вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"15" вересня 2025 р. Справа№ 910/1880/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Руденко М.А.
суддів: Барсук М.А.
Пономаренка Є.Ю.
без участі представників сторін, у спрощеному провадження у відповідності до вимог ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, розглянувши апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ»
на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2025
у справі №910/1880/25 (суддя Нечай О.В.)
за позовом приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "УСГ"
до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг"
про стягнення 78 004,40 грн,
У лютому 2025 року ПАТ "Страхова компанія "УСГ" - позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до ТОВ "Страхова група "Оберіг" - відповідача про стягнення 78 004,40 грн, витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн та оплату судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що до нього перейшло право на отримання від відповідача відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2025 в позові відмовлено. Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в розмірі 2 422, 40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000, 00 грн покладено на позивача.
Мотивуючи рішення, суд першої інстанції зазначив, що з огляду на те, що згідно з витягом з протоколу №70/2025 дистанційного засідання Загальних зборів членів МТСБУ від 03.01.2025 відповідача виключено з членів МТСБУ, з підстав анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування. Отже, обов'язок відповідача з виплати страхового відшкодування позивачу перейшло до МТСБУ, яке здійснило виплату 17.03.2025. З огляду на подання позову 17.02.2025, суд дійшов висновку, що спір між позивачем та відповідачем про стягнення страхового відшкодування вже був відсутній на момент звернення позивача до суду, оскільки обов'язок із здійснення відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ. Враховуючи практику Великої Палати Верховного Суду викладена в поставові від 26.06.2019 у справі №13/51-01 «якщо спір був відсутність до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі», а тому відсутні підстави для задоволення заяви позивача та відповідача про закриття провадження у справі.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "УСГ" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2025 у справі №910/1880/25 скасувати та прийняти нове, яким: провадження у вказаній справі закрити в зв'язку з відсутністю предмета спору; стягнути з відповідача на користь позивача 7 000, 00 грн витрат на правничу допомогу та повернути позивачу з Державного бюджету 2 422, 40 грн судового збору. Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на відповідача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги вказав на те, що судом першої інстанції необґрунтовано було залишено без задоволення клопотання позивача про закриття провадження у справі. А також, те, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин Закону Україна №3720-ІХ, оскільки зазначений закон набув чинності 20.06.2024 та введений в дію з 01.01.2025, в свою чергу ДТП сталось 04.09.2024, а тому вказані правовідносини повинні бути врегульовані на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1861-ІV від 01.07.2004 зі змінами, який діяв на момент виникнення вказаних правовідносин.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 03.06.2025 апеляційну скаргу у справі №910/1880/25 передано на розгляд колегії суддів у складі: Руденко М.А. (головуючий суддя (суддя-доповідач), судді Барсук М.А., Пономаренко Є.Ю.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.06.2025 прийнято до розгляду апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» та ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін. Витребувано у господарського суду міста Києва матеріали справи №910/1880/25.
10.06.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/1880/25.
19.06.2025 через канцелярію суду від представника відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній заперечив проти вимог апеляційної скарги, просив її залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Обґрунтовуючи відзив, відповідач зазначив, що станом на дату винесення рішення позивач задовольнив свої позовні вимоги за рахунок третьої особи «МТСБУ, тож права позивача на дату винесення оскаржуваного рішення було повністю відновлено, а предмет спору був відсутній. Відтак, апеляційна скарга позивача зводиться виключно до бажання позивача здійснити покладення судових витрат на відповідача.
Вивчивши матеріали справи, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 04.09.2024 о 10 год. 35 хв. на перехресті вулиць Будіндустрії та Набережно-Печерської дороги у м. Києві сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобіля "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови Голосіївського районного суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 752/20186/24 ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.(а.с.17-18)
Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено, зокрема, автомобіль "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , який був застрахований у позивача на підставі договору добровільного страхування №28-0301-22-00435 від 05.01.2023 (далі - договір) (а.с.7-13).
06.09.2024 страхувальник позивача звернувся до позивача із Заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування №ЗСКА-16493.(а.с.19 зворот)
Згідно з наявними у матеріалах справи рахунком-фактурою ремонтної організації (ТОВ "Укравто Голосіївський") № ВР-001382 від 12.09.2024 та калькуляцією до нього, вартість ремонту автомобіля "Renault Express", реєстраційний номер НОМЕР_2 , склала 109825,68 грн.(а.с.23-24)
На підставі Страхового акту № ЗСКА-16493 від 24.10.2024 (а.с.26 зворот), сума страхового відшкодування, що підлягає виплаті, складає 81204,40 грн, позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в зазначеному розмірі, яке було перераховано на рахунок ремонтної організації, що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 85016 від 24.10.2024.(а.с.27)
Зважаючи на те, що цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована відповідачем на підставі полісу ЦПВВНТЗ ЕР №222019600 (а.с.27 зворот), позивач звернувся до відповідача із Заявою на виплату страхового відшкодування №52548 від 28.10.2024, в якій просив перерахувати страхове відшкодування у розмірі 81204,40 грн на його рахунок.(а.с.28)
Позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на свою користь страхове відшкодування в розмірі 78004,40 грн, з огляду на те, що відповідач обов'язок зі сплати страхового відшкодування не виконав.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що матеріалами справи, належним чином доведено, що відсутні правові підстави для задоволення заяви позивача та відповідача про закриття провадження у справі, оскільки позов було подано 17.02.2025, а обов'язок із здійснення відшкодування перейшло від відповідача до МТСБУ 03.01.2025, а отже спір між позивачем та відповідачем вже був відсутній на момент звернення позивача до суду.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.
Відповідно до положень ст. 980 ЦК України предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України.
Об'єктом страхування можуть бути: життя, здоров'я, працездатність та/або пенсійне забезпечення; майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати; відповідальність за заподіяну шкоду особі або її майну.
Частиною 1 статті 92 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик за договором страхування зобов'язаний: у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк; у разі настання страхового випадку відшкодувати витрати, понесені страхувальником для запобігання настанню страхового випадку та зменшення наслідків страхового випадку, якщо це передбачено умовами договору страхування; забезпечувати збереження інформації, що становить таємницю страхування, з урахуванням вимог цього Закону.
Судом першої інстанції було встановлено факт виконання позивачем умов договору та виплати, на підставі Страхового акту № ЗСКА-16493 від 24.10.2024 (а.с.26 зворот), рахунку-фактури ремонтної організації №ВР-001382 від 12.09.2024 (а.с.23 зворот) та калькуляції до нього (а.с.24), своєму страхувальнику страхового відшкодування в розмірі 81 204,40 грн, яке було перераховано на рахунок ТОВ "Укравто Голосіївський", що підтверджується наявною в матеріалах справи належним чином засвідченою копією платіжної інструкції № 85016 від 24.10.2024.(а.с.27)
Згідно ст. 993 ЦК України, до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Зазначене узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 108 Закону України "Про страхування".
Пунктом 50 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховою виплатою (страховим відшкодуванням) є грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства.
Отже, страховик внаслідок виконання обов'язку винної особи (боржника) перед потерпілим (кредитором), набуває прав кредитора в частині фактично сплаченого страхового відшкодування. При цьому деліктне зобов'язання не припиняться, але відбувається заміна сторони у цьому зобов'язанні (заміна кредитора) - замість потерпілої особи прав кредитора набуває страховик.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17 (провадження № 12-134гс18).
Частинами 1 та 2 статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
Вина фізичної особи ОСОБА_1 встановлена у судовому порядку, а відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Централізованої бази даних МТСБУ цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Toyota Camry", реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у відповідача згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/222019600 (а.с.27 зворот). Отже особою, відповідальною за завдану внаслідок ДТП шкоду, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених вказаним законом та договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності, був відповідач.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню спеціальні норми закону, а саме п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Наведеними нормами закону встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Судом першої інстанції було встановлено, що позивачем було розраховано коефіцієнт фізичного зносу на рівні 37,24% та застосовано його при розрахунку суми страхового відшкодування, що підлягала виплаті потерпілій особі. Доказів необхідності застосування іншого значення коефіцієнту фізичного зносу відповідачем не надано.
Відповідно до п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 77 частини 1 статті 1 Закону України "Про страхування" передбачено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.
Згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № ЕР/222019600 ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну, становить 160 000,00 грн, франшиза - 3 200,00 грн. (а.с.27 зворот)
З огляду на викладене, сума страхового відшкодування, що підлягала виплаті позивачу відповідачем, складає 78 004,40 грн.
Для отримання страхового відшкодування за договором обов'язкового страхування потерпілий повинен подати страховику за договором обов'язкового страхування заяву на виплату страхового відшкодування у порядку, передбаченому п. 35.1 ст. 35 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
При цьому, враховуючи положення пунктів 36.1, 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик зобов'язаний не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
28.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою на виплату страхового відшкодування №52548 (а.с.28), заява була вручена 04.11.2024, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0303800030040 (а.с.28 зворот), отже, передбачений статтею 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" строк сплив 02.02.2025.
Водночас як було встановлено судом першої інстанції, рішенням Правління Національного банку України від 31.12.2024 "Про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування", відповідачеві, зокрема, анульовано ліцензію на здійснення діяльності із страхування, а також вирішено звернутися до господарського суду із заявою про відкриття ліквідаційної процедури відповідача.
Згідно з витягом з протоколу №70/2025 дистанційного засідання Загальних зборів членів МТСБУ від 03.01.2025 відповідача виключено з членів МТСБУ (з підстави анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування).(а.с.68)
23.01.2025 Національний банк України звернувся до господарського суду міста Києва із позовом про прийняття рішення про ліквідацію товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг", за результатами чого ухвалою господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.(а.с.69)
20.06.2024 набрав чинності Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" №3720-IX, який введений в дію з 01.01.2025.
Частиною 1 статті 43 зазначеного Закону №3720-IX передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих здійснює регламентну виплату на умовах, визначених цим Законом, у разі заподіяння шкоди на території України, зокрема транспортним засобом, щодо якого на дату настання дорожньо-транспортної пригоди укладено внутрішній договір страхування із страховиком, який на дату подання заяви про регламентну виплату не мав права здійснювати обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності у зв'язку з припиненням членства в МТСБУ, і такий страховик (його правонаступник) із закінченням строку, визначеного цим Законом для прийняття рішення щодо здійснення страхової виплати, не прийняв відповідного рішення або прийняв рішення про здійснення страхової виплати, але не здійснив її, а також у разі відкриття провадження у справі про банкрутство такого страховика чи ліквідації такого страховика - для виконання його зобов'язань за внутрішніми договорами страхування (пункт 4).
З наведеного вбачається, що за наслідками прийняття Правлінням Національного банку України рішення від 31.12.2024 "Про застосування до товариства з додатковою відповідальністю "Страхова група "Оберіг" заходу впливу у вигляді анулювання ліцензії на здійснення діяльності із страхування" та рішення Загальних зборів членів МТСБУ від 03.01.2025, оформленого протоколом №70/2025, обов'язок відповідача з виплати страхового відшкодування позивачу перейшов до МТСБУ, яке в свою чергу здійснило виплату 17.03.2025 в розмірі 78 004,40 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6966_00000/2e09bb54-9311-485a-9476-82856d7a3455.(а.с.53)
Вказана виплата була прийнята позивачем як належна, у зв'язку з чим останній звернувся до суду із заявою про закриття провадження у справі, з огляду на відсутність предмета спору, аналогічні й вимоги позивач наводить і в доводах апеляційної скарги, та зазначає, що судом першої інстанції безпідставно було відмовлено в задоволенні клопотання про закриття провадження у справі.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04 викладено правовий висновок, згідно з яким закриття провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України можливе у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.
Окрім того, аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справ №916/3006/23 від 30.08.2024, в якій суд зазначив, що при застосуванні пункту 2 частини першої статті 231 ГПК України слід враховувати, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми процесуального законодавства можливе у разі, коли предмет спору існував на момент порушення провадження у справі та припинив існування в процесі розгляду справи на час (до) ухвалення судом першої інстанції судового рішення і ці обставини не були взяті до уваги судом першої інстанції при ухваленні судового рішення (п.7.37).
Як вбачається з матеріалі справи, позов було подано 17.02.2025, а починаючи з 31.12.2024 відповідач був позбавлений права здійснювати будь-які видаткові операції, в силу рішення НБУ №460-рш від 31.12.2024 щодо заборони проведення будь-яких видаткових операцій за розрахунками відповідача.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що спір між позивачем та відповідачем про стягнення страхового відшкодування у розмірі 78 004,40 грн вже був відсутнім на момент звернення позивача до суду з позовом (17.02.2025), оскільки обов'язок із здійснення відшкодування перейшов від відповідача до МТСБУ, а тому судом першої інстанції правомірно було відмовлено в клопотання про закриття провадження у справі.
Стосовно доводів апеляційної скарги, що судом першої інстанції безпідставно було застосовано до спірних правовідносин Закону Україна №3720-ІХ, оскільки зазначений закон набув чинності 20.06.2024 та введений в дію з 01.01.2025, в свою чергу ДТП сталось 04.09.2024, а тому вказані правовідносини повинні бути врегульовані на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» №1861-ІV від 01.07.2004 зі змінами, який діяв на момент виникнення вказаних правовідносин.
Колегія суддів вважає зазначені доводи апелянта безпідставними та необґрунтованими з наступних підстав.
Починаючи з 31.12.2024 до відповідача застосувались заходи, які унеможливили відповідача проводити будь-які виплати страхових відшкодувань, та виконувати буд-які інші зобов'язання, що сприяло переходу обов'язків з виплати страхового відшкодування до третьої особи - МТСБУ.
Зокрема, 03.01.2025 МТСБУ було прийнято рішення про виключення відповідача з членів МТСБУ та погоджено механізм проведення виплат страхового відшкодування потерпілим за чинними полісами ОСЦПВ за рахунок централізованих фондів Бюро (копія Протоколу МТСБУ №70/25 наявна у матеріалах справи);
28.01.2025 господарським судом міста Києва у справі № 910/850/25 було відкрито провадження про ліквідацію страховика (ТДВ "СГ "ОБЕРІГ");
09.04.2025 рішенням господарського суду міста Києва від 09.04.2025 року у справі № 910/850/25 було ліквідовано ТДВ "Страхова група "Оберіг" .
Крім того, відповідно до Витягу з протоколу Загальних зборів членів МТСБУ №70/2025 від 03.01.2025 року, рішення про припинення членства відповідача приймалось уже на підставі нового Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (№ 3720-IX), про що було зазначено в мотивах прийняття рішення з питання №2 загальних зборів.
Таким чином, припиненням членства відповідача (ТДВ "СГ "ОБЕРІГ") в МТСБУ відбулося 03.01.2025 - тобто уже після набрання чинності та введення в дію нового Закону №3720-IX. Відтак, події щодо втрати членства та ліквідації відповідача настали після початку дії нового Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (№ 3720-IX), тож зобов'язання відповідача перейшли до МТСБУ на підставі нового Закону.
Стосовно доводів апеляційної скарги, про покладення витрат позивача на правову допомогу на відповідача, колегія суддів зазначає наступне.
Позивач звернувся до суду про стягнення страхового відшкодування, без урахування факту переходу обов'язку з його виплати від відповідача до МТСБУ, та, при цьому, відповідачем не порушено вимоги п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Відповідно до частини 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Таким чином, оскільки даний спір не виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для покладення судових витрат на професійну правничу допомогу на позивача.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.
Відповідно до ст. ст. 73,74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду міста Києва від 19.05.2025 року у справі № 910/1880/25, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.
Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 269, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України суд,-
Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УСГ» на рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2025 р. у справі № 910/1880/25 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду міста Києва від 19.05.2025 р. у справі № 910/1880/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на позивача (апелянта).
Матеріали справи № 910/1880/25 повернути до місцевого господарського суду.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку відповідно до ст.ст. 287,288 ГПК України
Головуючий суддя М.А. Руденко
Судді М.А. Барсук
Є.Ю. Пономаренко