Номер провадження: 11-сс/813/1483/25
Справа № 523/9902/25 1-кс/523/4320/25
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
28.08.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
підозрюваної ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 17.07.2025 року, відносно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки Одеської області, Красноокнянського району, с. Чорна, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України,-
установив
Зміст оскарженого судового рішення
Оскарженою ухвалою слідчого судді задоволено клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу Управління СБ України в Одеській області ОСОБА_8 , та відносно ОСОБА_6 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.09.2025 року, з визначенням розміру застави - 100 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а саме 302 800 гривень.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурором надано матеріали (докази), якими обґрунтовується підозра та які є достатніми для переконання що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, не може запобігти доведеним під час розгляду клопотання ризикам.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Не погодившись із зазначеною ухвалою слідчого судді захисник підозрюваної ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій, не оскаржуючи обґрунтованості підозри, вважає оскаржувану ухвалу необґрунтованою, просить її скасувати та постановити нову, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого та обрати відносно підозрюваної запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що ризики, на які посилається слідчий у клопотанні недоведені; оскаржувана ухвала не містить в собі обґрунтувань щодо неможливості застосування до підозрюваного більш м'якого запобіжного заходу або визначення застави, підозрювана співпрацює зі слідством, та має намір укласти угоду з визнання винуватості у вчиненому.
Судовий розгляд проведено за відсутності прокурора ОСОБА_9 , яка до початку судового засідання апеляційного суду звернулась до апеляційного суду із письмовими запереченнями на апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах підозрюваної ОСОБА_6 , просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу слідчого судді залишити без змін. Розгляд апеляційної скарги просила проводити без її участі.
Заслухавши суддю-доповідача; пояснення підозрюваної та її захисника, які підтримали апеляційну скаргу, просили її задовольнити; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Мотиви апеляційного суду
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Системний аналіз оскаржуваної ухвали свідчить про те, що слідчий суддя зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався з огляду на таке.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Згідно з приписом п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Так, на підставі аналізу матеріалів провадження вбачається, що 15.07.2025 року ОСОБА_6 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років.
Відповідно до вимог ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, і на які вказує слідчий і прокурор; недостатність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» колегія суддів застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), як джерело права.
Так, відповідно до п. 219 рішення у справі «Нечипорук та Йонкало проти України» від 21.04.2011, заява №42310/04, суд повторює, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Органами досудового розслідування ОСОБА_10 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України за наступних обставин.
В месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) "Viber" створено групу під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 » діяльність якої поширена на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області. Зазначена група станом на 07.05.2025 налічувала 111 учасників та в ній поширювалась інформація щодо форм та методів здійснення мобілізаційних заходів в особливий період на території Окнянської територіальної громади Подільського району Одеської області, а саме: розповсюдження фотознімків та інформаційних повідомлень про наявність блок - постів, місцезнаходження співробітників територіальних центрів комплектування (ТЦК), військових ЗСУ, інших правоохоронних органів, під час виконання останніми заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.
27.01.2024 у громадянки України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка усвідомлювала, що Російська Федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв'язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, виник злочинний умисел, направлений на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, шляхом поширення інформації про дати і місця проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, які стали їй відомі у цей же період часу, на прикінці січня 2024 року, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, з метою сприяння ухиленню громадянами України від виконання визначеного Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" обов'язку з'явитися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
На виконання свого злочинного умислу, 27.01.2024 о 15 год. 32 хв., ОСОБА_6 , діючи умисно, маючи умисел на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій і бажаючи настання шкідливих наслідків у вигляді зниження обороноздатності України в умовах воєнного стану і збройної агресії Російської Федерації проти України, загрози її національній безпеці, знаходячись на території Окнянської Територіальної громади Подільського району Одеської області (більш точне місце в ході досудового розслідування не встановлено), використовуючи мобільний телефон марки «Redmi», IMEI 1: НОМЕР_1 , IMEI 2: НОМЕР_2 , із сім-картками НОМЕР_3 та НОМЕР_4 , будучи зареєстрованою в месенджері (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) «Viber» в групі під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 » під іменем користувача « ОСОБА_12 », прив'язаним до її номера телефону НОМЕР_4 , розповсюдила у месенджері «Viber» групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 » (інструмента месенджера «Viber», який дозволяє доставляти інформацію іншим його користувачам - підписникам групи під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_21 »)», (станом на 07.05.2025 в розділі "учасники" групи « ІНФОРМАЦІЯ_21 " перебували щонайменше 111 користувачів (абонентів), повідомлення, в яких міститься інформація про дати і місця проведення співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів спільно із представниками Національної поліції та Національної гвардії та інших військових формувань з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів, що стали йому відомі, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, наступного змісту:
- 27.01.2024 о 15 год. 32 хв. - « ІНФОРМАЦІЯ_5 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_6 о 12 год. 01 хв. - « ІНФОРМАЦІЯ_7 »;
- ІНФОРМАЦІЯ_8 о 11 год. 46 хв. - « ІНФОРМАЦІЯ_9 », о 11 год. 54 хв. - «Ще один Дастер поїхав на базар, Окна », о 12 год. 07 хв. - «Дастер біля Міража »;
- 02.04.2024 о 17 год. 40 хв. - «Дастер біля Міража »;
- ІНФОРМАЦІЯ_10 о 16 год. 06 хв. - «Дастер до заводу»;
- ІНФОРМАЦІЯ_11 о 18 год. 46 хв. - «Дастер на гору, в Чорні, як на Гавіноси »;
- ІНФОРМАЦІЯ_12 о 10 год. 36 хв. - «В Окні на блок посту роздають повістки»;
- ІНФОРМАЦІЯ_13 о 13 год. 12 хв. - «З городішки, стоять ТЦК дають повістки», 16 год. 04 хв. - «Десь біля застройщика кракають»;
- ІНФОРМАЦІЯ_14 о 19 год. 15 хв. - «Дастер Чорна школа», о 19 год. 38 хв. - «Ідуть першу бригаду, по верху. Стояли довго з ОСОБА_17 розбирались», о 19 год. 51 хв. - «Повертають назад і їдуть на гору до заводу»;
- ІНФОРМАЦІЯ_15 о 15 год. 26 хв. - «Дастер на Чорну погнав», о 15 год. 26 хв. - «Городишка»;
- ІНФОРМАЦІЯ_14 о 10 год. 21 хв. - «Дастер до городішку, на Чорну»;
- ІНФОРМАЦІЯ_16 о 10 год. 21 хв. - «Дастер козацька застава, Ставрово поворот »;
- ІНФОРМАЦІЯ_17 о 10 год. 32 хв. - «Вниз коло клубу», о 10 год. 34 хв. - «На топалу»;
- ІНФОРМАЦІЯ_18 о 10 год. 15 хв. - « Дастер на Чорну »;
- ІНФОРМАЦІЯ_20 о 12 год. 18 хв. - «ТЦК на білому бусі по Чорні ганяють і вичікують»;
- 03.02.2025 о 17 год. 28 хв. - «На виїзді з Окни до Чорних стоять»;
- 24.02.2025 о 10 год. 00 хв. - «З городишки на Чорну» «Дастер»;
- 03.03.2025 о 11 год. 02 хв. - «До школи Чорна »;
- 02.05.2025 о 18 год. 21 хв. - «В Окні на гору».
У зв'язку з викладеними фактичними обставинами, громадянка України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України - перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період.
Розповсюдження інформації про місця проведення мобілізаційних заходів призведе до зменшення мобілізаційних людських ресурсів, внаслідок надання військовозобов'язаним інформації про місця оповіщення. Такі дії ставлять під загрозу обороноздатність держави.
Оскільки в апеляційній скарзі не оспорюється обґрунтованість підозри ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, апеляційний суд не переглядає оскаржувану ухвалу в цій частині та констатує, що на даному етапі підозра є обґрунтованою.
Окрім того, колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, апеляційний суд критично оцінює доводи сторони захисту з приводу того, що заявлені у клопотанні ризики, передбачені ст. 177 КПК України, не є доведеними з огляду на таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Апеляційний суд, погоджуючись із висновками слідчого судді, звертає увагу на те, що в даному кримінальному провадженні існують доведені органом досудового розслідування ризики переховування підозрюваної ОСОБА_6 від органів досудового розслідування та суду, а також здійснення незаконного впливу на свідків у кримінальному провадженні, обумовлені тим, що: остання обґрунтовано підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, пов'язаного із посяганням на основи національної безпеки України, відповідальність за який передбачена лише у виді позбавлення волі на строк від 5-ти до 8-ми років; на теперішній час не допитані всі особи, обізнані стосовно обставин вчинення кримінального правопорушення, при цьому, підозрюваний має процесуальну можливість ознайомлюватись із матеріалами кримінального провадження та, як наслідок, анкетними даними свідків у провадженні, які підлягають безпосередньому допиту в судовому засіданні під час судового розгляду кримінального провадження по суті.
На переконання колегії суддів, в даному випадку тяжкість покарання, що загрожує підозрюваній у разі визнання винуватою у вчиненні інкримінованого їй злочину сама по собі може бути достатнім мотивом для здійснення дій, направлених на переховування підозрюваного від органів досудового розслідування й суду та зазначена позиція апеляційного суду кореспондується із практикою ЄСПЛ, який в рішенні «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Окрім того, ЄСПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Колегія суддів також враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
Водночас, колегія суддів вважає слушними твердження сторони захисту про те, що підозрювана ОСОБА_6 раніше до кримінальної відповідальності не притягувалась, провину визнає, співпрацю зі слідством, є учасником бойових дій, має на утриманні вагітну дружину та неповнолітню дитину, а також мати, яка має інвалідність другої групи та потребує стороннього догляду, проте зазначає, що вказані обставини не зменшують ризики, встановлені апеляційним судом та не можуть бути підставою для обрання більш м'якого запобіжного заходу, враховуючи обставини вчинення злочину, в якому остання обґрунтовано підозрюється.
Обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, що виключають можливість застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, ні слідчим суддею, ні апеляційним судом під час апеляційного розгляду скарги не встановлено.
Окрім того, відповідно до практики ЄСПЛ, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
В даному випадку апеляційний суд зауважує на тому, що злочин, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_6 та передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України прямо посягає на основи національної безпеки України, при цьому, відповідно до ст. 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.
Відтак, перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, зокрема, в період збройного конфлікту завдає безпрецедентної шкоди державі Україні та її обороноздатності в умовах введення на її території воєнного стану у зв'язку з відкритою повномасштабною збройною агресією російської федерації, підриває авторитет ЗСУ та інших військових формувань, утворених відповідно до закону, сприяє створенню хибного та негативного ставлення суспільства до праці працівників органів державної влади та створює сумніви у патріотичності та служінню народові України.
З огляду на вищевказане, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 60 рішення ЄСПЛ «Боротюк проти України», апеляційний суд вважає необхідним та виправданим застосування на даній стадії досудового розслідування стосовно підозрюваного ОСОБА_21 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки застосування більш м'яких запобіжних заходів не буде достатнім для запобігання існуючим ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, що узгоджується з вимогами вказаних вище норм закону та правовими позиціями ЄСПЛ.
Більш того, колегія суддів в цьому контексті окремо зауважує на тому, що вимогами ч. 6 ст. 176 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених ст.ст. 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений п. 5 ч. 1 цієї статті (тобто запобіжний захід у вигляді тримання під вартою).
Згідно із ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
З урахуванням наведеного, слідчий суддя обґрунтовано у цій справі визначив заставу, у розмірі 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, яка й на думку апеляційного суду здатна забезпечити виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків та буде достатнім стримуючим фактором для запобігання існуючим ризикам кримінального провадження.
Апеляційний суд також приймає й до уваги, що підозрюваною внесена визначена слідчим суддею заставу, а тому твердження сторони захисту про її непомірність колегія суддів вважає необґрунтованими.
За таких обставин, на переконання апеляційного суду, органом досудового розслідування було доведено неможливість застосування стосовно підозрюваної ОСОБА_6 більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, для запобігання вищеназваним ризикам та забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваної.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення апеляційної скарги захисника немає, оскільки слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про те, що стосовно підозрюваної ОСОБА_6 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який на відміну від інших, більш м'яких запобіжних заходів, зможе запобігти названим вище ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного, тому ухвала слідчого судді підлягає залишенню без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 183, 194, 309, 376, 404, 405, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, апеляційний суд, -
постановив
Апеляційну скаргу захисника підозрюваної ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Пересипського районного суду м. Одеси від 17.07.2025 року, відносно ОСОБА_6 , підозрюваної у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22024160000000468 від 12.10.2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4