Справа №587/2766/21 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/596/25 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - Заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами
01 вересня 2025 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6
засудженого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8
розглянувши в режимі відео конференції в залі суду в м. Суми кримінальне провадження за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року, -
20.12.2021 засуджений ОСОБА_7 звернувся до суду з заявою у якій просив: скасувати вирок Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 по к/с 1-3/2007 за нововиявленими або виключними обставинами у зв'язку з визнанням неконституційними положень ст. 81,82 КК України, оскільки вони унеможливлюють застосування до осіб засуджених до позбавлення волі у вигляді довічного позбавлення волі та постановити ухвалу з визначенням покарання яке буде мати кінцеву мету та відповідатиме вимогам Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Крім цього, у доповненнях до своєї заяви ОСОБА_7 просив скасувати вирок Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 по к/с 1-3/2007 за нововиявленими або виключними обставинами у зв'язку з тим, що встановлене Кримінальним кодексом України покарання у вигляді довічного позбавлення волі, як покарання без перспективи звільнення є несумісним із вимогами Конституції України; постановити ухвалу та звільнити його з місць позбавлення волі у зв'язку з відбуттям більше 20 років довічного позбавлення волі, як покарання без перспективи звільнення, що є несумісним з вимогами Конституції України та порушує статтю 3 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 за нововиявленими або виключними обставинами, визнання неконституційним призначення покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни його на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, звільнення з місць позбавлення волі.
Не погодившись з таким судовим рішенням, засуджений ОСОБА_7 звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року в зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.
Вимоги поданої апеляційної скарги засуджений обґрунтовував тим, що при розгляді його заяви про перегляд вироку, суд першої інстанції порушив його права, зокрема: не роз'яснив, що заява про перегляд вироку може розглядатись відповідно до вимог ст.31 КПК України не лише у складі 3-х суддів, а й більшою непарною кількістю суддів.
Вважав, що прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_9 , який приймав участь у розгляді його заяви в суді першої інстанції, не є уповноваженою особою, яка має право приймати участь у справі про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року.
Також 15 квітня 2025 року до Сумського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги ОСОБА_7 , в яких він просив скасувати ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року в зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду першої інстанції викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, а матеріали справи направити на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. В обґрунтування доповнень апелянт вказував, що суд першої інстанції обмежив його право на складання заяви про відвід суддів та прокурора у кримінальному провадженні. Зазначав, що розгляд справи відбувався під час повітряної тривоги, хоча він неодноразово заявляв клопотання про відкладення справи у зв'язку з повітряною тривогою. Стверджував, що суд першої інстанції надав оцінку нормам ст.ст. 81,82 КК України, які діють на сьогоднішній день, а не на момент постановлення вироку (2007 рік). На думку апелянта судом першої інстанції були порушені та не застосовані загальні засади кримінального провадження, передбачені п.п. 1,2 ч.1 ст.7, ст.8, ч.ч.1, 4, 5 ст.9 КПК України та практика ЄСПЛ, що не відповідає нормам національного законодавства України та порушує ст.ст. 1,46 Конвенції.
Заслухавши доповідь судді, позицію засудженого ОСОБА_7 та захисника ОСОБА_8 , які доводи апеляційної скарги підтримали, просили ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою повернути матеріали кримінальної справи на новий судовий розгляд, думку прокурора, яка проти задоволення апеляційної скарги заперечила, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін, вивчивши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги колегія суддів дійшла такого висновку.
Відповідно до ч.1 ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Відповідно до ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Так, згідно з ч.2 ст.459 КПК України, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експертазавідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок, 3)скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути, 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Положеннями п.4 ч.2 ст.462 КПК України передбачено, що у заяві про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами зазначаються обставини, що могли вплинути на судове рішення, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою, під час судового розгляду. Системне тлумачення норм статей 459, 462, 91 КПК України вказує на те, що перегляд судових рішень, які набрали законної сили, за нововиявленими обставинами є екстраординарною процедурою перегляду судових рішень, що має місце у виняткових випадках, коли після завершення розгляду кримінальної справи в звичайному порядку (в судах першої, апеляційної і касаційної інстанцій) виявлені обставини, які мають такі ознаки: 1) вони об'єктивно існували на момент ухвалення відповідних судових рішень, але не були відомі та не могли бути відомі суду та особі, яка звертається із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, під час судового провадження, і стали відомі вже після ухвалення відповідного судового рішення; 2) вони знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування в кримінальному провадженні, тобто вони можуть мати значення для оцінки або безпосередньо обставин, які підлягають доказуванню, або доказів, покладених в основу судового рішення; 3) вони мають істотне значення, оскільки самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути.
Зокрема, відповідно ч. 2 ст. 459 КПК, нововиявленими обставинами визнаються: 1) штучне створення або підроблення доказів, неправильність перекладу висновку і пояснень експерта, завідомо неправдиві показання свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, на яких ґрунтується вирок; 3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення вироку чи постановлення ухвали, що належить переглянути; 4) інші обставини, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення і які самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами доводять неправильність вироку чи ухвали, що належить переглянути. Учасники судового провадження мають право подати заяву про перегляд за нововиявленими або виключними обставинами судового рішення суду будь-якої інстанції, яке набрало законної сили.
Із змісту зазначеної норми слідує, що нововиявлені обставини це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності.
Крім того, Верховний Суд у ряді справ № 754/4860/14-к, № 423/1623/15-к, № 583/2535/17 висловив своє бачення щодо нововиявлених обставин, а саме це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності. Нововиявлені обставини характеризуються такими ознаками, як їх невідомість суду з причин, від нього незалежних; їх істотне значення для провадження; їх наявність в об'єктивній дійсності до ухвалення вироку; неможливість урахування під час провадження у справі та ухвалення вироку в зв'язку з їх невідомістю судові; їх відкриття тільки після вступу вироку у законну силу.
Тобто необхідна наявність двох умов для визнання обставини нововиявленою це обставини, які об'єктивно існували на момент вирішення кримінального провадження та не були відомі і не могли бути відомі на той час суду та хоча б одній особі, яка брала участь у справі. Такі обставини повинні бути настільки суттєвими та неспростовними, щоб мати можливість вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті. Необхідним при цьому є дотримання принципу юридичної визначеності, про що неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ (зокрема, у справі «Желтяков проти України»), який вимагає щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їх рішення не ставилось під сумнів. Цей принцип передбачає повагу до остаточності судових рішень та наполягає на тому, щоб жодна сторона не могла вимагати перегляду остаточного й обов'язкового судового рішення просто задля нового розгляду та постановлення нового рішення у справі. Відступи від цього принципу є виправданими лише тоді, коли вони обумовлюються обставинами суттєвого та неспростовного характеру.
Таким чином, нововиявлені обставини, це встановлені розслідуванням, вироком суду, що набрав законної сили або викладені у заяві учасників судового провадження юридичні факти, які знаходяться в органічному зв'язку з елементами предмета доказування у кримінальній справі і спростовують їх через попередню невідомість та істотність висновків, що містяться у вироку, ухвалі, як такі, що не відповідають об'єктивній дійсності, чого в даному випадку встановлено не було.
Згідно ч. 3 ст. 459 КПК України, виключними обставинами визнаються: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність, конституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи; 2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні даної справи судом; 3) встановлення вини судді у вчиненні кримінального правопорушення або зловживання слідчого, прокурора, слідчого судді чи суду під час кримінального провадження, внаслідок якого було ухвалено судове рішення.
Обґрунтовуючи свою заяву, засуджений ОСОБА_7 посилався на те, що він засуджений до покарання у виді довічного позбавлення волі, яке є покаранням без перспективи звільнення, що з огляду на практику ЄСПЛ та Рішення КСУ від 16.09.2021 та є несумісним із вимогами Конституції України та статті 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Наразі відбув 22 роки та знаходиться у гіршому становищі у порівнянні з засудженими до позбавлення волі після ухвалення рішення КСУ, оскільки йому треба відбути не менше 37 років, а засудженим пізніше - 15 років для застосування умовно-дострокового звільнення від покарання. Середній вік проживання чоловіків за статистичними даними 67 років, йому наразі 53 роки і через 15 буде 68 років, він може не дочекатися. Ні він, ні суд на момент ухвалення вироку не могли знати те, що у подальшому КСУ визнає покарання у виді довічного позбавлення волі неконституційним, тому це є нововиявленою обставиною. Прийняте законодавство про умовно-дострокове звільнення засуджених до позбавлення волі є недосконалим.
При перегляді вироку касаційним судом був відсутній професійний захисник, захисником була його сестра, яка не була професійним юристом, а з огляду на тяжкість покарання участь професійного захисника у його провадженні була обов'язковою.
На підставі ухвали суду строк тримання його під вартою закінчився 11.12.2006. У період з 11.12.2006 по 09.01.2007 він утримувався під вартою без будь-якого рішення суду про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, клопотання прокурором про продовження запобіжного заходу не вносилось, суд самостійно залишив тримання під вартою. У подальшому при ухваленні вироку суд залишив запобіжний захід тримання під вартою, тобто захід, який втратив чинність 11.06.2006. Зазначені обставини є нововиявленими і є підставою для перегляду вироку та звільнення його з під варти. Зазначив, що він не просить його виправдати, а скасувати тримання під вартою.
Саме, у зв'язку з вищезазначеним, засуджений і просив скасувати вирок Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 по к/с 1-3/2007 за нововиявленими або виключними обставинами у зв'язку з визнанням неконституційними положень ст. 81,82 КК України, в тім що вони унеможливлюють застосування до осіб засуджених до позбавлення волі у вигляді довічного позбавлення волі.
Перевіряючи обґрунтованість поданої засудженим заяви, судом першої інстанції було встановлено, що дійсно вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 16.10.2007, ОСОБА_7 засуджений за пунктами 6, 13 ч. 2 ст. 115, ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 121, ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 121, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 190 КК України із застосуванням ст. 70, ч. 2 ст. 71 цього Кодексу до покарання у виді довічного позбавлення волі із конфіскацією майна. Запобіжний захід залишено утримання під вартою, відраховуючи з 11.07.2006 (т. 14 а.с. 26-54).
Постановою судді Апеляційного суду Сумської області від 10.06.2006 продовжено строк тримання під вартою ОСОБА_7 до п'яти місяців, до 11.12.2006.
Постановою судді судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Сумської області від 09.01.2007 кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_7 прийнято до провадження Апеляційного суду Сумської області, залишено ОСОБА_7 запобіжний захід утримання під вартою.
При цьому, суд першої інстанції вказав, що ухвалення Конституційним Судом України рішення від 16.09.2021, незгода засудженого з Законом, яким на виконання вказаного рішення внесено зміни до статті 82 КК України не є іншими обставинами, які не були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні судового рішення, самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність вироку суду, а отже ці обставини не можуть бути визнані нововиявленими.
Розгляд кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та ухвалення вироку здійснювався у порядку визначеному Кримінально - процесуальним кодексом України 1960 року (далі - КПК України 1960). Посилання засудженого на його тримання під вартою у період з 11.12.2006 по 09.01.2007 року, тобто до ухвалення вироку не можуть бути підставою для перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами, оскільки ці обставини були відомі суду на час судового розгляду при ухваленні вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007, самі по собі або разом із раніше виявленими обставинами не доводять неправильність вказаного вироку.
Доводи про перегляд вироку Верховним Судом України, як судом апеляційної інстанції, без участі професійного адвоката не підлягають перевірці судом першої інстанції, оскільки апеляційний перегляд мав місце вже після судового розгляду і ніяким чином не міг вплинути на законність прийнятого судом рішення по суті.
Як вже встановив суд, рішенням Конституційного Суду України від 16.09.2021 № 6-р(II)/2021, не встановлена неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при ухваленні вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 відносно ОСОБА_7 .
Оскільки вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 відносно ОСОБА_7 положення статей 81, 82 КК України у редакції закону до 06.11.2022 не застосовувались, визнання Конституційним Судом України неконституційними цих положень закону не є виключними обставинами для перегляду вказаного вироку, а тому відсутні підстави передбачені частиною 3 статті 459 КПК України для перегляду вироку за виключними обставинами.
Щодо доводів засудженого про неконституційність вироку з підстав ухвалення рішення ЄСПЛ у справі «Пономарьов проти України» від 11.03.2021, суд зазначав наступне.
На підставі частини 3 статті 463 КПК України заява про перегляд судового рішення за виключними обставинами у разі встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні цієї справи судом подається до Верховного Суду для її розгляду у складі Великої Палати.
Тобто з цих підстав перегляд вироку за виключними обставинами не віднесено до компетенції суду першої інстанції.
Саме з врахуванням зазначеного, суд першої інстанції цілком обґрунтовано дійшов висновку, що підстав передбачених статтею 459 КПК України для перегляду вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 за нововиявленими та виключними обставинами, які можуть бути предметом розгляду судом першої інстанції не встановлено.
Що стосується доводів засудженого про те, що суд першої інстанції порушив його права, зокрема: не роз'яснив, що заява про перегляд вироку може розглядатись відповідно до вимог ст.31 КПК України не лише у складі 3-х суддів, а й більшою непарною кількістю суддів, то колегія суддів зазначає наступне.Відповідно до ч.1 ст.462 КПК України заява про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, що надійшла до суду, передається судді, колегії суддів, які визначаються у порядку, встановленому статтею 35 цього Кодексу. Тобто склад суду, визначається у порядку ст..35 КПК України, згідно п.11 якої розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається. Якщо такий склад суду сформувати неможливо, суддя або колегія суддів для розгляду заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами визначається в порядку, встановленому частиною третьою цієї статті.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 липня 2024 р. справу передано на розгляд колегії суддів в складі головуючого судді ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 . Тобто, розподіл вказаної справи було проведено згідно вимог КПК України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не вбачає порушень під час розподілу вказаного провадження та розгляду його по суті.
Стосовно доводів апелянта про те, що прокурор Окружної прокуратури міста Суми ОСОБА_9 , який приймав участь у розгляді його заяви в суді першої інстанції, не є уповноваженою особою, яка має право приймати участь у справі про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року, колегія суддів зазначає, що засудженим ОСОБА_7 в даному провадженні було заявлено відвід прокурору ОСОБА_9 . Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 17 жовтня 2024 року відмовлено у задоволенні вказаної заяви, а наступну заяву про відвід цьому прокурору залишено без розгляду на підставі ч.4 ст.81 КПК України.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції обмежив його право на складання заяви про відвід суддів та прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів визнає надуманими, оскільки, як вбачається з матеріалів провадження, засудженим ОСОБА_7 були заявлені відводи як складу суду, так і прокурору, які були вирішені ухвалами Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року та 17 жовтня 2024 року.
Доводи апелянта про те, що розгляд справи відбувався під час повітряної тривоги, хоча він неодноразово заявляв клопотання про відкладення справи у зв'язку з повітряною тривогою, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки як вбачається з журналу судового засідання № 3743477 від 05 грудня 2024 року о 15 год 10 хв головуючим суддею була оголошена перерва у зв'язку з повітряною тривогою, а після відбою повітряної тривоги о 15 год 28 хв судовий розгляд було продовжено.
Що стосується доводів апелянта про те, що суд першої інстанції надав оцінку нормам ст.ст. 81,82 КК України, які діють на сьогоднішній день, а не на момент постановлення вироку (2007 рік), то їх колегія суддів визнати обґрунтованими не може, оскільки як правильно зазначив суд першої інстанції вироком Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 відносно ОСОБА_7 положення статей 81, 82 КК України у редакції закону до 06.11.2022 не застосовувались, визнання Конституційним Судом України неконституційними цих положень закону не є виключними обставинами для перегляду вказаного вироку, а тому відсутні підстави передбачені частиною 3 статті 459 КПК України для перегляду вироку за виключними обставинами.
Інших доводів, які в свідчили про наявність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, апелянтом не наведено і таких обставин колегією суддів під час апеляційного перегляду вказаного судового рішення не встановлено.
З врахуванням вищезазначеного, колегія дійшла висновку, що ухвала суду першої інстанції, якою заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14 червня 2007 року за нововиявленими або виключними обставинами залишено без задоволення, є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, у зв'язку з чим вказане судове рішення слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу Ковпаківського районного суду м. Суми від 05 грудня 2024 року, якою залишено без задоволення заяву засудженого ОСОБА_7 про перегляд вироку Апеляційного суду Сумської області від 14.06.2007 за нововиявленими або виключними обставинами, визнання неконституційним призначення покарання у виді довічного позбавлення волі та заміни його на покарання у виді позбавлення волі на певний строк, звільнення з місць позбавлення волі, залишити без зміни, а апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала набирає законної сили негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим ОСОБА_7 , в той же строк з моменту отримання копії ухвали апеляційного суду.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4