Справа № 461/7655/25
Провадження № 1-кс/461/5706/25
13.09.2025 року. м. Львів.
Слідчий суддя Галицького районного суду м. Львова ОСОБА_1
з участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_2
прокурора ОСОБА_3
підозрюваного ОСОБА_4
захисника ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові погоджене прокурором клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025141360000678 від 25.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 , -
13.09.2025 року до суду надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_6 у кримінальному провадженні №12025141360000678 від 25.03.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 .
Клопотання обґрунтовано наступним. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - ОСОБА_4 ), діючи умисно, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, маючи на меті протиправне заволодіння грошовими коштами потерпілих, перебуваючи у м. Львові, з метою відкриття імітованого пункту обмінну валют підшукали нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , яке ОСОБА_4 23.02.2025 орендував у ФОП ОСОБА_7 , при цьому, з метою конспірації, вказав свої дані як - ОСОБА_8 , після чого, ОСОБА_4 почав підготовку вказаного приміщення (завезення меблів, обладнання, проводити інші роботи) для відкриття вказаного імітованого пункту обмінну валют.
В подальшому, ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, підготував нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , з метою імітації діяльності пункту обмінну валют.
Так, 24.03.2025 приблизно о 17:35 год. ОСОБА_4 діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного збагачення, за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, прийшов у нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , яке ним було облаштоване, як імітація діяльності пункту обміну валют.
В подальшому, цього ж дня приблизно о 18:30 год. ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - ОСОБА_9 ) з метою проведення обміну іноземної валюти на національну валюту України прийшов до імітованого пункту обміну валют, що по АДРЕСА_2 , де його очікував ОСОБА_4 , з яким ОСОБА_9 попередньо домовився про зустріч та зайшовши разом в середину даного приміщення, ОСОБА_4 створюючи імітацію діяльності пункту обміну валют, виконуючи роль «касира», ввівши в оману ОСОБА_9 , який в цей час перебував у вказаному приміщенні, про хибну уяву з приводу наміру виконання своїх зобов'язань, щодо обміну валюти, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, повідомивши завідомо неправдиву інформацію про здійснення ними обміну валют, отримав від ОСОБА_9 грошові кошти в сумі 70000 (сімдесят тисяч) доларів США, що згідно курсу НБУ станом на 24.03.2025 становить 2 906 939 (два мільйони дев'ятсот шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень, для проведення обміну на Національну валюту України, при цьому, ОСОБА_4 , діючи умисно, з метою доведення злочинного умислу до кінця, щодо протиправного збагачення, діючи за попередньою змовою із невстановленими на даний час особами, незаконно заволодів даними грошовими коштами та покинув дане приміщення.
Внаслідок протиправних дій ОСОБА_4 , який діяв за попередньою змовою із невстановленими особами, потерпілому ОСОБА_9 завдано матеріальної шкоди на загальну суму 2 906 939 (два мільйони дев'ятсот шість тисяч дев'ятсот тридцять дев'ять) гривень.
Таким чином, ОСОБА_4 , обґрунтовано підозрюється у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало шкоди потерпілому в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України.
Так, 12.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено про підозру у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало шкоди потерпілому в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та цього ж дня підозрюваного ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 615 КПК України.
Слідчий зазначає, що з урахуванням ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, та особи підозрюваного, обставин вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , орган досудового розслідування приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваної не в силі.
В той же час, з урахуванням матеріального становища підозрюваного слідчий просить відносно нього застосувати заставу у розмірі трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становитиме 908 400 грн. Вважає, що саме така застава достатня забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього законом обов'язків. Тому просить клопотання задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні просив задовольнити подане клопотання. Надав пояснення, аналогічні викладеним у клопотанні.
Підозрюваний у судовому засіданні відмовився від надання пояснень.
Захисник у судовому засіданні клопотання заперечила. Зазначила, що підозрюваний є особою молодого віку, не був організатором чи ініціатором, має постійне місце проживання. Просила обрати запобіжний захід не пов'язаний із триманням під вартою або визначити мінімальний розмір застави у разі обрання тримання під вартою.
Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши надані матеріали, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з наступних підстав.
Розгляд клопотання згідно з вимогами ч.2 ст.184 КПК України проведений більш ніж через 3 години після отримання підозрюваним копії клопотання та матеріалів, якими слідчий обґрунтовує доводи клопотання.
Відповідно до ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Встановлено, що 12.09.2025 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянину України, уродженцю смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , повідомлено про підозру у шахрайстві, тобто заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайстві), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, в умовах воєнного стану, що завдало шкоди потерпілому в особливо великому розмірі, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, санкція якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна та цього ж дня підозрюваного ОСОБА_4 затримано на підставі ст. 615 КПК України.
Поняття "обґрунтована підозра" визначена в рішенні Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі "Нечипорук і Йонкало проти України", відповідно до якої цей термін означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182). Мета затримання для допиту полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання (див. рішення у справі "Мюррей проти Сполученого Королівства" від 28 жовтня 1994 року, п. 55, Series A, № 300-A).
Обгрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- матеріалами виконання доручень оперативними працівниками;
- заявою потерпілого ОСОБА_9 ;
- допитом потерпілого ОСОБА_9 ;
- впізнанням проведеним за участі ОСОБА_9 ;
- допитом свідка ОСОБА_7 ;
- впізнанням проведеним за участі ОСОБА_7 ;
- оглядом адресою: АДРЕСА_4 ;
- допитом свідка ОСОБА_10 ;
- проведеними негласними слідчими (розшукових) діями.
Проаналізувавши та оцінивши досліджені докази, суд вважає, що всі вищезазначені докази є належними та допустимими. Вищеперелічені докази є достатніми для висновку суду про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 , оскільки існують факти, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане кримінальне правопорушення.
Питання щодо наявності чи відсутності в діях підозрюваного складу кримінального правопорушення, а також більш вагомі докази причетності до кримінального правопорушення, належність та допустимість цих доказів, можуть бути більш ретельно досліджені в подальшому органами досудового розслідування та/або судом при розгляді кримінального провадження в судовому засіданні.
Перевірка повідомлення про підозру з точки зору обґрунтованості підозри з врахуванням положень ст.17 КПК України не входить до предмету судового розгляду, який здійснюється слідчим суддею відповідно до положень ч.1 ст.303 КПК України на стадії досудового розслідування, а може бути лише предметом безпосереднього судового розгляду кримінального провадження судом, оскільки на стадії досудового розслідування слідчий суддя не уповноважений вдаватись до оцінки отриманих слідством доказів та порядку їх отримання, давати оцінку зібраним доказам з точки зору їх допустимості, а без такої оцінки висновок щодо обґрунтованості повідомленої особі підозри неможливий.
Таким чином, доказування обґрунтованості підозри вважається досягнутою, якщо фактів та інформації достатньо, аби переконати об'єктивного спостерігача в тому, що відповідно особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість підозри може встановлюватись тільки щодо діяння, яке підпадає під ознаки правопорушення за законом про кримінальну відповідальність. Обґрунтованість підозри не може ґрунтуватись на суб'єктивних припущеннях, а має підкріплюватись конкретними доказами в кримінальному провадженні. Обґрунтованість підозри не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Повнота та всебічність проведеного розслідування не є тими обставинами, які мають оцінюватись слідчим суддею при з'ясуванні достатності доказів, що стали підставою для повідомлення особі про підозру.
Отже, на стадії досудового розслідування, суд, оцінюючи обґрунтованість підозри, не повинен пред'являти до наданих доказів таких же високих вимог, як при формулюванні остаточного обвинувачення при направленні обвинувального акту до суду.
Слідчий суддя перевіряє обґрунтованість підозри, а саме: стислий виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, у вчинені якого підозрюється особа, в тому числі, зазначення часу і місця його вчинення, але не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості.
Оскільки на даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих фактів та обставин повинен визначити лише, чи є причетність особи до вчинення кримінальних правопорушень вірогідною та достатньою для повідомлення такій особі про підозру.
Відповідно, і вимога щодо достатності доказів до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності означає, що в розпорядженні слідчого, прокурора повинна бути така сукупність доказів, яка, будучи ще неповною, призводить тим не менше до обґрунтованого висновку про причетність особи до інкримінованого їй злочину та виключає протилежний висновок на даний момент розслідування.
Не вдаючись до оцінки доказів з точки зору їх достатності та допустимості, а також доведеності поза розумним сумнівом вини особи у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, що належить виключно до компетенції суду під час судового розгляду, при вирішенні питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих доказів здійснюється слідчим суддею виключно з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав вважати особу причетною до вчинення кримінального правопорушення, а також стверджувати, що підозра є настільки обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Визначаючи стандарт «достатня підстава», що застосовується при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження на стадії досудового розслідування, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27.01.2022 зазначила, що стандарт доказування «достатня підстава» є значно нижчим порівняно з такими стандартами як «поза розумним сумнівом» (що застосовується під час розгляду кримінального провадження по суті), так і «обґрунтована підозра» (за яким доводиться наявність підстав піддавати конкретну особу заходам забезпечення кримінального провадження) (справа № 11 - 132сап21).
Таким чином, оцінюючи в сукупності обставини даного кримінального провадження та враховуючи достатню наявність доказів про причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.190 КК України, у вчиненні якого він підозрюється, суд вважає, що оголошена ОСОБА_4 підозра є обґрунтованою.
Слідчим доведено, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. При цьому, слідчий суддя враховує позицію Європейського Суду з прав людини у справі «В. проти Швейцарії», зокрема те, що небезпеку переховування не можна вимірювати тільки залежно від суворості можливого покарання, її треба визначати з урахуванням характеру підозрюваного, його моральних якостей, наявності у нього коштів.
Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (рішення «Бекчиєв проти Молдови»).
Ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду), підтверджується тим, що санкція інкримінованого ОСОБА_4 злочину передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією майна, а тому у випадку визнання останнього винним у вчиненні злочину, йому загрожує реальний термін ув'язнення, а відтак з метою уникнення покарання він може переховуватися від слідства та суду, в тому числі шляхом виїзду за межі України або на тимчасово окуповану територію.
Водночас, відповідно до п. 36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших учасників у даному кримінальному провадженні шляхом їх переконання та залякування, з метою надання ними неправдивих показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого злочину), виражається у тому, що ОСОБА_4 може намагатись вплинути на таких осіб з метою надання показань, які б виправдовували його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, а також узгоджувати з ними свої показання та створювати штучні докази непричетності до вчинення злочинів.
Про неможливість запобігти такому ризику свідчить і той факт, що з урахуванням принципу безпосередності дослідження судом показань (ст. 23 КПК України) такі ще судом не допитані та надані ними під час досудового розслідування показання не можуть лягти в основу обвинувального вироку відносно ного.
Ураховуючи характер вчиненого підозрюваним злочину та тяжкість покарання, що загрожує йому у разі визнання винуватим у вчиненні інкримінованого злочину, є всі підстави вважати, що підозрюваний може полишити місце свого постійного проживання, де буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконними засобами впливати на свідків, потерпілого у кримінальному провадженні, тому з метою запобігання вказаним ризикам, суд приходить до висновку про необхідність застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Суд вважає, що існують обставини, які свідчать про обґрунтовану підозру у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, про достатність підстав вважати, що існують ризики, передбачені статтею 177 цього Кодексу, про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризиків, зазначеним у клопотанні. Тому, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконного впливу на учасників кримінального провадження.
Враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, обставини та спосіб вчинення злочину підозрюваним, наявність вищевказаних ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, суд не вбачає підстав застосувати більш м'який запобіжний захід. За вказаних обставин, підозрюваному необхідно обрати запобіжний захід у виді тримання під вартою. Жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбачених статтею 177 цього Кодексу.
Суд, враховуючи викладені ризики, обставини вчинення та суспільної небезпеки кримінального правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , приходить до висновку про необхідність обрати підозрюваному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки більш м'які запобіжні заходи запобігти вищевказаним ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного щодо виконання ним процесуальних рішень не в силі.
Відповідно до ч.4 ст.183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави:
1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування;
2) щодо злочину, який спричинив загибель людини;
3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею;
4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України;
5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
При обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, обвинуваченого, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, розмір застави не визначається.
Під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 Кримінального кодексу.
Беручи до уваги, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, який не підпадає під вищезазначений перелік, суд вважає за можливе призначити заставу.
Відповідно до вимог частини четвертої статті 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах: 1) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні нетяжкого злочину, - від одного до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Застава як запобіжний захід у розумінні ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод слугує меті забезпечення виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. Тому її розмір визначається з урахуванням особистості підозрюваного, його майнового становища, стосунків з іншими особами.
Такий висновок зробив Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Істоміна проти України» (заява № 23312/15).
Крім того, у вказаній справі Європейський суд з прав людини дійшов до висновку про те, що збитки від злочину не є критерієм для визначення суми застави.
Визначаючи розмір застави, слідчий суддя враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженець смт. Віньківці Віньковецького району Хмельницької області, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 , має постійне місце проживання. Суд бере до уваги матеріальне становище підозрюваного ОСОБА_4 .
При визначенні розміру запобіжного заходу у вигляді застави, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , обставини його вчинення та роль, індивідуальні особливості підозрюваного, що дозволяє дійти висновку, що застава визначена у сумі до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб не буде здатною забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та не буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Тому, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, матеріального стану підозрюваного, тяжкості кримінального правопорушення, обставин кримінального правопорушення, наведених ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, враховуючи вимоги законодавства про те, що розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання покладених на підозрюваного обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність обрання підозрюваному запобіжного заходу у виді тримання під вартою із альтернативою внесення застави в розмірі 908400.
Саме такий розмір, на думку слідчого судді, розумно і пропорційно співвідноситься з обставинами вчинення кримінального правопорушення, зможе забезпечити належну поведінку підозрюваного, запобігти ризикам кримінального провадження та не є завідомо непомірним для нього.
Слідчий суддя, враховуючи наведене та обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 190 КК України, приходить до переконання про те, що застава в розмірі в розмірі 908400 грн. здатна забезпечити ОСОБА_11 виконання покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України, та зможе запобігти спробам останнього ухилитися від органів досудового розслідування та суду.
Такий розмір застави є відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, виходячи з практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стимулюючим засобом, щоб відбити у підозрюваного бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Застава може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) у будь-який момент у розмірі, визначеному в цій ухвалі про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заставодавцем не може бути юридична особа державної або комунальної власності або така, що фінансується з місцевого, державного бюджету, бюджету АР Крим, або у статутному капіталі якої є частка державної, комунальної власності, або яка належить суб'єкту господарювання, що є у державній або комунальній власності.
При цьому підозрюваньому роз'яснюється, що при застосуванні відносно нього запобіжного заходу у виді застави на нього на визначений нижче строк покладаються нижчеперелічені обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
Також підозрюваньому і заставодавцю роз'яснюється, що у разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомленим, не з'явиться за викликом до органу досудового розслідування та/або суду без поважних причин чи не повідомить про причини своєї неявки, або якщо порушить інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
У разі внесення застави щодо підозрюваного, стосовно якого обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою, ці роз'яснення здійснюються уповноваженою службовою особою місця ув'язнення.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742, Банк отримувача ДКСУ, м.Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
Керуючись ст.ст. 369, 376 КПК України, слідчий суддя -
Клопотання слідчого - задоволити.
Застосувати до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 190 КК України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою у Державній установі «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» на строк до 15.10.2025 року.
Визначити ОСОБА_4 розмір застави в сумі 908400 грн.
У разі внесення застави, вона може бути внесена на депозитний рахунок суду: код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26306742; Банк отримувача ДКСУ, м.Київ ; Код банку отримувача (МФО) 820172; Рахунок отримувача UA598201720355219002000000757.
У разі застосування відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді застави на строк до 15.10.2025 року покласти на нього наступні обов'язки:
1) прибувати до слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого судді або суду за першим викликом;
2) не відлучатися з м. Львова без дозволу слідчого, прокурора або суду;
3) повідомляти слідчого, прокурора в провадженні якого перебуватиме дане кримінальне провадження, слідчого суддю або суд про зміну свого місця проживання;
4) здати на зберігання до Головного управління ДМС у Львівській області, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Січових Стрільців, 11 свій паспорт (паспорти) громадянина України для виїзду за кордон та інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, а підозрюваним, який перебуває під вартою, з моменту вручення йому копії ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1