури з позовом у даній справі, суд апеляційної інстанції зазначає, що згідно ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
В силу ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Статтею 53 ГПК України обумовлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених ст. 174 цього Кодексу. Абзацом 2 ч. 5 цієї статті визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 та ст. 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 23.03.2012 № 7 "Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам" під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", зазначеним у частині другій ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави. Згідно п. п. 3, 4 мотивувальної частини вказаного рішення Конституційного суду України, в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З огляду на те, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. Відтак, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
В силу ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Нормами Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" обумовлено, що охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме вирубкою лісів, завдають шкоди інтересам держави.
Згідно ст. ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.
Верховний Суд у складі колегії суддів Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2018 у справі № 924/1256/17 зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження: 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають у галузі охорони навколишнього природного середовища та використаних правовідносинах, що виникають із заподіяння шкоди довкіллю, є державна екологічна інспекція Поліського округу, яка наділена відповідними повноваженнями та функціями згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 (далі - Положення).
Відповідно до п. п. 1, 7 цього Положення, Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи, у даному випадку через Державну екологічну інспекцію Поліського округу.
Матеріалами справи стверджується, що Державна екологічна інспекція Поліського округу на лист від 06.03.2025 № 50-56-2891вих-25 щодо надання інформації про вжиті заходи повідомила, що останньою не здійснювались заходи представницького характеру щодо стягнення шкоди в розмірі 53491, 84 грн.
Водночас, згідно ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону). Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходжень місцевого бюджету. Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст. 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Згідно ч. 1 ст. 33 цього Закону, до делегованих повноважень органів місцевого самоврядування належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів. Статтею 18-1 цього Закону передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
В силу ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та і їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами.
Згідно ст. 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за одержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи п. 7 ч. 3 ст. 29, ч. 1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.
При цьому, внаслідок несплати заподіяної незаконною порубкою лісу, місцевий бюджет (всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на відповідну раду) Клеванської селищної ради не отримує відповідні кошти.
Відтак, окружною прокуратурою листом № 50-56-679вих-25 повідомлено Клеванську селищну раду про виявлений факт незаконної рубки дерев на території Клеванської селищної територіальної громади.
Відповідно, з наданої відповіді встановлено, що Клеванською селищною радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.
З огляду на викладене суд констатує, що ні органом місцевого самоврядування, ні Державною екологічною інспекцією Поліського округу не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до ДСГП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про примусове стягнення шкоди, завданої незаконними рубками лісу, що свідчить про їх бездіяльність.
Представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач здійснює захист своїх інтересів.
Сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту в даному випадку через закінчення перебігу позовної давності, а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.
Відтак, згідно ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", усі зазначені обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Клеванської селищної ради шляхом звернення до господарського суду із вказаним позовом.
Щодо суті позовних вимог прокуратури, суд апеляційної інстанції вказує слідуюче.
Згідно ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
В силу ст. ст. 16, 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Частиною 2 ст. 19 цього Кодексу унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Згідно ст. 86 цього Кодексу, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб. Забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Згідно ст. 90 ЛК України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Статтями 105, 107 ЛК України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів. Підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Відповідно до ст. ст. 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
Обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами. При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Судова колегія зазначає, що протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів. Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах. При цьому, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує. Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Матеріалами справи стверджується, що земельна ділянка в кварталі 2 належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев здійснена на території Костопільского лісництва ДП "Костопільське лісове господарство".
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджується, що відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено норми ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 4 шт.
Відтак, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Суд зауважує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, як зазначено вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Статтею 1192 ЦК України визначено, що з урахуванням обставин справи суд, за вибором потерпілого, може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23.07.2008 № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Як зазначено вище, сума збитків, встановлена у висновку експерта, а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу, при цьому, в матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.
У свою чергу відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції.
Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев. Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, оскільки в силу п. п. 1, 2 ч. 2 ст. 19, п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України останній, як постійний користувач лісу, не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а отже відповідач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
Звернення до правоохоронних органів вже по факту здійснених незаконних дій, свідчить про намагання відповідача встановити обставини незаконної діяльності (з допомогою правоохоронних органів), в той час як обов'язок відповідача не допустити такої незаконної діяльності. Обов'язком постійного лісокористувача є збереження лісових насаджень, а не виявлення пнів, які були незаконно зрубані.
Щодо вчинення слідчих дій та прийняття рішення у кримінальному провадженні, що не є предметом даного спору та не підлягає доведенню у даній справі, суд відмічає, що згідно із ст. 40 КПК України слідчий несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення процесуальних дій. Слідчий, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є
самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Дана справа повинна розглядатися судом виходячи із заявленого предмету спору, правової підстави та визначеного кола осіб.
Згідно ст. ст. 13, 14 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених законом. Суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
В силу приписів ч. 1 ст. 276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог та не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 у справі № 918/287/25.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.
Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 20.06.2025 у справі № 918/287/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Справу № 918/287/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Головуючий суддя Тимошенко О.М.
Суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.