Іванівський районний суд Одеської області
Іванівський районний суд Одеської області
Справа № 494/1611/25
Провадження № 2-а/499/12/25
Іменем України
11 вересня 2025 року селище Іванівка
Іванівський районний суд Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю секретаря судового засідання Дібрової О.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Іванівка Березівського району Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення
Представник позивача звернувся до суду з вищевказаним адміністративним позовом, згідно якого просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5222138 від 14.07.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП та закрити провадження у справі, а також стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн.
В обґрунтування позову, представник позивача посилався на ту обставину, що 14.07.2025 року поліцейським Прилуцького РВП ГУНП в Чернігівській області старшим сержантом поліції Круш Ю.А. відносно ОСОБА_1 було винесено постанову серії ЕНА №5222138 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі.
За змістом даної постанови, 14.07.2025 року о 16 годині 18 хв. у м. Прилуки по вул. В'ячеслава Чорновола автомобіль MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_1 було зупинено працівником патрульної поліції, оскільки на автомобілі встановлено більше двох додаткових фар, а саме чотири, чим порушено п.31.4.3 ПДР (керування водієм транспортним засобом що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
При цьому позивач вважає дану постанову незаконною, а накладення адміністративного стягнення необґрунтованим та безпідставним у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення, оскільки працівник поліції під час зупинки позивача не роз'яснивши зміст стаття 63 Конституції України, ст.268 КУпАП, не повідомивши причину зупинки, вказавши що ніби то на автомобілі встановлено більше двох додаткових протитуманних фар. Позивач повідомляв працівника поліції, що ніякого переобладнання чи додаткового встановлення фар на автомобіль не здійснював, автомобіль отримав від власника в такому ж стані, в якому він перебував на момент його зупинки, при цьому вказаний автомобіль в такому ж стані проходив технічний огляд, ніяких порушень виявлено не було. Однак поліцейський на це увагу не звернув та виніс протиправну постанову.
Представник відповідача надав до суду відзив на позов, відповідно до якого просив у задоволенні позову відмовити, оскільки постанова винесена з дотриманням норм законодавства, так як в діях ОСОБА_1 наявні порушення п.31.4.7 Правил дорожнього руху, надав фото транспортного засобу на якому було зупинено ОСОБА_1 . Також просив відмовити у стягнення витрат на правову допомогу у разі задоволення позову, оскільки сума запитувана до стягнення є завищеною та необґрунтованою.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явився, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про слухання справи у їх відсутність, на задоволенні позову наполягав.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, однак у відзиві на позов зазначив, що просить справу слухати у його відсутність, проти задоволення позову заперечує.
За наявності вказаних обставин, суд вважає за можливе розглядати справу у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів, в порядку письмового провадження, відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України.
У відповідності до ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов слід задовольнити з наступних міркувань.
Відповідно до вимог ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.
Положення ст. 5 КАС України є реалізацією ч. 1 ст. 55 Конституції України, яка визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Статтею 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Як вбачається із копії постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5222138 від 14.07.2025 року, громадянин ОСОБА_1 14.07.2025 року о 16613 в м. Прилуки по вул. В'ячеслава Чорновола 133 керував транспортним засобом MAN TGX 18.480 НОМЕР_1 на якому було встановлено більше двох додаткових противотуманних фар, а саме чотири, чим порушив п.31.4.3 ПДР - керування водієм ТЗ що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатації заборонено переобладнання з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
За вказане правопорушення ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340,00 грн.
Судом також досліджена фото - та відео матеріал наданий представником відповідача з місця зупинки водія ОСОБА_1 , з яких судом було встановлено, що громадянин ОСОБА_1 на транспортному засобі MAN TGX 18.480 НОМЕР_1 був зупинений працівником поліції, та останній повідомив його що його було зупинено у зв'язку з наявністю порушення технічного стану ТЗ, а саме встановлення більше двох протитуманних фар.
Згідно п. 1ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
У відповідності до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху.
Так, відповідно до вимог п. 31.1 ПДР України технічний стан транспортних засобів та їх обладнання повинні відповідати вимогам стандартів, що стосуються безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища, а також правил технічної експлуатації, інструкцій підприємств-виробників та іншої нормативно-технічної документації.
Згідно ч. 1 ст. 121 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
З вказаного слідує, що адміністративна відповідальність передбачена за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів в темну пори доби, а також за керування водієм транспортним засобом, що має несправності зовнішніх світлових приладів, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється.
Як вбачається із часу вчинення правопорушення, а саме 14.07.2025 р. о 16.13 год., а також долученого відеозапису події відбувались у світлу пору доби.
Крім того відповідно до п. 31.4.3 Правил дорожнього руху, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, в тому числі щодо зовнішніх світлових приладів:
а) кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу;
б) порушено регулювання фар;
в) не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла;
г) на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу;
ґ) на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Таким чином зазначеним пунктом Правил дорожнього руху окреслено вичерпний перелік технічних несправностей і невідповідностей світлових приладів транспортних засобів, за наявності яких забороняється експлуатація транспортного засобу.
При цьому, при винесені оскаржуваної постанови, співробітник поліції не вказав підпункт, який порушив водій ТЗ, на місця не здійснено перевірку факту того, чи були дані протитуманні фари встановленні заводом-виробником чи самим власником чи водієм, оскільки технічні характеристики на місці винесення постанови не перевірялися, а зазначена у відзиві інформація з сайту «google» вказана представником відповідача не містить відомостей про кількість встановлених заводом виробником протитуманних фар на ТЗ та не може бути доказом наявності вини в діях позивача.
Ключовим питанням є те, чи є встановлення чотирьох протитуманних фар є результатом переобладнання позивачем, чи це заводська конструкція, і чи був позивач винен у порушенні.
Згідно ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини першої статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб'єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23 жовтня 2018 року (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Обов'язок щодо збирання доказів по справі про адміністративне правопорушення покладається на орган (посадову особу), який притягнув позивача до відповідальності (див. також постанову Верховного Суду від 23 жовтня 2018 року по справі №743/1128/17).
Як на цьому наголосив Верховний Суд у своїй постанові від 23 жовтня 2019 року у справі №357/10134/17, у разі відсутності належних доказів, які би підтверджували факт правопорушення, притягнення особи до адміністративної відповідальності є неправомірним.
В силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Конституційний Суд України у Рішенні N 23-рп/2010 від 22 грудня 2010 року у пунктах 4, 4.1, 4.2 мотивувальної частини Рішення вказав на розповсюдження ряду презумпцій та правових гарантій на усі види юридичної відповідальності, у тому числі й на адміністративну відповідальність. Зокрема прямо вказав у цьому переліку (у п.4 мотивувальної частини Рішення): «обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (частина третя статті 62)».
Так, згідно протоколу перевірки технічного стану транспортного засобу від 09.02.2025 року, транспортний засіб MAN TGX 18.480 д/н НОМЕР_1 пройшов технічний оглдя та визнаний технічно справним.
Відповідач не надав доказів того, що позивач умисно чи необережно переобладнав автомобіль або знав про невідповідність стандартам і свідомо їх проігнорував.
Відсутність у матеріалах справи акта огляду транспортного засобу, висновків експертизи чи інших документів, які б підтвердили переобладнання, свідчить про недостатність доказової бази для встановлення вини ОСОБА_1 .
Отже, в матеріалах справи відсутні будь-які об'єктивні і беззаперечні докази наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Конституції України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а згідно з частиною третьою цієї статті обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові ВС/КАС від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а, де вказано, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь, недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Пунктом 3 ч. 3 ст. 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд, як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, спірне рішення підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення закриттю.
Щодо розподілу судових витрат позивача на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (ч. 1 ст. 134 КАС України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч. 2 ст. 134 КАС України).
Відповідно до ч. 3 ст. 134 КАС України для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідноз умовамидоговору пронадання правничоїдопомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 4 ст. 134 КАС України).
Суд встановив, що 16.07.2025 року між ОСОБА_1 та адвокатом Рябко С.О. укладено договір №16/07/25 про надання правничої допомоги.
У розділі 4 Договору позивач та адвокат узгодили вартість послуг адвоката та порядок розрахунку.
На підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу сторона позивача додає Акт №1 прийому передачі наданих послуг від 21.07.2025 року до договору про надання професійної правничої допомоги №16/07/25. Відповідно до змісту цього Акту адвокат надав Білоброву О.Л. відповідні послуги, вартість яких складає 5000,00 грн.
Однак, сторона позивача ані до позовної заяви, ані на дату розгляду справи не надала доказів, які свідчать про фактичну оплату гонорару адвоката.
Суд ураховує, що витрати сторони на професійну правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність таких доказів позбавляє суд можливості дійти переконливого висновку про реальне понесення позивачем витрат на правову допомогу у цій справі.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у матеріалах цієї справи відсутнє належне документальне підтвердження понесених витрат позивача на правову допомогу в розмірі 5000,00 гривень, а тому підстав для розподілу таких витрат немає.
Керуючись ст. 2, 5-10,20,44,47,48,241,243-246, 268, 271, 286 КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований АДРЕСА_1 ) до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, місцезнаходження проспект Перемоги 74, м. Чернігів) про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову серії ЕНА №5222138 від 14.07.2025 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Провадження по справі про адміністративне правопорушення - закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 484 (чотириста вісімдесят чотири) гривні 50 копійок судового збору.
В решті вимог позову щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяІгор ПОГОРЄЛОВ