вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"11" вересня 2025 р. Справа№ 910/13453/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Мальченко А.О.
суддів: Михальської Ю.Б.
Тищенко А.І.
при секретарі судового засідання Линник А.М.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни
на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025
у справі № 910/13453/24 (суддя І.В. Алєєва)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті»
до Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни
про стягнення 26 522, 57 грн,
за участю представників сторін згідно з протоколом судового засідання, -
У листопаді 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» (далі також - Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни (далі також - Підприємець) про стягнення 26 522,57 грн заборгованості за договором оренди нежитлового приміщення № 06-2023/Р (далі також - Договір оренди).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Борисенко Олени Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» основний борг у розмірі 21 887,90 грн, пеню у розмірі 2 975,20 грн, 3 % річних у розмірі 408,04 грн, інфляційні втрати у розмірі 1 251,43 грн, та витрати зі сплати судового збору у сумі 3 028,00 грн.
Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/13453/24 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» про ухвалення додаткового рішення задоволено повністю. Стягнуто з Борисенко Олени Василівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» 12 813,64 грн витрат на правничу допомогу.
Додаткове рішення суду мотивоване нормами статей 123, 126, 129 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України), а також встановленими судом обставинами задоволення позовних вимог у повному обсязі, підтвердження Товариством правового статусу адвоката, наявності доказів понесення витрат на правничу допомогу, а також, обґрунтованістю цих витрат, їх співрозмірністю зі складністю справи, часом витраченим адвокатом на таку допомогу та ціною позову.
Не погоджуючись із вищезазначеним додатковим рішенням, Фізична особа - підприємець Борисенко Олена Василівна звернулася до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення та постановити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про розподіл судових витрат.
Вважає, що додаткове рішення суду є незаконним та необґрунтованим, таким, що винесене з неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Суд залишив поза увагою, що при вирішенні судового спору в місті Києві, Позивач залучив адвоката, робоче місце якого знаходиться у місті Дніпро, тим самим витративши немалий бюджет на його переміщення з міста Дніпро до міста Києва. Позиція Позивача з самого початку була незмінною і зрозумілою, а постійні поїздки адвоката в місто Київ для присутності в судових засіданнях були недоцільними. Процесуальні документи різного характеру (такі як додаткові пояснення) подані адвокатом в процесі судового розгляду не містили в собі відомостей, які б були дійсно важливими для вирішення спору, а подані до суду з метою демонстрації роботи адвоката. Відповідно, витрати понесені Товариством на правничу допомогу не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності таких витрат.
Відповідно до Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01.07.2025 апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді Мальченко А.О., суддів Тищенко А.І., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Фізичної особи- підприємця Борисенко Олени Василівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі № 910/13453/24 та призначено розгляд скарги на 28.08.2025. Товариству з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 25.07.2025.
14.07.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив, у якому Товариство просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Вважає висновки суду про наявність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення у повному обсязі - обґрунтованими. Зауважує, що особиста присутність адвоката у судовому засіданні була обов'язковою, оскільки представником Підприємця у переддень, та у день судових засідань неодноразово подавались клопотання про долучення нових доказів, що вимагало від адвоката виконання лінії правового захисту клієнта, а саме, відповідного реагування на такі клопотання, надання їм власної оцінки, пояснень суду тощо.
Також, звертає увагу, що адвокатом позивача неодноразово подавались клопотання про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції, однак, ухвалами суду від 08.04.2025, 15.04. 2025 та 05.05.2025 було відмовлено у задоволенні таких клопотань у зв'язку з відсутністю у суду технічної можливості для проведення засідань у такому режимі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.08.2025 розгляд апеляційної скарги відкладено за клопотанням представника скаржника, причину неявки якого в судове засідання визнано поважною. Наступне засідання було призначено на 11.09.2025.
В судове засідання відповідач та його повноважний представник не з'явилися, про день, місце та час розгляду апеляційної скарги були повідомлені належним чином, про поважність причин своєї неявки у судове засідання не повідомили.
Колегія суддів, вислухавши думку представника позивача, порадившись на місці, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності скаржника.
Так, згідно з частинами 1 та 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.
Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.
Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
В судовому засіданні представник позивача висловив заперечення проти апеляційної скарги, вказуючи на безпідставність її доводів та вимог, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а додаткове рішення суду - залишити без змін.
11.09.2025 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.
Обговоривши доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Борисенко Олени Василівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025, дослідивши докази наявні у справі, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, судова колегія апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 15.05.2025 від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі.
Розглянувши заяву, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення у повному обсязі.
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, колегія суддів погоджується з висновком суду про наявність правових та фактичних підстав для покладення на Підприємця витрат Товариства на професійну правничу допомогу, однак, вважає, що є підстави для зміни розміру таких витрат.
Відповідно до ст. 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.
Право учасників справи користуватися правничою допомогою передбачено ст. 16 ГПК України.
Статтею 123 ГПК України унормовано, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити даний розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.
За змістом наведених законодавчих приписів необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
На підтвердження вимоги про стягнення з Підприємця витрат на правову допомогу Товариством до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги від 23.09.2024, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 14.05.2025, копії посадкових документів у кількості 10 шт. Також, на підтвердження повноважень адвоката, Товариством також надано копії довіреностей від 02.01.2024, від 02.01.2025, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю від 30.05.2018 серії ЗП № 001657 на ім'я Бердишевої Ольги Павлівни.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").
За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.
Згідно зі ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.
Як вбачається з матеріалів справи, 23.09.2024 між Товариством (як Клієнтом) та адвокатом Бердишевою О.П. було укладено Договір №23/09/24 про надання професійної правничої допомоги.
За змістом п. 1 Договору №23/09/24 Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується від імені та за рахунок Клієнта надавати останньому професійну правничу допомогу, а саме: здійснювати незалежну професійну діяльність щодо захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги Клієнту у судових справах, пов'язаних зі стягненням заборгованості за Договором оренди нежитлового приміщення № 06-2023/Р від 16.05.2023, укладеним з ФОП Борисенко О.В.
Пунктом 2 Договору №23/09/24 встановлено, що Адвокат за цим Договором приймає на себе зобов'язання за дорученням Клієнта з: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення та підписання за Клієнта заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; надання правової допомоги в будь-якому процесуальному статусі, в тому числі в статусі Позивача; представництва інтересів у судах під час здійснення судочинства у цивільних, адміністративних, господарських, кримінальних справах, справах адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами та інші.
Пунктом 8 Договору №23/09/24 визначено порядок встановлення гонорару адвоката, а саме:
- підготовка та направлення позовної заяви про стягнення заборгованості за Договором № 06-2023/Р 3 000,00 (три тисячі) грн.;
- участь в судовому засіданні у приміщенні суду - 1 000,00 (одна тисяча) грн. за одне засідання.
Крім того, пунктом 9 Договору №23/09/24 передбачено, що також повному відшкодуванню підлягають витрати Адвоката, пов'язані з участю в судових засіданнях (оплата проїзду громадським транспортом, в тому числі потягом) за наявності підтверджуючих документів.
Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, Адвокатом було придбано посадкові документи на власне ім'я за напрямками слідування Дніпро-Головний - Київ-Пасажирський та у зворотному напрямку у загальній кількості 10 штук (викопіювання з QR-кодом додаються), а саме по 2 квитки на кожне з 5 судових засідань, проведених Господарським судом міста Києва 10.03.2025, 31.03.2025, 14.04.2025, 21.04.2025, 12.05.2025.
Сукупна вартість посадкових документів, необхідних для відвідування 5 судових засідань становить 4 813,64 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) грн 64 коп. (508,84+ 465,40+508,84+465,40+493,82+451,64+493,82+451,64+508,84+465,40).
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Товариством понесено наступні судові витрати на професійну правничу допомогу на загальну суму 12 813,64 грн:
-3 000,00 грн за підготовку та направлення позовної заяви;
-5 000,00 грн за участь представника у п'яти судових засіданнях у приміщенні Господарського суду м. Києва;
-4 813,64 грн - розмір компенсації витрат адвоката на придбання посадкових документів.
Усі з перелічених судових витрат відображені в Акті приймання-передачі наданих послуг до договору №23/09/24 від 23.09.2024.
Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про підтвердження матеріалами справи понесення Товариством витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 12 813,64 грн.
Вирішуючи питання про наявність підстав для покладення на Підприємця витрат Товариства на професійну правничу допомогу, колегія суддів керується таким.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ГПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:
1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);
2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;
3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).
Разом з тим, чинне процесуальне законодавство також визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
Відповідно до частини третьої статті 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За частиною першою статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 129 ГПК України).
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).
Водночас за змістом частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Визначивши розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, суд здійснює розподіл таких витрат. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, розмір витрат на професійну правничу допомогу, понесених Товариством складає 12 813,64 грн.
Матеріалами справи також підтверджується, що Підприємець не скористався своїм правом та не подав клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката. Відповідні доводи висловлені Підприємцем лише у апеляційній скарзі.
Надаючи оцінку доводам Підприємця про те, що при вирішенні судового спору в місті Києві, Позивач залучив адвоката, робоче місце якого знаходиться у місті Дніпро, і тим самим витративши немалий бюджет на його переміщення з міста Дніпро до міста Києва, а також про недоцільність представництва адвокатом інтересів клієнта у кожному судовому засіданні, колегія суддів їх відхиляє. Так, обсяг правової допомоги визначений договором, укладеним між Товариством та його Адвокатом, включає представництво інтересів у судових засіданнях. При цьому, участь у судовому засіданні є правом сторони, і лише сторона вирішує чи має вона намір скористатись таким правом чи ні, оскільки саме сторона несе наслідки вчинення чи невчинення нею відповідних процесуальних дій.
Колегія суддів відхиляє доводи Підприємця про те, що позиція Позивача з самого початку була незмінною і зрозумілою, а подача процесуальних документів адвокатом у процесі судового розгляду не містили відомостей, які були б дійсно важливими для вирішення спору, і подані суду виключно з метою демонстрації роботи адвоката, як і неодноразові поїздки адвоката до Києва для присутності в судових засіданнях, оскільки такі доводи ґрунтуються не на нормах права, а відображають суб'єктивне ставлення представника відповідача до представника іншої сторони процесу.
Колегія суддів також відхиляє як неаргументовані доводи Підприємця про те, що витрати, понесені Товариством на правничу допомогу, не відповідають критеріям розумності, необхідності та співмірності таких витрат, оскільки такі доводи жодним чином не підтверджені.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємозв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до п.2 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення, у відповідності до п.п. 3-4 ч.1 ст. 277 ГПК України, є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи усі фактичні обставини справи, встановлені місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, а також доводи апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Борисенко Олени Василівни, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви Товариства про ухвалення додаткового рішення.
Водночас, оскільки за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 колегією суддів було встановлено, що суд першої інстанції дійшов мотивованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог, разом з цим, судом неправильно визначено розмір вимог, які мають бути задоволені, з огляду на неврахування обставин внесення Орендарем на рахунок Орендодавця забезпечувального внеску та відсутності доказів покриття Орендодавцем інших витрат, передбачених Договором оренди. Такими, що підлягають задоволенню є вимоги Товариства про стягнення основного боргу у розмірі 9 287,90 грн, пені у розмірі 2 975,20 грн, 3 % річних у розмірі 408,04 грн та інфляційних втрат у розмірі 1 251,43 грн. Тобто, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що заявлені Товариством позовні вимоги про стягнення 26 522,57 грн підлягають частковому задоволенню.
У результаті цього, Північним господарським апеляційним судом було ухвалено постанову від 28.08.2025, якою змінено резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025 у справі №910/13453/24 з викладенням її у редакції постанови.
Відповідно до ч. 14 ст. 129 ГПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно п. 3 до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог, то і витрати на професійну правничу допомогу, понесені Товариством, відшкодовуються пропорційно задоволеним вимогам, а саме, у розмірі 6 726,30 грн.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для зміни резолютивної частини і додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025.
При цьому, підставою для зміни оскаржуваного додаткового рішення є виключно ухвалення Північним господарським апеляційним судом постанови від 28.08.2025 за наслідками розгляду апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни на рішення Господарського суду міста Києва від 12.05.2025, а не доводи апеляційної скарги Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025.
Отже, доводи апеляційної скарги не підтвердились під час апеляційного перегляду спору, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Колегія суддів також враховує доводи відзиву на апеляційну скаргу у тій мірі, у якій вони узгоджуються з висновками суду, зробленими за наслідками апеляційного провадження.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доказів і доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
За змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України», очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця Борисенко Олени Василівни на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/13453/24 залишити без задоволення.
2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2025 у справі №910/13453/24 змінити.
Викласти резолютивну частину у такій редакції:
« 1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ Ріелті» про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.
2. Стягнути з Борисенко Олени Василівни ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕФ АЙ ЕМ РІЕЛТІ» (49083, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Собінова, буд. 1, ідентифікаційний код 33061840) - 6 726 (шість тисяч сімсот двадцять шість) гривень 30 копійок - витрат на правничу допомогу.
3. Доручити Господарському суду міста Києва видати наказ на виконання даної постанови.
3. Матеріали справи №910/13453/24 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 15.09.2025.
Головуючий суддя А.О. Мальченко
Судді Ю.Б. Михальська
А.І. Тищенко