Роздільнянський районний суд Одеської області
Справа № 511/987/25
Номер провадження: 2/511/569/25
08 вересня 2025 року Роздільнянський районний суд Одеської області в складі:
головуючого судді - Гринчак С. І.,
секретаря судового засідання - Полихи Ю.О.,
за участю:
представника позивача- ОСОБА_1 (дистанційно)
представника відповідача-адвоката Хижняк А.В..(дистанційно)
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Роздільна Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
Короткий зміст позовної заяви.
У березні 2025 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» ( далі ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») через підсистему ІСІТС «Електронний суд» звернувся до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просили стягнути з відповідача на їх користь заборгованість за кредитним договором № 94576029 від 08.01.2012 року в розмірі 203962,17грн., витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40грн. та витрати на професійну правничу допомогу- 5000,00грн.
Свої вимоги мотивує тим, що 08.01.2012 року між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (надалі - АТ «БАНК ФОРВАРД», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Русский Стандарт») та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір №94576029, відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 7431,80 грн. на строк 337 днів, а Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору.
На підтвердження укладення кредитного договору представником позивача долучено до позовної заяви копію кредитного договору (оферти) №94576029 від 08.01.2012 року, копія анкети до заяви та копію графіка платежів, які підписані особистим підписом ОСОБА_2 . Вказаний кредитний договір укладений у письмовій формі та підписаний Сторонами.
У рамках проведення крос-кампаній для клієнтів АТ «БАНК ФОРВАРД» шляхом відкриття відновлювальної кредитної лінії, програмний комплекс здійснював автоматичну зміну номера кредитного договору, у зв'язку з чим кредитний договір номером №96572649 підв'язаний під кредитну заборгованість породжуючого договору №94576029 від 08.01.2012 року.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору. Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, вчасно не здійснювала платежі та кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернула.
25.07.2024 року АТ«БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню осіб, які являлись боржниками АТ«БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012року.
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012року становить 203962,17грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 91462,55грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 68647,95грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 43851,67грн.
Оскільки по теперішній час відповідач грошові кошти не повернув, позивач змушений звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Тому просять суд задовольнити їх позовні вимоги в повному обсязі та стягнути з відповідача суму заборгованості.
Процесуальні дії суду та заяви (клопотання) учасників справи.
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 26.03.2025 року відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання (а.с.163, т.1)
28.03.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшли заяви адвоката Хижняк Анастасії Володимирівни, діючої на підставі договору про надання правової допомоги №105/03-25ф від 28.03.2025 року та ордеру серії ВН №1494091 від 28.03.2025 року, про вступ у справу як представник відповідача ОСОБА_2 та про ознайомлення з матеріалами справи в електронному вигляді (а.с.166, 169 т.1).
16.04.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовної заяви відмовити в повному обсязі (а.с.175-187, т.1)
23.04.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. надійшла заява про розгляд справи за відсутності відповідача та її представника (а.с.189, т.1)
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 23.04.2025 року визнано обов'язковою явку представника позивача - адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенко М.І. для проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 28.05.2025 року за його участю (а.с.191, т.1)
23.04.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 28.05.2025 року в режимі відеоконференції (а.с.195-196, т.1)
Ухвалою судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 02.05.2025 року заяву представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. задоволено, судове засідання призначене на 28.05.2025 року проводити в режимі відеоконференції (а.с.197, т.1)
23.05.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенко М.І., діючого на підставі договору №0103 від 01.03.2024 року та ордеру серії ВС №1266140 від 01.03.2024року, надійшло клопотання про проведення судового засідання за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі та не заперечують проти ухвалення заочного рішення (а.с.199,т.1)
28.05.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. надійшла заява про застосування наслідків пропуску строків позовної давності (а.с.201-202, т.1).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 28.05.2025 року визнано повторно обов'язковою явку представника позивача - адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенко М.І. для проведення підготовчого судового засідання, призначеного на 17.06.2025 року за його участю (а.с.205, т.1)
04.06.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача- Котишин І.Б., що діє на підставі довіреності від 15.04.2025 року, надійшла заява про проведення судового засідання призначеного на 17.06.2025 року в режимі відеоконференції (а.с.212-213, т.1)
Ухвалами судді Роздільнянського районного суду Одеської області від 05.06.2025 року задоволено заяви представника відповідача - адвоката Хижняк А.В., та представника позивача - Котишин І.Б. про проведення підготовчого судового засідання призначеного на 17.06.2025 року в режимі відеоконференції (а.с.227,228 т.1)
05.06.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенко М.І., надійшли письмові пояснення (відповідь на відзив) (а.с.232-238,т.1)
06.06.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. надійшли заперечення на письмові пояснення представника позивача - адвоката Усенко М.І. (а.с.244-247,т.1)
13.06.2025 року через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» від представника позивача - адвоката АО «АПОЛОГЕТ» Усенко М.І., надійшла відповідь на заперечення представника відповідача - адвоката Хижняк А.В. (а.с.1-5,т.2).
Ухвалою Роздільнянського районного суду Одеської області від 17.06.2025 року закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду по суті (а.с. 13, т.2)
Позиція учасників справи в судовому засіданні.
Представник позивача - Котишин І.Б., яка перебувала в режимі відеоконференції (дистанційно) суду надала пояснення, що відповідають змісту позовної заяви та письмових пояснень, викладених у відповіді на відзив, позов просила задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача - адвокат Хижняк А.В., яка перебувала в режимі відеоконференції (дистанційно), посилаючись на свою позицію викладену у відзиві на позовну заяву, просила суд відмовити у задоволені позовних вимог. Крім того просила суд застосувати до всіх вимог позивач позовну давність, мотивуючи тим, що кредитний договір №94576029 був укладений 08.01.2012року, строк кредиту зазначено: 337 днів, з 09.01.2012 по 10.12.2012, тобто сторони визначили порядок погашення основної суми заборгованості кінцева дата строку погашення грудень 2012 року. На момент спливу строку погашення заборгованості за кредитним договором відповідачкою було сплачено 8400 грн. за тілом кредиту, відповідно до розрахунку заборгованості, який був наданий позивачем. Тобто жодних порушень зі сторони відповідачки не було, однак, якщо позивач вважає що у відповідачки наявна заборгованість, то строк позовної давності сплив ще у грудні 2015 року. Оскільки позовна давність до основної вимоги про стягнення заборгованості за кредитом спливла, тому позовна давність спливла і до додаткових вимог про стягнення заборгованості по суми заборгованості за відсотками, розміру пені за несвоєчасне повернення кредиту, розміру пені за несвоєчасне повернення відсотків, розмір інфляційних витрат за кредитом, розмір інфляційних витрат за відсотками і у задоволені позовних вимог про стягнення вказаної заборгованості суд також відмовляє.. Вважає, що позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення суми боргу за договором кредиту після спливу строку позовної давності та не навів жодних поважних причин пропуску такого строку.
Судом по справі встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (надалі - АТ «БАНК ФОРВАРД», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Русский Стандарт») та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір №94576029 від 08.01.2012 року, відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 7431,80 грн. на строк 337 днів, та Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом відповідно до умов цього Договору (а.с.8,9-10,11-13).
Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору Позичальник просить Банк відкрити поточний рахунок, що буде використовуватись виключно в рамках Кредитного договору.
Згідно з пункту 3.3 кредитного договору для здійснення операцій за Рахунком Картки сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку картки, Позичальник просить встановити йому ліміт кредитної лінії під операції з Карткою та здійснювати кредитування Рахунку Картки.
Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, а саме перерахував грошові кошти в обсязі та у строк визначені умовами кредитного договору шляхом перерахування в безготівковій формі на Рахунок споживчих кредитів Позичальника, що підтверджується виписками за кредитними договорами (а.с., 21-23,30-130, т.1).
Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у Постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц - банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видач кредиту.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Також судом встановлено, що 25.07.2024 року АТ«БАНК ФОРВАРД» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено договір №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги, відповідно до якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню осіб, які являлись боржниками АТ«БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_2 за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012року (а.с.135-137,138-139 т.1).
Станом на дату відступлення права вимоги заборгованість Відповідача перед Позивачем за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012року становить 203962,17грн., а саме: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить - 91462,55грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить - 68647,95грн., прострочена заборгованість за комісією становить - 43851,67грн.(а.с.25-29, т.1)
Отже, згідно вищевказаного Договору, та у відповідності до ст. 512 ЦК України, ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» набуло статусу Нового Кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками АТ «БАНК ФОРВАРД», включно і до ОСОБА_2 за кредитним-^ договором №94576029 від 08.01.2012 року
Таким чином дані спірні правовідносини виникли з кредитного договору і позивач доводить в суді, що має місце неналежне виконання зобов'язань боржником.
Дані спірні правовідносини регулюються наступними нормами права.
За своєю правовою природою договір є правочином. Водночас, договір є й основною підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (ст. 11 ЦК України).
За правилом ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Відповідно до ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За нормою ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно із ч. 1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).
Статтею 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник зобов'язаний вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Відповідно до частини 1 статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно положень статті 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту. Кожна із сторін у зобов'язанні має право вимагати доказів того, що обов'язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред'явлення такої вимоги.
Відповідно до частини 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до положень частини 1 статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно положень статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до положень статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Частиною 1 статті 1050 ЦК України, визначено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
У разі порушення зобов'язання відповідно до ст. 611 ЦК України, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані по справі докази, давши оцінку обґрунтованості заявлених позовних вимог, прийшов до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.
Згідно ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Висновки суду за результатом розгляду аргументів наведених сторонами.
1.Щодо укладення кредитного договору між ПАТ «Банк Русский Стандарт» та ОСОБА_2 .
Представник відповідача -адвокат Хижняк А.В.. у відзиві зазначила, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо укладення договору споживчого кредиту
Судом встановлено що між ПАТ «Банк Русский Стандарт» (надалі - АТ «БАНК ФОРВАРД», який є правонаступником усіх прав ПАТ «Банк Русский Стандарт») та ОСОБА_2 (надалі - Відповідач) було укладено кредитний договір №94576029 від 08.01.2012 року, відповідно до умов якого Відповідачу було відкрито поточний рахунок та надано кредит у сумі 7431,80 грн. на строк 337 днів.
Відповідно до умов цього Договору, Відповідач зобов'язався повернути кредит та сплачувати плату за користування кредитом.
На підтвердження укладення кредитного договору представником позивача в якості доказу надано копію кредитного договору (оферти) №94576029 від 08.01.2012 року (а.с.8-9,т.1), копію анкети до заяви (а.с.11-12,т.1) та копію графіка платежів (а.с.13, т.1), які підписані особистим підписом ОСОБА_2 .
Відповідно до ч.1, 2 ст. 205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Згідно ч. 2. ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Вказаний кредитний договір укладений у письмовій формі та підписаний Сторонами.
Крім того, судом встановлено, що згідно пп. 4 заяви(оферти), Позичальник погоджується з тим, що акцептом його оферти про укладення Кредитного договору(оферти 1) та Договору застави (оферти 2) будуть дії Банку по відкриттю йому Рахунку Клієнта; акцептом його оферти про укладення Договору про Картку (оферти 3) будуть дії Банку по відкриттю йому Рахунку Картки.
Відповідно до п. 5 Позичальник розуміє і погоджується з тим, що Банк на підтвердження укладення з ним Кредитного договору, Договору застави та Договору про Картку має право (але не зобов'язаний) протягом строку, зазначеного в п. 6 цієї Заяви, повідомити Позичальника про акцепт його оферт телеграмою/листом-повідомленням/SMS-повідомленням/листом-повідомленням на електронну пошту за його адресою/номером телефону/електронною адресою, вказаними в Розділі «Клієнт» Інформаційного блоку Заяви або засобами телетайпної, електронної або іншими технічними засобами зв'язку. При цьому Позичальник розуміє і погоджується з тим, що Кредитний договір, Договір застави та Договір про Картку будуть вважатися укладеними з дати виконання Банком дій, вказаних в пункті 4 цієї Заяви, незалежно від того, чи було передбачене цим пунктом повідомлення відправлене Банком, а якщо таке повідомлення було відправлене Банком - то незалежно від того, чи було таке повідомлення отримане Позичальником, або, по будь-яким причинам, було отримане ним пізніше, вказаного в п. 6 цієї Заяви строку. Згідно п. 6 строк відповіді на оферту про укладення Кредитного договору та Договору застави - 30 календарних днів, а щодо укладення Договору про Картку - 18 календарних днів з дати цієї Заяви.
Таким чином, позивачем надано належні та достатні докази, що підтверджують укладення договору.
Отже, даний кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у письмовій формі, а тому аргументи представника Відповідача щодо не укладення договору, є безпідставними та судом не сприймаються.
2. Щодо строку договору, суд вважає зазначити наступне.
Як було встановлено судом, згідно «Інформаційного блоку» Заяви, Позичальнику було надано кредит у сумі 7431,80 грн. строком на 337 днів, а саме з 09.01.2012 року по 10.12.2012 року на придбання товарів, зазначених в Заяві.
Водночас, згідно пунктів 1.1, 3.2 Позичальник просить відкрити йому поточний рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках Кредитного договору та відкрити рахунок, що буде використовуватися в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили строк кредиту, що надавався на придбання товарів згідно Інформаційного блоку Заяви, однак, окрім цього, Позичальнику було відкрито рахунок та надано кредитний ліміт, щодо якого строк не встановлено.
3.Щодо ознайомлення відповідачки з Умовами та правилами обслуговування.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч.1,2 ст. 638 ЦК України Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно п. 13 Заяви Своїм підписом Позичальник підтверджує, що розуміє і погоджується з тим, що складовою та невід'ємною частиною Договору про Картку будуть являтися Умови по карткам, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов'язується неухильно дотримуватися; складовою та невід'ємною частиною Кредитного договору та Договору застави будуть являтися Умови по кредитам, з якими він ознайомлений, повністю згоден, їх зміст розуміє, та положень яких зобов'язується неухильно дотримуватися; Умови по карткам та Умови по кредитам, що є складовими та невід'ємними частинами Договору про Картку та Кредитного договору відповідно, розміщуються у відповідних розділах веб-сайту Банку в мережі Інтернет; Позичальник зобов'язаний регулярно звертатися до Банку шляхом відвідування відповідних розділів веб-сайту Банку в мережі Інтернет за отриманням відомостей про Умови по карткам та Умови по кредитам, а також отримання відомостей про зміни та доповнення що мали місце в Умовах по карткам та Умовах по кредитам; відвідування відповідних розділів веб-сайту Банку в мережі Інтернет прирівнюється до звернення Позичальника за відповідною інформацією безпосередньо до Банку.
Відповідачка ОСОБА_2 свідомо звернулася до АТ «БАНК ФОРВАРД» з метою отримання кредитних коштів та згідно умов договору підтвердила, що повністю розуміє Умови, погоджується з ними і зобов'язується неухильно дотримуватися їх.
Відповідно до ст. 526 ЦПК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.
Банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі та надав ОСОБА_2 грошові кошти на споживчі потреби.
Відповідач у свою чергу порушив умови договору, відповідно до яких зобов'язувалася погашати кредит, проценти та комісію за користування ним на умовах та в порядку, визначених договором.
Отже, приймаючи пропозицію Товариства про укладення даного Договору Відповідач погодилася, що вона до його підписання ознайомилася з усіма умовами, на яких Банк здійснює кредитування, а також свідомо обрала умови кредитування, викладенні у кредитному Договорі.
4.Щодо дій відповідачки, спрямованих на погашення кредиту.
У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати:
- визнання пред'явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено і в постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі N 911/3685/17.
Так, Позивач не заперечує факту сплати Відповідачем сум за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012 року. Товариством було надано розрахунок заборгованості та виписки за картковим рахунком до кредитного договору №94576029 від 08.01.2012 року, які підтверджують рух коштів по банківському рахунку.
Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
5. Щодо повідомлення про відступлення права вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до правової позиції, висловленої ВСУ в постанові від 20 листопада 2013 року у справі N 6-122цс13, керуючись змістом статей 512, 514 ЦК, ст. 442 ЦПК, ст. 8 Закону N 606-XIV, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
Так, на підтвердження наявності у ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» Права вимоги до ОСОБА_2 за кредитним договором №94576029 від 08.01.2012 року Позивачем надано копію Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 року, копію витягу з Реєстру договорів, права вимоги, за якими відступаються, та боржників за такими договорами до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 року, копію Додатку №1 до Договору №GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 року (щодо породжуючого договору) та копію платіжної інструкції до Договору № GL1N426202/1 про відступлення прав вимоги від 25.07.2024 року.
Згідно ч.2 с. 516 ЦК України, якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
У постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №278/1679/13-ц зроблено правовий висновок, що неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора.
Тобто факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Судом встановлено, що Позивачем долучено до позовної заяви копію списку поштових відправлень рекомендованих про відправку Досудової вимоги про погашення кредитної заборгованості, який підтверджує надсилання досудової вимоги про стягнення заборгованості на адресу Відповідача (а.с.141,142, т.1).
Таким чином, Позивачем надано належні докази на підтвердження відступлення права вимоги за вказаним кредитним договором.
6.Щодо доказів підтвердження надання кредиту.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Згідно «Інформаційного блоку» Заяви Позичальнику було надано кредит у сумі 7431,80 грн. строком на 337 днів, з 09.01.2012 року по 10.12.2012 року на придбання товарів, зазначених в Заяві.
Відповідно до п.1 (пп.1.2-1.4) Заяви, на умовах, викладених в цій Заяві та Умовах надання та обслуговування кредитів Банку, Позичальник пропонує укласти з ним Кредитний договір, в рамках якого: надати йому кредит в сумі, зазначеній в графі «Сума кредиту» Розділу «Кредитний договір» Інформаційного блоку шляхом зарахування суми кредиту на Рахунок Клієнта; в безготівковому порядку перерахувати з Рахунку Клієнта на користь Організації, зазначеної в розділі «Організація» Інформаційного блоку, суму грошових коштів, вказану в графі «Сума кредиту на товари» Розділу «Інформація для Організації» Інформаційного блоку.
Таким чином, з наведеного випливає, що АТ «Форвард Банк» надав кредит Позичальнику шляхом перерахування коштів з рахунку Клієнта на рахунок ТОВ ВТП «Норд-Сервіс» (Організації) як оплату за придбані відповідачем товари.
На підтвердження виконання Банком зобов'язань щодо перерахування коштів за кредитним договором Позивачем надано копію Договору купівлі-продажу від 08.01.2012 року, копію Акту приймання-передачі товару 08.01.2012 року (а.с.20, т.1), копію рахунку фактури №24ФТ-0110-00151 від 08.01.2012 року (а.с.21, т.1), копію видаткової накладної №24ФТ-1481 від 08.01.2012 року (а.с.22, т.1) та копію фіскального чеку 08.01.2012 року (а.с.23, т.1).
Крім того, згідно пп. 1.1. п. 1 Заяви Позичальник просить відкрити йому поточний рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках Кредитного договору, а згідно пп. 3.2. п. 3 відкрити рахунок, що буде використовуватися в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки.
На підтвердження виконання Банком зобов'язань щодо відкриття Рахунку Клієнта Позивачем долучено до позовної заяви копію заяви на відкриття поточного рахунку та Виписки з рахунку Відповідача по кредитному договору №94576029 від 08.01.2012 року.
Згідно з положеннями ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Відповідно до ч. 2 зазначеної статті Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо).
Відповідно до висновку Вищого господарського суду України, наведеному у постанові Вищого господарського суду України від 06.04.2017 року у справі №905/2009/15, висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, наведеному у Постанові від 30.08.2019 року №353/614/15-ц банківські виписки - є належними доказами на підтвердження видачі кредиту. Відповідно до позиції Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
7.Щодо розміру заборгованості та нарахованих відсотків.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Істотними умовами кредитного договору, відповідно до змісту ч. 1 ст. 638 ЦК України та ст. 1054 ЦК України, є умови про мету, суму і строк кредиту, умови і порядок його видачі, розмір, порядок нарахування та виплата процентів, відповідальність сторін.
Відповідно до п. 7 Заяви, здійснюючі оферти 1 та 2, Позичальник підтверджує, що до підписання цієї заяви він був в письмовій формі повідомлений про те, що кредитодавцем, якому я роблю оферти, є Банк, місцезнаходження якого вказане в верхній частині першого аркуша цієї Заяви, а також був в повному обсязі в письмовій формі повідомлений про наявні в Банку умови споживчого кредитування, фінансові умови Кредитного договору (включаючи вартість кредиту), які окрім Розділу «Кредитний договір» Інформаційного блоку містяться також в Умовам по кредитам.
Отже, Відповідач був належним чином проінформований з умовами договору і погодився з ними шляхом його підписання.
Товариство свої зобов'язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало Відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк визначеними умовами кредитного договору.
Відповідач ОСОБА_2 у свою чергу не виконувала належним чином зобов'язання за кредитним договором, вчасно не здійснювала платежі та кредитні кошти у встановлені договором (Графіком погашення кредиту) строки не повернула, що підтверджується розрахунком заборгованості по договору №94576029.
Стосовно розрахунку заборгованості, суд зазначає наступне.
Розрахунок заборгованості - це письмовий документ, який підтверджує суму боргу, а також рух коштів по рахунку. Розрахунок заборгованості містить усі необхідні відомості для того, аби ідентифікувати його як такий, що підтверджує суму боргу саме по цьому кредитному договорі, адже містить відомості про Позичальника та номер і дату кредитного договору. Посилання на те, що детальний розрахунок заборгованості не є касовим документом та документом первинного бухгалтерського обліку безпідставне.
Судова практика свідчить про те, що розрахунок заборгованості може бути належним доказом існування боргу лише у взаємозв'язку з іншими доказами, зокрема, Позивачем було надано такий доказ, а саме виписки з рахунку Відповідача по кредитному договору №94576029 від 08.01.2012 року.
Станом на дату подання позову у Відповідача утворилася заборгованість у сумі 203 962,17 грн., зокрема 68 647,95 грн. за простроченими процентами.
Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Згідно з ч. 2 ст. 1050, ч.2 ст. 1054 ЦК України позичальник зобов'язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.
Згідно Інформаційного блоку Заяви Позичальнику надано кредит у сумі 7431,80 грн. строком на 337 днів, з 09.01.2012 року по 10.12.2012 року.
Ставка по кредиту: з 09.01.2012 по 09.11.2012 становить 0,01% річних, з 10.11.2012 по 10.12.2012 59,9% річних.
Відповідно до пп. 3.3. п. 3. Позичальник пропонує для здійснення операцій за Рахунком Картки, сума яких перевищує залишок грошових коштів на Рахунку Картки, встановити йому ліміт кредитної лінії під операції з Карткою десяти тисяч в межах гривень та здійснювати відповідно до с. 1069 ЦК України кредитування Рахунку Картки.
Згідно Інформаційного блоку, ставка по кредитній лінії становить 45% річних.
Підписавши даний Договір Відповідач ОСОБА_2 підтвердила отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, виходячи із обраних умов кредитування.
Отже, ОСОБА_2 свідомо уклала даний договір, маючи можливість розрахувати доцільність взяття на себе такого зобов'язання та оцінити усі ризики у зв'язку з його прийняттям.
Кредитодавцем у свою чергу чітко виконані усі умови договору, у тому числі щодо нарахування процентів за кредитним договором №94576029.
Стосовно твердження відповідачки про нарахування процентів після закінчення строку кредитування, як вже було зазначено вище в Інформаційному блоці заяви визначено, що строк кредиту становить 337 днів, з 09.01.2012 року по 10.12.2012 року. Водночас, згідно пп. 1.1, 3.2 Позичальник просить відкрити йому поточний рахунок, що буде використовуватися виключно в рамках Кредитного договору та відкрити рахунок, що буде використовуватися в рамках Договору про Картку, в тому числі для розміщення коштів та відображення операцій, здійснених з використанням картки.
Зазначені обставини свідчать про те, що умовами кредитного договору сторони погодили строк кредиту, що надавався на придбання товарів згідно Інформаційного блоку Заяви, однак, окрім цього, Позичальнику було відкрито рахунок та надано кредитний ліміт.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 14.02.2024 року у справі № 911/94/23 року Верховний Суд зазначає, що договір, який є обов'язковим для його сторін, містить в собі погоджені ними умови, на яких сторони домовилися реалізувати свої права та обов'язки, тобто виконати свою частину зобов'язання. З огляду на те, що закон не передбачає такої підстави, як закінчення строку дії договору, для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, кожна зі сторін у зобов'язанні після узгодження своєї волі, вираженої у формі договору, має розумні сподівання добросовісного дотримання і виконання домовленостей з боку іншої сторони. Водночас зобов'язання, невиконане боржником перед кредитором у повному обсязі протягом строку дії договору, продовжує своє існування до його повного і належного виконання або ж припинення в регламентований договором спосіб, якщо інше не визначено таким договором або законом. Верховний Суд наголошує, що таке невиконане зобов'язання має виконуватися або припинятися на вже погоджених сторонами у договорі умовах, незважаючи на визначений строк дії такого договору. Закінчення строку дії договору не дає сторонам права відійти від узгоджених в угоді умов, на яких має бути досягнута мета правовідношення та діяти на свій власний розсуд.
Щодо посилання Відповідача на п. 18 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, суд звертає увагу на наступне.
Відповідно до пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Однак, варто зауважити, що звільнення позичальника від виконання своїх зобов'язань з повернення споживчого кредиту, сплати процентів за користування ним або відтермінування таких платежів вказаною нормою не передбачено.
8. Щодо стягнення комісії з Відповідачки.
Відповідно до довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту передбачено нарахування комісії за зняття готівки у розмірі 4,90 %..
Законом України «Про споживче кредитування» не забороняється встановлювати в договорі комісії та інші обов'язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) для отримання, обслуговування і повернення кредиту.
Отже, до договору про споживче кредитування може бути включена умова щодо сплати комісії. Подібну думку висловлено у постанові Полтавського апеляційного суду у справі № 550/1233/23 від 06.03.2024 року.
Встановлення банком у кредитному договорі комісії не суперечить закону. Умова договору щодо обов'язку сплачувати комісійну винагороду згідно кредитної заборгованості недійсною визнана не була. За таких обставин «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» як Позивач має право вимагати стягнення заборгованості за кредитним договором, у тому числі щодо комісійної винагороди.
Витрати за комісійна винагорода - це чітко визначені за їх змістом витрати за послугу кредитодавця, дана комісія узгоджена свідомим волевиявленням сторін і врахована при укладенні кредитного договору у загальній вартості та загальних витратах щодо кредиту.
Таким чином, умова Договору про комісійну винагороду згідно кредитної заборгованості не суперечить вимогам законодавства України.
9. Щодо зміни процентної ставки.
Представник Відповідача у відзиві стверджує, що Банк в односторонньому порядку змінив процентну ставку, проте вказане твердження не відповідає дійсності.
Суд звертає увагу, що в Інформаційному блоці Заяви встановлено, що ставка по кредиту: з 09.01.2012 по 09.11.2012 становить 0,01% річних, з 10.11.2012 по 10.12.2012 - 59,9% річних, ставка по кредитній лінії становить 45% річних.
Стаття 1048 ЦК України передбачає, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Враховуючи, що Відповідач, підписавши договір, погодився з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок застосування процентних ставок, визначення строку кредитування не були відомі відповідачу.
Нарахування процентів за користування кредитом здійснювалось кредитором на підставі частини 1 статті 1048 ЦК України та у порядку, визначеному умовами Договору.
Таким чином, нарахування процентів здійснювалося правомірно у розмірі процентних ставок, встановлених Договором.
10.Що стосується строків позовної давності, суд зазначає наступне.
Згідно статті 256 Цивільного Кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
У відповідності до ст.257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.
За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
У постанові Верховного Суду по справі №916/2403/18 від 10.09.2019 року встановлено, що до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку можуть належати:
- визнання пред'явленої претензії;
- зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору;
- письмове прохання відстрочити сплату боргу;
- підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір;
- письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу;
- часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій.
Аналогічний правовий висновок викладено постанові Верховного Суду від 09.11.2018 у справі № 911/3685/17.
Судом встановлено, що останні суми на погашення заборгованості та процентів внесені відповідачем 15.10.2022 року.
Таким чином, перебіг строку позовної давності починається 15.10.2022 року.
Враховуючи вищевикладене, твердження представника Відповідача, що строк позовної давності за вимогами по кредитному договору №94576029 від 08.01.2012 року минув, не відповідають дійсності.
Крім того, п.19 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
З урахуванням вказаних «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, а також того факту, що станом на день розгляду вказаної справи термін дії воєнного стану продовжений, Позивачем строк для звернення з вказаним позовом до суду не є пропущеним.
Висновки суду за результатом судового розгляду.
Згідно з частиною першою ст.5 ЦПК України, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. При цьому, зі змісту ст.ст. 55, 124 Конституції України та ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод випливає, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.
Відповідно до положень частини третьої ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Ухвалюючи рішення у справі, суд щодо його умотивованості відзначає, що доводи сторін та їх представників у даній справі оцінені судом на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин, а відтак, інші доводи ними озвучені у судовому засіданні та зазначені ними у заявах по суті справи і заявах з процесуальних питань, які було подано до суду, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні ними фактичних обставин справи і норм матеріального права, судової практики та процесуального закону, а тому такі доводи враховуючи, зокрема, практику Європейського суду з прав людини, не вимагають детальної відповіді або спростування.
Таким чином, суд повно і всебічно з'ясувавши обставини по справі, надані суду докази, прийшов до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № 94576029 від 08.01.2012 року в розмірі 203962,17грн., є обґрунтованими та доведеними і підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо вимоги позивача про стягнення судових витрат, суд доходить висновку.
Відповідно до ч.1 ст.133ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні. Зокрема, згідно платіжної інструкції № 4568 від 11.03.2025 року, позивачем було сплачено 2422,40 гривень судового збору ( при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору), який підлягає стягненню з відповідача. ( а.с.7)
В частині стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 5 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст. 137 ЦПК України, для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Цією ж статтею визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На виконання вимог ЦПК України представником позивача долучено до позовної заяви копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 2093 від 29.09.2012 року, копію ордера на надання правничої (правової) допомоги № 1266140 від 01.03.2024 року, а також копію Договору про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 01.03.2024 року, копію витягу із замовлення до Договору про надання правової(правничої) допомоги № 0103 від 27.02.2025 року, копію детального опису наданих послуг за Договором про надання правової (правничої) допомоги № 0103 від 06.03.2025 року та копію Рахунку на оплату №40 від 05.03.2025 року. ( а.с.145-150, т.1)
Відповідно до абз.3, 4 ст. 48 постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені.
Суд вважає, що вимоги про відшкодування витрат на правничу допомогу підлягають задоволенню і з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати на правничу допомогу в розмірі 5 000 гривень.
Керуючись статтями 251, 252, 256, 258, 261, 512, 526, 533, 554, 559, 625, 651, 1046, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055 ЦК України, статтями 4,18,19,76-81,95,141,258-259,263-265,273,354,355 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) заборгованість за Кредитним договором № 94576029 від 08.01.2012 року в розмірі 203962,17грн., з яких: прострочена заборгованість за сумою кредиту становить -91462,55грн., прострочена заборгованість за сумою відсотків становить -68647,95грн., прострочена заборгованість за комісією становить-43851,67грн
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: 79018, м.Львів, вул.Смаль-Стоцького,1, корпус 28, IBAN: НОМЕР_2 в АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ», МФО 300614) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00грн.
На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Одеського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, а у випадку оголошення вступної та резолютивної частини - протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 18 вересня 2025 року.
Суддя С. І. Гринчак