вул. Івана Ступака, 25, м. Фастів, Київська область, 08500, тел. (04565) 6-17-89,
e-mail: inbox@fs.ko.court.gov.ua, web: https://fs.ko.court.gov.ua, код ЄДРПОУ 26539699
2/381/1306/25
381/2128/25
15 вересня 2025 року м. Фастів
Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі:
головуючої судді Анапріюк С.П.,
з участю секретаря Куценко К.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом,
У квітні 2025 року позивач звернулася до суду з цим позовом, у якому просить визнати за нею право власності у порядку спадкування за законом на житловий будинок та земельну ділянку після смерті її батька ОСОБА_2 .
Вимоги позову обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 .
Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина, до складу якої, увійшов житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .
Позивач зазначає, що цей будинок побудував батько її батька (дід) ОСОБА_3 на земельній ділянці, яка була надана йому у безстрокове користування для будівництва приватного будинку. У подальшому цей будинок зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_3 . Земельна ділянка також приватизована ОСОБА_3 .
У вказаному будинку з моменту завершення будівництва проживала та була зареєстрована дружина померлого, мати її батька - ОСОБА_4 . З травня 2015 року в цьому будинку почав проживати батько позивача ОСОБА_5 , оскільки його батьки хворіли та потребували догляду. При цьому зареєстроване місце його проживання було за адресою: АДРЕСА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер.
Після його смерті будинок та присадибну земельну ділянку прийняли у спадок по частині кожен його дружина ОСОБА_4 та син ОСОБА_2 (батько позивача).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_4 .
На момент її смерті в будинку продовжував проживати син померлої ОСОБА_2 , тому він вважався таким, що прийняв спадщину, яка складається із частини будинку та частини присадибної земельної ділянки.
Позивач зазначає, що її померлий батько звертався до Фастівської державної нотаріальної контори із про видачу йому свідоцтва про право на спадщину після померлих батьків, однак постановою державного нотаріуса № 599/02-31 від 24.09.2020 йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки не встановлено факт проживання разом із батьками.
Крім того, позивач повідомляє, що після цієї відмови ОСОБА_2 збирав документи для звернення до суду з метою встановлення факту проживання з померлими батьками та визнання за ним права власності на будинок та земельну ділянку, однак несподівано помер.
ОСОБА_2 за життя заповіт не складав, тому право на спадкування має його донька (позивач) як спадкоємець першої черги.
Після смерті батька позивач звернулася до Вишгородської нотаріальної контори із заявою про видачу їй свідоцтва про право власності на вказаний будинок та присадибну земельну ділянку, однак отримала постанову про відмову у видачі свідоцтва з підстав відсутності документу, що підтверджує право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок.
Вказане стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 квітня 2025 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду у підготовчому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження. Також витребувано у Вишгородської Державної нотаріальної контори копію матеріалів спадкових справ після смерті ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .
28.05.2025 розгляд справи відкладено на 25.06.2025.
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області суду від 25.06.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів з метою отримання відповіді на запит суду. Розгляд справи відкладено на 28.07.2025.
28.07.2025 представник позивача - адвокат Поета Ю.В. подав до суду заяву про уточнення позовних вимог, згідно зі змістом якої просить встановити факт, що має юридичне значення, а саме:
- факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з його батьком ОСОБА_3 на час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого прийнято ним у спадок за законом частину вказаного будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами і частину присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:03:002:0235, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- факт постійного проживання ОСОБА_4 разом з своїм чоловіком ОСОБА_3 на час смерті останнього ІНФОРМАЦІЯ_2 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого прийнято нею у спадок за законом частину вказаного будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами і частину присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:03:002:0235, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- факт постійного проживання ОСОБА_2 разом з своєю матір'ю ОСОБА_4 на час смерті останньої ІНФОРМАЦІЯ_3 в будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі якого прийнято ним у спадок за законом частину вказаного будинку з відповідними господарськими будівлями та спорудами і частину присадибної земельної ділянки з кадастровим номером 3211200000:03:002:0235, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;
- визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:03:002:0235, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 28 липня 2025 року закрито підготовче провадження у справі та призначено її до судового розгляду по суті на 10.09.2025 року.
Позивач у судовому засіданні підтримала поданий позов з підстав, що у ньому зазначені та покладалась на думку свого представника у частині доведення та обґрунтування її вимог.
Представник позивача - адвокат Поета Ю.В. у судовому засіданні підтримав позов з підстав, що у ньому зазначені та пояснив, що батько позивача задовго до смерті своїх батьків переїхав до них на постійне місце проживання, оскільки вони були особами похилого віку, хворіли та потребували стороннього догляду. Всі разом проживали в будинку, який побудував дід позивачки (батько батька позивачки). Цей будинок зареєстрований на праві власності за дідом позивачки. Домогосподарство знаходиться на земельній ділянці, яка була надана діду для будівництва житлового будинку. В подальшому дід приватизував цю земельну ділянку. Баба позивачки весь час проживала разом з дідом. Після смерті діда батько позивачки та її баба фактично вступили у права спадкоємців та успадкували кожен по будинку та земельної ділянки. В цей же рік померла баба позивачки (мати її батька). Після її смерті батько позивачки фактично прийняв у спадок успадковані нею від діда по будинку та земельної ділянки, оскільки продовжував проживати та фактично користуватись цим нерухомим майном. В цей час батько висловив бажання оформити право власності на це спадкове майно та звернувся з відповідною заявою до нотаріуса. Проте отримав відмову у вчиненні цієї нотаріальної дії з підстави відсутності доказів факту його проживання з батьками на момент смерті кожного з них. Батько позивачки розпочав збір необхідних документів для встановлення цього факту у судовому порядку, однак не встиг цього зробити через свою раптову смерть. Оскільки батько позивачки не встиг за життя належним чином оформити своє право власності на успадковане ним майно, тому позивач також позбавлена можливості оформити свої спадкові права на нього як спадкоємець після смерті свого батька. Саме з цих підстав нотаріус прийняла постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії. Представник позивача зауважив, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт постійного проживання матері позивача зі своїм чоловіком, а також факт проживання батька позивача зі своїми батьком та матір'ю до дня їхньої смерті і потім до дня своєї смерті. Вказане, на його думку підтверджує обставини фактичного прийняття кожним з них по черзі після смерті спочатку діда, а потім баби у спадок житлового будинку та земельної ділянки. Вважає, що позивач як єдиний спадкоємець першої черги, яка звернулася із заявою про прийняття спадщини, має право на захист своїх спадкових прав у судовому порядку, а тому просив суд задовольнити цей позов.
Представник відповідача Фастівської міської ради Київської області у судове засідання не з'явився, про місце, день та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, заяву про відкладення розгляду справи не подав.
Свідок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , у судовому засіданні пояснила, що вона з шкільних років знає батька позивачки, оскільки навчалась з ним в одній школі. Крім цього, з 2011 року працює на посаді секретаря міської ради та знає батька позивачки як такого, що за життя своїх батьків переїхав на постійне місце проживання до них, доглядав їх до смерті та поховав. Зазначила, що батько позивачки весь час проживав у будинку своїх батьків до дня своєї смерті.
Заслухавши учасників справи, які з'явилися у судове засідання, перевіривши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд встановив таке.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , про що Фастівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області склав актовий запис № 450 (а.с.15).
Відповідно до рішення Виконкому Фастівської міської ради депутатів трудящих №207 від 20.06.1969 року, ОСОБА_3 відведено земельну ділянку під будівництво індивідуального житлового будинку за адресою: АДРЕСА_3 , площею 600 кв.м (а.с.7).
Відповідно до рішення Виконкому Фастівської міської ради народних депутатів №232 від 23.09.1985 року, вирішено головному архітектору міста внести зміни в генплан забудови житлового будинку по АДРЕСА_3 громадянину ОСОБА_3 .
Згідно з відомостями технічного паспорта від 26.08.1985 на житловий будинок (домоволодіння) за адресою: АДРЕСА_3 , власником будинку є ОСОБА_3 (а.с.9).
ОСОБА_3 за життя набув на праві власності земельну ділянку площею 0,0798 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), відповідно до рішення Фастівської міської ради 13 сесії 06 скликання №33/15 від 18.08.2011.
Вказана обставина підтверджена державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 344129 від 20.01.2012, виготовленим на підставі рішення Фастівської міської ради 13 сесії 06 скликання №33/15 від 18.08.2011, на земельну ділянку площею 0,0798 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_3 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),кадастровий номер 3211200000:03:002:0235) (а.с.14)
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, до складу якої увійшли житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 та земельна ділянка 0,0798 га, розташована за адресою: АДРЕСА_3 .
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00039830541 від 25 травня 2023 року, ОСОБА_3 зареєстрував шлюб з ОСОБА_7 , про що Відділ реєстрації актів цивільного стану Фастівського міського управління юстиції Київської області вніс актовий запис № 261 від 12.08.1967. Прізвище ОСОБА_8 після одруження зазначене як « ОСОБА_9 »(а.с. 16).
Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_3 , а в графі «мати» - ОСОБА_4 (а.с. 18).
ОСОБА_3 за життя заповіт не склав, тому, відповідно до ст. 1223, 1261 ЦК України, право на спадкування за законом одержала ОСОБА_4 (дружина) та ОСОБА_5 (син) як спадкоємці першої черги.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що Фастівський міськрайонний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області склав актовий запис № 589 (а.с.17).
ОСОБА_4 за життя заповіт не склала, відповідно до ст. 1223, 1261 ЦК України, право на спадкування за законом одержав ОСОБА_2 (син) як спадкоємець першої черги.
Відповідно до довідки №72 від 20.01.2022, виданої Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживавав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з 01.05.2015 року і по теперішній час. Проживав разом з батьками та братом до дня їх смерті (а.с.33).
Відповідно до довідки №73 від 20.01.2022, виданої Виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , проживавав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з травня 2015 року і по теперішній час (а.с.34).
Відповідно до акту від 08.02.2022 року, складеного комітетом самоорганізації мікрорайону Заріччя, ОСОБА_2 дійсно проживав за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з 01.05.2015 року і по теперішній час (а.с.35).
Відповідно до постанови №599/02-31 від 24.09.2020, державний нотаріус Фастівської міської державної нотаріальної контори Бойко О.О. відмовила ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину після ОСОБА_4 з підстав пропуску ним строку для прийняття спадщини (а.с.22).
Згідно з довідкою №376/1 від 25.05.2023 року, виданою Комунальним підприємством Фастівської міської ради «Фастівським бюро технічної інвентаризації» ОСОБА_2 , згідно архівних даних КП ФМР «Фастівське БТІ» станом на 01.01.2023 року житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстровано на ім'я ОСОБА_3 на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого державним нотаріусом Фастівської державної нотаріальної контори 19.08.1969 р.3161, та Акту державної прийомки в експлуатацію, затвердженого рішенням виконкому Фастівської міської ради №283 від 11.11.1985 року, затвердженого Фастівським БТІ в книзі №11, р.7411. Згідно архівних даних КП ФМР «Фастівське БТІ», станом на 01.01.2013 року, витяги з реєстру прав власності на нерухоме майно та дублікати правовстановлюючих документів на житловий будинок не видавалися та не реєструвалися (а.с.21).
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , про що Київський відділ державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) склав актовий запис № 9026 (а.с.23).
Згідно з відомостями свідоцтва про народження ОСОБА_10 серії НОМЕР_5 , в графі «батько» вказаний ОСОБА_2 , а в графі мати - ОСОБА_11 (а.с. 24).
Відповідно до відомостей свідоцтва про шлюб ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13 , про що Відділ реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві вніс актовий запис № 1615 від 14.10.2011. Прізвище ОСОБА_14 після одруження зазначене як « ОСОБА_15 » (а.с. 25).
ОСОБА_2 за життя заповіт не склав, тому, відповідно до ст. 1223, 1261 ЦК України, право на спадкування за законом одержала ОСОБА_1 (дочка) як спадкоємиця першої черги.
В установлений законом шестимісячний строк ОСОБА_1 звернулась до державного нотаріуса Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С., однак отримала відмову у видачі свідоцтва на право власності на спадкове майно у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 .
Відповідно до постанови № /02-32 від 07.03.2023, державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори Шило О.С. відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок з відповідними господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на зазначений житловий будинок (а.с.36).
Відповідно до постанови №630 /02-31 від 05.06.2023, державний нотаріус Вишгородської державної нотаріальної контори Дударєва І.Ю, відмовила ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , з підстав відсутності документів, що підтверджують право власності ОСОБА_2 на зазначену земельну ділянку (а.с.37).
Також суд дослідив у судовому засіданні надані нотаріусом на вимогу суду спадкові справи після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_10 .
Відповідно до повідомлення Першої фастівської державної нотаріальної контори Київської області №622/01-16 від 03.07.2025, після смерті ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , спадкова справа не завадилась.
Нормативно-правове обґрунтування.
Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців).
Згідно зі ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у ст. 1261-1265 цього Кодексу.
Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України, у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно зі ст. 1269 ЦК України, спадкоємець вважається таким, що прийняв спадщину, у разі якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини або він подав до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України, якщо він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Статтею 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Положенням ст. 1298 ЦК України передбачено, що свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців з часу відкриття спадщини.
Пунктом 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до п. 3.5. Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 № 24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Згідно зі ст. 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Об'єктами права власності є будь-які речі (майно).
Згідно зі ст. 179 ЦК України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Згідно зі ч. 1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Висновки суду.
Заслухавши учасників справи, які з'явились у судове засідання, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, на предмет їх належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, надавши оцінку зібраним у справі доказам в цілому та кожному доказу окремо, суд встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.
Передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, окрім судового, способу захисту/відновлення порушеного права.
Зі змісту поданого до суду позову вбачається, що підставою для звернення позивачки до суду слугувала відмова нотаріуса у видачі свідоцтва про право власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок та земельну ділянку. Причиною такої відмови стало те, що батько позивачки як спадкоємець за законом прийняв спадщину після смерті своїх батька та матері (діда та баби позивачки), але не оформив свої спадкові права у зв'язку зі своєю несподіваною смертю.
Вказані обставини, відповідно до вимог чинного законодавства, є підставою для відмови у вчиненні нотаріальної дії.
Тобто підстави для оскарження дій нотаріуса відсутні.
Водночас, неможливість оформити свої спадкові справа у зв'язку з вказаним, тягне за собою порушення прав позивачки.
Отже, позивачка позбавлена можливості захистити своє право власності інакше, ніж звернутись до суду з цим позовом.
Суд враховує, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об'єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством порядку.
Суд встановив, що спадкодавець ОСОБА_2 (батько позивачки) за життя не отримував правовстановлюючі документи на належне йому на праві власності в порядку спадкування після смерті його батька та матері, водночас він звернувся із відповідною заявою до нотаріальної контори як такий, що фактично прийняв спадщину.
Також суд встановив, що ОСОБА_2 за життя своїх батьків переїхав до них на постійне проживання та проживав у їхньому будинку, користувався належної їм земельною ділянкою до дня своєї смерті.
З огляду на це суд бере до уваги таке.
Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (ч. 1, 3 ст. 1268 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини першої статті 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ч. 1 ст. 1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.
Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права (пункт 1 частини другої статті 16 ЦК України).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (постанова Верховного Суду від 21 вересня 2022 року в справі № 127/23627/20, постанова Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20).
Такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися для захисту (невизнання чи оспорювання) різноманітних приватних прав (зобов'язальних, речових, виключних, спадкових, права на частку в спільній частковій власності і т. д.).
Суд бере до уваги, що для визнання права власності за спадкоємцем законодавець не передбачає обов'язкове пред'явлення окремої позовної вимоги про встановлення факту прийняття спадщини спадкодавцем.
Така обставина (факт прийняття спадщини спадкодавцем), у разі пред'явлення позову про визнання права власності за спадкоємцем, встановлюється під час розгляду такого позову.
Суд у цій справі встановив, що наявні у справі докази підтверджують факт постійного проживання батька позивачки зі своїми батьком та матір'ю на момент їхньої смерті у будинку, який є об'єктом спадкового майна та розташований на земельній ділянці, яка також входить до спадкової маси у спірних правовідносинах, а отже і підтверджують прийняття ним спадщини у порядку ч. 3 ст. 1268 ЦК України.
Оскільки батько та баба позивачки за свого життя не оформили у встановленому законом порядку свої спадкові права, тому це є перешкодою для отримання свідоцтва про право власності на спадщину для позивачки.
Питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде правовстановлюючим документом для оформлення права на це майно.
Суд вважає, що вказана обставина не може вважатись перепоною для реалізації позивачкою її права на спадкування та визнання наявності у неї права на спадкове майно.
За наслідками розгляду цієї справи суд дійшов висновку про те, що батько позивачки ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті своїх батька та матері, набув право на спадкування усіх їхніх прав та обов'язків, що належали їм на момент смерті, включно з правами, які мали спадкодавці, але юридично не оформив їх.
Отже, суд достовірно встановив, що ОСОБА_2 за життя набув у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку земельну ділянку площею 0,0798 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка),кадастровий номер 3211200000:03:002:0235; а також на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
Після його смерті позивач є спадкоємицею першої черги за законом та має право на спадкування вказаного майна.
З огляду на встановлені обставини цієї справи та їх підтвердження належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про обґрунтованість цього позову та наявність правових підстав для його задоволення.
Керуючись ст. 259, 263-265 ЦПК України, суд
Задовольнити позов ОСОБА_1 до Фастівської міської ради Київської області про визнання права власності на нерухоме майно у порядку спадкування за законом.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на земельну ділянку з кадастровим номером 3211200000:03:002:0235, загальною площею 0,0798 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарський будівель і споруд, що розташована по АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Київського апеляційного суду, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складене 15.09.2025.
Суддя Сніжана АНАПРІЮК
Реквізити учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП - НОМЕР_6 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_4 .
Відповідач: Фастівська міська рада, ЄДРПОУ- 34446857, місце знаходження: Київська область, м. Фастів, площа Соборна, 1.