Справа №461/3738/25
04 вересня 2025 року м.Львів
Галицький районний суд м. Львова
в складі:
головуючого судді Радченка В.Є.
при секретарі судового засідання Штогрині В.-Н. Л.
з участю:
представника позивача Жовтонецького В.М.
представника відповідача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Львові за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином,-
Позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором в розмірі 39955,71 грн. та 3028 грн. судового збору.
Свої вимоги мотивує тим, що 25.09.2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем за первісним позовом було укладено договір кредиту та страхування №Z62.00611.005720659. Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 47036 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами. Проте, відповідач за первісним позовом не повернув отриманий кредит у встановлений договором термін та не сплатив нараховані інші платежі, у тому числі проценти за кредитним договором.
Остання сплата по кредитному договору здійснена 26.01.2024 року. Сума боргу відповідача за первісним позовом за кредитним договором станом на 16.04.2025 року становить 39955,71 грн. Вказана заборгованість відповідача підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_2 та довідкою-розрахунком заборгованості станом на 16.04.2025 року.
Відтак, у зв'язку із невиконанням умов кредитного договору, 04.02.2025 року на адресу відповідача за первісним позовом банком направлено вимогу про усунення порушення кредитних зобов'язань. Згідно з даної вимоги АТ «Ідея Банк» вимагало терміново, протягом 30 (тридцяти) календарних днів з дня направлення кредитором цієї вимоги виконати зобов'язання по кредитному договору, а саме достроково повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами, тобто до дня фактичного погашення всієї заборгованості за кредитом, а також суму пені, нарахованої по день повного погашення заборгованості та інші платежі за кредитним договором. Також відповідачу було повідомлено, що у випадку непогашення заборгованості за кредитним договором в тридцятиденний строк з дня направлення цієї вимоги банком будуть здійсненні заходи щодо примусового стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором на власний вибір кредитора.
Враховуючи наведене, а також те, що на даний час відповідач за первісним позовом продовжує ухилятись від виконання своїх зобов'язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів позивача, позивач за первісним позовом просить позов задовольнити.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 15.05.2025 року у справі відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження.
03.06.2025 року на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином, відповідно до якої ОСОБА_2 зазначає про нікчемність умови кредитного договору про нарахування плати за обслуговування кредитної заборгованості. Вказує про те, що позичальником було внесено грошові кошти на погашення заборгованості у розмірі 63671,15 грн. Вважає, що з огляду на нікчемність п. 1.5 кредитного договору нею було переплачено грошові кошти за кредитним договором у розмірі 9373,47 грн., які просить стягнути з АТ «Ідея Банк». А також просить стягнути витрати на правничу допопомогу у розмірі 10000 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 24.06.2025 року здійснено перехід до розгляду справи у порядку загального позовного провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Ідея Банк» до ОСОБА_2 про стягнення боргу за кредитним договором та зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином.
01.07.2025 року на адресу Галицького районного суду м. Львова надійшов відзив на зустрічну позовну заяву, відповідно до якого представник АТ «Ідея Банк» не погоджується з доводами ОСОБА_2 про нікчемність пункту кредитного договору, яким встановлена плата за обслуговування кредитної заборгованості. Крім того, не погоджується з розміром переплачених ОСОБА_2 грошових коштів на погашення кредитної заборгованості та надає детальний розрахунок, відповідно до якого сума переплачених коштів після здійснення перерахунку заборгованості становить 2506,36 грн.
Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 10.07.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті у відкритому судовому засіданні в приміщенні Галицького районного суду м. Львова.
Представник позивача за первісним позовом у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив такі задоволити.
Представник відповідача за первісним позовом у судовому засіданні просив закрити провадження за зустрічним позовом у частині стягнення переплачених грошових коштів за кредитним договором у розмірі 6867,11 грн. Грошові кошти у сумі 2506,36 грн. стягнути з АТ «Ідея банк».
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст. 3 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ст. 12 ч. 3 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що 25.09.2019 року між АТ «Ідея Банк» та відповідачем за первісним позовом було укладено договір кредиту та страхування №Z62.00611.005720659. Згідно з кредитним договором відповідач отримав кредит в розмірі 47036 грн. зі сплатою 15 % річних, з поверненням, сплатою кредиту та інших платежів, у тому числі процентів у терміни, передбачені встановленим кредитним договором графіком щомісячних платежів.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позичкодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Частина 1 ст. 612 ЦК України визначає, що боржник, у даному випадку відповідач, вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не виконав зобов'язання у строк, який встановлений договором чи законом.
Відповідно до ч. 2 статті ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Позивач за первісним позовом повністю виконав свої зобов'язання згідно з кредитним договором, що підтверджується меморіальними ордерами.
Відповідно до наданої до позовної заяви довідки-розрахунку позивач зазначає, що внаслідок невиконання відповідачем умов кредитного договору №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року станом на 16.04.2025 року заборгованість ОСОБА_2 у загальному розмірі становить39955,71 грн. та складається з: 25420,37 грн. - прострочений борг; 4853,57 грн. - прострочені проценти; 9681,77 грн. - прострочена плата за обслуговування кредиту.
Згідно із частинами першою - третьої, п'ятою статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин 1 та 2 ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.
Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку. Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону. Зокрема, оскільки позивачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що положення пунктів кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.
З урахуванням наведеного, аналізуючи зміст кредитного договору, укладеного між АТ «Ідея Банк» та відповідачем за первісним позовом, суд дійшов висновку про те, що відповідачу встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватися безоплатно, а надання інших послуг за обслуговування кредиту, не пов'язаних з інформуванням про стан кредитної заборгованості, за вказану плату умовами договору не передбачено, пункти кредитного договору щодо обов'язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредиту щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними, а відтак частина заборгованості, яка є предметом спору та нарахована на підставі умов договору, які є нікчемними, а саме: нарахована сума простроченої плати за обслуговування кредиту у розмірі 9681,77 грн. не підлягає стягненню з відповідача за первісним позовом.
Разом з тим, судом встановлено, що позичальником відповідно до умов кредитного договору було сплачено грошові кошти на погашення кредитної заборгованості у загальному розмірі 63671,15 грн., частину з яких банк зарахував в рахунок погашення плати за обслуговування кредитної заборгованості.
Відповідно до здійсненого АТ «Ідея Банк» перерахунку заборгованості позичальника за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року без плати за обслуговування кредитної заборгованості та із зарахуванням раніше сплаченої ОСОБА_2 плати за обслуговування кредитної заборгованості в погашення іншої заборгованості по кредитному договору переплата відповідача за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року становить 2506,36 грн., що підтверджується детальним розрахунком заборгованості за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року.
З урахуванням встановлених судом обставин та зважаючи на те, що відповідачем за первісним позовом на виконання умов кредитного договору було сплачено грошові кошти у погашення кредитної заборгованості за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року, та беручи до уваги те, що внаслідок перерахунку заборгованості позичальника встановлено переплату коштів у розмірі 2506,36 грн., суд вважає, що позовні вимоги АТ «Ідея Банк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором не підлягають до задоволення.
04.09.2025 року представник відповідача за первісним позовом просив закрити провадження у справі за зустрічним позовом в частині стягнення переплачених грошових коштів за кредитним договором у розмірі 6867,11 грн.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.
Відтак, в силу вимог ст. 255 ЦПК України, суд вважає, що провадження у справі в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином в частині стягнення переплачених грошових коштів за кредитним договором у розмірі 6867,11 грн. підлягає закриттю.
Судом встановлено, що АТ «Ідея Банк» в процесі розгляду справи було добровільно здійснено перерахунок заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року.
Відповідно до детального розрахунку, наданого АТ «Ідея Банк», відсутня заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року. Крім того, встановлено, що внаслідок перерахунку заборгованості позичальника встановлено переплату коштів у розмірі 2506,36 грн.
Тому, враховуючи, що провадження у справі за зустрічним позовом в частині стягнення переплачених грошових коштів за кредитним договором у розмірі 6867,11 грн. закрито, а залишок переплачених ОСОБА_2 грошових коштів за кредитним договором становить 2506,36 грн., суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог за зустрічним позовом та про необхідність стягнути з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 переплаченої суми за кредитним договором №Z62.00611.005720659 від 25.09.2019 року - 2506,36 грн.
Згідно ч. 1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).
Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
До матеріалів справи долучений договір про надання правової допомоги, детальний опис виконаний адвокатом робіт. Відповідно до остаточного розрахунку сума судових витрат ОСОБА_2 складає 10000 грн.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 137 ЦПК України).
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 137 ЦПК України).
Обов'язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 137 ЦПК України).
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Враховуючи наведене, а також обсяг наданих адвокатом послуг, підготовлених документів, їх значення для справи, з урахуванням принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд приходить до висновку про те, що з АТ «Ідея Банк» на користь ОСОБА_2 слід стягнути 5000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи те, що у задоволенні позовних вимог АТ «Ідея Банк» відмовлено, витрати позивача за первісним позовом по сплаті судового збору не підлягають відшкодуванню.
З урахуванням того, що ОСОБА_2 звільнена від сплати судового збору за законом, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином слід віднести на рахунок держави.
Керуючись ст.ст. 259, 351 - 355 ЦПК України, суд, -
Відмовити у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) про стягнення боргу за кредитним договором у розмірі 39955,71 грн.
Закрити провадження у справі в частині позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином в частині стягнення переплачених грошових коштів за кредитним договором у розмірі 6867,11 грн.
Задоволити позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) до Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за кредитним договором у розмірі 2506,36 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса місцезнаходження: 79008, м. Львів, вул. Валова, 11, ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) переплачені кошти за кредитним договором у розмірі 2506,36 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) на користь ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн.
Судові витрати Акціонерного товариства «Ідея Банк» (адреса: 79008, м.Львів, вул. Валова,11, код ЄДРПОУ 19390819) щодо сплати судового збору - залишити за позивачем.
Витрати щодо сплати судового збору за зустрічним позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства «Ідея Банк» про захист прав споживачів та стягнення переплачених коштів за нікчемним правочином - компенсувати за рахунок держави.
Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки безпосередньодо Львівського апеляційного суду. Апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складено 12.09.2025 року.
Суддя В.Є. Радченко