Провадження № 2/639/1600/25 Справа № 639/4373/25
10 вересня 2025 року м. Харків
Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді Марченка В.В.,
за участю секретаря судового засідання Василевської Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу № 639/4373/25
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" (адреса місцезнаходження: вул. Симона Петлюри, 30, м. Київ)
відповідач: ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 )
про стягнення заборгованості за договором кредиту, -
Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" звернулось до Новобаварського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором № 313980 у в розмірі 32 442, 00 грн. та судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 22.02.2022 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір ? № 313980.
29.02.2024 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ"? та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ"? права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 29.02.2024 року до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 442, 00 грн., з яких: 15 000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 442, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умов Кредитного договору, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконав свого зобов'язання. Після відступлення позивачу права грошової вимоги на відповідача, останній не здійснив жодного платежу для погашення кредитної заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», ні на рахунки попереднього кредитора. Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів».
Зазначені обставини і стали підставою для звернення позивача до суду.
06.08.2025 року представником відповідач ОСОБА_1 - адвокатом Карпухіним Д.Ю. подано до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд в позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
В обгрунтування відзиву на позовну заяву представник відповідач зазначає, що позивач, не надав розрахунок заборгованості за договором № 313980, а тільки повідомив про наявність права вимоги в сумі 32 442, 00 грн. відповідно до реєстру боржників № 2 від 29.02.2024 року. Кредитний договір № 313980 від 22.02.2022 року не містить рекомендованого графік виплат. Додатки до позовної заяви містять Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит. Згідно цієї таблиці, загальна вартість кредиту складає 21840 грн. однак позивач, просить суд стягнути суму заборгованості в розмірі 32442 грн., яка складається з: суми заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 15000,00 грн. та суми заборгованості за відсотками в розмірі 17 442, 00 грн., як була розрахована сума заборгованості за відсотками в розмірі 17 442,00 грн. - позовна заява відомостей не містить. Наданий суду кредитний договір № 313980 від 22.02.2022 року, не можна вважати підтвердженням того, що сторони обумовили відсоткову ставку за користування кредитними грошима.
Також представник відповідача зазначає, що у переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови, розроблює підприємець (у даному випадку товариством з обмеженою відповідальністю «СЕЛФІ КРЕДИТ». Дані умови договорів приєднання повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, в зв'язку із чим «банк» має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст ст. 633, 634 ЦК України представник відповідача вважає, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. У даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови Правил надання коштів, що розміщені на офіційному сайті Первинного кредитора могли бути неодноразово змінені самим ТОВ «СЕЛФІ КРЕДИТ» у період - з часу виникнення спірних правовідносин (22.03.2022 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом тобто кредитор міг додати до позовної заяви документи у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
12 вересня 2025 року представником позивача ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» - Миколаєнко В.М. було подано до суд відзив на позовну заву в якому представник позивача заперечує проти відзиву на позовну заву та просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В обгрунтування відповіді на відзив представник зазначає, що що між сторонами укладено договір в електронному вигляді, із застосуванням електронного підпису. При цьому, відповідач через особистий кабінет на веб-сайті Первісного кредитора подав заявку на отримання кредиту за умовами, які вважав зручними для себе, та підтвердив умови отримання кредиту, після чого первісний кредитор надіслав позичальнику за допомогою засобів зв'язку, на зазначений ним номер телефону, одноразовий ідентифікатор у вигляді смс-коду (одноразовий ідентифікатор - дані в електронній формі у вигляді алфавітно- цифрової послідовності), який відповідач використав для підтвердження підписання кредитного договору. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови користування коштами, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення договору в електронній формі, на погоджених умовах шляхом підписання Кредитного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір укладений між сторонами в електронній формі має силу договору, який укладений в письмовій формі та підписаний сторонами які узгодили всі умови, так як без проходження реєстрації та отримання Одноразового ідентифікатора (коду, що відповідно до домовленості є електронним підписом позичальника, який використовується ним як аналог власноручного підпису), без здійснення входу відповідачем на веб-сайт за допомогою Логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між Відповідачем та Первісними Кредиторами (Позикодавцями) не було б укладено. Перерахування коштів на платіжні карти відповідача за укладеним договором було безпосередньо здійснено оператором онлайн-послуг платіжної інфраструктури, який не здійснює операцій з готівковими грошима, а перекази коштів здійснюються виключно у безготівковій формі, видаткові касові ордери на суму переказу не складаються. Також умовами угод з банками-екваєрами, від яких фактично надходять на картки клієнтів кошти до переказу, передбачено надходження від Компанії загальних сум поповнення карток за визначений період, а не сум окремих транзакцій, в зв'язку з цим виділення транзакції як окремого платежу із зазначенням призначення у банківській виписці не є можливим. Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з Правилами надання кредиту відповідачем при укладенні договору висловлено не було. Ніяких застережень або зауважень з боку відповідача, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час їх підписання, до суду не подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов договору у відповідача була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою він не скористався. Кредитний договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань, тому кінцева дата строку кредиту - є лише датою повернення кредиту, а не датою закінчення строку дії кредитного договору.Також, представник позивача зазначає, що за весь період перебування права вимоги за вищезазначеним Договором у ТОВ «ФК «ЄАПБ», позивач не здійснював жодних додаткових нарахувань і не застосовував жодних штрафних санкцій до відповідача.Відтак, Позивач лише просить суд стягнути із відповідача ту заборгованість за кредитним договором, яка була нарахована первісним кредитором.
Ухвалою Новобаварського районного суду м. Харкова від 24.06.2025 року відкрито провадження по справі та призначено її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в відповіді на відзив представник підтримав позовні вимоги та просив суд розглядати справи проводити за відсутності представника позивача на підставі наявних в матеріалах справи доказів.
Відповідно до п. 3 ст. 211? ? ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Карпухін Д.Ю. в судове засідання не з'явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, враховуючи неявку в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
22.02.2022 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 313980. Згідно з умовами кредитного договору позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов'язання в повному обсязі у строки та на умовах, передбачених договором.
Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язання є правовідношення, в яких одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Згідно ч. 2 ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Судом встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Закон України «Про електронну комерцію» від 03.09.2015 № 675-VIII визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
29.02.2024 року між ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ"? та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу № 29022024, у відповідності до умов якого, ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ" передає (відступає) ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» приймає належні ТОВ "СЕЛФІ КРЕДИТ"? права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрах Боржників.
Відповідно до Реєстру боржників № 2 від 29.02.2024 року до Договору факторингу № 29022024 від 29.02.2024 року, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 32 442, 00 грн., з яких: 15 000, 00 грн. сума заборгованості за основною сумою боргу, 17 442, 00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
На підтвердження наявності заборгованості відповідача представник позивача склав розрахунок заборгованості, проте які данні використовувались при складенні даного розрахунку позивачу невідомо.
Разом з тим матеріали справи не містять належних та допустимих доказів того, що кредитні кошти були отримані відповідачем.
Так, у договорі не зазначені банківські реквізити, за якими ОСОБА_1 .? мають бути перераховані кредитні кошти.
Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
В той же час розрахунок заборгованості не є документом первинного бухгалтерського обліку, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який відповідно повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку).
Такий висновок щодо оцінки односторонніх документів банку кореспондує висновку Великої Палати Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17 та Верховного Суду України в постанові від 11.03.2015 р. № 6-16цс15.
Матеріали справи не містять і доказів того, що кредитодавцем виконані умови кредитного договору?№ 313980 від 22.02.2022 року та надано позичальнику ОСОБА_1 кредит, оскільки відсутні докази того, на який саме рахунок або картку перераховувались кредитні кошти та докази того, що ці реквізити вказані відповідачем.
Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» на суд покладено обов'язок під час розгляду справ застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.
З огляду на викладене суд позбавлений можливості в повній мірі встановити умови укладених договорів факторингу, обсяг прав та обов'язків сторін договору, строк набрання чинності цими договорами, порядок передачі та перелік документації, інші умови, яких досягли сторони при укладенні договорів, та встановлення яких є необхідним для правильного вирішення цієї справи.
Інших доказів по суті спору матеріали справи не містять та позивач не вказує обставин, які унеможливили йому подати інші докази на підтвердження заявлених вимог.
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
При цьому, відповідно до ч. 8 ст. 83 ЦПК України докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Верховний Суд у постанові від 13.01.2021 у справі № 264/949/19 вказав, що відповідно до ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються апеляційним судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
КЦС ВС у названій постанові вказав, що вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги ч. 1 ст. 44 ЦПК України щодо зобов'язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов'язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов'язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні.
Ураховуючи вищенаведений аналіз поданих позивачем доказів, приписів чинного законодавства та правових позицій Верховного Суду, які є обов'язковими до застосування, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять належних і допустимих доказів на підтвердження того, що право попередниками позивача на користь відповідача були перераховані кошти.
З огляду на викладене суд вважає безпідставними вимоги позивача про стягнення з ОСОБА_1 .? заборгованості за кредитним договором, у зв'язку з чим у задоволенні позовних вимог слід відмовити.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, отже судовий збір та судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі статей 525, 627-629, 1054 ЦК України та керуючись статтями 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд,-
В задоволенні позовної заяви ТОВ "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту - відмовити в повному обсязі.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" (адреса місцезнаходження: вул. Мечнікова, 3, оф. 306, м. Київ, код ЄДРПОУ 44276926).
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повний текст рішення складено 15.09.2025 року.
Суддя В. В. Марченко