Номер провадження: 11-кп/813/2233/25
Справа № 521/9131/21
Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1
Доповідач ОСОБА_2
01.09.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючий - суддя ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
розглянувши матеріали об'єднаних кримінальних проваджень №12021162470000518 від 27.04.2021 року та №420231630200006 від 12.01.2023 року за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 24.07.2025 року про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Одеси, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України,
встановив:
На розгляді Хаджибейського районного суду м.Одеси перебуває об'єднане кримінальне провадження №12021162470000518 від 27.04.2021 року та №420231630200006 від 12.01.2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України.
Оскарженою ухвалою місцевого суду задоволено клопотання прокурора та обвинуваченому ОСОБА_5 продовжений строк тримання під вартою на 60 днів до 21.09.2025 року, з раніше визначеним розміром застави - 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 242240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України в разі внесення застави.
Не погоджуючись з ухвалою суду обвинувачений ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити йому запобіжний захід визначивши заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 60560 гривень, з покладанням обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України.
Вимоги апеляційної скарги обвинувачений обґрунтовує тим, що суд не врахував дані про його особу та майновий стан, внаслідок чого визначив завідомо непомірний розмір застави.
Іншими учасниками кримінального провадження ухвала суду не оскаржується.
Обвинувачений ОСОБА_5 не звертався до апеляційного суду з клопотанням про забезпечення його участі в судовому засіданні
Відповідно до вимог ст.422-1 КПК України (далі - КПК) розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
За таких підстав, враховуючи положення ч.4 ст.107, ст.422-1 КПК апеляційний розгляд проведено за відсутності учасників кримінального провадження та без фіксації за допомогою технічних засобів.
Дослідивши виділені матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст.404 КПК передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
За змістом ч.1 ст. 331 КПК під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дотримався вказаних вимог закону, з огляду на таке.
Колегією суддів встановлено, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжкого злочинів в сфері незаконного обігу наркотичних засобів (ч.2 ст.307, ч.3 ст.307 КК України), за які, у разі доведеності вини, останньому може бути призначено покарання у виді позбавлення волі на строк від 9 до 12 років, із конфіскацією майна.
Враховуючи тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому, існуючи ризики не зменшилися та не відпали, оскільки останній усвідомлюючи тяжкість можливого покарання, може вдатися до спроб переховуватись від суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
Крім того апеляційний суд вважає, що продовжує існувати ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме, що перебуваючи на свободі обвинувачений може вчиняти нові злочини.
Крім того, на думку суду, не можна виключати існування ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК, а саме, що обвинувачений може впливати на свідків у кримінальному провадженні, оскільки на даний час судом не були здійснені всі дії, що передбачені процедурою судового розгляду для повного, об'єктивного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зокрема всі свідки не були допитані безпосередньо судом.
У свою чергу ч.4 ст.95 КПК передбачає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
За таких обставин ризики, передбачені пунктами 1, 3 та 5 ч.1 ст.177 КПК на теперішній час не зменшились і продовжують існувати.
Апеляційний суд звертає увагу, що КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачена обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що вона має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії обвинуваченої кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки обвинуваченої та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження.
Тобто в даному випадку суд має зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності апеляційний суд дійшов висновку про те, що на даному етапі судового розгляду лише запобіжний захід у тримання під вартою є необхідним для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігатиме існуючим ризикам.
Апеляційний суд також вважає, що суд першої інстанції на законних підставах визначив обвинуваченому розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, в розмірі, який відповідає вимогам п.3 ч.5 ст.182 КПК, та є достатнім для забезпечення належної поведінки обвинуваченого та виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Так, п.3 ч.5 ст.182 КПК передбачено, що розмір застави для особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину може бути визначений в сумі від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскарженою ухвалою, місцевий суд визначив обвинуваченому мінімальний розмір застави в межах, встановлених п.3 ч.5 ст.182 КПК України.
Беручи до уваги, що інкриміновані ОСОБА_5 злочини характеризується надзвичайно високим ступенем суспільної небезпеки, яка визначається тим, що незаконні операції з наркотичними засобами та їх неконтрольований обіг завдають великої шкоди здоров'ю населення, апеляційний суд не вбачає підстав для визначення обвинуваченому застави у меншому розмірі.
На переконання апеляційного суду перспектива втрати застави у визначеному судом першої інстанції розмірі, буде достатнім стримуючим фактором для обвинуваченого, щоб запобігти виникненню у нього бажання переховуватись від суду, або будь-яким іншим чином перешкоджати судовому розгляду кримінального провадження.
Пунктом 1 частини 3 статті 407 КПК встановлено, що за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали суду про продовження строку тримання під вартою, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду - без змін.
Керуючись статтями 177, 178, 182, 183, 194, 197, 199, 376, 404, 405, 407, 419, 422-1, 532 КПК, апеляційний суд,
постановив:
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 - залишити без задоволення.
Ухвалу Хаджибейського районного суду м.Одеси від 24.07.2025 року, якою обвинуваченому ОСОБА_5 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 21.09.2025 року включно, з визначенням застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді Одеського апеляційного суду
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4