вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1382/25
381/2350/25
15 вересня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії,
У травні 2025 року позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на її користь недоотриману пенсію в порядку спадкування після смерті її батька ОСОБА_2 у розмірі 80437,78 грн.
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивачки ОСОБА_2 .
Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема і на недоотримані страхові виплати за період з 01.06.2022 по 20.08.2024.
За життя батько позивачки заповіт не склав.
Позивач зазначає, що у визначений законом строк вона звернулася до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті батька, а у подальшому ? із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно. Державний нотаріус видав їй свідоцтво про право на спадщину за законом, яка складається із суми недоотриманої пенсії померлого.
У видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на недоотримані страхові виплати нотаріус відмовив через відсутність складу спадкового майна, оскільки на запит нотаріуса відповідач надав інформацію про відсутність заборгованості за страховими виплатами перед померлою.
Позивач вказує на те, що її батько за життя перебував на обліку та отримував страхові виплати у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Донецькій області.
Її батько мав статус внутрішньо переміщеної особи з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції (довідка про взяття на облік № 3247000112 від 17.11.2014 року, проживав та мав зареєстроване місце проживання на території с. Сотниківка Яготинського району Київської області.
Нарахування страхових виплат не здійснювалося, оскільки ОСОБА_2 у відділені Фонду соціального страхування не пройшов фізичну ідентифікацію, не надав документ про посвідчення факту, що він є живий та не підтвердив те, що він проживає на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі та щомісячну виплату йому припинено з 01.06.2022 на підставі Закону № 1105 (невідоме місце мешкання).
Позивач вказує на те, що вона неодноразово зверталася до відповідача із заявами щодо розрахунку та виплати недоотриманої суми страхових виплат померлого батька за спірний період, проте відповідач надав відповіді, у яких відмовив у вчиненні цих дій у зв'язку із відсутністю законодавчих підстав для їх нарахування та виплати, оскільки її батько за життя у встановленому законом порядку не вчинив дій, спрямованих на їх відновлення, а тому ненараховані та невиплачені страхові виплати не можуть входити до складу спадщини.
Позивач вважає такі дії відповідача порушують її права як спадкоємця за законом на отримання спадщини після смерті її батька.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 26 травня 2025 року у справі відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до підготовчого судового засідання на 25.06.2025.
Учасникам справи надіслано копію ухвали суду про відкриття провадження у справі, якою відповідачу встановлено п'ятнадцятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позовну заяву.
Відповідно до правил ст. 178 ЦПК України, відповідач не скористався своїм правом подання до суду відзиву на позовну заяву.
Ухвалою суду від 25.06.2025 задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Бориспільського районного нотаріального округу Овчаренко Ірини Жанівни належним чином завірену копію матеріалів спадкової справи після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за наявності або довідку про відсутність спадкової справи.
Розгляд справи відкладено на 28.07.2025.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10.09.2025 року.
Позивач у судове засідання не з'явилась, про день, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідач у судове засідання не з'явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.
Відповідно до ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Згідно з ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).
Зважаючи на те, що суд вжив усі необхідні передбачені процесуальним законодавством заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, у встановлений судом строк відповідач не подав до суду заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та/або клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, суд вирішує справу, відповідно до правил частини п'ятої статті 279 ЦПК України, в порядку спрощеного позовного провадження.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
У судовому засіданні 10.09.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 15.05.2025.
Дослідивши наявні у справі докази та з'ясувавши обставини справи, суд встановив таке.
Згідно з довідкою про взяття на облік особи, переміщеної з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції № 3247000112 від 17.11.2014, ОСОБА_2 перемістився з тимчасово окупованої території та мав зареєстроване місце проживання у будинку АДРЕСА_1 (а.с.14).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що 28.01.2024 Яготинський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Бориспільському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) склав актовий запис № 59 (а.с.15).
Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_2 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_2 (а.с. 16).
Відповідно до свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові серії НОМЕР_3 від 25 грудня 2002 року, ОСОБА_3 перемінила прізвище на « ОСОБА_4 », про що Відділ реєстрації актів громадянського стану Торезького міського управління юстиції зроблено запис № 29 (а.с. 17).
ОСОБА_5 за життя заповіт не склав.
Право на спадкування за законом як спадкоємиця першої черги набула його дочка ОСОБА_1 .
18 березня 2025 року ОСОБА_1 видане свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Овчаренко І.Ж., зареєстроване в реєстрі за № 382 (спадкова справа №12/2025), яким встановлено, що ОСОБА_1 отримала право на спадщину за законом на недоотриману пенсію померлого ОСОБА_2 , що складає 80437,78 грн (а.с.20).
Відповідно до листа Відділу опрацювання документації № 1 Управління з питань виплат Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області №1000-0401-8/26102 від 26.02.2025, наданого на запит 33/02-14 від 06.02.2025 щодо недоотриманих страхових виплат ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячні страхові виплати не нараховувалися. Недоотримані страхові виплати відсутні (а.с.19).
Відповідно до листа Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області № 1000-0202-8/41306 від 27.03.2025, Яготинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області продовжило ОСОБА_2 раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв'язку з тимчасовим місцем проживання з 01.11.2014 року безстроково. Також повідомлено, що оскільки ОСОБА_2 у відділенні Фонду соціального страхування не пройшов фізичну ідентифікацію, не надав документ про посвідчення факту, що він є живий та не підтвердив те, що він проживає на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (підконтрольна Україні територія) щомісячну страхову виплату йому припинено з 01.06.2022 року на підставі Закону України №1105 (невідоме місце мешкання). До відділення Фонду соціального страхування України або до будь-яких центрів пенсійного фонду України заяву з необхідними документами для поновлення страхової виплати вказана особа не надавала (а.с.21-22).
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
За змістом ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Статтею 41 Конституції України гарантовано право кожного володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.
Згідно із частиною першою статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Відповідно до статті 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень.
Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
На час виникнення спірних правовідносин ні воєнний, ні надзвичайний стан в Україні в цілому, як і на окремих територіях Донецької та Луганської областей, запроваджено не було.
Відповідно до статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов'язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров'я; екологічної безпеки (пункти 1, 6).
Закон України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (з 01 січня 2015 року діє в редакції Закону України від 28 грудня 2014 року № 77-VІІ та має назву «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування») (далі - Закон № 1105-ХІV) визначає економічний механізм та організаційну структуру загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які призвели до втрати працездатності або загибелі застрахованих на виробництві.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із статтею 21 цього Закону - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності ? включаються до складу спадщини.
Згідно з ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Згідно з ч. 5, 6 статті 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Висновки суду.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Суд бере до уваги, що системний аналіз чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини свідчить про те, що право особи на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов'язаннями України.
Статтею 40 Закону № 1105-ХІV передбачено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом соціального страхування від нещасних випадків дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду: потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання; особам, які мають право на виплати у зв'язку із смертю годувальника, - з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на виплати. Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно із статтею 21 цього Закону - протягом строку, на який визначено потребу в них.
Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України «Про оплату праці».
Належні суми страхових виплат, що з вини Фонду соціального страхування від нещасних випадків не були своєчасно виплачені особам, які мають на них право, у разі смерті цих осіб виплачуються членам їх сімей, а в разі їх відсутності ? включаються до складу спадщини.
Спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців) (частина перша статті 1216 ЦК України).
Статтею 1218 ЦК України визначено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліменти, допомоги у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини.
Аналогічний висновок висловив Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14.02.2022 у справі № 243/13575/19.
У цій справі суд встановив, що предметом спору у цій справі є сума страхових виплат, що не була нарахована та виплачена за життя спадкодавця.
Також суд встановив, що Яготинське відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у Київській області продовжило ОСОБА_2 раніше призначену щомісячну страхову виплату у зв'язку з тимчасовим місцем проживання з 01.11.2014 року безстроково.
Однак, оскільки ОСОБА_2 у відділенні Фонду соціального страхування не пройшов фізичну ідентифікацію, не надав документ про посвідчення факту, що він є живий та не підтвердив те, що він проживає на території, де органи державної влади здійснюють свої повноваження в повному обсязі (підконтрольна Україні територія) щомісячну страхову виплату йому припинено з 01.06.2022 року на підставі Закону України №1105 (невідоме місце мешкання). До відділення Фонду соціального страхування України або до будь-яких центрів пенсійного фонду України заяву з необхідними документами для поновлення страхової виплати вказана особа не надавала (а.с.21-22).
Суму страхових виплат за період з 01.06.2022 по день смерті батька відповідач не виплачує позивачці як спадкоємиці.
Суд встановив, що позивач в установлений законом строк вступила у права спадкоємця після смерті батька як спадкоємиця за законом першої черги.
Отже, позивачка успадкувала належну її батьку суму страхових виплат у тому розмірі, у якому спадкодавець мав право на їх виплату на момент своєї смерті.
Відповідно до статті 38 Закону № 1105-ХІV (у редакції, чинній на час припинення страхових виплат) страхові виплати і надання соціальних послуг може бути припинено: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Згідно з пунктом 3 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-ХІV (у редакції з 01 січня 2015 року) особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначає Кабінет Міністрів України.
Визначення поняття внутрішньо переміщеної особи наведено в абзаці першому частини першої статті 1 Закону України від 20 жовтня 2014 року № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII).
Внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, який постійно проживає в Україні, якого змусили або який самостійно покинув своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, масових порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
У статті 2 Закону № 1706-VII зазначено, що Україна вживає всіх можливих заходів, передбачених Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, щодо запобігання виникненню передумов вимушеного внутрішнього переміщення осіб, захисту та дотримання прав і свобод внутрішньо переміщених осіб, повернення таких осіб до їх покинутого місця проживання в Україні та їх реінтеграції.
Про необхідність соціального захисту осіб, які перебувають на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, указано в Законі України від 18 січня 2018 року № 2268-VІІІ «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях», відповідно до статті 2 якого за фізичними особами незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального правового статусу та за юридичними особами зберігається право власності, інші речові права на майно, у тому числі на нерухоме майно, включаючи земельні ділянки, що знаходиться на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, якщо таке майно набуте відповідно до законів України.
Жодним законом України не визначено такої підстави для припинення соціальних виплат, як відсутність у особи її реєстрації як внутрішньо переміщеної.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року в справі № 243/3505/16-ц, у постановах Верховного Суду від 17 грудня 2018 року в справі № 243/5697/16-ц та від 12 грудня 2018 року в справі № 227/2802/16-ц зазначено про те, що, підтверджуючи майнові права фізичних осіб незалежно від перебування їх на обліку як внутрішньо переміщених осіб чи від набуття ними спеціального статусу, закон не передбачає жодних обмежень інших прав таких осіб, які вони можуть реалізувати на території України.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.
Отже, ненадання особі, яка не є внутрішньо переміщеною особою, довідки про взяття її на облік як особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, та не звернення цієї особи до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території з заявою про нарахування виплат, так і скасування довідки внутрішньо переміщеної особи, не є підставою для невиплати страхових платежів, оскільки таке право закріплене за особою положеннями Закону № 1105-ХІV і може бути обмежене лише введенням воєнного чи надзвичайного стану на окремій території чи на всій території України.
Такий висновок викладено Верховним Судом у постановах від 12 травня 2021 року в справі № 243/9109/19, від 19 травня 2019 року в справі № 243/8684/19-ц.
Вирішуючи цю справу суд бере до уваги висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.03.2025 у справі № 183/5694/22.
З урахуванням вказаного, а також того, що у цих правовідносинах спадкодавець мав право на нарахування та виплату страхових виплат незалежно від звернення до робочих груп Фонду на підконтрольній Україні території, а позивач як спадкоємець, відповідно до положень статті 1227 ЦК України, мала право на отримання страхових виплат в порядку спадкування за законом, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для визнання за позивачкою права власності на недоотримані страхові виплати за спірний період у порядку спадкування за законом після смерті батька.
При цьому суд враховує, що спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.
Отже, суд вважає цей позов обґрунтованим та дійшов висновку про наявність правових підстав для його задоволення.
Розподіл судових витрат.
Відповідно до ч. 1 , п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно із п. 1 ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З урахуванням результату вирішення цієї справи з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання права власності на недоотримані страхові виплати в порядку спадкування за законом та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на недоотримані страхові виплати за період з 01 червня 2022 року по 20 серпня 2024 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 недоотримані страхові виплати за період з 01 червня 2022 року по 20 серпня 2024 року включно з урахуванням всіх коригувань, підвищень та індексації, в порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійки.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складене 15.09.2025 року.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП - НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, ЄДРПОУ- 22933548, місце знаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Андрія Саєнка, буд. 10.