Справа № 573/1452/25
Номер провадження 1-кп/573/246/25
15 вересня 2025 року м. Білопілля
Білопільський районний суд Сумської області у складі:
головуючої судді: ОСОБА_1 ,
з участю секретаря: ОСОБА_2 ,
прокурора: ОСОБА_3 ,
обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань 06 липня 2025 за № 12025205530000091 по обвинуваченню
ОСОБА_5 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Веселе Сумської області, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаючого в АДРЕСА_1 , із професійно-технічною освітою, не працюючого, неодруженого, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуваючого, не особа з інвалідністю, раніше судимого:
1) 22.05.1992 Харківським обласним судом за ч. 2 ст. 141. ч. 3 ст. 117 КК України, ст. 240 п. «А»,, ст. 246 п. «В» КК РСФСР до 8 років позбавлення волі, звільнився 15.04.1999 по відбуттю покарання;
2) 30.12.2003 Апеляційним судом Сумської області за ч. 3 ст. 152, ч. 2 ст. 153 КК України, п. 9 ч. 2 ст. 115, ст. 70 КК України до 15 років позбавлення волі, звільнився 14.09.2018 по відбуттю покарання, судимість не знята та непогашена.
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України,
05.07.2025, близько 12:00 год., ОСОБА_4 перебував вдома у своєї співмешканці ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час також перебувала донька співмешканки ОСОБА_7 , 1985 р.н., з якими він спільно проживає, пов'язаний спільним побутом, має взаємні права та обов'язки, тобто складають сім'ю, а тому згідно з вимогами ст. 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами, яка ратифікована Законом № 2319-ІХ від 20.06.2022, набрала чинності для України 01.11.2022, вказане кримінальне правопорушення (кримінальний проступок) -відноситься до категорії кримінальних правопорушень (кримінального проступку), Пов'язаного з домашнім насильством.
Перебуваючи за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин у ОСОБА_4 виник злочинний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень доньки співмешканки ОСОБА_7 . Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_7 тілесних ушкоджень, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, передбачаючи та бажаючи настання суспільно-небезпечних наслідків, ОСОБА_4 , у той самий день та час, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 наніс ОСОБА_7 одного удару зовнішньою стороною долоні правої руки в ділянку верхньої губи, заподіявши тілесні ушкодження: на верхній губі зліва синець неправильно овальної форми, розміром 2x3,5 см, синюшного кольору, набряк верхньої губи; на фоні синця садно смугасте, розміром 1x0,3 см, вкрите коричневою кіркою вище рівня навколишніх тканин; на внутрішній поверхні верхньої губи, більше зліва, крововилив під слизову оболонку, розміром 3x4 см, темно-червоного кольору; на фоні крововиливу садно смугасте, розміром 1x0,5 см, вкрите білуватим нашаруванням.
Вказані тілесні ушкодження у вигляді синців та саден кваліфікуються як ОСОБА_8 тілесні ушкодження та могли утворитися при нанесенні не менше одного травматичного впливу.
Спричиняючи доньці співмешканки ОСОБА_7 тілесні ушкодження, ОСОБА_4 усвідомлював суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачав можливість настання суспільно-небезпечних наслідків від цих дій та бажав їх настання, тобто вчинив кримінальний проступок з прямим умислом.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення визнав повністю, дав покази, які відповідають фактичним обставинам, викладеним в обвинувальному акті та описовій частині вироку. Показав, що 05.07.2025 в обідній час він перебував вдома у своєї співмешканки ОСОБА_6 за адресою: АДРЕСА_1 , де в цей час також перебувала донька співмешканки - ОСОБА_7 , 1985 р.н., з якими він спільно проживає. Перебуваючи за вищевказаною адресою, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, він наніс доньці співмешканки ОСОБА_7 одного удару зовнішньою стороною долоні правої руки в ділянку верхньої губи. У вчиненому розкаюється.
На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України, за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому встановлено, що обвинувачений ОСОБА_4 , прокурор правильно розуміють зміст цих обставин, тому у суду немає сумнівів у добровільності та істинності їх позицій. Також судом учасникам судового провадження роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку.
Враховуючи викладене, допитавши обвинуваченого та дослідивши матеріали кримінального провадження, що характеризують особу останнього, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку при обставинах, викладених в обвинувальному акті та описовій частині вироку суду, доведена повністю.
Таким чином, суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.
Призначаючи ОСОБА_4 вид та міру покарання, суд на підставі ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості скоєного ним правопорушення, яке є кримінальним проступком, його особу та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
У пункті 3 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено про те, що досліджуючи дані про особу обвинуваченого, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї, його матеріальний стан, тощо.
Обставинами, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 згідно із ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставиною, яка відповідно до ст. 67 КК України обтяжує покарання ОСОБА_4 , є вчинення кримінального правопорушення щодо іншої особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах.
Суд враховує особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуваючий, не особа з інвалідністю, не працюючий, за місцем проживання характеризується посередньо.
При обранні виду та міри покарання для ОСОБА_4 суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення нею нових злочинів.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави і має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів.
Отже, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень, з урахуванням принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямованих на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого.
Таким чином, враховуючи сукупність зазначених вище обставини, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_4 , з урахуванням особи винного, його відношення до скоєного, суд прийшов до висновку, що за вчинення останнім кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, необхідним і достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів буде покарання, призначене в межах санкції статті у виді штрафу.
Таке покарання, на думку суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження скоєння ним нових кримінальних правопорушень, відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між завищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності.
Враховуючи клопотання прокурора про застосування до ОСОБА_4 обмежувальних заходів, передбачених ст. 91-1 КК України, з покладенням обов'язку пройти програму для кривдників, суд зазначає наступне.
Відповідно до вимог п. 5 ч.1 ст.91-1 КК України, в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством, одночасно з призначенням покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, або звільненням з підстав, передбачених цим Кодексом, від кримінальної відповідальності чи покарання, суд може застосувати до особи, яка вчинила домашнє насильство, один або декілька обмежувальних заходів відповідно до якого (яких) на засудженого можуть бути покладені обов'язки, зокрема направлення для проходження програми для кривдників.
Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що в інтересах потерпілої від злочину, пов'язаного з домашнім насильством необхідно застосувати до обвинуваченого обмежувальний захід, поклавши на нього обов'язок, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 91-1 КК України, а саме, направити ОСОБА_4 для проходження програми для кривдників на строк 1 місяць.
Суд вважає, що такий обмежувальний захід, із покладенням обов'язку, буде сприяти виправленню обвинуваченого, покращенню психологічного здоров'я потерпілої.
Цивільний позов у справі не заявлявся. Речові докази та судові витрати у справі відсутні.
Під час досудового розслідування запобіжний захід відносно ОСОБА_4 у рамках даного кримінального провадження не обирався. За результатами судового розгляду кримінального провадження підстав для обрання обвинуваченій запобіжного заходу суд також не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 374 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 30 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п"ятсот десять )гривень.
Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Застосувати на підставі п.5 ч.1 ст. 91-1 КК України до ОСОБА_5 обмежувальний захід у виді направлення для проходження програми для кривдників у відповідності до ч. 3 ст. 91-1 КК України на строк 1 (один) місяць.
Організацію, забезпечення проходження ОСОБА_9 програми для кривдників та контроль за виконанням програми для кривдників останнім покласти на Ворожбянську міську раду Сумського району Сумської області.
Вирок може бути оскаржений до Сумського апеляційного суду через Білопільський районний суд Сумської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Суддя