Справа № 462/4676/25
Іменем України
15 вересня 2025 року суддя Залізничного районного суду міста Львова Кирилюк А. І., розглянувши матеріали адміністративної справи, які надійшли з Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про притягнення до адміністративної відповідальності,
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 (згідно даних протоколу серії ЕПР1 №366077 від 18.06.2025 року),
за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП), -
встановив:
Опис обставин, викладених у протоколі.
ОСОБА_1 , 18.06.2025 року о 20 год. 20 хв. за адресою: м. Львів, вул. Івана Виговського, 12, керував транспортним засобом марки «Audi», державний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками наркотичного сп'яніння: не природна блідність шкірних покривів, виражене тремтіння пальців рук, звужені зіниці, які не реагують на світло. Від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння у медичному закладі відмовився, що підтверджується висновком 001198.
Таким чином, ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР України). Дії особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 органом поліції кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, вимоги ст. 63 Конституції України ОСОБА_1 роз'яснені при складанні протоколу.
Пояснення осіб, які беруть участь справі.
Уповноважений захисник ОСОБА_1 - Яцишин А. В. у судовому засіданні просив суд справу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Застосоване судом законодавство при розгляді справи.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційному принципі: презумпції невинуватості, передбаченого ст. 62 Конституції України, згідно з якою всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
У силу ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції України і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 9 КУпАП правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно положень КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення.
Наявність події правопорушення доводиться шляхом подання доказів.
У ст. 251 КУпАП зазначено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Допустимість доказів це придатність їх для використання у адміністративному процесі за формою, на відмінну від їх належності придатність для використання за змістом.
При цьому, у відповідності до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності необхідно довести наявність в її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
Досліджені у судовому засіданні докази.
У даній справі відносно ОСОБА_1 про вчинення зазначеного адміністративного правопорушення у судовому засіданні досліджено такі докази:
- протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №366077 від 18.06.2025 року;
- направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного , наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.06.2025 року;
- відеозаписи з нагрудних камер поліцейських;
- рапорт інспектора УПП у Львівській області ДПП від 18.06.2025 року;
- висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.06.2025 року та інші докази, які містяться у матеріалах справи.
Щодо вчинення адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Так, відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає за керування транспортними засобами особами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Пункт 1.3 ПДР України передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
У п. 1.9 ПДР України встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно п. 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Відповідно до вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння або перебуваючи під впливом наркотичних чи токсичних речовин.
Згідно ст. 266 КУпАП огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків.
У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я. Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, в інших закладах забороняється.
Відповідно до п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі за змістом - Інструкція), огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Ознаками алкогольного чи іншого сп'яніння або перебування під випливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з п. 4 розділу І Інструкції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп'яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість.
Відповідно до п. 12 розділу ІІ Інструкції, у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними у п. 1.4 розділу 1 цієї Інструкції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС, патрульної служби МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.
Відповідно до п. 3 розділу ІІІ Інструкції, метою цього огляду є встановлення наявності чи відсутності стану сп'яніння в обстежуваної особи.
Відповідно до ч. 6 ст. 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан сп'яніння здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно із п. 8 р. ІІ Інструкції форма направлення на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану сп'яніння наведена у додатку 1 до цієї Інструкції.
Крім цього, проходження огляду в медичному закладі пропонується не лише усно, а шляхом вручення водієві письмового направлення на медичний огляд до закладу охорони здоров'я. У цьому письмовому направленні має бути вказано конкретний заклад охорони здоров'я, який входить до затвердженого переліку, дані про особу водія, якого направляють, точний час видачі направлення тощо.
Лише у разі, якщо водій отримав письмове направлення та відмовляється від проведення медичного огляду у закладі охорони здоров'я, тільки тоді поліцейський має право скласти протокол про адміністративне правопорушення за ст. 130 КУпАП.
У рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Висновки суду.
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази, які досліджені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному досліджені усіх обставин справи у їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю суд враховує, що для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях (бездіяльності) складу та події адміністративного правопорушення.
При цьому у процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282. Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Так, суд зазначає, що із дослідженого в суді відеозапису з нагрудних камер, встановлено що ОСОБА_1 не відмовлявся від проведення огляду на стан наркотичного сп'яніння. Окрім цього суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 13 Інструкції для дослідження біологічного середовища може використовуватися кров, якщо в обстежуваної особи неможливо взяти зразки біологічних середовищ, вказаних у пункті 12 цього розділу. Так уповноваженими особами КНП ЛОР «Львівський обласний центр превенції та терапії узалежнень» не було проведено дослідження крові.
Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
За таких обставин, враховуючи зазначений конституційний принцип, суд дійшов висновку, що досліджені докази не виключають сумнівів у наявності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, і не можуть бути визнані достовірними, оскільки не ґрунтуються на об'єктивних доказах.
Аналіз матеріалів справи про адміністративне правопорушення, дає підстави для висновку про відсутність у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Виходячи з наведеного, та з урахуванням вимог п. 1 ст. 247 КУпАП, суд вважає, що порушене відносно ОСОБА_1 провадження у справі про адміністративні правопорушення підлягає закриттю за відсутності у його діях складу адміністративного правопорушення.
Судові витрати.
Згідно вимог ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.
Водночас ст. 4 Закону України «Про судовий збір» та ст. 40-1 КУпАП визначено, що судовий збір стягується лише у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, а тому виходячи з норм ч. 2 ст. 284 та ст. 247 КУпАП не вбачається підстав для стягнення судового збору.
На підставі наведеного та керуючись ст. 1, 9, 23, 33, 130, 247, 266, 276-285, 294 КУпАП, суд -
ухвалив:
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Львівського апеляційного суду через місцевий суд.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя: