Пересипський районний суд міста Одеси Справа № 523/12625/25
Провадження №1-кп/523/1498/25
04.07.2025
Пересипський районний суд м. Одеси у складі:
судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження у кримінальному провадженні за №12025167490000141 від 05.06.2025р. відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Градениці Біляївського району Одеської області, із середньою освітою, одруженого, офіційно не працюючого, проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України,-
Обвинувачений ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення за встановлених органами дізнання наступних обставин.
04 червня 2025 року, приблизно о 19год. 50хв., ОСОБА_4 перебуваючи за мiсцем свого мешкання, а саме на подвiр'ї будинку АДРЕСА_2 , на грунтi раптово виниклих неприязнених вiдносин розпочав словесний конфлiкт зi своею дружиною ОСОБА_5 . В ходi цього конфлiкту, у ОСОБА_4 виник протиправнил умисел, спрямований на заподiяння тiлесних ушкоджень дружині, дiючи умисно та цiлеспрямовано, з мотивiв раптово виниклої неприязнi до потерпiлоi, усвiдомлюючи характер cвoїx протиправних дiй, передбачаючи суспiльно небезпечнi наслiдки у винляді заподiяння тiлесних ушкоджень та бажаючи їх настання, умисно наніс один удар кулаком в область потилицi по центру, пiсля чого, наніс удари кулаком по носу на область очей потерпiлоi. Продовжуючи реалiзацiю свого протиправного умислу, ОСОБА_4 ще наніс не менше 13 ударів кулаками рук по кінцівкам дружини.
В результатi протиправних дiй, потерпiлiй були спричинені тілесні ушкодження у виглядi: забiйноi рани на правому передплiччi, котре за своею характеристикою не було небезпечними для життя, спричинило розлад здоров'я строком понад 6-ти днiв, але не бiльше трьох тижнiв (21 день) i за цим критерiем відноситься до категорії легких тілесних ушкоджень, а також синцi в правiй навколоорбiтальнiй дiлянцi, на кiнчику носа зліва, два на лiвому передплiччi, садна на потиличнiй дiлянцi по центру, в проекції лiвого плечового суглобу, на лiвому передплiччі, чотири на правому передпліччі, чотири в проекцii правого колiнного суглобу, які окремо так i разом, мають незначнi скороминущi наслiдки тривалiстю не бiльше 6-ти днiв i за цим критерiем відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень.
Суд, вивчивши обвинувальний акт та додані матеріали кримінального провадження №12025167490000141, вважає доведеним, що ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.125 КК України.
За вимогами частини 2 статті 382 КПК України, вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному цим Кодексом, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин, зазначаються встановлені органом дізнання обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.
Відповідно до заяви від 25.06.2025р., потерпіла ОСОБА_6 не заперечує щодо розгляду обвинувального акту у спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні, без її участі. Потерпілій також роз'яснено, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України, у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку вона буде позбавлена права оскаржувати вирок в апеляційному порядку на підставі розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені у результаті дізнання обставини.
Згідно заяви ОСОБА_4 від 25.06.2025р., останній в присутності захисника - адвоката ОСОБА_7 , беззаперечно визнав свою вину у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а також згоден із встановленими дізнанням обставинами та розглядом обвинувального акту за його відсутності.
Полтораку роз'яснено зміст встановлених у результаті дізнання обставин, а також те, що відповідно до ч.2 ст.302 КПК України у разі надання згоди на розгляд обвинувального акту у спрощеному порядку, він буде позбавлений права оскаржувати вирок в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені дізнанням обставини.
Полторак згоден на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні. Добровільність беззаперечного визнання винуватості обвинуваченим, його згоду із встановленими в результаті дізнання обставинами і згоду на розгляд обвинувального акту за його відсутності підтвердив захисник - адвокат ОСОБА_7 .
За таких обставин, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, оцінивши всі обставини у сукупності, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 у скоєному кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.2 ст.125 КК України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, доведена в повному обсязі.
При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд приймає до уваги характер і обставини вчиненого кримінального правопорушення, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Так, ОСОБА_4 є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, одружений, маючий постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною.
Обставинами, які пом'якшують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.66 КК України, суд визнає: повне визнання вини та щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4 , передбачені ст.67 КК України, судом не встановлено.
Згідно зі статтями 50,65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження вчинення нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
На підставі викладеного, при визначенні виду та міри покарання по даному кримінальному провадженню, враховуючи всі встановлені в судовому засіданні обставини кримінального провадження, беручи до уваги особу ОСОБА_4 , який є особою раніше не судимою, вперше скоїв кримінальне правопорушення та притягується до кримінальної відповідальності, скоїв кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, одружений, маючий постійне місце проживання, де проживає разом із дружиною, приймаючи до уваги наявність обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченому - повне визнання вини, щире каяття та відсутність обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому, з метою запобігання вчиненню обвинуваченим нових злочинів, суд приходить до висновку про те, що виправлення останнього можливе без його ізоляції від суспільства із призначенням покарання у виді обмеження волі із випробуванням (із застосуванням ст.75 КК України).
В даному випадку, за переконанням суду, покарання у виді обмеження волі з випробуванням, передбаченого санкцією ч.2 ст.125 КК України, повністю досягне мети його призначення та призведе до позитивних змін в особистості обвинуваченого, які створять у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.
Водночас, вирішуючи питання про призначення покарання за вчинений кримінальний проступок, судом враховується, що статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року), Європейський Суд вказав, що при призначенні покарання «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи.
При цьому, суд також враховує правову позицію Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, висловлену у Постанові від 28.05.2020 року (справа №753/13972/17; провадження №51-986км20), згідно якої, Верховний суд зазначив, що законодавцем саме суду надано дискреційні повноваження щодо визначення виду та міри покарання за вчинення того чи іншого злочину.
Крім того, приймаючи таке рішення, суд серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі №1-33/2004.
Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.110, 373-374, 382 КПК України, суд-
ОСОБА_3 визнати винним у скоєнні кримінального проступку, передбаченого ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
На підставі ст.ст.75,76 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, з покладанням на нього обов'язків: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
До набрання вироку законної сили обрати відносно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до положень ч.1 ст.394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Суддя ОСОБА_1