Постанова від 02.09.2025 по справі 911/918/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" вересня 2025 р. Справа№ 911/918/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Мальченко А.О.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Романенко К.О.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 02.09.2025,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»

на рішення Господарського суду Київської області

від 22.05.2025 (повне судове рішення складено та підписано 05.06.2025)

у справі №911/918/25 (суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор

газотранспортної системи України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс»

про стягнення 2 175 725, 33 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічних позовних вимог

У березні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» про стягнення 2 175 725, 33 грн, з яких: 1 557 834, 25 грн пеня та 617 891, 08 грн штраф.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором № 4600006859 від 09.12.2022 та додаткових угод до нього в частині своєчасного виконання робіт.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/918/25 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» 1 206 045, 66 грн пені, 617 891, 08 грн штрафу та 27 359, 05 грн судового збору.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 351 788, 59 грн пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що враховуючи вартість робіт, які передані підрядником із простроченням домовлених строків, а також тривалість допущеного підрядником прострочення їх виконання, у нього на підставі п.10.2 договору виник обов'язок зі сплати штрафних санкцій.

З оскаржуваним рішенням також не погодилось Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс», яке звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, а в разі часткового задоволення позовних вимог, зменшити суму пені та штрафу на 90%, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не було встановлено в повному обсязі обставини, які мають значення для справи, внаслідок неправильного дослідженя доказів та їх оцінки судом, а також ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що останній не ухилявся від виконання зобов'язань, а спрямував всі можливості на виконання умов договору з метою діяти добросовісно та правомірно, однак у зв'язку з обставинами непероборної сили (форс-мажорні обставини), ним були допущено прострочення.

Так, відповідач зазначає, що судом першої інстанції з огляду на обставини, проігнорував факт можливості зменшення розміру штрафних санкцій, як це передбачено статтю 551 Цивільного кодексу України та статтю 233 Господарського кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» скористались своїм правом відповідно до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами справи, 09.12.2022 за результатами публічної закупівлі UА-2022-11-09-010793-а (публічно доступна за адресою в мережі Інтернет https://prozorro.gov.ua/tcnder/UA-2022-l 1-09-010793-а), яка оприлюднена на платформі Рrоzоrrо 09.11.2022, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» (далі - замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» (далі - підрядник, відповідач) укладено договір про закупівлю послуг №4600006859 (далі - договір), відповідно до п. 1.1. якого підрядник за завданням замовника, відповідно до умов цього договору, зобов'язується на свій ризик надати послуги: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації (які, з урахуванням ч. 1 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» (зі змінами та доповненнями), норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, далі іменуються - роботи), а замовник - прийняти та оплатити такі роботи відповідно до умов цього договору.

Відповідно до п. 1.2. договору склад, обсяги, вартість робіт та строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток №1), договірною ціною (додаток №2) та графіком виконання робіт (додаток №3), які є невід'ємною частиною договору.

Згідно з п. 3.1. договору загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток №2) становить: 24 103 032, 00 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 017 172, 00 грн.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що ціна договору є твердою і не може змінюватися в ході його виконання, якщо інше не передбачено цим договором та чинним законодавством.

Оплата за цим договором проводиться в такому порядку: замовник протягом 30 (тридцяти) календарних днів, але не пізніше ніж через 20 (двадцять) календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджуються актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок підрядника суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт та довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3 (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 4.1. договору підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов'язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток № 3).

Згідно з п. 4.2. договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Датою закінчення виконаних робіт підрядником вважається дата їх прийняття замовником в порядку передбаченому розділом 5 цього договору. Виконання робіт може бути закінчено підрядником достроково за умови письмової згоди замовника (п. 4.3. договору).

За умовами п. 4.4. договору місце виконання робіт - ГРС Калинівка, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін.

Відповідно до п. 5.2. договору акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

За змістом п. 6.2. договору підрядник виконує передбачені цим договором роботи зі своїх матеріалів та обладнання, доставку якого до місця виконання робіт підрядник здійснює власним транспортом та за свій рахунок.

Згідно з пп. 6.18., 6.19. договору роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання замовником та підрядником без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником, вважається невиконанням робіт в цілому. В цьому випадку замовник має право вимагати повернення грошових коштів, якщо вони були сплачені за роботи, та вимагати відшкодування в повному обсязі понесених збитків.

Пунктами 7.3.1., 7.3.6. договору закріплено обов'язок підрядника виконати якісно та у встановлені графіком виконання робіт (додаток №3) строки роботи відповідно до технічних, якісних та кількісних характеристик (додаток №1), ДБН та іншої нормативної документації; передати замовнику у передбаченому законодавством та цим договором порядку завершені роботи.

У пункті 8.1. договору сторонами узгоджено, що жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-яких умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.

За змістом п. 8.2. договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї із сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вказану у п. 8.1. договору обставину як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань (п. 8.3. договору).

Відповідно до п. 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно з п. 10.2. договору у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

Відповідно до пп. 11.1., 11.2. договору договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. Закінчення терміну дії договору не звільняє сторони від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього договору.

Пунктом 14.4. договору передбачено, що істотні умови договору не можуть змінюватися після підписання цього договору і до виконання сторонами своїх зобов'язань в повному обсязі, крім випадків, які визначені в Законі України «Про публічні закупівлі» або в іншому нормативно-правовому документі, що визначає підстави для зміни істотних умов договорів про закупівлю товарів, робіт і послуг протягом періоду дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування.

Всі зміни і доповнення до цього договору вносяться шляхом укладення відповідної додаткової угоди до договору, яка підписується уповноваженими представниками сторін та є невід'ємною частиною цього договору (п. 14.6. договору).

За змістом п. 14.15. договору додатками до цього договору, що є його невід'ємною частиною є: технічні, якісні та кількісні характеристики (додаток №1), договірна ціна (додаток №2), графік виконання робіт (додаток №3).

Відповідно до змісту додатку №2 договірна ціна на будівництво: Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробовувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка), що здійснюються в 2022 році, складена в поточних цінах станом на 02.12.2022, складає в загальному розмірі 24 103 032, 00 грн з ПДВ. Договірна ціна є твердою.

Графіком виконання робіт (додаток №3) сторони погодили, що з моменту укладення договору: І етап робіт - обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації мають бути завершені протягом 120 днів; ІІ етап робіт - виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи мають бути завершені протягом 300 днів; ІІІ етап робіт - пусконалагоджувальні роботи мають бути завершені протягом 365 днів.

07.11.2023 між сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору, якою сторони дійшли згоди внести такі зміни до договору.

Відповідно до п. 3.1. договору в редакції додаткової угоди №1 до договору, загальна вартість виконуваних робіт за цим договором, що є ціною договору згідно з договірною ціною (додаток № 2) становить: 24 102 996, 35 грн, у тому числі ПДВ 20 % - 4 017 166, 06 грн.

Технічні, якісні та кількісні характеристики (додаток №1) та договірну ціну (додаток №2) викладено в редакції додаткової угоди №1 до договору.

Відповідно до п. 4 додаткової угоди №1, всі інші умови договору залишились без змін і сторони підтвердили по них свої зобов'язання.

Як зазначив позивач, виходячи з погоджених у графіку виконання робіт (додаток №3) строків виконання окремих етапів робіт, І етап мав бути завершений до 08.04.2023, ІІ етап мав бути завершений до 05.10.2023, ІІІ етап робіт, як і роботи за договором в цілому, мали бути повністю виконані і здані замовнику не пізніше 11.12.2023 (враховуючи те, що 09.12.2023 припало на суботу). Отже, за доводами позивача, роботи за договором мали бути виконані підрядником у період з 09.12.2022 по 11.12.2023.

Проте, як зазначив позивач, вперше про отримання дозволу відповідно до п. 7.3.3. договору відповідач звернувся із необхідним пакетом документів із заявою від 16.01.2023, тобто через місяць від домовленого строку.

За твердженням позивача підрядником, на виконання умов договору, за сформованими актами здачі-приймання робіт (наданих послуг) передано замовнику виконані роботи на загальну суму 23 717 881, 77 грн у такі строки:

- 01.05.2023 підрядником передано замовнику роботи по І етапу відповідно до акта здачі-приймання робіт (наданих послуг) №53 від 01.05.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 109 841, 17 грн;

- 29.09.2023 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу відповідно до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за вересень 2023 року №1 від 29.09.2023, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.09.2023, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за вересень 2023 року від 29.09.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 2 465 064, 72 грн;

- 04.12.2023 підрядником передано замовнику частину робіт ІІ етапу відповідно до акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року №1 від 04.12.2023, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 04.12.2023, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за грудень 2023 року від 04.12.2023. Загальна вартість переданих робіт склала 12 315 960, 54 грн;

- 29.03.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року від 29.03.2024, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.03.2024, а також довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за березень 2024 року від 29.03.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 7 188 693, 84 грн;

- 16.08.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по ІІ етапу і ІІІ-й етап робіт відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року №1 від 16.08.2024, до якого долучено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за серпень 2024 року від 16.08.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 1 415 816, 71 грн;

- 29.11.2024 підрядником передано замовнику частину робіт по II етапу відповідно до акта приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року №1 від 29.11.2024, до якого долучено довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за листопад 2024 року від 29.11.2024. Загальна вартість переданих робіт склала 222 504, 79 грн.

05.12.2024 між замовником та підрядником складено акт про завершення робіт по договору, яким сторонами закріплено згоду щодо завершення робіт та про те, що різниця між обумовленою договором загальною вартістю робіт та фактичною загальною вартістю робіт зумовлена уточненням обсягів робіт. Копії зазначених вище актів наявні в матеріалах справи.

Суд першої інстанції встановив, що наявні в матеріалах справи акти та довідки про вартість виконаних будівельних робіт підписані уповноваженими представниками сторін кваліфікованими електронними підписами відповідно до розділу 13 договору без будь-яких зауважень та заперечень.

З огляду на наведене вище, за твердженням позивача, є очевидним факт порушення підрядником строків виконання робіт по договору: по І етапу - прострочено виконання на 23 календарні дні; по ІІ етапу - прострочено виконання на 59, 175, 316 і 421 календарні дні відповідно до актів; по III етапу - прострочено виконання на 251 календарний день, що є підставою для застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем окремих етапів робіт згідно графіку виконання робіт (додаток №3).

Щодо направлення на адресу відповідача претензій та його відповідей позивач зазначив, що у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт по І етапу на 20 календарних днів за актом №53 від 01.05.2023 (при узгодженому сторонами строку виконання етапу робіт не пізніше 10.04.2023, які фактично були виконані 01.05.2023), на його адресу відповідача було направлено претензію №8 (вих. №ТОВВИХ-23-14740 від 17.10.2023) на суму 2 196, 82 грн.

Вказана вимога була задоволена відповідачем 27.10.2023, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №1810 від 27.10.2023 на суму 2 196, 82 грн із призначенням платежу «пеня та штраф за порушення строків виконання робіт зг. претензії №8. Договір №4600006859 від 09.12.2022».

Відповідач направив на адресу позивача лист №463 від 22.08.2023 щодо настання обставин непереборної сили, в якому повідомив позивача, що починаючи з 14.08.2023 для нього настали форс-мажорні обставини (через часті повітряні тривоги товариство вимушено зупиняти роботи), які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, у тому числі і за спірним договором.

Позивач листом від 24.08.2023 №ТОВВИХ-23-11640 повідомив відповідача про необхідність дотримання визначеного договором порядку сповіщення сторонами одне одного про настання обставин непереборної сили та роз'яснено, що у разі надання відповідного сертифікату Торгово-промислової палати України, такий сертифікат буде розглянутий належним чином.

Відповідач направив на адресу позивача лист №483 від 28.08.2023 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зазначив, що виходячи з умов укладених договорів, у тому числі і за спірним договором, та законодавства у сфері засвічення форс-мажорних обставин, єдиним органом, уповноваженим на засвідчення факту настання форс-мажорних обставин є Торгово-промислова палата України. У листі відповідачем викладено додаткові обґрунтування щодо настання форс-мажорних обставин, які відповідач просив врахувати, а також врахувати виключні повноваження Торгово-промислових палат України щодо засвічення та підтвердження форс мажорних обставин, зокрема для ТОВ «Норма Плюс» у якості підрядника за відповідними зобов'язаннями перед позивачем.

08.12.2023 позивачем, у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт по ІІ етапу, на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату штрафних санкцій у розмірі 1 588 758, 91 грн (вих. №ТОВВИХ-23-17770 від 08.12.2023) у зв'язку із простроченням виконання робіт на суму 12 315 960, 54 грн на 59 календарних днів згідно акта приймання-передачі виконаних будівельних робіт №1 від 04.12.2023. Проте, як зазначив позивач, відповідач відмовився задовольнити вказану вимогу позивача.

Відповідач листом №704 від 11.12.2023 повідомив позивача про продовження дії форс-мажорних обставин, до якого надано сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023, а також повідомлено про затримки виконання зобов'язань контрагентами позивача, що впливає на затримку виконання зобов'язань. Крім того, відповідачем запропоновано укладення додаткової угоди про продовження терміну виконання зобов'язань у зв'язку із наведеними обставинами.

12.12.2023 відповідач направив позивачу відповідь на вимогу про сплату штрафних санкцій №705, в якій зазначив, що строк дії форс-мажорних обставин триває з 14.08.2023 по 11.12.2023. Відповідач наголосив на дотриманні ним порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з відповідними сертифікатами ТТП відповідно до пп. 8.1., 8.2., 8.4. договору. Відповідач у листі вважав, що у ТОВ «Норма Плюс» відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та доведено вплив форс-мажорних обставин на стан сторін договірних відносин. Відповідач наголосив на виконання зазначених у листі робіт у визначений договором термін із врахуванням наданих відповідачем сертифікатів та запропоновано відкликати вимогу про стягнення санкцій, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.

18.12.2023 позивачем направлено на адресу відповідача повідомлення про застосування оперативно-господарської санкції на підставі п. 10.12.1. договору №4600006859 від 09.12.2022 шляхом утримання суми штрафних санкцій з суми, яка підлягає сплаті за умовами договору на підставі акта приймання виконаних будівельних робіт №1 від 04.12.2023 та акта вартості устаткування до нього.

19.12.2023 позивачем направлено на адресу відповідача лист вих. №ТОВВИХ-23-18392, яким повідомлено останнього про неприйняття наданого ним Сертифікату Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023 у зв'язку із його необґрунтованістю та некоректністю, а також відхилив пропозицію відповідача щодо продовження строків виконання робіт та терміну дії договору через вплив форс-мажорних обставин.

10.04.2024 відповідач направив позивачу лист вих. №137 щодо зупинення виконання робіт, до повного виконання замовником своїх зобов'язань, в якому відповідач, керуючи п. 7.4.3. договору, повідомило про зупинку своїх зобов'язань за договором допоки з боку позивача не буде сплачено повної ціни виконаних робіт за актами приймання-передачі робіт, а також повернуто грошової суми за банківською гарантією №30133 від 07.12.2022.

Позивач листом №ТОВВИХ-24-5826 від 17.04.2024 повідомив відповідача про відсутність підстав для призупинення виконання робіт по договору.

09.05.2024 відповідач направив позивачу лист вих. №181 про припинення виконання робіт до виконання замовником зобов'язань в частині повної оплати виконаних робіт та повернення банківської гарантії.

13.05.2024 позивач направив відповідачу претензію №12 (№ТОВВИХ-24-7136) на суму 1 761 229, 99 грн у зв'язку із прострочення виконання робіт на суму 7 188 693, 84 грн на 175 календарних днів за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року від 29.03.2024 та актом вартості устаткування від 29.03.2024.

Відповідач направив позивачу відповідь на претензію №12 (лист вих. №304 від 24.06.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили.

31.10.2024 позивач направив відповідачу претензію №14 (№ТОВВИХ-24-16629) на суму 356 785, 81 грн у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт II і ІІІ етапів за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року №1 від 16.08.2024.

13.12.2024 відповідач направив позивачу відповідь на претензію №14 (лист вих. №696 від 13.12.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили. Разом з листом відповідач направив позивачу копії сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №3200-23-4695 від 11.12.2023, №3200-24-0386 від 21.02.2024, №3200-24-2241 від 09.12.2024 та копію висновку Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин.

16.01.2025 позивач направив відповідачу претензію №17 (№ТОВВИХ-25-840) на суму 56 293, 72 грн у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт II етапу за актом приймання виконаних будівельних робіт за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року №1 від 29.11.2024 на 420 календарних дні.

Як зазначив позивач, штрафні санкції за вказаними вище претензіями №12 від 13.05.2024, №14 від 31.10.2024 та №17 від 16.01.2025 залишаються несплаченими до цього часу.

При цьому, щодо підстав відхилення повідомлення підрядника про форс-мажор позивач зазначив, що 22.08.2023 підрядником на адресу замовника було направлено лист №463 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) для ряду укладених договорів, зокрема і того, який є предметом судового розгляду в цій справі, а також подальші листи про продовження дії форм-мажорних обставин.

За твердженням позивача, за змістом наданого позивачу сертифікату №3200-23-4695, виданого Київською обласною (регіональною) Торгово-промисловою палатою (вих. №749/03.23 від 11.12.2023), ТОВ «Норма Плюс» позбавлена можливості належного виконання робіт за договором протягом 365 календарних днів з дати укладення договору про закупівлю послуг №4600006859 від 09.12.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану, продовження дії правового режиму воєнного стану, як наслідок, загальної військової мобілізації, військових дій, введення комендантської години, постійних масованих ракетних та артилерійських обстрілів, повітряних тривог, що унеможливили виконання роботи тривалий час та стали перешкодою для здійснення виробничих процесів, сповільнення здійснення господарської діяльності, зрив термінів постачання сировини і обладнання. Як зазначив позивач, усі ці обставини, за текстом зазначеного вище сертифікату, мали місце для відповідача у період з 14.08.2023 і тривали станом на дату його видачі. Разом із тим, позивач звернув увагу, що сам підрядник у листі №463 від 22.08.2023 вказує про те, що станом на 22.08.2023 усі зазначені обставини тривали протягом 525 днів - з 24.02.2022, у той час як відповідач до 13.08.2023, у тому числі під час укладення договору, на такі обставини не посилався. Позивач вважає, що жоден отриманий від відповідача та згаданий вище документ не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, ТОВ «Норма Плюс» було позбавлено можливості виконати свої зобов'язання за договором. Більше того, на думку позивача, з наданих відповідачем документів, які підтверджують часткове виконання ним робіт за договором у період, окреслений у сертифікаті ТТП (з 14.08.2023), спростовує неможливість виконання зобов'язань підрядника за договором, у зв'язку із чим обставини, на які посилається відповідач, не є форс-мажорними та не можуть бути підставою для укладення додаткових угод про продовження строків виконання робіт чи звільнення підрядника від відповідальності за їх порушення. Також, позивач зауважив, що договір між сторонами укладено вже після початку збройної агресії Російської Федерації проти України, у зв'язку із чим такі обставини та їх наслідки не були надзвичайними чи непередбачуваними для сторін договору, а тому ТОВ «Норма Плюс» мало це врахувати і вжити усіх заходів для належного його виконання.

У зв'язку із відмовою замовника від визнання дії обставин непереборної сили, про настання якої підрядником повідомлено листом №463 від 22.08.2023, ТОВ «Норма Плюс» звернулось до суду із позовом про зміну умов договору та скасування застосованої замовником оперативно-господарської санкції.

Суд першої інстанції встановив, що на розгляді Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/332/24 за позовом ТОВ «Норма Плюс» до ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» про внесення змін до договору №4600006859 від 09.12.2022 щодо надання послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів, шляхом укладання додаткової угоди (внесення змін до п. 4.1., 10.9.3., 11.1. договору та графіку виконання робіт (додаток №3) в частині строків виконання робіт та його окремих етапів) та скасування оперативно-господарські санкції у розмірі 1 588 758, 91 грн, застосовані ТОВ «Оператор газотранспортної системи України» до ТОВ «Норма Плюс» за несвоєчасне виконання робіт.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору, істотно змінилися з 14.08.2023 через обставини непереборної сили (посилення ворожих атак/обстрілів, часті сигнали повітряної тривоги, здійснення мобілізаційних заходів щодо працівників товариства, порушення строків виконання зобов'язань контрагентами позивача з аналогічних форс-мажорних підстав), на підставі яких позивач має право вимагати у відповідача внесення змін до договору про закупівлю послуг та додатку №3 до нього як в частині продовження строків виконання зобов'язань, так і в частині збільшення строку дії договору на підставі п. 8. договору, ст. 652 Цивільного кодексу України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», та ураховуючи які відповідач неправомірно застосував до позивача оперативно-господарські санкції за порушення строків виконання робіт, передбачені п. 10.12.1. договору, у вигляді утримання нарахованих на підставі п. 10.2. договору штрафних санкцій в загальному розмірі 1 588 758, 91 грн з сум, які підлягали виплаті позивачу за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/332/24 від 01.04.2024, залишеним без змін постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 10.10.2024, у позові відмовлено повністю.

Суд першої інстанції, з чим погодився суд касаційної інстанції, виходив з того, що договір сторони уклали уже під час дії воєнного стану та запровадження мобілізаційних заходів, наслідки чого позивач мав враховувати під час підписання договору, а зазначені позивачем обставини непереборної сили, що виникли з 14.08.2023, існували на момент вчинення правочину, і позивач не довів, що такі обставини були форс-мажорними для даного конкретного випадку. Крім того, зазначив, що Закон №922-VIII не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору, укладеного за результатами публічної закупівлі, на вимогу однієї зі сторін, в тому числі шляхом звернення до суду, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову щодо внесення змін у договір відповідно до ст. 652 ЦК України та п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону №922-VIII та, як наслідок, скасування оперативно-господарських санкцій, застосованих відповідачем. При цьому суд звернув увагу, що недодержання своїх обов'язків контрагентом позивача не вважається підставою для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання, що слідує з приписів ч. 2 ст. 617 ЦК України.

З огляду на наведені вище висновки суду, позивач вважає, що замовником обґрунтовано відхилено покликання підрядника на сертифікат Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-4695 від 11.12.2024. У подальшому, як зазначив позивач, підрядником в рамках судового розгляду справи №910/332/24 надано до суду копію сертифікату Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати №3200-24-0386 від 21.02.2024, яким засвідчено ті самі обставини, однак з подовженим терміном їх дії, який не враховано з тих же підстав, що і попередні. Зважаючи на викладене, позивач вважає, що підстави для звільнення ТОВ «Норма Плюс» від відповідальності за допущене ним прострочення з підстав наявності форс-мажорних обставин відсутні.

З урахуванням зазначеного вище, враховуючи прострочення відповідачем зобов'язання за договором в частині виконання робіт у погоджений сторонами графік (додаток №3), а також відсутністю форс-мажорних обставин, які унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором та є підставою для звільнення від відповідальності, позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача на підставі п. 10.2. договору 1 557 834, 25 грн пені та 617 891, 08 грн штрафу.

У свою чергу відповідач категорично не погодився із порядком розрахунків сум, які підлягають стягненню на користь позивача. Також, відповідач вважає, що наявні підстави для звільнення ТОВ «Норма Плюс» від відповідальності за допущене прострочення виконання зобов'язань за договором з підстав існування форс-мажорних обставин, у зв'язку із чим просив суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідач зауважив, що предметом договору про закупівлю послуг №4600006859 від 09.12.2022 не є виконання кожного етапу робіт окремо, а остаточний результат виконаних робіт за договором, а умови укладеного між сторонами договору щодо відповідальності за неналежне його виконання не містить положень про її настання у випадку порушення строку виконання окремого етапу робіт. Відповідач звернув увагу, що графік виконання робіт містить строки як щодо окремих етапів, так і щодо остаточного виконання підрядних робіт, проте, проаналізувавши передбачені у договорі підряду зобов'язання підрядника, відповідач дійшов висновку, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору, - це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого договору. Як зазначив відповідач, сторони визначили у договорі початок перебігу терміну виконання робіт саме з дати підписання договору - 09.12.2022, у зв'язку із цим, оскільки для виконання договору встановлено 365 календарних дні з дати підписання договору, підрядник мав завершити увесь комплекс робіт по договору у строк до 11.12.2023. З огляду на викладене, відповідач вважає, що прострочення виконання зобов'язань за договором починається із наступного дня за днем закінчення виконання всіх робіт за договором, тобто із 12.12.2023, і саме із цієї дати виникає право позивача на нарахування пені та штрафу, а не за кожен етап окремо. На підтвердження вказаної позиції відповідач посилається на висновки, які міститься у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у справі № 911/3385/24 від 21.02.2025, а також на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18. Водночас, відповідач у відзиві визнав обставину того, що роботи по договору були повністю виконані, а останній акт підписано 29.11.2024, тобто з простроченням на 353 дні.

Крім того, відповідач категорично не погодився із твердженнями позивача щодо існування підстав нарахування штрафних санкцій, у зв'язку відхиленням ним повідомлень ТОВ «Норма Плюс» щодо настання форс-мажорних обставин. Відповідач вважає, що надані копії Сертифікатів ТПП підтверджують наявність форс-мажорних обставин, що унеможливили належне виконання відповідачем зобов'язань за договором, оскільки неможливо на момент підписання договору наперед спрогнозувати та об'єктивно оцінити, які та в якому обсязі військові злочини і руйнування спричинить Російська Федерація стосовно України, її підприємств, установ та організацій, протягом періоду виконання умов договору та які наслідки матимуть ці дії, в тому числі, кількість та тривалість повітряних тривог, обстрілів, а також обсяг та період вимкнень електроенергії на конкретних об'єктах. Також, як зазначив відповідач, непередбачуваними та незалежними від волі відповідача виявилось внесення змін до законодавства України щодо мобілізації громадян та порядку і умов надання бронювання співробітників підприємств, що значно вплинуло на спроможність підприємства вчасно виконувати взяті на себе зобов'язання. На думку відповідача, виключати можливість застосування форс-мажорних обставин до будь-якого договору лише у зв'язку з тим, що такі договори укладені під час воєнного стану, є не лише юридично неправомірним, але й суперечить основним принципам справедливості та добросовісності. Зважаючи на викладене, відповідач вважає, що наявні підстави для звільнення ТОВ «Норма Плюс» від відповідальності за допущене прострочення виконання зобов'язань за договором з підстав існування форс-мажорних обставин.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників сторін, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

В силу статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За змістом частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як правильно встановлено місцевим господарським судом, за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір є договором підряду.

Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Відповідно до частини 1 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Частиною другою статті 530 Цивільного кодексу України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

В силу статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Як було встановлено судом першої інстанції та узгоджено сторонами у п. 4.1. договору, підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов'язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток № 3).

Згідно з п. 4.2., 4.4. договору строки виконання робіт можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір у випадках, передбачених чинним законодавством України. Місце виконання робіт - ГРС Калинівка, м. Калинівка, Хмільницький район, Вінницька область.

Пунктами 5.1., 5.2. договору передбачено, що передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином, відповідно до вимог чинних нормативних документів у галузі будівництва.

Графіком виконання робіт (додаток №3) сторони погодили, що з моменту укладення договору підрядник зобов'язаний виконати роботи у такі строки:

І етап робіт. Обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації мають бути завершені протягом 120 днів;

ІІ етап робіт. Виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи мають бути завершені протягом 300 днів;

ІІІ етап робіт. Пусконалагоджувальні роботи мають бути завершені протягом 365 днів.

В своїй апеляційній скарзі позивач зазначає, що є очевидним факт порушення підрядником строків виконання робіт по договору: по І етапу - прострочено виконання на 23 календарні дні; по ІІ етапу - прострочено виконання на 59, 175, 316 і 421 календарні дні відповідно до актів; по III етапу - прострочено виконання на 251 календарний день, що є підставою для застосування до відповідача передбачених договором штрафних санкцій за прострочення виконання відповідачем окремих етапів робіт згідно графіку виконання робіт (додаток №3).

Однак, як встановлено судом першої інстанції, основним зобов'язанням підрядника за договором є надання передбачених у пункті 1.1. договору послуг з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка).

Водночас, умовами договору з урахуванням додатків до нього також визначено інші обов'язки підрядника у межах основного зобов'язання, зокрема: обстеження, розробка, подання на експертизи, усунення зауважень та отримання результатів експертиз робочої документації, виготовлення/придбання основних блоків та вузлів, будівельно-монтажні роботи, електромонтажні роботи, пусконалагоджувальні роботи.

При цьому, пунктом 4.1. договору визначено, що підрядник зобов'язується виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов'язковим дотриманням погодженого з замовником графіку виконання робіт (додаток №3).

З аналізу передбачених у договорі зобов'язань підрядника вбачається, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, завершальною стадією яких є пусконалагоджувальні роботи, а результат підрядних робіт, зважаючи на предмет договору, - це закінчені роботи з ремонту відповідно до такого договору.

При цьому, слід зазначити, що виконанням підрядником одного із перерахованих у графіку виконання робіт (додаток №3) етапу робіт не досягається загальний результат, на досягнення якого було укладено договір.

Отже, відповідальність підрядника за умовами договору у вигляді штрафних санкцій настає у разі прострочення виконання відповідачем обов'язку, тобто за прострочення виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт в межах основного договору. (Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду, від 07.12.2018 у справі №910/22058/17, від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 25.02.2020 у справі №910/3920/18, від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24).

Таким чином, з урахуванням умов договору та погодженого сторонами графіку виконання робіт (додаток №3), враховуючи те, що основним зобов'язанням підрядника є виконання усіх передбачених договором робіт, то відповідач повинен був виконати роботи з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Калинівка) за договором №4600006859 від 09.12.2022 у строк до 11.12.2023 включно (з урахуванням того, що 09.12.2023 припадало на вихідний день - суботу).

Так, матеріалами справи підтверджується, що відповідачем було прострочено виконання зобов'язань за договором в частині виконання обумовлених робіт:

- за актом приймання виконаних будівельних робіт №1 за березень 2024 року від 29.03.2024, до якого долучено акт вартості устаткування, придбання якого покладено на виконавця робіт від 29.03.2024, на 108 календарних дні (за період з 12.12.2023 до 28.03.2024 включно);

- за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року №1 від 16.08.2024 на 248 календарних дні (за період з 12.12.2023 до 15.08.2024 включно);

- за актом приймання виконаних будівельних робіт за листопад 2024 року №1 від 29.11.2024 на 353 календарних дні (за період з 12.12.2023 до 28.11.2024 включно).

При цьому, відповідач зазначає, що останній не ухилявся від виконання зобов'язань, а спрямував всі можливості на виконання умов договору з метою діяти добросовісно та правомірно, однак у зв'язку з обставинами непероборної сили (форс-мажорні обставини) ним були допущено прострочення.

Отже, відповідачем допущено порушення умов договору в частині виконання повного обсягу обумовлених робіт у погоджений сторонами строк, наслідком чого є застосування до відповідача відповідальності, передбаченої умовами договору.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216, статтею 218 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбаченим цим Кодексом, іншими законами та договором. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Статтею 230 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

У відповідності до норм статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (частина 6 стаття 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 10.2. договору сторони погодили, що у випадку несвоєчасного виконання робіт, передбачених графіком виконання робіт (додаток №3), до підрядника застосовуються штрафні санкції у вигляді пені у розмірі 0,1% від вартості робіт, які несвоєчасно виконані, за кожен день прострочення виконання робіт, а при порушенні строку виконання робіт більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів підрядник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно виконаних робіт.

З огляду на встановлені обставини, з урахуванням періодів прострочення, зазначених вище, здійсненим перерахунком пені судом першої інстанції з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 206 045, 66 грн, та штраф у розмірі 7 % від вартості несвоєчасно виконаних робіт в сумі 617 891, 08 грн.

Колегія суддів вважає даний висновок суд першої інстанції законним та обґрунтованим.

Щодо тверджень відповідача про існування форс-мажорних обставин, колегія судді зазначає таке.

Особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили (стаття 617 Цивільного кодексу України).

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (частина 2 стаття 218 Господарського кодексу України).

Згідно висновків Верховного Суду, наведених у постанові від 25.01.2022 у справі №905/3886/21, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих що собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для нього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

При цьому, сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами, адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі №926/2343/16, від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі №905/55/21).

Відповідно до п. 8.1. договору жодна зі сторін не несе відповідальності за повне або часткове невиконання будь-умов у разі настання надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція,заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Згідно з п. 8.2 договору сторони протягом 10 (десяти) календарних днів повинні сповістити одна одну про початок обставин непереборної сили (форс-мажора) у письмовій формі. Повідомлення про початок дії обставин непереборної сили (форс-мажора) та строк їх дії підтверджується сертифікатом Торгово-промислової палати України.

Відповідно до п. 8.3. договору неповідомлення або несвоєчасне повідомлення однієї зі сторін про неможливість виконання прийнятих за даним договором зобов'язань внаслідок дії обставин непереборної сили та/або не надання сертифікату Торгово-промислової палати України, позбавляє сторону права посилатися на будь-яку вищевказану обставину, як на підставу, що звільняє від відповідальності за невиконання зобов'язань.

У пункті 8.4. договору сторони дійшли згоди, що при настанні обставин непереборної сили виконання зобов'язань за цим договором продовжується на строк, відповідний строку дії вказаних обставин.

Згідно зі статтею 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

За визначенням, наведеним у пп. 3.1.1 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженому рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 № 40(3) форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.

Відповідно до абзацу 3 частини 3 статті 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/ імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (частина 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»).

При цьому, ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20).

Таким чином, форс-мажорні обставини унеможливлюють виконання договірного зобов'язання в цілому, а між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

За висновками Верховного Суду у постановах від 31.08.2022 у справі №910/15264/21, від 30.05.2022 у справі №922/2475/21, від 30.11.2021 у справі №913/785/17, для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов'язання за договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання, посилання сторони у справі лише на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.

Так, відповідач зазначає, що у зв'язку з настанням надзвичайних та невідворотних обставин, що об'єктивно унеможливлювали виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, а саме: мобілізація ключових працівників підприємства, систематичні повітряні тривоги та загроза балістики, непередбачуваність продовження воєнного стану, останній має право посилатись на вказані обставини як на форс-мажор, що відповідно до чинного законодавства може слугувати підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

На підтвердження істотної зміни обставин та неможливості своєчасно здійснити виконання взятих на себе зобов'язань за договором, відповідач надав суду сертифікат №3200-24-2241 (від 09.12.2024 №614/03.23) виданий Київською обласною (регіональною) торгово-промисловою палатою та висновок Київської обласної ТПП від 09.12.2023 про істотну зміну обставин щодо питання продовження строків виконання договору, наказ №14 від 02.10.2017 про призначення ОСОБА_1 , розпорядження №2023/07 від 03.07.2023 про встановлення призупинення робіт; розпорядження №2023/07-1 від 07.07.2023 про зупинення виконання робіт працівниками у зв'язку з ракетними обстрілами та повітряними тривогами; наказ №9-К від 02.02.2022 про призначення ОСОБА_2 на посаду начальника проектно-конструкторського відділу; наказ №14/1-К від 14.06.2023 про увільнення ОСОБА_2 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації; наказ №5 від 04.06.2020 про призначення ОСОБА_3. на посаду фахівця з інформаційних технологій; наказ №17/1-К від 01.07.2023 про увільнення ОСОБА_3 у зв'язку з призовом на військову службу під час мобілізації, на підтвердження своїх доводів щодо безпосереднього причинно-наслідкового зв'язку введення на всій території України правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України та усіх пов'язаних з ним наслідків з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором.

Відповідач стверджує, що наявні в матеріалах справи докази документально підтверджують істотну зміну обставин, які впливають на можливість виконання відповідачем як підрядником обов'язків за договором, а саме: наявність умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, та підстав, визначених ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України, для продовження строків виконання робіт та строку дії договору, оскільки військова агресія рф проти України та зупинення виробничих процесів в результаті ракетних обстрілів, та як наслідок, затримка у виконанні робіт не залежали від відповідача та призвели до порушення його майнових інтересів.

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21).

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем на адресу позивача було направлено лист №463 від 22.08.2023 щодо настання обставин непереборної сили, в якому повідомив позивача, що починаючи з 14.08.2023 для нього настали форс-мажорні обставини (через часті повітряні тривоги товариство вимушено зупиняти роботи), які унеможливлюють виконання взятих на себе зобов'язань за укладеними з позивачем договорами, у тому числі і за спірним договором.

Відповідач на адресу позивача направив лист №483 від 28.08.2023 щодо настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) та зазначив, що виходячи з умов укладених договорів, у тому числі і за спірним договором, та законодавства у сфері засвічення форс-мажорних обставин, єдиним органом, уповноваженим на засвідчення факту настання форс-мажорних обставин є Торгово-промислова палата України. У листі відповідачем викладено додаткові обґрунтування щодо настання-форс мажорних обставин, які відповідач просив врахувати, а також врахувати виключні повноваження Торгово-промислових палат України щодо засвічення та підтвердження форс мажорних обставин, зокрема для ТОВ «Норма плюс» у якості підрядника за відповідними зобов'язаннями перед позивачем.

Відповідач листом №704 від 11.12.2023 повідомив позивача про продовження дії форс-мажорних обставин, до якого надано сертифікат Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати № 3200-23-4695 від 11.12.2023, а також повідомлено про затримки виконання зобов'язань контрагентами позивача, що впливає на затримку виконання зобов'язань. Крім того, відповідачем запропоновано укладення додаткової угоди про продовження терміну виконання зобов'язань у зв'язку із наведеними обставинами.

12.12.2023 відповідач направив позивачу відповідь на вимогу про сплату штрафних санкцій № 705, в якій зазначив, що строк дії форс-мажорних обставин триває з 14.08.2023 по 11.12.2023. Відповідач наголосив на дотримання ним порядку повідомлення про настання форс-мажорних обставин разом з відповідними сертифікатами ТТП відповідно до пп. 8.1., 8.2., 8.4. договору. Відповідач у листі вважав, що у ТОВ «Норма плюс» відсутній факт наявності вини чи будь-яких умисних дій, направлених на порушення умов договору та доведено вплив форс-мажорних обставин на стан сторін договірних відносин. Відповідач наголосив на виконання зазначених у листі робіт у визначений договором термін із врахуванням наданих відповідачем сертифікатів та запропоновано відкликати вимогу про стягнення санкцій, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин.

13.05.2024 позивач направив відповідачу претензію №12 (№ ТОВВИХ-24-7136) на суму 1 761 229, 99 грн у зв'язку із прострочення виконання робіт на суму 7 188 693, 84 грн на 175 календарних днів за актом приймання виконаних будівельних робіт № 1 за березень 2024 року від 29.03.2024 та актом вартості устаткування від 29.03.2024.

Відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 12 (лист вих. № 304 від 24.06.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили.

31.10.2024 позивач направив відповідачу претензію № 14 (№ ТОВВИХ-24-16629) на суму 356 785, 81 грн у зв'язку із простроченням підрядником виконання робіт II і ІІІ етапів за актом приймання виконаних будівельних робіт за серпень 2024 року № 1 від 16.08.2024.

13.12.2024 відповідач направив позивачу відповідь на претензію № 14 (лист вих. № 696 від 13.12.2024), в якій заявлено про відмову від виконання вимоги про сплату штрафних санкцій та зазначено про те, що прострочення мало місце внаслідок дії обставин непереборної сили. Разом з листом відповідач направив позивачу копії сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) № 3200-23-4695 від 11.12.2023, № 3200-24-0386 від 21.02.2024, № 3200-24-2241 від 09.12.2024 та копію висновку Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати про істотну зміну обставин.

Суд наголошує, що саме по собі посилання відповідача на наявність сертифікатів Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023 та № 3200-24-2241 від 09.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) як на наявність обставин непереборної сили без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо неможливості виконання зобов'язання перед позивачем.

Дослідивши долучені відповідачем сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати, в яких засвідчені обставини форс-мажору щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором №4600006859 від 09.12.2022 з 14.08.2023, суд встановив, що у вказаних сертифікатах жодним чином не обґрунтовано, а також відповідачем жодними належними та допустими доказами не доведено виникнення з 14.08.2023 обставини форс-мажору щодо виконання відповідачем зобов'язань за договором №4600006859 від 09.12.2022.

Крім того, вказані вище сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати видано, у тому числі, на підставі копій договору поставки №28-10/2022 від 28.10.2022 з додатками укладеного між ТОВ «Норма Плюс» (як покупець) та ТОВ «ВКМ-Арматура» (як постачальник) про постачання товарів, та листів ТОВ «ВКМ-Арматура» вих. 87/04 від 19.04.2023 «Про зупинення виробничих процесів та зменшення обсягів виготовлення продукції», вих. 115/05 від 20.05.2023 «Про настання форс-мажорних обставин», вих 201/07 від 10.07.2023 «Про підписання додаткової угоди про продовження строків», вих. 326/07 від 17.11.2023 «Про відтермінування виконання зобов'язань за договором».

При цьому, згідно ч. 1 ст. 617 ЦК України не вважається випадком, який є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, зокрема недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

З огляду на наведене, недодержання ТОВ «ВКМ-Арматура» - як постачальником та контрагентом відповідача зобов'язань за договором поставки №28-10/2022 від 28.10.2022 не є підставою для звільнення відповідача від відповідальності за неналежне виконання умов договору №4600006859 від 09.12.2022.

Надані відповідачем сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023 та №3200-24-2241 від 09.12.2024 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) беззаперечно не вказують на існування форс-мажорних обставин, а є лише одним з доказів, які можуть свідчити про виникнення та існування обставин форс-мажору, оцінка яким надається судом.

Відтак, суд критично оцінює надані відповідачем сертифікати Київської обласної (регіональної) Торгово-промислової палати №3200-23-4695 від 11.12.2023 та № 3200-24-2241 від 09.12.2024 як належні докази, що засвідчують виникнення та існування форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, оскільки договір між сторонами було укладено вже у період повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України та, відповідно, під час існування всіх тих обставин, на підставі яких ТПП України прийняла відповідне рішення.

З огляду на наведе, відповідач, приймаючи участь у процедурі публічної закупівлі UА-2022-11-09-010793-а та укладаючи з позивачем договір про закупівлю послуг № 4600006859 від 09.12.2022 після введення в Україні воєнного стану (коли повномасштабне вторгнення на території України вже тривало більше 9 місяців і територія України зазнавала масованих ракетних та артилерійських обстрілів, були оголошені численні повітряні тривоги, введена комендантська година, вживались заходи з мобілізаційної підготовки та мобілізації, здійснювались відключення світла тощо), а відтак відповідач був обізнаний із дією на території України правового режиму воєнного стан та мав можливість оцінити всі ризики та можливі негативні наслідки, пов'язані із вказаними обставинами.

Проте, відповідач, не зважаючи на існування вказаних вище обставин станом на дату проведення публічних закупівель та укладення договору, будучи ознайомлений із змістом вимог тендерної документації та істотними умовами договору, у тому числі, щодо строків виконання робіт, без будь-яких зауважень та заперечень прийняв такі умови шляхом підписання договору, у зв'язку із чим суд вважає необґрунтованими посилання відповідача на неможливість своєчасного виконання зобов'язань за договором внаслідок настання вказаних вище обставин.

Матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів того, що обставина введення на всій території України правового режиму воєнного стану внаслідок збройної агресії російської федерації проти України та усі пов'язані з нею наслідки та неналежне виконання відповідачем зобов'язань за договором перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв'язку.

Військова агресія російської федерації проти України та усі пов'язані з нею наслідки є тими об'єктивними обставинами, в яких доводиться існувати як відповідачу у справі, так і позивачу.

При цьому, жоден отриманий від відповідача та згаданий вище документ не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України ТОВ «Норма Плюс» було позбавлено можливості виконати свої зобов'язання за договором, а також те, що з наданих відповідачем документів, які підтверджують часткове виконання ним робіт за договором у період, окреслений в сертифікаті ТТП (з 14.08.2023), спростовує неможливість виконання зобов'язань підрядника за договором, у зв'язку із чим вказані ним обставини не є форс-мажорними та не можуть бути підставою для звільнення підрядника від відповідальності за їх порушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що посилання відповідача про існування форс-мажорних обставин за договором №4600006859 від 09.12.2022 є необґрунтованими та не доведеними.

Стосовно висновку Київської обласної Торгово-промислової палати №615/03.23 від 09.12.2024 про істотну зміну обставин, наданого на підтвердження неможливості своєчасного виконання робіт за договором у зв'язку з обставинами, спричиненими введенням воєнного стану в Україні, слід зазначити таке.

Вищевказаний висновок не є висновком судової експертизи (відповідно до Закону України «Про судову експертизу»), а являє собою думку фахівців з певного питання, поставленого ТОВ «Норма Плюс» Київській обласній (регіональній) Торгово-промисловій палаті, відтак оцінюється судом критично та не приймається до уваги.

Разом з цим, відповідно до статей 42, 44 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Суб'єкти господарювання укладають договори на різних, погоджених між ними умовах. Суб'єкти господарської діяльності здійснюють господарську діяльність на власний ризик, самостійно обирають способи поведінки з контрагентами, способи проведення та оформлення господарських операцій тощо.

Отже, враховуючи, що договір між сторонами укладений в умовах воєнного стану, відповідач при здійсненні підприємницької діяльності мав усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється ним на власний ризик, останній мав здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій. (Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).

З огляду на встановлені обставини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про недоведеність відповідачем жодними належними та допустимими в розумінні ст. 76, 77 ГПК України доказами наявності підстав для звільнення останнього від відповідальності за порушення зобов'язання за договором №4600006859 від 09.12.2022.

Щодо вимоги відповідача про зменшення суми пені та штрафу на 90% слід зазначити таке.

Згідно з частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір стягуваних санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

За частиною 2 статті 233 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Подібні норми також містить частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України, яка визначає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Категорії «значно» та «надмірно», які використовуються в статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку.

Отже, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 ЦК України), господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 10.08.2023 у справі № 910/8725/22).

У питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, що водночас мають узгоджуватись з положенням статті 233 Господарського кодексу України і частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України, а також досліджуватися та оцінюватись судом у порядку статей 86, 210, 237 Господарського проценсуального кодексу України.

Такий підхід є усталеним у судовій практиці та знайшов відображення у численних постановах Верховного Суду (постанови від 11.07.2023 у справі №914/3231/16, від 10.08.2023 у справі №910/8725/22, від 26.09.2023 у справі №910/22026/21, від 02.11.2023 у справі №910/13000/22, від 07.11.2023 у справі №924/215/23, від 09.11.2023 у справі №902/919/22).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, ураховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), суд має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обставин справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (постанова Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).

Відповідно до частини 3 статті 13, частини 1 статті 76, статті 78, статті 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначність прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 03.10.2019 у справі №914/2202/18, від 12.09.2019 у справі №910/10427/18, від 11.09.2019 у справі №905/2149/18).

Слід зазначити, що чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Так, на думку скаржника, оскільки відповідачем в повному обсязі виконано зобов'язання за договором та враховуючи існування обставин непероборної сили та істотних змін обставин, що вплинуло на прострочення виконання таких зобов'язань, наявні підстави для зменшення розміру пені та штрафу на 90% від визначених у рішенні суду першої інстанції.

Разом з цим, введення на території України воєнного стану однаково впливає на діяльність як підприємства позивача, так і підприємства відповідача, оскільки обидва перебувають в однакових умовах.

Враховуючи наведене, колегія суддів не вбачає підстав для зменшення штрафних санкцій.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/918/25 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв'язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Оператор газотранспортної системи України» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/918/25 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Норма Плюс» на рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/918/25 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 22.05.2025 у справі №911/918/25 залишити без змін.

Матеріали справи №911/918/25 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 15.09.2025.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді А.О. Мальченко

Ю.Б. Михальська

Попередній документ

130190377

Наступний документ

130190379

Інформація про рішення:

№ рішення:	130190378
№ справи:	911/918/25
Дата рішення:	02.09.2025
Дата публікації:	16.09.2025
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; надання послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (07.10.2025)
Дата надходження:	03.10.2025
Предмет позову:	про стягнення 2 175 725, 33 грн

Розклад засідань:

Минулі засідання (4)

22.05.2025 14:30	Господарський суд Київської області
06.08.2025 12:20	Північний апеляційний господарський суд
02.09.2025 14:20	Північний апеляційний господарський суд
06.11.2025 10:30	Касаційний господарський суд