Номер провадження: 11-сс/813/1557/25
Справа № 947/27407/25 1-кс/947/11363/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
08.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судових засідань - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м.Одеси від 28.07.2025 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою в кримінальному провадженні №12024164480000568 від 07.10.2024 року, щодо:
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в м. Одесі, громадянки України, українки, з вищою освітою, незаміжньої, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимої:
-28.02.2023 року Київським районним судом м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до позбавлення волі строком на 5 років, відповідно до ст.75 КК України звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки, відносно якої 31.05.2024 року до Київського районного суду м. Одеси направлений обвинувальний акт за ч.2 ст.307 КК України,
підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України,
встановив:
СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні № 12024164480000568 від 07.10.2024 року за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за обставин викладених в клопотанні слідчого.
26.07.2025 року ОСОБА_8 затримано в порядку ст.208 КПК України та цього ж дня їй повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, за кваліфікуючими ознаками: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно.
28.07.2025 року слідчий СВ ОРУП №1 ГУНП в Одеській області ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_10 , звернулась до слідчого судді з клопотанням про застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, строком на 60 днів, із застосуванням альтернативного запобіжного заходу у виді застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, у сумі 242240 грн.
Клопотання мотивоване тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено наявність ризиків, які обґрунтовують застосування до підозрюваної запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а саме: переховування підозрюваної від органу досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; знищення, приховання або спотворення будь-якої із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином; а також вчинення іншого кримінального правопорушення.
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання слідчого та до підозрюваної ОСОБА_8 застосований запобіжний захід у виді тримання під вартою, строком до 23.09.2025 року, в межах строку досудового розслідування, із визначенням альтернативного запобіжного заходу у виді застави - 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою вимогою; повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні;а також здати на зберігання до ГУ ДМС України в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Мотивуючи прийняте рішення, слідчий суддя послався на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_8 злочину та доведеність існування ризиків, передбачених ст.177 КПК, а саме переховування від органу досудового розслідування; незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинення інших кримінальних правопорушень; врахувавши вагомість наявних доказів про підозру останньої у вчиненні злочину, тяжкість покарання, що загрожує останній у разі визнання її винуватою та особу підозрюваної.
Не погоджуючись з ухвалою слідчого судді, захисник ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на незаконність та необґрунтованість ухвали, просить скасувати її та постановити нову, якою обрати підозрюваній ОСОБА_8 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги, захисник посилається на необґрунтованість підозри та ризиків у кримінальному провадженні, а також не врахування особи підозрюваної, яка має міцні соціальні зв'язки, місце проживання, здійснює догляд за хворою матір'ю та двома бабусями.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала слідчого судді оскаржена не була.
Апеляційний розгляд проведено за відсутності підозрюваної ОСОБА_8 , оскільки клопотання про забезпечення її участі захисником не заявлялось. Підозрювана також не подавала клопотання про її участь під час апеляційного розгляду.
Заслухавши суддю-доповідача, вислухавши захисника, яка підтримала апеляційну скаргу та просила її задовольнити; прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги; обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України (далі - КПК) передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону при розгляді клопотання про застосування до підозрюваноїОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прийняте рішення слідчий суддя мотивував наявністю обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307 КК України, врахував суспільно-небезпечний характер, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваній у разі визнання її винуватою, дані про особу підозрюваної, а також наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрювана, перебуваючи на свободі, може переховуватись від органу досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; а також вчинити інше кримінальне правопорушення.
З викладеного вбачається, що слідчий суддя, приймаючи рішення про доцільність застосування щодо ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, врахував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування такого запобіжного заходу та обґрунтовано дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання, в зв'язку з відсутністю достатніх стримуючих факторів, які б дозволили менш суворим запобіжним заходам дієво запобігти ризикам, доведеним слідчим і прокурором.
Відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_8 у скоєнні злочину, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч.2 ст.94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч.1 ст.94 КПК.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Докази, які містяться в матеріалах судового провадження, здобуті у ході досудового розслідування кримінального провадження, вказують на те, що на даній стадії досудового розслідування існує обґрунтована підозра причетності ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй злочину.
Дослідивши долучені до клопотання слідчого докази, апеляційний суд дійшов висновку, що підстав передбачених ст.87 КПК для визнання цих доказів недопустимими, не встановлено та стороною захисту щодо існування таких підстав відомостей не надано.
Таким чином, долучені до клопотання слідчого докази, на які міститься посилання в оскарженій ухвалі слідчого судді, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрювана ОСОБА_8 можливо вчинила інкримінований їй злочин: незаконне придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконний збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
З урахуванням викладеного, доводи сторони захисту про необґрунтованість підозри є неспроможними.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити дії, передбачені ч.ч. 1, 2 ст.177 КПК.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрювана може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваною зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрювана обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваною та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя чи суд мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Обставини даного кримінального провадження, на думку апеляційного суду, дають достатні підстави припускати, що ОСОБА_8 , розуміючи можливість призначення суворого покарання, яке їй загрожує у разі доведеності її вини за результатами розгляду кримінального провадження, може здійснити спроби переховування від органу досудового розслідування чи суду з метою уникнення від кримінальної відповідальності.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК, не можна визнавати недоведеним.
При встановленні наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК - впливу на свідків в даному кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК.
Оскільки покази свідків, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування, перебуваючи на свободі, підозрювана може здійснювати незаконний вплив на свідків, схиляючи їх до зміни показів в рамках даного кримінального провадження, з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Колегія суддів погоджується із висновками слідчого судді також про доведеність наявності ризику можливого вчинення підозрюваною ОСОБА_8 іншого кримінального правопорушення, оскільки остання раніше судима 28.02.2023 року Київським районним судом м. Одеси за ч.4 ст.185 КК України до 5 (п'яти) років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України звільненої від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки. Окрім цього, 31.05.2024 року до Київського районного суду м. Одеси направлений обвинувальний акт ОСОБА_8 за ч.2 ст.307 КК України.
Таким чином, доводи захисника про недоведеність ризиків у кримінальному провадженні, колегія суддів визнає необґрунтованими.
Застосувавши до підозрюваної запобіжний захід у виді тримання під вартою, слідчий суддя з достатньою повнотою мотивував своє рішення щодо визначення застави, як альтернативного запобіжного заходу.
Частиною 5 статті 182 КПК визначено межі розмірів застави в залежності від тяжкості вчинених злочинів, а також передбачено щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави у межах від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Слідчий суддя правильно врахував обставини та тяжкість інкримінованого злочину, особу підозрюваної, та у відповідності до ст.182 КПК вірно встановив заставу у розмірі 80 (вісімдесят) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) грн., з покладенням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, у разі внесення застави, оскільки такий розмір застави достатньою мірою може гарантувати виконання підозрюваною, покладених на неї обов'язків.
Таким чином, слідчим суддею розмір застави визначено в межах, передбачених п.2 ч.5 ст.182 КПК.
На думку апеляційного суду, з урахуванням особи підозрюваної, конкретних обставин кримінального провадження та висунутої підозри у скоєнні тяжкого злочину, щодо незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також збут особливо небезпечної психотропної речовини, вчинене повторно, визначений слідчим суддею розмір застави є достатнім і прийнятним також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати кримінальному провадженню.
Твердження сторони захисту про можливість застосування до підозрюваної ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді домашнього арешту, колегія суддів також визнає непереконливими, оскільки вказаний запобіжний захід може виявитися неспроможним запобігти встановленим ризикам.
Доводи сторони захисту про те, що підозрювана ОСОБА_8 має міцні соціальні зв'язки, має місце проживання, здійснює догляд за хворими матір'ю та двома бабусями, не спростовують наявності існуючих на початковій стадії досудового розслідування ризиків.
Будь-яких порушень норм КПК під час розгляду клопотання слідчим суддею, які могли б стати підставою для скасування оскарженої ухвали, колегією суддів не встановлено.
Матеріали справи не містять даних про застереження, які б унеможливлювали перебування підозрюваної під вартою за станом здоров'я.
Апеляційний суд звертає увагу, що доцільність необхідності подальшого утримання підозрюваної під вартою буде перевірена через нетривалий час в порядку ст.199 КПК, в тому числі і з урахуванням результатів досудового розслідування.
Відповідно до приписів ч.3 ст.407 КПК, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити ухвалу без змін; 2) скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу.
За наведених обставин апеляційний суд приходить до висновку про неспроможність доводів захисника стосовно незаконності оскарженої ухвали, а тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала слідчого судді - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 376, 404, 405, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Одеси від 28.07.2025 року, якою підозрюваній ОСОБА_8 , в кримінальному провадженні №12024164480000568 від 07.10.2024 року, застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4