печерський районний суд міста києва
Справа № 757/26346/25-к
пр. 1-кс-23421/25
27 червня 2025 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю адвоката ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 у справі № 757/7754/25-к у рамках кримінального провадження № 12024000000000568,
У провадження слідчого судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 в порядку ст. 174 КПК України, у вимогах якого просить скасувати арешт майна накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 у справі за № 757/7754/25-к на майно, зокрема на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Arteon з д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , ключі до автомобіля Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_3 .
Мотивуючи означене клопотання, заявник вказує, що арешт накладено необґрунтовано, з порушенням положень ст. 170 КПК України, без перевірки обставин та підстав накладення такого арешту. Також, посилається на те, що накладений арешт грубо порушує право на вільне володіння, користування та розпорядження своїм майном, а також що при накладенні арешту не було враховано відсутність правової підстави для арешту майна, вказує, що арештоване майно, не відповідає ознакам визначених ст. 98 КПК України.
Так, заявник зазначає, що у клопотанні про накладення арешту на майно та доданих до нього матеріалах стороною обвинувачення не наведено жодних доказів вчинення власником майна будь-яких злочинних дій, в тому числі щодо майна, наведеного в клопотанні про накладення арешту.
У судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги визначені у клопотанні підтримала, просить задовольнити.
Прокурор у судове засідання не з'явився, про розгляд клопотання повідомлений належним чином.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали провадження за клопотанням, приходить до наступного висновку.
Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 2024000000000568 від 20.03.2024 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. ч. 1, 2 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 189 КК України.
Так, ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 по справі за № 757/7754/25 накладено арешт на майно, вилучене в ході проведення обшуку обшуку автомобіля Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , а саме на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Arteon з д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , ключі до автомобіля Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_3 .
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Виходячи із аналізу викладеного, вказана норма пов'язує право слідчого судді на скасування арешту майна, із можливістю надання учасникам процесу, доказів та відомостей, які вказуватимуть, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба та доведеності перед слідчим суддею їх законності та переконливості.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, згідно вимог ст. 94, ст. 132, ст. 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Так, метою арешту майна, є визначеною в п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, тобто з метою забезпечення збереження речового доказу у кримінальному провадженні.
Аналізуючи положення кримінально процесуального законодавства з приводу накладення арешту на майно особи, обов'язковою передумовою, яка обґрунтовує необхідність застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, є наявність достатніх доказів, що вказують на вчинення злочину, наявність обґрунтованої підозри, підставу для арешту майна; наслідки арешту для третіх осіб, а також розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, що визначено положенням ч. 2 ст. 173 КПК України.
Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що слід врахувати необхідність забезпечення справедливого балансу між конкуруючими інтересами відповідної особи і суспільства в цілому. Необхідно зважати й на те, що цілі, згадані в цьому положенні можуть мати певне значення при визначені того, чи забезпечено баланс між вимогами відповідних суспільних інтересів і основоположним правом заявника на власність. В обох контекстах держава користується певним полем розсуду при визначені заходів, які необхідно вжити для забезпечення дотримання Конвенції. Рішення «Sargsyan v. Azerbaijan», n.220.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».
Нормою ст. 41 Конституції України встановлюється непорушність права особи на володіння, користування і розпорядження своєю власністю.
Відповідно до положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин, відсутні відомості вважати, що арештоване майно відповідає критеріям визначеним ст. 98 КПК України і є безпосередньо предметом кримінального правопорушення що розслідується.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»).
Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати впевненість у тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Поряд з цим, слідчому судді не надано доказів та не доведено існування правових підстав для подальшого збереження арешту майна, та відсутніми ризиками які слугували підставами для накладення арешту на майно.
Окрім цього, необґрунтовано зв'язок арештованого майна з кримінальним провадженням, а посилання на те, що вилучені речі підпадають під ознаки речових доказів як майно, здобуте злочинним шляхом не знаходить свого підтвердження.
За таких обставин, слідчий суддя знаходить обґрунтованими доводи заявника, що лягли в основу підстав для скасування арешту майна.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься верховенство права, законність та недоторканність права власності.
Статтями 7, 16 КПК України визначено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Враховуючи вказане, клопотання підлягає задоволенню.
Керуючись, ст. 41 Конституції України, ст. 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст.ст.174, 309 КК України, -
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 про скасування арешту майна накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 у справі № 757/7754/25-к у рамках кримінального провадження № 12024000000000568 - задовольнити.
Скасувати арешт, накладений на підставі ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 25.02.2025 у справі за № 757/7754/25-к на майно, вилучене в ході проведення обшуку автомобіля Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_4 , а саме на: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу Volkswagen Arteon з д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , ключі до автомобіля Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , транспортний засіб Volkswagen Arteon д.н.з. НОМЕР_1 , VIN-номер: НОМЕР_3 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1