Номер провадження: 11-кп/813/2274/25
Справа № 501/1960/23
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1 Доповідач ОСОБА_2
08.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
за участю захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 , на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2025, якою під час судового розгляду к/п № 12022162380000218 від 27.04.2022 стосовно:
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у смт Овідіополь Одеського р-ну Одеської обл., громадянина України, із середньою освітою, одруженого, не працевлаштованого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
- обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою до 04.10.2025 включно, без визначеннязастави
установив:
Зміст оскаржуваного судового рішення та встановлених судом 1-ої інстанції обставин.
Оскарженою ухвалою задоволено клопотання прокурора Київської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_8 та обвинуваченому ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.10.2025 включно, без визначення застави.
Обґрунтовуючи ухвалу суд 1-ої інстанції виходив з доведеності наявності ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які не зменшились в даному к/п стосовно ОСОБА_7 та на підставі п. 1 ч. 4 ст. 183 КПК України вирішив не визначати розмір застави.
Вимоги наведені в апеляційній скарзі та узагальнення доводів особи яка її подала.
В апеляційній скарзі захисник ОСОБА_6 не погодився із оскаржуваною ухвалою, посилаючись на її необґрунтованість оскільки:
- клопотання прокурора не відповідає вимогам, встановленим кримінальним процесуальним законодавством та не були доведені ризики, передбачені ст. 177 КПК України;
- з огляду на дослідження судом усіх доказів сторони обвинувачення та відсутності прямих доказів, які б свідчили про обґрунтованість висунутого ОСОБА_7 обвинувачення в інкримінованих кримінальних правопорушеннях, з часом нівельовано ризики у його процесуальній поведінці, передбачені ст. 177 КПК України;
- судом не надано оцінки щодо порушення органом досудового розслідування додержання процесуальних строків під час затримання обвинуваченого ОСОБА_7 протягом 25-26.08.2022.
За таких обставин захисник ОСОБА_6 просить скасувати оскаржувану ухвалу та винести нову, якою обрати ОСОБА_7 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту за місцем реєстрації та фактичного проживання.
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, водночас прокурор в судове засідання апеляційного суду не з'явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином. Апеляційний суд врахувавши думку захисника, який не заперечував щодо розгляду скарги за відсутності прокурора, на підставі приписів ч. 4 ст. 405, 422-1 КПК України, здійснив апеляційний розгляд за відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, з'ясувавши позицію захисника, перевіривши матеріали судового провадження, апеляційний суд дійшов висновків про таке.
Мотиви суду апеляційної інстанції.
Частина 1 ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду 1-ої інстанції в межах апеляційної скарги.
Разом з тим, ч. 1 ст. 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що суд 1-ої інстанції зазначених вище вимог кримінального процесуального закону дотримався в повній мірі, з огляду на таке.
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу («Запобіжні заходи, затримання особи»).
Незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
У відповідності до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу.
Виходячи з положень п. 24 ч. 1 ст. 3 КПК України судове провадження - це кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає підготовче судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, а також за нововиявленими або виключними обставинами, тобто рішення суду першої інстанції, ухвалене до ухвалення судових рішень, передбачених ч. 1 ст. 392 КПК України не входять до вказаного переліку, та не передбачають витребування матеріалів провадження.
Також, зважаючи на те, що приписами ст. 23 КПК України передбачено, що суд досліджує докази безпосередньо та не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд у даному випадку позбавлений можливості досліджувати докази, які б на даному етапі судового розгляду справи по суті дали можливість суду апеляційної інстанції робити висновки щодо обґрунтованості пред'явленого обвинувачення.
Такі обставини досліджуються безпосередньо судом 1-ої інстанції під час судового провадження та за результатами перевірки в порядку ст.ст. 89, 94 КПК України доказів, які на момент застосування (в тому числі, продовження дії запобіжного заходу) дають підстави суду прийняти рішення відповідно до положень ст. 331 КПК України.
Статтею 422-1 КПК України визначений порядок перевірки ухвал суду про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлених під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
Разом з тим, аналіз зазначеної норми кримінального процесуального закону свідчить про те, що апеляційний суд позбавлений можливості надати правову оцінку обґрунтованості пред'явленого особі обвинувачення, оскільки має право витребувати із суду 1-ої інстанції лише оскаржувану ухвалу та відповідне клопотання сторони обвинувачення, якщо таке подавалось (заявлялось).
При розгляді зазначеного кримінального провадження у відповідності до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» апеляційний суд застосовує Конвенцію «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Пунктами 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики ЄСПЛ передбачено, що обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
За обставинами даного провадження ОСОБА_7 пред'явлено обвинувачення та кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, тобто, обґрунтованість пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення буде перевірена за результатами дослідження обставин, викладених в обвинувальному акті та оцінки доказів, наданих стороною обвинувачення, на підставі чого судом буде ухвалене відповідне рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно із обвинувальним актом ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України, тобто за вчинення більш тяжкого з інкримінованих кримінальних правопорушень, у разі доведеності його обвинувачення, передбачене покарання у виді позбавлення волі строком від 8 до 15 років з конфіскацією майна, що за ст. 12 КК України класифікується як особливо тяжкий злочин.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі «Клішин проти України» наявність кожного ризику повинна носити не абстрактний, а конкретний характер та доводитися відповідними доказами.
У рішенні ЄСПЛ по справі «Пунцельт проти Чехії» («Punzelt v. Czech Republic») № 31315/96 від 25.04.2000 зазначено, що при оцінці ризику переховування від правосуддя може братися до уваги (поряд з іншими обставинами) і загроза відносно суворого покарання.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що ризик переховування від органу досудового розслідування та суду є актуальним безвідносно до стадії кримінального провадження та обумовлений, серед іншого, можливістю притягнення особи до кримінальної відповідальності та пов'язаними із цим можливими негативними для особи наслідками (обмеженнями), зокрема і суворістю передбаченого покарання, та обставинами вчинення інкримінованого злочину.
Враховуючи загрозу можливого покарання за вчинення особливо тяжкого злочину, специфіку інкримінованих діянь та ступінь їх суспільної небезпеки, вчинення інкримінованих діянь в умовах воєнного стану, оскільки ОСОБА_7 обвинувачується у вчинені кількох кримінальних правопорушень та на теперішній час судовий розгляд обвинувального акту триває, що в тому числі передбачає здійснення необхідних процесуальних дій з допиту свідків, що не було спростовано захисником в апеляційній скарзі, апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ої інстанції та констатує існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 5 ст. 177 КПК України, які не зменшились на даній стадії кримінального провадження.
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд зауважує, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченого кримінальному провадженню у формах, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Таким чином, оскільки матеріалами судового провадження підтверджена наявність ризиків у вказаному кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_7 , то продовження строку тримання під вартою є виправданим та цілком відповідає приписам процесуального законодавства. Враховуючи вище наведене в сукупності, підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу відсутні.
Обставини, на які посилався захисник в апеляційній скарзі, зокрема, наявність міцних соціальних зв'язків в обвинуваченого, його сімейні обставини, відсутність судимостей не є підставами для спростування вище наведених ризиків та можуть бути враховані судом 1-ої інстанції під час судового розгляду обвинувального акту та призначення обвинуваченому покарання.
Обставини затримання ОСОБА_7 в 25-26.08.2022 знаходяться поза межами предмету дослідження апеляційного суду, який переглядає ухвалу суду 1-ої інстанції про продовження обвинуваченому строку дії тримання під вартою на стадії судового розгляду.
Одночасно, апеляційний суд звертає увагу, що обвинувальний акт стосовно ОСОБА_7 був переданий до суду в травні 2023 року, тобто кримінальне провадження розглядається тривалий час судом 1-ої інстанції та обвинуваченому неодноразово продовжувався запобіжний захід у виді тримання під вартою. Рішення по кримінальному провадженню до теперішнього часу судом не прийнято.
Враховуючи викладене, апеляційний суд звертає увагу суду 1-ої інстанції на необхідність вжиття дієвих заходів з метою дотримання розумних строків розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та інших.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Отже, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 та скасування законної та обґрунтованої ухвали суду 1-ої інстанції.
Керуючись ст.ст. 24, 28, 177, 182, 183, 194, 199, 331, 370, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532, 615 КПК України, апеляційний суд
ухвалив:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 06.08.2025, якою стосовно ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28 ч. 1 ст. 357 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 04.10.2025 включно, без визначення застави- залишити без змін.
Звернути увагу суду 1-ої інстанції на необхідність дотримання розумних строків розгляду справи, передбачених ст. 28 КПК України при розгляді кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 та інших у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 14 ч. 4 ст. 187, ч. 4 ст. 187, ч. 3 ст. 28, ч. 1 ст. 357 КК України.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4