Справа № 466/4392/25
Провадження № 2/466/2174/25
10 липня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
у складі: головуючого - судді Білінської Г.Б.
при секретарі Ханас С.О.
за участю представника позивача ОСОБА_1
відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином,-
ОСОБА_3 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2 , в якому просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 13300,00 грн. завданої матеріальної шкоди та 5000,00 завданої моральної шкоди.
В обґрунтування своїх позовних вимог покликається на те, що 15 жовтня 2024 року відповідач ОСОБА_2 , перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1 , маючи умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, під приводом надання послуг з ремонту даху, повідомив позивачу ОСОБА_3 , про необхідність оплати для виконання робіт 13 300,00 грн., які вона у вказаний день перерахувала на належний йому рахунок. Цими коштами відповідач розпорядився на власний розсуд та не виконав жодні роботи. Пустомитівський районний суд Львівської області ухвалив вирок но справі № 450/271/25 та визнав ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ет. 190 КК України, та призначав йому покарання у виді 200 (двохсот годин громадських робіт. Вважає, що ОСОБА_2 повинен відшкодувати їй матеріальну та моральну шкоду, заподіяну злочином.
Ухвалою суду від 09.05.2025 відкрито спрощене позовне провадження.
Позивачка в судове засідання не з'явилася. ЇЇ представник - адвокат Роїк О.В. позовні вимоги підтримала та просила задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні надав пояснення, в якому заперечив щодо задоволення позовних вимог.
Заслухавши думку учасників справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази суд доходить до наступного висновку.
За приписами ст. 263 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
При цьому, згідно з роз'яснень, наданих Пленумом Верховного Суду України у п. 2 постанови від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі» рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 3 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 10 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.
Судом встановлено, що вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 21.01.2025 у справі № 450/271/25 ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.190 КК України, та призначено покарання у виді 200 (двохсот)годин громадських робіт на строк 200 годин. Судом встановлено, що ОСОБА_2 15.10.2024 р. перебуваючи за адресою АДРЕСА_1 , маючи умисел на протиправне заволодіння грошовими коштами шляхом обману, під приводом надання послуг з ремонту даху, повідомив потерпілій ОСОБА_3 про необхідність оплати для виконання робіт 13300,00 грн., які остання у вказаний день о 18 год. 34 хв. перерахувала на належний йому рахунок і ним були отримані згідно повідомлення, яке надійшло на мобільний телефон о 19 год. 33 хв. Вказаними коштами обвинувачений ОСОБА_2 розпорядився на власний розсуд та не мав наміру виконувати жодні роботи.
Згідно з ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою. Предметом позову заподіяння моральної та матеріальної шкоди, завданої ним вчиненням злочину.
Згідно з ч. 1, ч. 7 ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. Особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Згідно з пунктів 8 та 9 частини 2 статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, а також відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Згідно з п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» шкода заподіяна особі і майну громадянина, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.
В деліктних зобов'язаннях передбачається презумпція вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
В межах розгляду кримінального провадження позивач не звертався із відповідним цивільним позовом.
У зв'язку з наведеним, суд дійшов висновку, що позовна вимога про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином обґрунтована, а відтак підлягає задоволенню.
Щодо відшкодування моральної шкоди слід зазначити наступне.
Внаслідок порушення цивільних прав особи згідно зі ст. 23 ЦК України вона має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Статтею 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою 2 цієї статті. Таким чином, відповідальність за заподіяння моральної шкоди настає за наявності загальної підстави - наявності моральної (немайнової) шкоди, а також за наявності всіх основних умов відповідальності, а саме: неправомірної поведінки, причинного зв'язку та вини заподіювача.
Обґрунтовуючи вимоги в частині заподіяння моральної шкоди, позивач посилається на те що, у зв'язку зі скоєнням відносно неї злочину, вона переживала душевні хвилювання, зумовлені необхідністю вживати додаткових заходів для організації свого життя, доклала чимало зусиль для пошуку порядних фахівців з ремонту даху а також у зв'язку із підготовкою подання позову в суд.
Зобов'язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди, та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. Тягар доказування в сфері компенсації моральної шкоди покладається у разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, на позивача, який повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв'язок та на відповідача, який доводить відсутність протиправності та вини.
Завдання моральної шкоди - явище завжди негативне. Проте з цього не слідує, що будь-яка завдана моральна шкода породжує зобов'язання з її відшкодування.
Покладення обов'язку відшкодувати завдану моральну шкоду може мати місце лише за умови, коли шкода була викликана протиправною поведінкою відповідальної за неї особи.
Судом оглянуто виписні до медичної карти стаціонарного хворого №10806/24 та №783/2025, в яких описано діагноз хворого ОСОБА_2 , а саме: основне захворювання: F23.3 - інші гострі, переважно маячні, психотичні розлади; основне захворювання: F20.0- параноїдна шизофренія.
ОСОБА_3 лише посилається на те, що злочином їй було спричинено моральну шкоду. При цьому будь яких доказів, які б свідчили про перенесення нею моральних страждань у зв'язку з фізичним болем та стражданнями, яких вона зазнала, у зв'язку з ушкодженням здоров'я; душевних страждань, яких вона зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї; душевних страждань, яких вона зазнала, у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниження її честі та гідності, суду не надано.
Разом з тим, суд при винесенні вироку про визнання відповідача винуватим у вчиненні кримінального правопорушеня, не мав можливості дати повну оцінку фактам і обставинам справи, оскільки в його розпорядження не були надані докази, що обвинувачений ОСОБА_2 хворіє на психічну хворобу.
Виходячи з наведеного, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
У зв'язку із частковим задоволенням позову, на підставі ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави стягується судовий збір в сумі 605,6 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд,-
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 матеріальну шкоду у розмірі 13300,00 грн. (тринадцять тисяч триста) гривень.
У задоволенні решти вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 605,6 гривень.
На рішення може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного текста рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г. Б. Білінська